cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" лютого 2014 р. м. Київ К/800/40032/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І.,
за участю секретаря Бовкун В.В.,
та представників сторін:
позивача - Тюменцева В.Ю.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013
у справі № 2а-13165/12/2070
за позовом публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.О. Орджонікідзе" (далі - Товариство)
до СДПІ
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000270040, № 0000280040, № 0000290040 та № 0000300040. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що за умови реального виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) та наявності у Товариства необхідних підтверджувальних документів порушення правил оподаткування, допущені контрагентами позивача, не можуть слугувати підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту та витрат.
СДПІ, не погоджуючись з висновками попередніх судових інстанцій, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (зокрема, статей 44, 198, 200 Податкового кодексу України) та на невідповідність висновків судів наявним у справі доказам, просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові.
Касаційна інстанція за результатами вивчення матеріалів справи та дослідження доводів касаційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та перевіривши у відповідності зі статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України законність оскаржуваних судових актів, не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог СДПІ.
Як було встановлено судами, СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2009, 2011 роки та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» за квітень-червень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Резинодеталь» за листопад-грудень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» за травень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ВАП» за січень, лютий, квітень, червень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» за січень-червень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю Діамант СТ» за травень-грудень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Харківтехноагротрейд» за квітень-липень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Сотруднічество» за вересень 2011 року, акціонерним товариством «Космос» за травень-листопад 2011, товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Прогрес» за травень-червень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Метал-Ресурс» за березень-травень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «ТРК ТВ-Парадіз» за березень, вересень 2009 року, товариством з обмеженою відповідальністю «AZ Харків» за липень 2011 року.
За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 23.05.2012 № 141/40-028/05750295 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012:
№ 0000270040, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за квітень, травень, жовтень 2011 року в загальній сумі 197 375 грн.;
№ 000028040, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень, травень, червень 2011 року в загальному розмірі 533 038 грн. із застосуванням 256 396 грн. штрафних санкцій;
№ 0000290040, за яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2009 року та 1 квартал 2011 року на 766 502 грн.;
№ 0000300040 про визначення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 352 059 грн. (у тому числі 302 525 грн. за основним платежем та 49534 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем даних податкового обліку (валових витрат та податкового кредиту) за операціями з названими постачальниками у зв'язку з фіктивністю таких операцій.
На обґрунтування цього висновку податковий орган посилається на неможливість провести зустрічні звірки по операціям з переліченими контрагентами, у яких відсутня первинна бухгалтерська та податкова документація, немає в наявності матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності, які не перебувають за місцезнаходженням.
Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з цими постачальниками без мети настання відповідних цих правочинам правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Інших вимог до платника, що використовує право на формування податкового кредиту чинне податкове законодавство не містить.
Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.
Право на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат також виникає у платника за умови відповідності таких витрат критеріям документальної підтвердженості та зв'язку з господарською діяльністю платника (пункту 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалів доказів встановлено, що позивачем дотримано усі вимоги, встановлені у наведених законодавчих нормах, та представлено необхідні первинні документами по взаємовідносинам зі спірними контрагентами.
Податковою інспекцією не доведено належними засобами доказування ані факту невідповідності цих первинних документів критеріям, визначеним у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані недостовірності відомостей, вказаних у спірних первинних документах.
СДПІ не подано і докази того, що по спірним операціях у Товариства була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та спірні постачальники діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Разом з тим, відмовляючи особі у праві на податковий кредит або на формування валових витрат, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника, а не обмежуватися формальним наведенням будь-яких фактів.
Судами було досліджено обставини щодо фактичного виконання поставок в адресу позивача в рамках виконання договорів, укладених позивачем з названими постачальниками; зазначені операції було оформлені складенням необхідних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, як-от - податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями тощо.
За наслідками оцінки наявних у справі доказів суди дійшли об'єктивного висновку про те, що подані документи підтверджують реальність виконання спірних поставок, а первинні документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.
СДПІ не встановлено зв'язку або взаємозалежності між Товариством та спірними постачальниками. Усі розрахунки по договорам з цим контрагентами здійснені у безготівковій формі; доказів того, що метою перерахування платником грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагентів було їх подальше переведення у готівку, податковою інспекцією не представлено.
Доводи СДПІ про відсутність у постачальників трудових ресурсів та матеріально-технічної бази також підлягають відхиленню, позаяк чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на валові витрати з наявністю персоналу та основних фондів у постачальника. Більш того, цивільне законодавства передбачає послуги з надання персоналу та з оренди основних засобів.
Податкове законодавство також не пов'язує порядок формування платником даних податкового обліку з результатами проведення зустрічної перевірки постачальника. Порушення правил оподаткування з боку контрагента, встановлені податковою інспекцією під час його перевірки, не можуть слугувати доказом недобросовісності платника податків-покупця, якщо тільки податковою інспекцією не доведено, що останньому було відомо про ці обставини. В іншому випадку платник податку не може зазнавати негативних наслідків за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу.
За таких обставин висновок судів про дотримання Товариством необхідних умов реалізації права на формування валових витрат та податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії відповідає наявним у справі доказам.
Порушень норм матеріального та\або процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, касаційним судом не виявлено.
А відтак касаційні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 у справі № 2а-13165/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько О.І. Степашко
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2014 |
Оприлюднено | 06.03.2014 |
Номер документу | 37483357 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Костенко М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні