Постанова

від 04.03.2014 по справі 5016/2637/2012(15/57)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 5016/2637/2012(15/57) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Ю. Аленіна

О.Л. Воронюка.

При секретарі Т.М.Філончук

Учасники провадження в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Первомайського міськрайонного центру зайнятості та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.01.2014р.

справа № 5016/2637/2012(15/57)

Кредитори :.

1.Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області

2.Первомайський міськрайонний центр зайнятості,

3.Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області,

Боржник: колективне підприємство "Спортсервіс",

Ліквідатор : арбітражний керуючий Балєва Ольга Олександрівна

про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2012 року за заявою Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (далі - УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області) було порушено провадження у справі про банкрутство Колективного підприємства «Спортсервіс» (надалі - КП «Спортсервіс») за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI (в подальшому - Закон про банкрутство).

17 січня 2013 року господарським судом Миколаївської області прийнято постанову про визнання КП «Спортсервіс» банкрутом та відкриття відносно цього підприємства ліквідаційної процедури; ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Балєву О.О., яку зобов'язано здійснити ліквідацію боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство та надати суду належним чином складений звіт про ліквідаційну процедуру та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.01.2014 р. (суддя Ржепецький В.О.) частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Балєвої О.О., затверджено розмір оплати послуг ліквідатора та звіт про оплату послуг і витрат в розмірі 20565,74 грн. На користь арбітражного керуючого Балєвої О.О. стягнуто: з УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області на користь арбітражного керуючого - 18077,28 грн.; з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі - 579,95 грн.; з Первомайського міськрайонного центру зайнятості - 1908,50 грн.

Також судом був затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; юридичну особу - КП «Спортсервіс» ліквідовано; вимоги кредиторів визнані погашеними. Провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з цією ухвалою в частині розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого, Первомайський міськрайонний центр зайнятості в апеляційній скарзі просить її у вказаній частині скасувати, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки Закон не зобов'язує стягувати кошти на оплату послуг ліквідатора саме з кредитора, який, до того ж, не є ініціюючим кредитором. Також скаржник зазначає, що є неприбутковою організацією, тоді як сума витрат значно перевищує суму кредиторської заборгованості, а тому в разі задоволення клопотання ліквідатора створиться колізії, за якої державній установі буде завдано ще більше збитків. Фінансування такого роду витрат, як вказує скаржник, в кошторисі не визначено.

З апеляційною скаргою на згадане судове рішення звернулось й Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Первомайському районі Миколаївської області, яке просило ухвалу суду скасувати з мотивів її невідповідності нормам законодавства.

Учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

При цьому, заява повинна бути подана з дотриманням вимог ст. 6 Закону про банкрутство в частині підтвердження безспірності кредиторських вимог.

Виходячи із правової позиції Верховного Суду України, викладеній у п.104 постанови № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону про банкрутство, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Оскільки визначені положення Закону про банкрутство передбачають альтернативу серед підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника (а також можливість визначення однієї або сукупності декількох підстав), то з урахуванням вимог п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України та ч. 1 ст. 7 Закону про банкрутство (вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство) заява про порушення провадження у справі відсутнього боржника має містити, зокрема, обставини щодо однієї із визначених в ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство підстав, із зазначенням про це в тексті заяви та доданням доказів, що підтверджують такі обставини (підстави) для визначення боржника відсутнім.

Судова колегія зазначає, що належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника повинні бути подані саме на момент звернення із такою заявою та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень ст. 7 Закону про банкрутство, ст. 38 ГПК України) після порушення справи про банкрутство. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року № 50/74 та Вищий господарський суд України від 11.04.2012 р. у справі № 28/135-б, у справі № 905/433/13-г.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області в якості підстав для порушення провадження у справі про банкрутство КП «Спортсервіс» зазначило відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а також неподання звітності до органу податкової служби з 2009 року.

Безспірність кредиторських вимог підтверджена виконавчим листом по адміністративній справі, виданим 21.10.2009 р. Миколаївським окружним адміністративним судом по справі № 2а-4489/09/1470 та постановою держвиконавця від 27.12.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю боржника та не встановлення рухомого або нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Належними доказами, у відповідності до ст. 34 ГПК України, заявник не довів відсутність КП «Спортсервіс» за юридичною адресою.

Водночас, кредитором було надано лист Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 18.10.2012 р. /а.с. 18, т.1/ про останнє подання звітності КП «Спортсервіс» 13.07.2009 р.

Після вчинення необхідних дій, визначених ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатором КП «Спортсервіс» подано до суду клопотання про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, звіт про оплату витрат, а також звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

З матеріалів справи видно, що ліквідатором банкрута направлені численні запити та одержані відомості про відсутність зареєстрованого за КП «Спортсервіс» будь-якого майна, що підтверджується: довідками ВДАІ Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області № 169 від 14.02.2013 р., довідкою Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 31.07.2013 р., Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті № 1016-4/9.2.2/45-13 від 25.02.2013 р., листами Державного агентства земельних ресурсів України № 14166/21/12-13 від 07.08.2013 р., Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим № 5292/10-04-07 від 09.08.2013 р. та листів головних управлінь Держземагентства областей; листом Державної авіаційної служби України №3.19-2656 від 12.03.2013 р.; повідомленням Департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України № 18/15-17-1380 від 19.02.2013 р.; довідками з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 10929473 від 15.10.2013р., з Державного реєстру іпотек № 11527885 від 24.10.2013 р. та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41566707 від 13.08.2013 р.; Реєстром прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 11527844 від 24.10.2013 р.); довідкою Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» ДП «Український інститут промислової власності» від 24.09.2013 р.; Первомайської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби № 216/10/18-219 від 12.02.2013 р. про відсутність даних про відкриті розрахункові рахунки у банківських установах.

Крім цього, згідно з повідомленням Головного управління статистики у Миколаївській області № 52/04/2-46 від 27.02.2013 р. КП «Спортсервіс» фінансову звітність за 2010-2012 роки не надавало.

Виносячи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 24.01.2014 р., а також надані ліквідатором документи (запити про отримання інформації, відповіді уповноважених органів державної влади, довідки тощо) свідчать про відсутність у банкрута основних та оборотних засобів для ведення господарської діяльності.

Одночасно з цим, задовольняючи клопотання арбітражного керуючого ліквідатора Балєвої О.О. про затвердження розміру оплати послуг ліквідатора та визначення його розподілу між кредиторами, суд першої інстанції, провівши аналіз положень ст. 3-1 Закону про банкрутство, визначив те, що послуги арбітражного керуючого в будь-якому випадку є платними, а за умови відсутності коштів від реалізації майна боржника суд вправі, згідно положень ст. 16 Закону про банкрутство, застосувати принцип пропорційності голосів кредиторів до розподілу витрат, пов'язаних з проведенням спрощеної ліквідаційної процедури, та покласти їх на кредиторів відповідно до зазначеного принципу.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка.

Послання скаржників на безпідставність покладення на них витрат ліквідатора, здійснених під час судової процедури банкрутства КП «Спортсервіс», судова колегія вважає помилковими.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Тобто, Законом передбачено те, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Згідно із ч. 12 зазначеної норми оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Частиною 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство встановлено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, безпосередньо Законом про банкрутство встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого на рівні двох мінімальних заробітних плат та визначені спеціальні джерела такої оплати чи відшкодування його витрат, а саме: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів, або коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відтак, у разі відсутності майна банкрута, за рахунок якого можливе погашення вимог кредиторів та здійснення оплати послуг ліквідатора, або коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності, оплата послуг ліквідатора повинна відбуватися саме за рахунок коштів кредиторів пропорційно їх заявлених кредиторських вимог.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 17.01.2013 р. у справі № 11/Б-5022/1348/2011, 12.09.2013 р. у справі № 5002-19/4301-2010, від 01.10.2013 р. у справі № 5016/2184/2012(15/47), від 18.02.2014 р. у справі № 2/19/09.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи про неможливість затвердження судом оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора банкрута без їх попереднього затвердження комітетом кредиторів, оскільки провадження у даній справі здійснюється за спрощеною процедурою згідно статті 52 Закону без утворення комітету кредиторів, а тому суд вправі самостійно встановити порядок оплати послуг арбітражного керуючого.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги Первомайського міськрайонного центру зайнятості та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.01.2014 р. по справі № 5016/2637/2012 (15/57) - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 05.03.2014р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя О.Л. Воронюк