Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2-а-27/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ К-35334/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Сіроша М.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 по справі № 2а-27/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-2005"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство в судовому порядку, з урахуванням уточнень позовних вимог, оскаржило рішення від 27.07.2009 № 0001300854/0, від 20.08.2009 № 0001290854/1, від 22.10.2009 № 0001300854/2 та від 14.01.2010 № 0001300854/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 324 141,00 грн., у тому числі: 216 094,00 грн. основного платежу та 108 047,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27.07.2009 № 0001300854/0, від 20.08.2009 № 0001290854/1, від 22.10.2009 № 0001300854/2 та від 14.01.2010 № 0001300854/3 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 323 550,00 грн., у тому числі 215 700,00 грн. основного платежу та 107 850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, передумовою застосування фінансових санкцій відповідно до оспорюваних рішень була перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, за результатами якої було складено акт від 14.07.2009.

У ході вказаної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.2 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), що полягало у включенні до складу податкового кредиту податкових накладних, дата виписки яких перевищує 1 095 днів на загальну суму 393,58 грн. та невизначенні зобов'язання з ПДВ при проведенні позивачем рекламних акцій з роздачею дисконтних карток, паперових конвертів, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 216 094,00 грн.

На підставі акту перевірки, вищезазначених висновків та за результатами неодноразового адміністративного оскарження винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що рекламно інформаційний матеріал (дисконтні картки, паперові конверти, чашки з логотипами, сувенірні ручки, флаєра), який роздавався, фактично є виключно носієм та засобом розповсюдження інформації про товари позивача та ніякої іншої функції, крім рекламної, не несе. Тобто зазначений матеріал не є товаром, а його розповсюдження, в тому числі безоплатне, по своїй суті не підпадає під поняття продажу (поставки) товарів (робіт, послуг), а тому відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі укладеного договору про надання рекламних послуг від 16.11.2005 № 3 з ТОВ "Райт" позивач отримав рекламний матеріал: дисконтні картки, чашки з логотипом, ручки сувенірні з логотипом, флаєра на загальну суму 942 300,00 грн. (в тому числі ПДВ 188 460,00 грн.), та на підставі договору від 01.02.2008 № 34-02/08 з ТОВ "Проект 07" позивач також отримав рекламний матеріал: дисконтні карти, надувні кульки з логотипом, флаєра на загальну суму 136 200,00 грн. (в тому числі ПДВ 27 240,00 грн.).

На виконання зазначених договорів позивачем було сплачено грошові кошти за вказаний рекламний матеріал та отримано від контрагентів податкові накладні, суми ПДВ по яким Товариство включило до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що дисконтні картки, флаєри зі знижками, повітряні кулі, чашки, ручки містили позначення "РОСТ", яке використовувалось позивачем в процесі своєї господарської діяльності як комерційне найменування, що також не заперечувалось сторонами.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

В розумінні вищезазначеного Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що безоплатно надані товари - це, зокрема товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод. В цьому значенні цей термін згідно п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" використовується і в цьому Законі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу", який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама; товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Позивачем на підставі Наказів про проведення передпродажних рекламних заходів, Планів підготовчих заходів по проведенню передпродажних рекламних заходів були здійснені рекламні акції було здійснено безоплатне розповсюдження рекламного матеріалу (дисконтних карток, повітряних кульок, чашок, ручок сувенірних, флаєрів) з позначенням "РОСТ", про що було складено відповідні звіти.

Таким чином, враховуючи те, що рекламні матеріали, що були розповсюджені позивачем на безоплатній основі серед невизначеного кола осіб в рекламних цілях, не є товаром, а є рекламним засобом товару, що розповсюджувався серед споживачів реклами з метою популяризувати торговельний об'єкт позивача та заохотити споживачів і в подальшому придбавати товари у магазині ТОВ "РОСТ 2005", тобто таким чином позивач здійснював рекламу своєї діяльності по наданню торгівельних послуг, а тому і операції по розповсюдженню не можуть визнаватись продажем товару в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, що визначення оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 323 550,00 грн., у тому числі: основного платежу - 215 700,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 107 850,00 грн. є неправомірним.

Також колегія суддів погоджується і з висновком судів про правомірність визначення Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 591,00 грн., у тому числі: основного платежу - 394,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 197,00 грн., оскільки позивачем до складу податкового кредиту було включено податкові накладні, дати виписки яких перевищує 1 095 днів, чим порушено вимоги пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З огляду на вище наведені норми та фактичні обставини справи, колегія судів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 по справі № 2а-27/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.О. Рибченко

М.В. Сірош