Ухвала

від 05.02.2014 по справі 121/9125/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

Справа №: 22-ц/190/768/14Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.

"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Болотова Є.В. СуддівПономаренко А.В. Сокола В.С. При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвест», третя особа приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_7, про визнання частково недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки реєстровий № 2577 від 10.03.2006 року. Зобов'язано приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 зняти заборону на відчуження з об'єкту незавершеного будівництва. Судові витрати стягнуто відповідно ст. 88 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні представник Банку вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечила.

Інші особи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта та представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є доведеними в частині порушеного права на нерухоме майно, що входить в предмет іпотеки, і обґрунтованими щодо обрання способу захисту порушеного права.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, та узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права, які судом правильно застосовані.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15 грудня 2003 року між позивачем та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір про пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку № 3220/290-17.

За умовами договору, сторони домовились про спільну діяльність для досягнення спільної мети, а саме: будівництво багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1 та введення у експлуатацію зазначеного об'єкту.

Крім того, на підставі зазначеного договору позивач зобов'язалась внести суму пайового внесу в сумі 75 980 доларів США у гривні по курсу НБУ, в свою чергу ТОВ фірма «Консоль ЛТД» прийняло на себе зобов'язання завершити будівництво та виділити із спільної часткової власності позивачці її частку у виді двохкімнатних апартаментів на 4-ому поверсі, загальною проектною площею 75,98 кв.м., тип обробки «Економ» в строк до 31.12.2005 року.

13 січня 2005 року між позивачем та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено додаткову угоду до зазначеного вище договору, згідно з якою, розмір грошових коштів, які повинен внести позивач, збільшено до 8500 доларів США.

Позивач повністю сплатила пайовий внесок за квартиру, що підтверджено довідкою ТОВ «Консоль ЛТД» та відповідними квитанціями (а.с. 12,13,14)

Позивачем було оформлено право власності на апартаменти АДРЕСА_1 (а.с. 15).

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору від 09.03.2006 року, 10.03.2006 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ТОВ «Техноінвест» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено іпотечний договір № 2577, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_7, на право оренди земельної ділянки площею 0,4360 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та об'єкт незавершеного будівництва - курортно-готельний комплекс та накладена заборона на відчуження (а.с. 16-23).

Враховуючи положення договору про спільну діяльність для досягнення спільної мети, а саме: будівництво багатоквартирного будинку та в силу положень ст. 331 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачають виникнення права власності саме після реєстрації нерухомого майна, як офіційного визнання і підтвердження факту виникнення права власності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач на час укладення оспорюваного договору іпотеки мала майнові права на свою частку у спільній частковій власності, а право власності на незавершене будівництво в цілому було зареєстровано за ТОВ фірма «Консоль ЛТД». Проте в іпотеку іпотекодавцем передано і частку, яка не стане власністю ТОВ фірма «Консоль ЛТД» після завершення будівництва і повинна бути передана у власність позивачці.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Відповідно до абзацу другого частини третьої ст. 6 Цивільного кодексу України частина друга ст. 5 Закону України «Про іпотеку» містить спеціальні умови відносно договорів іпотеки незавершеного будівництва. Зокрема встановлено, що іпотекодавцем об'єкту незавершеного будівництва може бути особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини сторін і обґрунтовано визнав недійсним договір іпотеки в частині приміщення, що не належали, і не належать ТОВ фірма «Консоль ЛТД», а належать позивачці, оскільки її майнові права на приміщення у незавершеному будівництвом будинку, вартість яких була нею сплачена як стороною в договорі про спільну діяльність, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, а тому договір іпотеки який укладений без згоди позивача на передачу майнових прав на спірні приміщення в іпотеку, є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням ст.ст. 575, 583 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинна на час укладання договору іпотеки).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 листопада 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.