Постанова

від 25.02.2014 по справі 816/4370/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4370/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Арзуманяна В.А.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2013 року Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2013 року №0000572301, №0000562301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 15 травня 2013 року №2711/22.2-09/31495420, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби виїзної планової документальної перевірки ПП "Полтавський ливарно-механічний завод", код ЄДРПОУ 31495420 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки підприємство позивача правомірно віднесло суми до податкового кредиту по податковим накладним від 31 жовтня 2012 року №32 на загальну суму 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 15833,33 грн та по податковій накладній від 31 жовтня 2012 року №30 на загальну суму 2500000 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн. Крім того, позивач наголошував, що застосування штрафних санкцій у розмірі 50% від суми зобов'язання є неправомірним. Також, позивач зауважує, що податковим органом було зменшено залишок від'ємного значення по р. 21.3 податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року на 23337 грн, у зв'язку з тим, що відповідач фактично прийняв за узгоджені податкові зобов'язання, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 26 вересня 2012 року №000451507, у той час, як зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується у судовому порядку. Вважає, що відповідачем неправомірно зменшено розмір податкового кредиту у зв'язку із віднесенням до його складу суми 19608,40 грн, не підтвердженої належним чином оформленою податковою накладною (надано копію). Однак, на думку позивача, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки для перевірки було подано оригінал податкової накладної.

У судовому засіданні 20 лютого 2014 року замінено відповідача у справі з Державної податкової інспекції у місті Полтаві Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначав, що у порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року віднесено ПДВ у сумі 19608,40 грн, що не підтверджено належним чином оформленою податковою накладною. Так, для перевірки надано ксерокопію (замість оригіналу) податкової накладної ПАТ "Полтавгаз" від 24 грудня 2012 року №3708 на загальну суму 117650,40 грн, у тому числі ПДВ 19608,40 грн. Також, перевіркою встановлено невідповідність задекларованої суми податкового кредиту по податковій накладній від 31 жовтня 2012 року №32 на загальну суму 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 15833,33 грн та по податковій накладній від 31 жовтня 2012 року №30 на загальну суму 2500000 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн, проведеним господарським операціям з перерахування передоплати. Так, податкова накладна від 31 жовтня 2012 року №32 виписана на загальну суму 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 15833,33 грн, тоді як оплату здійснено 30 жовтня 2012 року лише у сумі 95000,00 грн, податкова накладна від 31 жовтня 2012 року №30 виписана на загальну суму 2500000 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн, тоді як оплату здійснено лише у сумі 250000,00 грн. Таким чином, підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2012 року всього на суму 517500,00 грн. Крім того, позивачу зменшено залишок від'ємного значення ПДВ по ряд. 24 Податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року на підставі податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0000451507 на суму 23337,00 грн, оскільки у відповідача не було доказів його оскарження у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 20 березня 2013 року по 30 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено виїзну планову документальну перевірку ПП "Полтавський ливарно-механічний завод", код ЄДРПОУ 31495420 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 15 травня 2013 року №2711/22.2-09/31495420 /а.с. 45-97/, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет по р. 25 Податкової декларації з ПДВ на загальну суму 500456,00 грн, у тому числі по періодам: жовтень 2012 року - 457408,00 грн, листопад 2012 року - 21072,00 грн, грудень 2012 року - 21976,00 грн; та завищено від'ємне значення ПДВ по р. 24 Податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року на 39020,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, перевіряючими встановлено невідповідність задекларованої суми податкового кредиту по податковій накладній від 31 жовтня 2012 року №32 на загальну суму 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 15833,33 грн та по податковій накладній від 31 жовтня 2012 року №30 на загальну суму 2500000 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн, проведеним господарським операціям з перерахування передоплати. Так, податкова накладна від 31 жовтня 2012 року №32 виписана на загальну суму 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 15833,33 грн, тоді як оплату здійснено 30 жовтня 2012 року лише у сумі 95000,00 грн, податкова накладна від 31 жовтня 2012 року №30 виписана на загальну суму 2500000 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн, тоді як оплату здійснено лише у сумі 250000,00 грн. Таким чином, підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2012 року всього на суму 517500,00 грн /а.с. 75/.

У порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року віднесено ПДВ у сумі 19608,40 грн, що не підтверджено належним чином оформленою податковою накладною. Так, для перевірки надано ксерокопію (замість оригіналу) податкової накладної ПАТ "Полтавгаз" від 24 грудня 2012 року №3708 на загальну суму 117650,40 грн, у тому числі ПДВ 19608,40 грн /а.с. 76/.

Крім того, позивачу зменшено залишок від'ємного значення ПДВ по ряд. 24 Податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року на підставі податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0000451507 на суму 23337,00 грн, у зв'язку з відсутністю інформації про оскарження податкового повідомлення-рішення /а.с. 77/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2013 року №0000562301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 750684,00 грн, у тому числі 500456,00 грн за основним платежем, 250228,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 42/; №0000572301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 39020,00 грн /а.с. 43/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 11 червня 2013 року №0000562301, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18 червня 2012 року між ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" (Покупець) та ТОВ "Торговельний дім ПЛМЗ" (Постачальник) укладено договір поставки №19, згідно пункту 1.1 умов якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець Прийняти і оплатити у зазначений строк продукцію, іменовану надалі Товар, відповідно до Специфікацій, що додаються до Договору та є його невід'ємною частиною.

Судом досліджені залучені до матеріалів справи копії специфікацій до договору від 18 червня 2012 року №19 та встановлено, що поставка товару здійснювалася протягом 40-75 календарних днів з дати оплати авансового платежу у розмірі 50% від суми специфікації з правом дострокової поставки /а.с. 210-213/.

На виконання умов договору ТОВ "Торговельний дім ПЛМЗ" виписано позивачу податкові накладні 31 жовтня 2012 року №32 на загальну суму 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 15833,33 грн та по податковій накладній від 31 жовтня 2012 року №30 на загальну суму 2500000 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн /а.с. 214-215/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Торговельний дім ПЛМЗ", яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно наявної у матеріалах справи картки рахунку: 631 за період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року судом встановлено, що на виконання умов Договору від 18 червня 2012 року №19 позивачем перераховано кошти у загальній сумі 2504720,00 грн /а.с. 207-209/.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до підпункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

З огляду на положення зазначених норм, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суми авансового платежу до податкового кредиту по податковим накладним від 31 жовтня 2012 року №32 на загальну суму 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 15833,33 грн та по податковій накладній від 31 жовтня 2012 року №30 на загальну суму 2500000 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн.

Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 123.1. Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2013 року №0000562301 до ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 50% від основного платежу.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що підставою для нарахування фінансових санкцій у розмірі 50 відсотків стало попереднє прийняття податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2012 року №0000461507, №0000451507, №0000441507.

Однак, судом встановлено, та підтверджено залученою до матеріалів справи копією ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року /а.с. 192-196/, що податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0000461507, №0000451507, №0000441507, яким до позивача застосовано, зокрема, суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 25%, визнано протиправними та скасовано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування до ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 50% від основного платежу є неправомірним.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 11 червня 2013 року №0000572301, суд виходить з наступного.

У Акті перевірки відповідачем зазначено, що платником не враховані результати попередньої перевірки (від 06 вересня 2012 року №2663/15-3/31495420), яким Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 23 337,00 грн.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що сума від'ємного значення за грудень 2011 року у розмірі 23337,00 грн була врахована до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2013 року №0000572301.

Однак, судом встановлено, що сума від'ємного значення за грудень 2011 року у розмірі 23337,00 грн вже була включена відповідачем до податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0000451507 /а.с. 183-196/, прийнятого на підставі Акта перевірки від 06 вересня 2012 року №2663/15-3/31495420. Більш того, станом на дату розгляду даної справи зазначене рішення визнано протиправним та скасовано.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що повторне зменшення від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 23337,00 грн за одне і те ж саме порушення є необґрунтованим.

На противагу доводам відповідача щодо віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2012 року ПДВ у сумі 19608,40 грн, що не підтверджено належним чином оформленою податковою накладною: для перевірки надано ксерокопію (замість оригіналу) податкової накладної /а.с. 172/, суд зазначає, що у судовому засіданні 26 лютого 2014 року судом оглянуто оригінал податкової накладної ПАТ "Полтавгаз" від 24 грудня 2012 року №3708 на загальну суму 117650,40 грн, у тому числі ПДВ 19608,40 грн. та встановлено, що він дійсно є у наявності у позивача.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ по р. 24 Податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року на 39020,00 грн є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, оскільки сума вимог майнового характеру, заявлених у даному позові, складає 789704 грн 00 коп. розмір судового збору має становити 2294 грн 00 коп.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту квитанції від платіжного доручення 18 липня 2013 року №7322 за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у сумі 3441,00 грн.

За приписами частини другої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Отже, суд вважає за необхідне повернути ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1147 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2013 року №0000572301, №0000562301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код 33754244, місцезнаходження: вул. Ливарна, 12, м. Полтава) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн /дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок/.

Повернути Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код 33754244, місцезнаходження: вул. Ливарна, 12, м. Полтава) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору згідно платіжного доручення від 18 липня 2013 року №7322 у розмірі 1147,00 грн /одна тисяча сто сорок сім гривень 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова