Ухвала

від 25.02.2014 по справі 1570/4831/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/4831/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року, у справі за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Ексім-Групп" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року відмовлено в задоволені позову про стягнення з підприємства податкової заборгованості, у розмірі 109063,17 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності відмови у задоволені позову, оскільки вказана заборгованість самостійно визначена підприємством у своїх податкових деклараціях, тобто є узгодженою, а тому підлягає безспірному стягненню.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підприємством відповідача самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в податкових деклараціях з податку на додану вартість: № 9001278272 від 19.04.2010 року на суму 1092 грн.; № 9002182410 від 18.06.2010 року на суму 25446 грн.; № 9004412323 від 19.10.2010 року, на суму 4027 грн.; № 9004761521 від 03.11.2010 року, на суму 1434 грн.; № 9005117133 від 17.11.2010 року, на суму 131 грн.; № 142517 від 20.01.2011 року, на суму 114 грн.; № 143049 від 21.01.2011 року, на суму 1273 грн.; №58812 від 20.04.2011 року, на суму 341 грн.; №69190 від 17.05.2011 року, на суму 30819 грн.; №72330 від 20.06.2011 року, на суму 559 грн. (а.с.113-115); №73538 від 30.06.2011 року, на суму 28618 грн.; № 73535 від 30.06.2011 року, на суму 7685 грн.; № 97140 від 17.08.2011 року, на суму 5610 грн.; № 100182 від 26.09.2011 року, на суму 2961 грн.

Відповідно до облікової картки відповідача, загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом, станом на 11.05.2012 року, складає 109063,17 грн., в тому числі, недоїмка - 108203,52 грн., пеня - 859,65 грн., проте оскільки вказану суму добровільно не сплачено, це й стало підставою для звернення податкового органу до суду.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з наступних підстав.

Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. «а» п. 2.12 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків" - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до абз. 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 цього ж закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до абз. 2 пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного закону та пп. 3.3 Порядку - податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Пунктом 5.6 Порядку встановлено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до абз. 4 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного закону та п. 5.8 Порядку - у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

При цьому, згідно з абз. 6 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього ж закону - податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України - стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судовою колегією встановлено, що підставою для звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення коштів з банківських рахунків підприємства - є наявність у відповідача узгодженої, але не сплаченої податкової заборгованості, з податку на додану вартість.

Правом на звернення до суду із такими позовними вимогами, податковий орган наділений статтею 95 Податкового кодексу України, у якій зазначено, що стягнення коштів боржника відбувається не раніше встановленого законом терміну, а саме не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Судом першої інстанції витребувано відповідні докази надіслання або вручення податкових вимог, ухвалою від 10.08.2012 року та повторно ухвалою від 18.09.2012 року (а.с.1, 67), проте жодне з цих вимог суду позивачем не виконано та відповідних доказів не надано.

Посилання позивача на журнал відправленої кореспонденції (а.с.8), у якому зазначено про відправку у березні 2010 року "запиту" на адресу підприємства - не є доказом, який має відношення до предмету спору у даній справі, оскільки з вказаного реєстру неможливо встановити який документ направлявся та чи направлявся він рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Дана копія реєстру також не доводить факт отримання підприємством відправленої кореспонденції. Крім того, позивачем взагалі не зазначено коли відправлено першу вимогу, а коли відправлено другу вимогу. Вказані обставини не заперечені апелянтом й у своїй апеляційній скарзі та жодних нових доказів до суду не надано.

За результатом встановлених обставин судова колегія приходить до висновку, що податковим органом не доведено факт надіслання першої та другої податкових вимог та це є порушенням вимог податкового законодавства щодо процедури стягнення узгодженої заборгованості.

Судова колегія вважає, що хоча вказана податкова заборгованість є узгодженою та податковий орган має право звертатись до суду із вимогою про її стягнення, проте процедура стягнення коштів є чітко регламентованою діючим податковим законодавством та дотримання цієї процедури є гарантуванням дотримання прав та інтересів як держави так і платників податків.

Посилання апелянта на те, що податкова вимога не є обов'язковою умовою для стягнення коштів, а є лише нагадуванням платнику податків (а.с.153), не приймається судом до уваги, оскільки вищевказана норма Податкового кодексу, чітко пов'язує право на стягнення із фактом вручення відповідних вимог.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло