Ухвала

від 26.02.2014 по справі 821/4051/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

26 лютого 2014 р. Справа № 821/4051/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурії О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до приватного підприємства «Полба» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Полба», в якому просив стягнути з розрахунків у банках та за рахунок готівки відповідача податкового боргу в розмірі 8138 грн., який обліковується платником податків станом на 24 жовтня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності має податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8138 грн., який виник. Починаючи з 19 лютого 2013 року, за рахунок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно декларації № 9086910132 від 07 лютого 2013 року з урахуванням переплати на особовому рахунку на суму 228 грн.. За даними картки особового рахунку платника податків вказане грошове зобов'язання не погашене відповідачем у добровільному порядку, а тому належить до стягнення.

Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду клопотання щодо розгляду справи в письмовому провадженні та письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що ПП «Полба» 18 лютого 2013 року, виявивши помилки у раніше поданій податковій декларації від 07 лютого 2013 року, зокрема, щодо визначення суми податку, що підлягає сплаті, засобами електронного зв'язку надіслало до ДПІ уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства. На підтвердження прийняття вказаної декларації позивачем було надано квитанцію №2 від 18 лютого 2013 року та присвоєно уточнюючій декларації реєстраційний номер. До того ж відповідачем вказано, що відповідно до ст. 150 Податкового кодексу контролюючий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення, яке було відображено підприємством у рядку 7 на суму - 162991 грн., як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення. З наведених підстав представник ПП «Полба» просить суд відмовити ДПІ у задоволенні даного позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ були зазначені доводи, викладені у позовній заяві.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Відповідно до положень з п. 36.1. ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як вбачається з матеріалів справи 07 лютого 2013 року згідно з квитанцією про отримання №2 відповідачем подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № 9086910132, згідно з якою сума податку за звітний період становить 8366 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За приписами п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що ПП «Полба» з дотриманням положень п. 50.1 ст. 50 ПК України 18 лютого 2013 року засобами електронного зв'язку надіслано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства. Згідно наданої декларації сума об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності (код рядка 7) становила: 162 991 грн.

Таким чином, сума податку на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у рядку 16 декларації, не відображена (« 0»), тобто податкове зобов'язання у підприємства відсутнє.

Відповідно до квитанції № 2, надісланої платнику податків, документ доставлено до районного рівня ДПС України 18 лютого 2013 року о 15 год. 54 коп.

Уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства прийнято податковим органом, про що свідчить відповідна позначка на квитанції. Декларацію зареєстровано за № 9087506996.

Позивач вказував на те, що платником податків в поданій 18 лютого 2013 року декларації невірно обчислено показник на прибуток підприємств, а саме по коду рядка № 26 підприємством не задекларовано зменшення нарахувань за 2012 рік. Відтак, уточнююча податкова декларація за 2012 рік не була проведена до карток особових рахунків платника податків. 26 квітня 2013 року позивачем складено податкову вимогу форми «Ю» № 245-19, корінець якої було надіслано ПП «Полба». Поштове відправлення повернулось до податкового органу за закінченням терміну зберігання.

Станом на 05 грудня 2013 року за відповідачем обліковується заборгованість, з урахуванням переплати в розмірі 228 грн., на загальну суму 8138 грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо помилковості вищевказаної позиції податкового органу, з огляду на наступне.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п.п. 49.11.1. п.49.11. ст. 49 ПК України).

Згідно з п.49.10. ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Разом з тим, згідно до положень пп. 49.12.2. п. 49.12. ст. 49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Податковим органом не надано суду сформоване письмове повідомлення про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації від 18 лютого 2013 року із зазначенням причин такої відмови. При цьому, серед матеріалів міститься надана податковим органом ПП «Полба» квитанція про отримання вказаної податкової декларації.

За приписами п.п. 49.9.1., п.п. 49.9.2. п. 49.9 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що питання стосовно правомірності відображення платником податків показників у податковій декларації можливе під час здійснення перевірки. Однак жодних доказів щодо проведення камеральної, документальної (невиїзної) або іншої перевірки суду не надано.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький