Ухвала
від 17.02.2014 по справі б8/056-12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"17" лютого 2014 р. Справа № Б8/056-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № Б8/056-12

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФСИН", ідентифікаційний код юридичної особи: 32694834, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 40 (Кредитор ),

до боржника, - приватного підприємства "ЕФФ - СИСТЕМ", ідентифікаційний код юридичної особи: 31969268, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Горького, буд. 1, кв. 20,

про банкрутство ,

учасники провадження у справі про банкрутство:

розпорядник майна Боржника : арбітражний керуючий Ковеза А.І., який діє на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 129, виданого Міністерством юстиції України 30 січня 2013 року та ухвали господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року у справі № Б8/056-12;

товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол ", ідентифікаційний код: 34446773, місцезнаходження: 08500, Київська обл., місто Фастів, площа Перемоги, буд. 1;

Заявник 2 - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК ", ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50;

Заявник 3 - Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області ДПС України , ідентифікаційний код: 20619977, місцезнаходження: 08500, м. Фастів, вул. Кірова, буд. 28;

Заявник 4 - товариство з обмеженою відповідальністю "ПМС ГРУП ", ідентифікаційний код: 36491744, місцезнаходження: 08500, м. Фастів, пров. Леніна, буд. 14;

Заявник 5 - товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНФОРМ ", ідентифікаційний код: 23734199, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, к. 22;

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від Кредитора: Бойко Н.В., яка діє на підставі довіреності б/№ від 21 жовтня 2011 року;

від Боржника: Бромірський О.О., який діє на підставі довіреності № 6 від 06 червня 2013 року;

розпорядник майна Боржника: особисто арбітражний керуючий Ковеза А.І.;

Від Заявника 2 : Муравський В.В., який діє на підставі довіреності від 18.05.2013 року № 1450-0;

Від Заявника 3, від товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол " : не з'явився;

Від Заявника 4: Погорєлова Ю.Ю., яка діє на підставі довіреності від 11.02.2014 року б/№;

Від Заявника 5: керівник Колганов О.В., який діє на підставі наказу від 02.10.2006 року № 21-06/к, Коваленко І.В., яка діє на підставі довіреності від 13.05.2013 року № 1;

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/056-12 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФСИН" (ідентифікаційний код: 32694834, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 40) (Кредитор ) про банкрутство боржника - приватного підприємства "ЕФФ - СИСТЕМ" (ідентифікаційний код: 31969268, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Горького, буд. 1, кв. 20) (Боржник ), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 25 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Ковезу А.І. розпорядником майна Боржника; зобов'язано Кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство Боржника; зобов'язано розпорядника майна Боржника разом із посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв та до 03 вересня 2012 року подати до суду реєстр грошових вимог кредиторів, дані щодо розгляду заяв кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 08 жовтня 2012 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Публікація оголошення про порушення провадження у справі № Б8/056-12 про банкрутство Боржника здійснена в газеті "Урядовий Кур'єр" № 135 (4779) від 31 липня 2012 року.

13 серпня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" (Заявник 2 ) надійшла заява № 09/08-12 від 09 серпня 2012 року (вх. № 12706 від 13 серпня 2012 року) з вимогами до Боржника, яка ухвалою господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року призначена до розгляду в судовому засіданні та якою зобов'язано Заявника 2 надати документальні докази у справі.

30 серпня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС України (Заявник 3 ) надійшла заява № 2450/10/10-039 від 29 серпня 2012 року (вх. № 13658 від 30 серпня 2012 року) про визнання кредитором у справі про банкрутство № Б8/056-12, яка ухвалою господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю "ПМС ГРУП" (Заявник 4 ) надійшла заява № 23 від 29 серпня 2012 року (вх. № 13811 від 03 вересня 2012 року) про грошові вимоги, яка ухвалою господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

03 вересня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява від Кредитора № 42 від 30 серпня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника, яка ухвалою господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНФОРМ" (Заявник 5 ) надійшла заява № 29/08-12 від 29 серпня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника, яка ухвалою господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

25 вересня 2012 року від розпорядника майна Боржника надійшов реєстр вимог кредиторів Боржника разом з результатами розгляду вимог кредиторів Боржником та розпорядником майна, доказами погашення вимог Фастівської ОДПІ, аналізом фінансово-господарського стану Боржника та витягом з реєстру обтяжень рухомого майна та заборони на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року продовжено строки, встановлені абз. абз. 4-6 п. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом: "Закон про банкрутство") на два місяці; відкладено попереднє засідання у справі на 19.11.2012 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 жовтня 2012 року відкладено судові засідання для розгляду заяв з вимогами до Боржника Заявників 2, 4, 5 та Кредитора на 19.11.2012 року; повторно зобов'язано Заявників 2, 4, 5, Кредитора, Боржника, товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол" виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року; зобов'язано Заявника 2, Боржника, товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Купол" провести звірку розрахунків по договору застави майна № VLV845/М від 15 червня 2007 року та по договору поруки № VLV 845/Р3 від 2007 року станом на поточну дату та надати акт звірки суду на призначене судове засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2012 року відкладено судові засідання для розгляду заяв з вимогами до Боржника Заявників 2- 5, Кредитора на 26.11.2012 року; відкладено попереднє засідання у справі на 26.11.2012 року; зобов'язано учасників провадження виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 08.10.2012 року.

19.11.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшли пояснення ТОВ «Видавничий дім «Купол».

19.11.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшли пояснення ТОВ «ПМС ГРУП».

26.11.2012 року від Заявника 2 до господарського суду Київської області надійшли пояснення по справі № 22/11-12 від 22.01.2012 року з долученими документами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 року продовжено строки, встановлені абз. абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на 3 місяці від раніше продовжених; відкладено судові засідання для розгляду заяв з вимогами до Боржника Заявників 2- 5, Кредитора на 25.02.2013 року; відкладено попереднє засідання у справі на 25.02.2013 року; зобов'язано учасників провадження виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2013 року продовжено строки, встановлені абз. абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на 3 місяці від раніше продовжених; відкладено попереднє засідання у справі на 27 травня 2013 року; зобов'язано розпорядника майна Боржника до 27 травня 2013 року надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів Боржника оформлений у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону про банкрутство та Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 788 від 02.07.2010 року; виконати обов'язки, покладені Законом про банкрутство на розпорядника майна у справі про банкрутство та виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року в невиконаній частині; відкладено судові засідання для розгляду заяв Заявників 2- 5, Кредитора на 27 травня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27 травня 2013 року продовжено строки, встановлені абз.абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на 3 місяці від раніше продовжених; відкладено попереднє засідання у справі на 19 серпня 2013 року; відкладено судові засідання для розгляду заяв Заявників 2- 5, Кредитора на 19 серпня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19 серпня 2013 року продовжено строки, встановлені абз.абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі № Б8/056-12 на 3 місяці від раніше продовжених; відкладено попереднє засідання у справі на 25 листопада 2013 року; втретє зобов'язано розпорядника майна Боржника до 25 листопада 2013 року надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів Боржника оформлений у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону про банкрутство та Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 788 від 02 липня 2010 року, виконати обов'язки, покладені Законом про банкрутство на розпорядника майна у справі про банкрутство та виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року в невиконаній частині; відкладено судові засідання для розгляду заяв Заявників 2- 5, Кредитора на 25 листопада 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

25 листопада 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надішли: від Заявника 5 надійшло клопотання № 22/11-2013 від 22 листопада 2013 року про відкладення розгляду справи; від розпорядника майна Боржника надійшов лист № 145/13 від 25 листопада 2013 року з доданим уточненим реєстром вимог кредиторів Боржника від 24 листопада 2013 року станом на 25 листопада 2013 року; від Кредитора надійшло клопотання № 19/11 від 19 листопада 2012 року з доданими копіями документів на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2013 року продовжено строки, встановлені абз. абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на 3 місяці від раніше продовжених; відкладено попереднє засідання у справі на 17.02.2014 року; клопотання Заявника 5 про відкладення розгляду справи задоволено; відкладено судові засідання для розгляду заяв Заявників 2, 3, 4, 5 на 17 лютого 2014 року; зобов'язано Заявників 2- 4 виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року в невиконаній частині та зобов'язано Заявника 5 виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 08 жовтня 2012 року в повному обсязі; зобов'язано ГВПМ Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС до 17 лютого 2014 року повідомити господарський суд Київської області про прийняте рішення у кримінальній справі № 02-8424, яка перебуває в провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області по обвинуваченню Кудряшова А.М., Бромірського О.О.

29.11.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області № надійшов лист 2691/10/11 від 25.11.2013 року.

23.01.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 5 надійшло клопотання № 23/01-14 від 23.01.2014 року про долучення документів до матеріалів справи.

27.01.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов лист №1027/3547/12 від 10.01.2014 року з долученою копією постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року.

В судове засідання 17 лютого 2014 року з'явились представники Кредитора, Заявників 2, 4, 5, Боржника, розпорядник майна Боржника та надали свої пояснення у справі; інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили хоча й були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Кожен з присутніх Заявників підтримав раніш заявлені вимоги до Боржника.

Провадження у справі № Б8/056-12 перебуває в процедурі розпорядження майном Боржника, в якій на 17 лютого 2014 року призначені судові засідання для розгляду заяв з вимогами до Боржника Заявників 2- 5, Кредитора та попереднє засідання у справі.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство з заявами з вимогами до Боржника до господарського суду Київської області звернулись Заявники 2- 5 та Кредитор з додатковими вимогами до Боржника, які прийнято та призначено судом до розгляду. 25.09.2012 року від розпорядника майна Боржника у справі надійшов реєстр вимог кредиторів Боржника, складений за результатами розгляду вимог кредиторів, що надійшли у справі розпорядником майна спільно з Боржником, а також протокол спільного розгляду кредиторських вимог, докази розгляду заявлених вимог кредиторів та докази відправлення кредиторам повідомлення про розгляд вимог, докази погашення кредиторських вимог Фастівської ОДПІ, аналіз фінансово-господарського стану Боржника, витяг з реєстру обтяжень рухомого майна та заборон на нерухоме майно. Відповідно до поданого розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, складеного за результатом спільного з Боржником розгляду вимог Заявників, що надійшли у справі, до реєстру вимог кредиторів Боржника станом на 18.09.2012 року включено вимоги: товариства з обмеженою відповідальністю «Ефсин»: визнано вимоги у загальній сумі 1 036 858,05 грн., з яких 988 715,17 грн. основного боргу, 48 142,88 грн. п пені, 6 543,00 грн. судових витрат, з яких суму 988 715,17 грн. віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів та 48 142,88 грн., - до 6 черги задоволення вимог кредиторів; вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 1 035 302,67 грн. основного боргу, яку віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів та 1 073,00 грн. судового збору; вимоги ТОВ «ПМС ГРУП» в сумі 2 119 338,26 грн. основного боргу, які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів та 1 073,00 грн. судового збору; ТОВ «Ветінформ» у сумі 1505 220,00 грн., з яких 752 610,00 грн. основного боргу, які віднесено до 4 черги зволення вимог кредиторів та 752 610,00 грн. пені, віднесені до 6 черги задоволення вимог кредиторів та 1 073,00 грн. судового збору.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 37158114 від 31.07.2012 року у вказаному реєстрі наявні записи про обтяження майна Боржника, в тому силі: про наявність факту застави рухомого майна, правочин зареєстрований 20.06.2007 року за № 5173355 на підставі договору заставиVLV845/M від 15.06.2007 року, обтяжувач: Київське ГРУ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14359302, розмір основного зобов'язання 300 000 дол. США, термін дії: 20.06.2012 року, строк виконання зобов'язання: 11.06.2010 року; крім того наявний запис про податкову застава; відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заборона відчуження об'єктів, арешт відсутні.

Відповідно до уточненого реєстру вимог кредиторів, поданого розпорядником майна Боржника 25.11.2013 року, станом на 24.11.2013року до реєстру вимог кредиторів включено вимоги визнані божником: товариства з обмеженою відповідальністю «Ефсин» у загальній сумі: 988 715,17 грн. основного боргу, які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів та 48 142,88 грн. пені, які віднесено до 6 черги задоволення вимог кредиторів; ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 1 035 302,67 грн. основного боргу, яку віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; вимоги ТОВ «ПМС ГРУП» в сумі 2 119 388,26 грн. основного боргу, які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів; ТОВ «Ветінформ» 1505 220,00 грн., з яких 752 610,00 грн. основного боргу, який віднесено до 4 черги зволення вимог кредиторів та 752 610,00 грн. пені, віднесені до 6 черги задоволення вимог кредиторів.

Розглядаючи подані заяви Заявників з вимогами до Боржника, реєстр вимог кредиторів, поданий розпорядником майна Боржника, складений за результатом розгляду розпорядником майна спільно з Боржником заяв з вимогами, що надійшли у межах справи про банкрутство, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до матеріалів справи публікація оголошення про порушення провадження у цій справі здійснена в газеті "Урядовий кур'єр" № 135 (4779) від 31 липня 2012 року. Отже строк заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника визначений ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство спливає 30 серпня 2012 року.

Провадження знаходиться в процедурі розпорядження майном боржника на стадії попереднього засідання.

Відповідно до ч. 1 п. 1-1 розділу 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство в ред., що набрала чинності 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Провадження у праві № Б8/056-12 порушена ухвалою господарського суду Київської області від 25 травня 2012 року. Виходячи з викладеного, при розгляді вимог заяв заявників, що надійшли у справі, реєстру вимог кредиторів, підлягає застосуванню Закон про банкрутство в ред., що набрав законної сили 04.11.2012 року.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно абз. 1-4 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 п. 46 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 14 вказаного Закону, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Частиною 48 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено, що боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу . Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог . Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме . Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд . Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.

Відповідно до п.п. 8.10. вказаних Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково. Про визнання чи відмову у визнанні вимог кожного кредитора судом виноситься ухвала.

До господарського суду Київської області надійшла заява № 09/08-12 від 09.08.2012 року з вимогами до Боржника від ПАТ КБ «ПриватБанк» (Заявник 2) (вх. № 12706 від 13.08.2012 року), в який заявник просить суд: визнати вимоги до Боржника на загальну суму 598 086,22 дол. США, що станом на дату подання заяви відповідно до офіційного курсу НБУ становить 4 780 503,16 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, з яких 426 962,22 дол. США, що еквівалентно 3 412 709,02 грн. - в першу чергу задоволення вимог; 129 526,17 дол. США, що еквівалентно 1 035 302,68 грн., - в 4 чергу та 41 597,83 дол. США, що еквівалентно 332 491,46 грн., - в 6 чергу задоволення вимог. На підтвердження вимог Заявником 2 долучено низку документів.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Боржника Заявником 2 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.

Детально дослідивши подані Заявником 2 докази встановлено наступне.

Судом встановлено, що 19.07.2007 року між Заявником 2 в особі Начальника Фастівського відділення Київського ГРУ (банк) та Боржником, який виступив позичальником було укладено кредитний договір № KIF0SM016, відповідно до п.п. 1.1. якого, у рамках програми мікрокредитування, банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 80 000,00 дол. США на термін і на умовах передбачених у даному договорі, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки у встановлені даним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно із цим договором у повному обсязі. Відповідно до п. 1.2. вказаного договору, термін повернення кредиту 19.07.2010 року. Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. кредитного договору № KIF0SM016, позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.11 цього договору, а також відповідно до графіка погашення кредиту і відсотків, що є невід'ємним додатком до даного договору; здійснювати погашення кредиту в дату сплати згідно Графіка погашення кредиту і відсотків п. 4.11. даного договору. Відповідно до п. 7.1. договору, договір у частині п. 4.5. набирає чинності з моменту підписання, в інших випадках - моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в сумі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язання сторонами за даним договором. Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. кредитного договору № KIF0SM016, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.2., 2.2.3., 2.3.3, 2.4.1., 4.11 цього договору, а також Графіку погашення кредиту і відсотків, позичальник сплачує відсотки у розмірі: 16 % річних. Сплата відсотків за користування кредитором, передбачених п. 4.1. даного договору, здійснюється в дату сплати відсотків (кожного поточного місяця), згідно Графіка погашення кредиту і відсотків. При несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими. На підставі кредитного договору № KIF0SM016 від 19.07.2007 року між Заявником 2 та Боржником укладено Договори про видачу траншу №KIF0SM016/1 від 25.07.2007 року (де сума траншу кредиту становить 30000,00 дол. США), № KIF0SM016/2 від 18.02.2008 року (де сума траншу кредиту становить 15 500,00 дол. США). Факт перерахування коштів Заявником 2 Боржнику на виконання кредитного договору № KIF0SM016, договорів KIF0SM016/1, № KIF0SM016/2, № KIF0SM016/3 підтверджено копіями меморіальних валютних ордерів № 1 від 25.07.2007 року на суму 30 000,00 дол. США; № 2 від 20.07.2007 року на уму 50 000,00 дол. США; № 1 від 28.08.2008 року на суму 16500,00 дол. США, № 88 від 18.02.2008 року на суму 15 500,00 дол. США.

На підставі кредитного договору № KIF0SM016 Заявником 2 заявлено вимоги до Боржника, що виникли станом на момент порушення справи про банкрутство у сумі 171 124,00 дол. США, що становить станом на дату подання заяви 1 367 794,13 грн.), з яких: 65 007,90 дол. США заборгованості по кредиту, 64 518,27 дол. США - заборгованості по відсотках, 41 597,83 дол. США заборгованості по пені.

Відповідно до Протоколу спільного розгляду розпорядником майна та Боржником, в тому числі вимог Заявника 2 останніми вимоги за вказаним договором визнано частково, зокрема, заборгованість по кредиту в сумі 65 007,90 дол. США, що еквівалентно 519 608,14 грн. визнано в повному обсязі, заборгованість по відсоткам в розмірі 64 518,27 дол. США, що еквівалентно 515 694,53 грн. визнана боржником повністю. Заборгованість по пені в сумі 41 597,83 дол. США, що еквівалентно 332 491,46 грн., не визнано Боржником з причин: з позиції Боржника та розпорядника майна, пеню нараховано в супереч п. 6.4. кредитного договору наростаючим підсумком з 15.01.2009 року по 24.05.2012 року - протягом 3 років та 4 місяців; пеня нарахована в іноземній валюті, а не в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування, як це встановлено в п. 6.1. кредитного договору, а сам розрахунок з позиції розпорядника майна містить суттєві помилки, які унеможливили проведення його перевірки розпорядником майна та Боржником.

19.11.2012 року від ТОВ «Видавничий дім «Купол» надійшли пояснення.

29.10.2012 року від Заявника 2 надійшли «Заперечення на відзив розпорядника майна боржника щодо невизнання грошових вимог Заявника 2 до Боржника» № 25/10-12 від 25.10.2012 року.

26.11.2012 року від Заявника 2 надійшли пояснення по справі № 22/11-12 від 22.11.2012 року, в яких в тому числі надані пояснення щодо заперечень розпорядника майна частини вимог Заявника, включаючи доводи щодо кредитного договору № KIF0SM016, до яких долучено низку додаткових доказів, пояснення, розрахунок пені за кредитним договором № KIF0SM016 за період з 24.05.2009 року по 24.05.2012 року за останні три роки до порушення справи про банкрутство.

Розглядаючи вимоги Заявника 2 заявлені на підставі кредитного договору № KIF0SM016 детально дослідивши матеріали справи, доводи учасників провадження, враховуючи позиції учасників провадження викладені у наданих суду у протоколі спільного розгляду розпорядником майн ц Боржником вимог заявника, запереченнях на відзив Заявника 3, поясненнях учасників провадження, судом встановлено наступне. Перевіривши розрахунки та докази надані Заявником 2 суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 2 по заборгованості по кредиту в розмірі 65 007,90 дол. США, що еквівалентно 519 608,14 грн., є обґрунтованими, підтвердженими документально, визнані Боржником та вимоги Заявника 2 в цій частині підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги; вимоги Заявника 2 по відсоткам в розмірі 64 518,27 дол. США, що еквівалентно 515 694,53 грн., є обґрунтованими, підтвердженими документально, визнані Боржником та вимоги Заявника 2 в цій частині підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги.

Розглядаючи вимоги, заявлені по пені на підставі вказаного кредитного договору судом встановлено, що відповідно до умов п. 6.4. кредитного договору № KIF0SM016, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань передбачених п.п. 6.1., 6.2., 6.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане Позичальником. Відповідно до п. 6.1. Договору, при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Графіком погашення (Додаток 1 до договору), а також п.п. 2.2.2., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 2.4.1., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених Графіком погашення (додаток 1 до договору), а також п.п. 1.2., 2.2.3., 2.3.3. даного договору, винагороди, передбаченої п.п. 4.5., 4.6. даного Договору, Позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 02,% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

Перевіривши розрахунок пені заявленої Заявником 2 за кредитним договором № KIF0SM016, дослідивши заперечення щодо вимог по пені розпорядника майна, заперечення Заявника 2 на відзив розпорядника майна боржника щодо невизнання грошових вимог Заявника 2 по пені до Боржника, пояснення учасників у справі, провівши власний перерахунок вимог Заявника 2 по пені за кредитним договором № KIF0SM016 за період 24.05.2009 року по 24.05.2012 року, врахувавши суми отриманої Заявником 2 пені згідно поданого суду розрахунку, судом встановлено, що визнанню підлягають вимоги Заявника 2 по пені за вказаним договором у сумі 307 184,29 грн., які на підставі ст. 31 Закону про банкрутство підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів. (Без врахування отриманої Заявником 2 пені за вказаний період заборгованість по пені за вказаний період становить 310 802,10 грн., з яких 157 887,47 грн. є заборгованістю по пені нарахованої на тіло та 152 914,63 грн. - заборгованості нарахованої на відсотки, проте, виходячи з того, що Заявником 2 надано лише загальну суму отриманої пені за весь період без вказівки на вид отриманої пені (нарахованої на тіло чи на відсотки), визначити борг окремо по пені зарахованій по тілу та по процентам, на підставі наявних доказів, не представляється можливим.).

Також судом встановлено, що 15.06.2007 року між Боржником, який виступив заставодавцем та Заявником 2, який виступив заставодержателем було укладено договір застави майна № VLV845/M, відповідно до п. 1 якого, предмет договору є надання заставодавцем в заставу майна, опис кого зазначений в п. 6 цього договору в забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Видавничий дім «Купол» перед заставодержателем, в силу чого Заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі виконання Позичальником зобов'язань забезпечених заставою, та (або) невиконання Заставодавцем зобов'язань за договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу Майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) Позичальника. За цим договором заставою частково забезпечується виконання зобов'язань Позичальника, що випливають з кредитного договору від 15.06.2007 року № VLV845 , з: повернення кредиту у сумі 300 000,00 дол. США, що надається у формі відновлювальної кредитної лінії, у терміни 11 червня 2010 року; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 13,6 % річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору, інших зобов'язань визначених договором застави. Відповідно до п. 6 вказаного договору в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та Заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу наступне майно: одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EMC Monitor вартістю 135 876,00 грн., одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EM, вартістю 115 495,00 грн., напівавтоматична машина для гарячого ламінування FM650A вартістю 33 970,00 грн., 5-тикрасочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOFР H вартістю 1 087 000,00 грн., 2-красочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOZ H вартістю 441 595,00 грн., фальцювальна касетно-ножова машина STAHL 66 4KTL вартістю 81 525,00 грн., автоматична машина HEIDELBERG ORIGINAL вартістю 67 939,00 грн., напівавтоматична машина ML 720 вартістю 27 175,00 грн., напівавтоматична машина VEGASTAR вартістю 20 380,00 грн., разом вартість предмету застави становить 2 010 955,00 грн. Отже, з позиції Заявника 2, Боржник своїм майном переданим в заставу, несе майнову відповідальність перед Заявником 2 за виконання позичальником за кредитним договором VLV845 від 15.06.2007 року зобов'язань.

Відповідно до заяви Заявника 2, станом на момент порушення справи № Б24/039-12 про банкрутство позичальника за кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 року - ТОВ "Видавничий дім «Купол» становить 426 962,22 дол. США (що еквівалентно станом на дату подання заяви Заявника 2 - 3 412 709,02 грн.), з яких: 151 038,50 дол. США (що еквівалентно 1 207 250,73 грн.) заборгованості по кредиту, 132 016,61 дол. США, що еквівалентно 1 055 208,76 грн., заборгованості по відсотках; 109 607,60 дол. США, що еквівалентно 876 093,55 грн. заборгованості по пені, 34 299,51 дол. США, що еквівалентно 274 155,98 грн. заборгованості по комісії.

У своїй заяві за зазначеним договором застави Заявник 2 просить суд визнати його грошові вимоги до Боржника в частині зобов'язань останнього за неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 року, які забезпечені заставою, включити їх до першої черги задоволення вимог кредиторів, як вимоги забезпечені заставою.

Розпорядник майна разом з Боржником заперечують вимоги Заявника 2 заявлені на підставі договору застави майна № VLV845/M від 15.06.2007 року, посилаючись на те, що вважають, що за цим зобов'язанням Заявник 2 не має грошових вимог до Боржника, а має майнові вимоги - щодо звернення стягнення на заставлене майно посилаючись при цьому на положення п. 23 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та на норму ст. 1 Закону про банкрутство, згідно якої кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Таким чином, з позиції розпорядника майна вимоги Заявника 2 заявлені на підставі договору застави майна № VLV845/M від 15.06.2007 року не є грошовими.

Детально дослідивши доводи учасників провадження розглядаючи вимоги Заявника 2 на підставі договору застави майна № VLV845/M від 15.06.2007 року до Боржника, судом встановлено наступне.

Визначення терміну «кредитор» надається в ст. 1 Закону про банкрутство, згідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника . Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та згідно ч. 1 ст. 14 вказаного Закону, - такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При прийнятті рішення щодо визначення кредиторів Боржника суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.

Частиною 15 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами , а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника .

Як зазначалось, згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника , вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Досліджуючи правову природу договорів поруки та застави, встановлено таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України «Види забезпечення виконання зобов'язання» визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків , якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, укладення договору поруки становить окремий різновид забезпечення виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника солідарних грошових вимог до поручителя та боржника.

В свою чергу ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 589, ч.ч. 2, 3 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави . За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Таким чином, застава виступає у якості майнової поруки за виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника права звернення стягнення на предмет застави, а не грошової вимоги , на відміну від договору поруки, де також закон не передбачає можливості солідарної відповідальності боржника за іпотекодавцем/заставодавцем.

Детальний аналіз вказаних правових норм, вказує на те, що порука та застава, є різними за правовою природою та наслідками, окремими видами забезпечення виконання основного зобов'язання . Договір поруки передбачаєу разі порушення боржником за основним зобов'язанням солідарну відповідальність боржника і поручителя, де поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки , - тобто передбачає грошову солідарну відповідальність поручителя перед кредитором. Договір застави за правовою природою не передбачає солідарної відповідальності за зобов'язання боржника за основним договором , а чітко визначає право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки заставленого майновим поручителем у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту терміну «грошове зобов'язання» визначеного Законом про банкрутство, як «зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору» (ст.1 Закону про банкрутство) та правової природи договорів застави та поруки, суд дійшов висновку про те, що невиконання боржником основного зобов'язання не тягне для заставодавця, майном (договором поруки) якого забезпечено виконання основного договору - грошових зобов'язань за змістом визначеним Законом про банкрутство, перед кредитором.

Поряд з цим, до заставодавця не можуть бути застосовані правові наслідки, передбачені ст. 543, 554 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що за Договором застави у Боржника відсутні грошові зобов'язання у розумінні приписів Закону про банкрутство перед Заявником 2 за кредитним договором .

Відповідно до абз. 2 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав .

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя . Зазначена норма передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави, отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя .

Аналогічну за змістом правову позицію стосовно характеру вимог кредитора за основним зобов'язанням у справах про банкрутство до заставодавця / іпотекодавця (майнового поручителя), де заставою / іпотекою забезпечено виконання зобов'язання взяте третьою особою, а також розмежування правової природи договорів застави та поруки, в за аналогічних обставин займає Вищий господарський суд України, в тому числі, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: № 5/38б від 01 листопада 2011 року; № Б-19/81-10 від 15 березня 2012 року; № 42/2Б від 02 лютого 2012 року; № 42/11б від 01 грудня 2011 року; №Б29/8-10 від 13 грудня 2011 року; №27/104Б від 13 грудня 2011 року.

Зокрема з позиції колегії суддів Вищого господарського суду України (постанова у справі № 42/Б від 02 лютого 2012 року, а також подібних висновків дійшов суд також у постановах у справі № 42/11б від 01 грудня 2011 року; у справі № 5/38б від 01 листопада 2011 року), по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, слід розмежовувати поняття "поручитель" та "майновий поручитель", оскільки названі особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин зокрема, поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука, на підставі ст. ст. 546, 553 ЦК України, і у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Майновий поручитель, виходячи з положень ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ЦК України, Закон України "Про іпотеку" та Закон України "Про заставу" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, у зв'язку з чим, до майнового поручителя не можуть бути застосовані приписи ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. … договір застави, так само як і договір іпотеки, не породжує у заставодавця (іпотекодавця) грошових зобов'язань перед заставодержателем (іпотекодержателем), останній має право, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (іпотеки) переважно перед іншими кредиторами цього боржника .

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку (постанова Вищого господарського суду України у справі № б-19/81-10 від 15 березня 2012 року) про те, що договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті. Отже, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна .

Суд касаційної інстанції дійшов висновку (постанова у справі №5/38б від 01 листопада 2011 року), що вказаний спеціальний Закон передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Отже, на підставі викладеного вище, суд у справі дійшов висновків про те, що у розумінні приписів Закону про банкрутство за договором застави у Заявника 2 відсутні грошові за правовою природою вимоги до Боржника, а тому за Договором застави Заявник 2 не є за змістом Закону про банкрутство кредитором Боржника, в зв'язку з чим виходячи з норм ст. 1, п. 15 ст. 11, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, відсутні підстави для задоволення вимог Заявника 2 - включення його вимог за Договором застави до реєстру вимог кредиторів Боржника, проте, права Заявника 2 за Договором застави забезпечуються нормою ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство . З'ясувавши вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позиція розпорядника майна боржника та боржника у справі, у цій частині є обґрунтованою та вірною.

В п. 47 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" вказано, що за змістом абзацу другого частини шостої статті 14 Закону кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак вимоги цієї категорії кредиторів незалежно від їх звернення із заявою встановлюються розпорядником майна згідно з даними обліку боржника, а також за даними державного реєстру застав.

Як зазначалось, відповідно до абз. 2 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав .

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 37158114 від 13.07.2012 року наявний запис 1, згідно якого в реєстрі наявні відомості про зареєстроване обтяження за договором застави майна №VLV845/M від 15.06.2007 року, укладеним між Заявником 2 та Боржником, де об'єкт обтяження співпадає з предметом застави за Договором застави №VLV845/M від 15.06.2007 року (визначений п. 6). На підставі абз. 2 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство до реєстру вимог кредиторів Боржника підлягають включенню відомості про майно Боржника, яке є предметом застави за договором застави № VLV845/M від 15.06.2007 року, укладеним між Заявником 2 та Боржником.

Крім викладеного Заявник 2 вказує на те, що між ним та Боржником укладено договір поруки № VLV845/P3 від 15.06.2007 року щодо виконання ТОВ «Видавничий Дім «Купол» за кредитним договором VLV845 від 15.06.2007 року . Загальна заборгованість з позиції Заявника 2 за вказаним кредитним договором визначена вище. Заявлена Заявником 2 заборгованість за договором поруки розпорядником майном та Боржником не визнана з посиланням на те, що встановлена договором поруки VLV845/P3 від 15.06.2007 року порука припинилась 11.12.2010 року в силу закону. Зокрема, розпорядник майна вказує на те, що п. а. 3 кредитного договору VLV845 від 15.06.2007 року встановлено строк виконання основного зобов'язання 11.06.2010 року. Зі змісту договору поруки строк, після якого порука припиняється, цими договорами не встановлений. Умова цього пункту щодо дії поруки до повного виконання зобов'язання за кредитним договором з позиції Боржника не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками, м'ясцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не визначено. За вказаних обставин, з позиції розпорядника майна, до строку поруки за договором поруки слід застосовувати законний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України (6 місяців) від дня настання строку виконання основного зобов'язання - тобто 6 місяців від 11.6.2010 року, проте, з позиції розпорядника майна, протягом шестимісячного строку Заявник 2 жодних вимог до поручителя, як претензійних, так і позовних, не пред'явив. Таким чином, із закінченням строку поруки 11.12.2010 року кредитор - Заявник 2 втратив право вимоги до Боржника як поручителя за договором поруки VLV845/P3 від 15.06.2007 року.

26.11.2012 року від Заявника 2 надійшли додаткові пояснення № 22/11-12 від 22.01.2012 року, в яких надано пояснення стосовно наведених вище заперечень розпорядника майна вимог Заявника 2 за договором поруки, де Заявник 2 повідомляє суд про те, що Заявником 2 була направлена письмова вимога за кредитним договором VLV845 від 15.06.2007 року до поручителя в рамках шестимісячного строку з моменту строку настання виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме 18.10.2010 року, копія вимоги долучена Заявником 2 до матеріалів справи, в зв'язку з чим, з позиції Заявника 2 договір поруки не може вважатись таким, що припинив свою дію на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Досліджуючи матеріали справи розглядаючи вимоги Заявника 2 за договором поруки, судом встановлено, що 15.06.2007 року між Боржником, який виступив поручителем та Заявником 2, який виступив кредитором було укладено договір поруки № VLV 845/P3 від 15.06.2007 року, відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Виробничий Дім «Купол» (боржник) ним своїх обов'язків за кредитним договором від 15.06.2007 року № VLV 845 , згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 300 000,00 дол. США та боржник зобов'язаний повернути кредит в строк 11.06.2010 року, сплачувати за його користування 13,6 % річних в дату сплати процентів та комісій, яким є 25 число кожного поточного місяця та на інших визначених договором умовах. Відповідно до п. п. 2, 4 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих і за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 12 Договору поруки № VLV 845/Р3 від 15.06.2007 року, сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися з вимогами про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до а. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Відповідно до п. А.3. кредитного договору № VLV 845 від 15.06.2007 року строк повернення кредиту - 11.06.2010 року.

Судом встановлено, що 18.10.2010 року Заявником 2 було складено два листа, адресовані та вручені директору Боржника Кудряшову А.М. про що наявний підпис останнього з позначкою «отримав», одним з яких є лист № 11.0.0.-03/690 від 18.10.2010., в якому Заявник 2 посилаючись на кредитний договір № VLV 845 від 15.06.2007 року та договір поруки № VLV 845/Р3 від 15.06.2007 року, вимагає у Боржника у якості поручителя за договором поруки № VLV 845/Р3 від 15.06.2007 року погасити заборгованість за кредитним договором № VLV 845 від 15.06.2007 року.

Судом встановлено, що Боржником або жодним іншим з учасників провадження факту погашення заборгованості за кредитним договором № VLV 845 від 15.06.2007 року суду не надано та не доведено, в тому числі в межах інших проваджень у справах про банкрутство. Факт отримання директором Боржника Кудряшовим А.М. від Заявника 2 листа № 11.0.0.-03/690 від 18.10.2010 р.. з вимогою погасити заборгованість перед Заявником 2 за кредитним договором № VLV 845 від 15.06.2007 року 18.10.2010 року після долучення Заявником 2 копії листа до матеріалів справи, у поточному судовому засіданні Боржник не заперечує.

В свою чергу судом встановлено, що безпосередньо заборгованість позичальника - ТОВ «Виробничий Дім «Купол» за кредитним договором № VLV 845 від 15.06.2007 року перед Заявником 2 вже виступала предметом судового розгляду в межах справи № Б24/039-12 (Суддя Лутак Т.В.) про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ефсин" до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "КуПол", порушеній ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2012 р . Зокрема в межах зазначеної справи від ПАТ КБ "Приватбанк" надійшла заява № 19/07-13 від 10.07.2012 р. з вимогами до ТОВ "Видавничий дім "КуПол". Частиною вимог ПАТ КБ "Приватбанк" були вимоги за кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" і товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "КуПол" (в межах даного провадження у справі про банкрутство розглядаються вимоги за вказаним договором, де Боржник виступив поручителем за тим самим кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 р.). За результатом розгляду вимог ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 р. до позичальника, ухвалою господарського суду Київської області № Б24/039-12 (Суддя Лутак Т.В.) від 29.11.2012 року. було встановлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" заявив по кредитному договору № VLV845 від 15.06.2007 р. вимоги до ТОВ "Видавничий дім "КуПол": - 151 038, 50 доларів США, що еквівалентно 1 207 250, 73 грн. -заборгованість по кредиту; - 132 016, 61 доларів США, що еквівалентно 1 055 208, 76 грн. -заборгованість по сплаті відсотків; - 109 607, 60 доларів США, що еквівалентно 876 093, 55 грн. -заборгованість по пені; - 34 299, 51 грн. - заборгованість по комісії (що за змістом аналогічно заявленим вимогам Заявника 2 за даним кредитним договором до Боржника в межах даної справи у якості поручителя та вимоги згідно заяви Заявника 2 нараховані станом на момент порушення справи № Б24/039-12 про банкрутство ТОВ «ВД «Купол», - 22.05.2012 року (а.с. 7, Т. 2) ). За наслідком розгляду вказаних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" судом визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 р. частково на загальну суму 2 980 205, 90 грн ., з яких 2 296 759, 00 грн. віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів -і 683 446, 90 грн. - до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. у справі № Б24/039-12 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. у справі № Б24/039-12 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 р. у справі № Б24/039-12 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. у справі № Б24/039-12 залишено без змін .

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Кредитний договір є основним зобов'язанням, заборгованість за яким є встановленою судом, договір поруки - має додатковий характер до основного зобов'язання - кредитного договору. Виходячи з викладеного Заявником 2 в межах цієї справи заявлено вимоги до Боржника у якості поручителя за основним договором в обсязі, аналогічному вимогам, що були нараховані та заявлені до позичальника за основним договором станом на одну й ту саму дату (22.05.2012 року) та вже розглянуті судом по суті в межа справи № Б24/039-12.

Виходячи з наведеного заборгованість за основним договором - кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 р., є встановленою судом станом дату, що відповідає вимогам Заявника 2 у заяві №08/08-12 від 09.08.2012 року, судове рішення набрало законної сили та не підлягає повторному доведенню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що підлягають визнанню вимоги Заявника 2:

- за кредитним договором № KIF0SM016 від 19.07.2007 року: вимоги по кредиту в сумі 65 007,90 дол. США, що еквівалентно 519 608,14 грн., що підлягають включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; заборгованість по відсоткам в розмірі 64 518,27 дол. США, що еквівалентно 515 694,53 грн., що підлягають включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів та заборгованість пені у сумі 307 184,29 грн ., що підлягає включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів;

- за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 р. підлягають визнанню вимоги на загальну суму 2 980 205, 90 грн., з яких 2 296 759, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів і 683 446, 90 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.

В свою чергу, до реєстру вимог кредиторів підлягають внесенню відомості про майно приватного підприємства "ЕФФ - СИСТЕМ", яке є предметом застави: одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EMC Monitor, 1989 р.; одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EM, 1984 р.; напівавтоматична машина для гарячого ламінування FM650A, 2003 р; 5-тикрасочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOFР H, 1991 р.; 2-красочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOZ H 1991 р.; фальцювальна касетно-ножова машина 66 4KTL 1986 р.; автоматична машина HEIDELBERG ORIGINAL 1967 р; напівавтоматична машина ML 720; напівавтоматична машина VEGASTAR 2003 р.

Судом встановлено, що за подання заяви №09/08-12 від 09.08.2012 року Заявником 2 сплачено судовий збір у сумі 1073 грн., що підтверджено платіжним дорученням №C0703U0UAJ від 03.07.2012 року; крім того Заявником сплачено 40,00 грн. плати за внесення до єдиної бази даної інформації щодо Заявника 2 та його грошових вимог у даній справі, що підтверджено платіжним дорученням №C0703U0GGG від 03.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч.ч. 1, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, 36,16 грн. витрат на оплату за внесення до єдиної бази даної інформації щодо кредитора та його грошових вимог, сплачених Заявником 2 покласти на Боржника пропорційно задоволеним вимогам заявника, які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів; 970,00 грн. судового збору, сплаченого Заявником 2 за подання заяви з вимогами до Боржника покласти на Боржника, - пропорційно задоволеним вимогам, які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

До господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС ГРУП» (Заявник 4) надійшла заява про грошові вимоги № 23 від 29.08.2012 року (вх. № 13811 від 03.09.2012 року). В своїй заяві Заявник 4 просить суд визнати грошові вимоги Заявника 4 до Боржника, що складаються з суми 1 831 418,93 грн. основного боргу, 182 976,78 грн. інфляційних, 104 942,55 грн. 3% річних, що загалом становить 2 119 338,26 грн., які включити до реєстру вимог кредиторів. Заявлені вимоги обґрунтовані посиланням на норми ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 612, 625 ЦК України, та тим, що 05.01.2010 року між Боржником, який виступив замовником та Заявником 4, який виступив виконавцем, було укладено договір підряду №05/01-2010 про надання послуг по виготовленню поліграфічної продукції. Заявником 4 було належним чином виконано зобов'язання за договором на загальну суму 1 965 458,93 грн. на підтвердження чого заявником долучено акти прийняття-передачі робіт, проте по сплаті за виконані зобов'язання наявний несплачений боржником борг у сумі 1 831 418,93 грн. Крім вказаного боргу Заявник просить визнати його кредитором на 182 976,78 грн. інфляційних витрат та 104 942,55 грн. річних.

Судом встановлено, що заява Заявника 4 була надіслана поштою та згідно штемпеля поштового відправлення, заява здана на поштове відділення 30.08.2012 року, тобто в межах встановлених строків для подання заяв з конкурсними вимогами до боржника.

Розпорядником майна, відповідно до поданого реєстру вимог кредиторів визнано вимоги Заявника 4 у сумі 2 119 338,26 грн. основного боргу, який віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Згідно протоколу спільного розгляду вимог конкурсних кредиторів розпорядником майна та боржником від 18.09.2012 року, вимоги ТОВ «МПС ГРУП» визнані боржником у повному обсязі.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що договір, на підставі якого, з позиції Заявника 4, у Боржника виникла заборгованість перед Заявником 4 укладено між Заявником 4 та Боржником 05.01.2010 року. Судом встановлено, що в провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебувала кримінальна справа №1/381/10813; 1027/3547/12 за обвинуваченням Фісенка Ігоря Геннадійовича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, Кудряшова Андрія Михайловича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України, Бромірського Олександра Олександровича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України. Дана кримінальна справа слухалась за правилами Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року та була направлена 12.07.2012 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області з обвинувальним висновком згідно ст. 232 КПК України для розгляду по суті, що підтверджується листом Першого заступника прокурора м. Біла Церква, адресованого Голові Фастівського міськрайонного суду (а.с. 197, Т. 1).

Відповідно до п.п. 10, 11 розділу 11 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу; кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до листа Першого заступника прокурора м. Біла Церква, адресованого Голові Фастівського міськрайонного суду (а.с. 197, Т. 1), кримінальна справа по обвинуваченню Кудряшова А.М. направлена до суду, згідно наявної відмітки на листі - 12.07.2012 року.

Під час розгляду Фастівським міськрайонним судом Київської області кримінальної справи №1/381/10813; 1027/3547/12 за обвинуваченням Фісенка Ігоря Геннадійовича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, Кудряшова Андрія Михайловича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України, Бромірського Олександра Олександровича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України підсудні Фісенко І.Г., Кудряшов А.М., Бромірський О.О. вину у інкримінованих їм злочинів визнали повністю та заявили клопотання про закриття на підставі п. 2 .ч 1 ст. 49 КК України провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Фастівський міськрайонний суд Київської області розглянувши вказане клопотання підсудних, своєю постановою від 23.12.2013 року клопотання задовольнив шляхом закриття кримінальної справи за обвинуваченням Фісенка Ігоря Геннадійовича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, Кудряшова Андрія Михайловича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України, Бромірського Олександра Олександровича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 7-1, 248, 321, 401, 402, 403 Кримінально-процесуального кодексу України (від 28.12.1960 р. в ред. від 19.11.2012 року ), ст. 49 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Кримінально-процесуального кодексу України та закриття у зв'язку з цим кримінальної справи відбувається з нереабілітуючих підстав, внаслідок чого особа вважається такою, що притягувалась до кримінальної відповідальності, шляхом винесення судом у кримінальній справі постанови ім'ям України, яка згідно вказаних норм Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України прирівнюється до вироку у кримінальній справі та відповідає за формою, змістом і статусом вироку .

Відповідно до ст. 35 ГПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

У постанові Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року у кримінальній справі №1/381/10813; 1027/3547/12 відносно Фісенка Ігоря Геннадійовича обвинуваченого у вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України; Кудряшова Андрія Михайловича обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України, а також Бромірського Олександра Олександровича обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України (надалі - Постанова), судом встановлені факти, що мають істотне значення для розгляду вимог Заявника 4 до Боржника.

Зокрема у вказаній Постанові Фастівським міськрайонним судом Київської області встановлено, що будучі обізнаним про значний розмір податкових зобов'язань підприємства усвідомлюючи свій обов'язок необхідності їх сплати до бюджету Держави в кожному звітному періоді директор ТОВ «ВД Купол» Фісенко І.Г. за попередньою змовою з головним бухгалтером підприємства Бромірським О.О., впродовж 2008-2010 років , переслідуючи намір, спрямований на ухилення від спати податків, шляхом мінімізації виниклих податкових зобов'язань, використовували завідомо підроблені документи щодо проведених фінансово-господарських взаєморозрахунків з низкою підприємств, в тому числі ТОВ «ПМС Груп», які створені з метою складання (оформлення) ряду «псевдо» угод, та інших первинних документів щодо створення видимості проведених фінансово-господарських відносин, які давали можливість скласти податкову звітність з відображенням податкового кредиту з ПДВ та надати до органів Державної податкової служби України декларації з прибутку на додатну вартість із завищеними показниками виниклих зобов'язань. Бромірський О.О., являючись і головним бухгалтером ПП «Ефф-систем» (і одночасно виконуючим обов'язки головного бухгалтера ТОВ "ПМС Груп» (а.с. 5, Т. 5)), в порушення вимог чинного законодавства України, переслідуючи за мету отримання неконтрольованого державою прибутку, шляхом заниження об'єктів оподаткування, сприяючи директору ПП «Ефф-систем» Кудряшову А.М., в період з 01.01.2009 року по 19.12.2010 року, ухилився від сплати до бюджету податків на загальну суму 1 278 011 грн., що є значним розміром. Будучі обізнаним про значний розмір сум податкових зобов'язань підприємства та усвідомлюючи свій обов'язок необхідності їх сплати до бюджету Держави в кожному звітному періоду, директор ПП «Ефф-систем» Кудряшов А.М. при пособництві головного бухгалтера даного підприємства Бромірського О.О. впродовж 2009-2010 років, переслідуючи намір спрямований на ухилення від сплати податків, шляхом мінімізації виниклих податкових зобов'язань, використовували завідомо підроблені документи щодо проведених фінансово-господарських взаєморозрахунків з … ТОВ «ПМС Груп», які створені з метою складання (оформлення) ряду «псевдо» угод, та інших первинних документів щодо створення видимості проведених фінансово-господарських відносин, які давали можливості скласти податкову звітність з відображенням податкового кредиту з ПДВ та надати до органів ДПС України декларації з податку на додану вартість із заниженими показниками виниклих зобов'язань. При цьому службові особи ПП «Ефф-систем» достовірно знали, що їхні діяння носять протиправний характер, усвідомлювали, передбачали та бажали настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджет коштів . Крім того, в період 2009-1010 років, Кудряшов А.М. за попередньою змовою з Бромірським О.О., достовірно знаючи що ТОВ «ПМС Груп» на якому Бромірський О.О. фактично виконував обов'язки головного бухгалтера, не будучи офіційно оформленим, тобто не уклавши з директором ТОВ «МПС Груп» Матвійчуком П.Г. (який фактично працював водієм на ПП «Ефф-систем») угоди письмового характеру, не постачало та не буде постачати в адресу ПП «Ефф-систем» товари, роботи (послуги), придбані у суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності». … При цьому службові особи ПП «Ефф-систем» достовірно знали, що їхні діяння носять протиправний характер, усвідомлювали, передбачали та бажали настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету коштів . У Постанові досліджено та встановлено аналогічні факти помісячно включаючи 2010 рік. Також у Постанові було встановлено: « … Крім того, з метою створення видимості придбання товарів, надання послуг від ПП «Ефф-систем» протягом 2009-2010 років, перераховувались грошові кошти з рахунку вказаного підприємства на банківський рахунок ТОВ «ТМС Груп», а останнє перераховувало грошові коти на рахунки інших компаній» (а.с. 16, Т. 5).

Отже, судом було встановлено факт того, що протягом 2009-2010 років ТОВ «ПМС Груп» не постачало та не буде постачати в адресу ПП «Ефф-систем» товари, роботи (послуги), придбані у суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності» переслідуючи за мету отримання неконтрольованого державою прибутку, шляхом заниження об'єктів оподаткування.

Крім того, судом встановлено, що в Постанові досліджено та встановлено завідомо підроблені документи на послуги на надання яких ТОВ «ПМС Груп» були виписані податкові накладні та водночас на надання яких (послуг) посилається Заявник 4 у своїй заяві про грошові вимоги до Боржника в межах даної справи, як на підставу заявлених вимог (а.с. 16-17, Т. 5): зокрема, на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.05.2010 року, згідно якого Заявником 4 надано Боржнику послуги з виготовлення довідника овочевода на суму 47 326,00 грн., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0029 від 05.05.2010 року , виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення довідника овочеводів на аналогічну суму 47 326 грн., в т.ч. ПДВ 7887,67 грн.; аналогічним чином Постановою підтверджується підробленість документів й на інші послуги, на які посилається Заявник 4 в період 2009 -2010 р.р .: на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.08.2010 року , згідно якого Заявником 4 надано Боржнику послуги з виготовлення та друку наклейок на суму 13 774,34 грн., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0043 від 03.08.2010 року , виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення та друк наклейок на суму 13 774,34 грн., в т.ч. ПДВ 2 295,72 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0029 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.08.2010 року про виготовлення каталогу «Піонер» на суму 46 320,96 грн., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених податковою накладною № 0050 від 25.08.2010 року , виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення каталогу «Піонер» на суму 46 320,96 коп ., в т.ч. ПДВ - 7720,16 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.09.2010 року на виготовлення каталогу моніторів на суму 302 488,00 грн., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0060 від 23.09.2010 року , виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення за виготовлення моніторів на суму 302 488 грн ., в т.ч. ПДВ 50414,67 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.08.2010 року на друк та виготовлення шелфтолкерів, цінників тощо на суму 54 803,58 грн., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною №0044 від 05.08.2010 року , виписаної ТОВ «МПС Груп» за друк та виготовлення шелфтокерів, цінників на суму 54 803,58 коп., в т.ч. ПДВ - 9 133, 93 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0028 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.08.2010 року на виготовлення буклету на суму 73 040,00 грн., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0046 від 20.08.2010 року, виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення буклету на суму 73 040,00 коп ., в т.ч. ПДВ - 12 173,33 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.04.2010 року на виготовлення блокноту відривного, виготовлення постеру, друк буклету, виготовлено блокноту відривного на суму 214 012,70 грн ., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0024 від 23.04.2010 року , виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення блокноту, постеру, буклету на суму 214 012,70 грн ., в т.ч. ПДВ - 35 668,79 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2010 року про виготовлення роторного полсайну, каталогу, друк, виготовлення, збір, упакування тендерів, друк та виготовлення стоперів, виготовлення брошури та ін. на суму 114 927,05 грн ., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0021 від 14.04.2010 року , виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення полсайну, каталогу, друк, виготовлення, збір, упаковку тендерів, друк, виготовлення стоперів, виготовлення брошури на суму 114 927 коп ., в т.ч. ПДВ - 19 154,67 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0027 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.08.2010 року на виготовлення дизайну макету стойки на суму 54 021,60 грн., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0045 від 11.08.2010 року, виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення дизайну макету стойки на суму 54 021,60 коп ., в т.ч. ПДВ - 9003,60 грн.; на підтвердження виконаних робіт Заявник 4 надав акт № ОУ-0012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.04.2010 року на виготовлення постерів, збір, упакування рекламних коробок, блокноту відривного на суму 160 547,32 грн ., водночас у Постанові за результатом проведеного аналізу встановлено фіктивність наданих послуг визначених за податковою накладною № 0023 від 20.04.2010 року, виписаної ТОВ «МПС Груп» за виготовлення постеру, упаковки рекламних коробок, блокноту відривного на суму 160 547,32 грн., в т.ч. ПДВ - 26 757,88 грн. (а.с. 15-16, Т. 5).

У судовому засіданні при розгляді кримінальної справи (23.12.2013 року) Фісенко І.Г., Кудряшов А.М., Бромірський О.О., кожен окремо, не оспорювали з фактичного боку діяння, які поставлені їм за провину, а також їхню кримінально-правову кваліфікацію, вину у інкримінованих їм злочинів визнали повністю.

Таким чином, факт фіктивності господарських операцій протягом 2009-2010 років, включаючи фіктивність послуг на надання яких в тому числі посилається Заявник 4 у своїй заяві встановлений проголошеною ім'ям України Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року у кримінальній справі №1/381/10813; 1027/3547/12 , по обвинуваченню Фісенка Ігоря Геннадійовича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України; Кудряшова Андрія Михайловича обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України, а також Бромірського Олександра Олександровича обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України має правовий статус вироку у кримінальній справі .

За таких обставин в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факт фіктивніості надання послуг Заявником 4 Боржнику впродовж 2009 -2010 років встановлені Постановою, вважається встановленим та новому доказуванню не підлягає.

Таким чином, Постановою помісячно Фастівським міськрайонним судом Київської області встановлені факти за період 2009-2010 роки, включаючи надання оцінки діяльності / господарсько-фінансовим операцій між ТОВ «МПС Груп» та ПП «Ефф-систем» за вказаний період, яким охоплено правочин , на який посилається Заявник 4 як підставу заявлених вимог в межах даної справи, - всі види наданих послуг на які посилається Заявник 4 у актах прийому-передачі наданих послуг долучених до заяви та Постановою встановлено, що в період 2009-2010 років Кудряшов А.М. за попередньою змовою з Бромським О.О., достовірно знаючи що ТОВ «ПМС Груп» на якому Бромірський О.О. фактично виконував обов'язки головного бухгалтера не постачало та не буде постачати в адресу ПП «Ефф-систем» товари, роботи (послуги), придбані у суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності», в тому числі за встановленими у даній ухвалі податковими накладними, які відповідають актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), на які посилається заявник, частина з яких згідно самої заяв заявника була оплачена боржником.

Постанова набрала законної сили. Жодним з учасників провадження жодних доказів скасування постанови суду не надано, жодних доказів, які спростовують факти встановлені Постановою, суду не надані та у відповідності до ст. 35 ГПК України, такі факти не підлягають повторному встановленню судом.

Таким чином, Постановою встановлено вину, умисел обвинувачених осіб в межах кримінальної справи.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В зв'язку зі встановленням Фастівським міськрайонним судом Київської області у Постанові фактів фіктивності господарської діяльності між Заявником 4 та Боржником , в тому числі за 2010 рік у судовому порядку включаючи фіктивність надання послуг за розглянутими вище податковими накладними/актами виконаних робіт, де як встановлено мало місце створення завідомо підроблених документів щодо проведених фінансово-господарських взаєморозрахунків з низкою підприємств, в тому числі ТОВ «ПМС Груп», які створені з метою складання (оформлення) ряду «псевдо» угод та яким охоплено строк, на який посилається Заявник 4, як строк впродовж якого як посилається заявник виконано укладений між ними договір, - у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, ч. 5 ст. 203 ЦК, України такий правочин (договір № 05/01-2010 від 05.01.2010, який укладений без наміру створення правових наслідків та не спрямований на реальне їх настання) має ознаки недійсності, в зв'язку з чим вимоги Заявника 4 відхиляються судом.

До господарського суду Київської області з заявою з вимогами до Боржника звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ветінформ» (Заявник 5) №29/08-12 від 29.08.2012 року (вх. №13813 від 03.09.2012 року), в якій просить суд визнати його кредитором Боржника; визнати його грошові вимоги до Боржника та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника в сумі 1 505 200,00 грн., в тому числі 752 610,00 грн. збитків до четвертої черги та 752 610,00 грн. штрафу (шоста черга). Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 22.12.2004 року між Заявником 5 та Боржником був укладений договір № 20/П-204 на поліграфічні послуги, яким було встановлено наявність штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договору, зобов'язання за яким Боржником не було виконано, в зв'язку з чим сторони уклали 01.03.2012 року угоду про розірвання договору № 20/П-204, відповідно до умов якої Боржник взяв на себе зобов'язання сплатити в строк до 31.03.2012 року 1 505 220, грн. в рахунок відшкодування завданих розірванням збитків в розмірі отриманої від замовника попередньої оплати за договором в сумі 752 610,00 грн., а також в рахунок оплати встановленого п. 5.3. договору штрафу в сумі 752 610,00 грн. Боржником зазначених вимог з позиції Заявника 5 так і не виконано. На підтвердження посилань Заявника 5 останнім долучено документальні докази до заяви.

Судом встановлено, що заява Заявника 5 була надіслана поштою та згідно штемпеля поштового відправлення, заява здана на поштове відділення 30.08.2012 року, тобто в межах встановлених строків для подання заяв з конкурсними вимогами до боржника.

Відповідно до реєстру грошових вимог кредиторів станом на 18.09.2012 року, поданого розпорядником майна, вимоги Заявника 5 визнані розпорядником майна в повному обсязі; до четвертої черги задоволення вимог кредиторів включено вимоги у сумі 752 610,00 грн. та до шостої черги задоволення вимог кредиторів включену суму вимог 752 610,00 грн. Відповідно до протоколу спільного розгляду розпорядником майна та боржником вимог заявників від 18.09.2012 року, вимоги Заявника 5 - всі вимоги Заявника 5 визнані як розпорядником майна, так і боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 22.12.2004 року між Заявником 5, який виступив замовником та Боржником, який виступив виконавцем, було укладено договір № 20/П-2004 на поліграфічні послуги. Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язався на умовах договору надати замовнику поліграфічні послуги з передрукарської підготовки та тиражуванню бланків ветеренарної звітності, рекламних буклетів, проспектів, листівок, брошур та іншої поліграфічної продукції, а також послуги зі зберігання на своїх виробничих площах готової поліграфічної продукції, поліграфічних матеріалів, паперу, що належать замовнику, а замовник зобов'язався прийняти надані виконавцем послуги та сплатити їх на умовах договору. Відповідно до п. 5.3. вказаного Договору, у випадку порушення виконавцем строків виконання замовлення до 15 календарних днів виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 15% від суми замовлення; у випадку порушення від 15 до 30 календарних днів, - штраф в розмірі 30% від суми замовлення; у випадку порушення виконання умов договору більш ніж на 30 календарних дня, - 100% від суми замовлення. 01.03.2012 року між Боржником у якості виконавця та Заявником 5 у якості замовника було укладено угоду про розірвання Договору № 20П-2004 від 22.12.2004 року на поліграфічні послуги, згідно якого сторони дійшли згоди розірвати вказаний договір №20/П-2004 з 01.03.2012 року на умовах сплати виконавцем в строк до 31.03.2012 року 1 505 220,00 грн. в рахунок відшкодуванням спричинених розірванням договору збитків у розмірі сплаченої передплати за договором у сум 752 610,00 грн. та штрафу передбаченого п. 5.3. договору в сумі 752 610,00 грн.

Детально дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 5 є обґрунтованими, доведеними, що підтверджено документально та підлягають задоволенню у повному обсязі. Керуючись ст. 31 Закону про банкрутство, вимоги Заявника 5 у сумі 752 610,00 грн. підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та вимоги в сумі 752 610,00 грн. підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, Заявником 5 було сплачено судовий збір за подачу заяви з вимогами до Боржника у сумі 1 073, 00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 284 від 22.08.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що справа порушена з причин несплати Боржником вимог Заявника, господарські витрати - судовий збір, сплачений Заявником у сумі 1 073,00 грн. покласти на Боржника, які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

До господарського суду Київської області від Ініціюючого кредитора надійшла заява 03.09.2012 року (вх. № 13814 від 03.09.2012 року) з додатковими вимогами до Боржника від 30.08.2012 року. Відповідно до штемпеля поштового відправлення заява була направлена засобами поштового зв'язку 30.08.2012 року, що підтверджено оригіналом відбитку поштового відділення. Таким чином, заява з вимогами до боржника направлена в межах встановленого строку.

В своїй заяві з вимогами до Боржника б/№ від 30.08.2012 рок ініціюючий кредитор просить суд визнати його додаткові грошові вимоги у сумі 508 634,43 грн., в тому числі 495 824,24 грн. основного боргу, 4790,42 грн. інфляційних втрат, 8019,77 грн. - 3% річних, та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника; визнати додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 38 511,37 грн. пені та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів до шостої черги.

Додаткові вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовані тим, що 01.06.2011 року між ініціюючим кредитором та Боржником було укладено договір № 06ЕФ/11 на виготовлення поліграфічної продукції, за яким ініціюючий кредитор як виконавець виготовив та передав Боржнику продукції на суму 495 824,24 грн. згідно видаткових накладних, а Боржник не розрахувався за вказану продукцію. Посилаючись на норми ст. ст. 525, 526, 629, ч. 1 ст. 530, ст. 612, ч. 1 ст. 611 ЦК України, ініціюючий кредитор також просить суд стягнути з Боржника 38 511,37 грн. пені нараховану на підставі п. 7.3. договору, 3% річних у сумі 8 019,77 грн. та інфляційні витрати у сумі 4 790,42 грн., нараховані на підставі ст. 625 ЦК України. На підтвердження заявлених вимог ініціюючим кредитором надано докази у справі.

Відповідно до реєстру вимог кредиторів розпорядника майна та протоколу спільного розгляду розпорядником майна та Боржником вимог кредиторів, додаткові вимоги ініціюючого кредитора визнані в повному обсязі та ураховуючи раніш визнані судом вимоги включено до реєстру вимог кредиторів: 988 715,17 грн., які включено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів та 48 142,88 грн., які включено до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 01.06.2011 року між Боржником у якості замовника та ініціюючим кредитором - ТОВ «Ефсин», у якості виконавця було укладено договір № 06ЕФ/11 на виготовлення поліграфічної продукції. Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування виконати роботи з виготовлення поліграфічної продукції, а замовник зобов'язується в порядку та умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити виконані виконавцем роботи з виготовлення поліграфічної продукції. Відповідно до п. 5.1. договору, приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за видатковою накладною, підписаною повноважними представниками сторін.

На підтвердження факту виконання робіт та передачі виготовленої продукції ініціюючим кредитором надано низку копій видаткових накладних, в тому числі: ЕС-0000128 від 05.08.2011 року на суму 120 735,00 грн., ЕС-0000129 від 01.09.2011 року на суму 120 735,00 грн., ЕС-0000170 від 26.09.2011 року на суму 53 110,80 грн., ЕС-0000173 від 26.09.2011 року на суму 33 399,44 грн., ЕС-0000182 від 03.10.2011 року на суму 115 836,00 грн., ЕС-0000220 від 01.11.2011 року на суму 52 008,00 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, перевіривши подані суду розрахунки вимог ініціюючого кредитора по основному боргу, пені, індексу інфляції, 3% річних, керуючись ст. 526, 625, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що додаткові вимоги ініціюючого кредитора підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що умовами Договору № 06ЕФ/11 від 01.06.2011 року на виготовлення поліграфічної продукції, зокрема п. 2.5. визначено, що замовник (ПП «Ефф-систем») зобов'язується здійснити оплату за виконані роботи на поточний рахунок підрядника (ТОВ «Ефсин») на підставі виставлених Виконавцем рахунків-фактур на протязі 60 календарних днів з дати приймання-передачі виконаних робіт (продукції).

Відповідно до п. 5.1. вказаного договору, приймання-передача виконаних робіт (продукції) здійснюється сторонами за видатковою накладною, підписаною повноважними представниками сторін.

Детально вивчивши розрахунки нараді ініціюючим кредитором судом встановлено, що приймання - передача продукції здійснювалась за договором частинами на підставі видаткових накладених, зокрема, 5 серпня 2011 року на суму 120 725,00 грн. (видаткова накладна ЕС-0000128), 01.09.2011 року на суму 120 735,00 грн. (видаткова накладна ЕС-0000129), 26.09.2011 року на суму 53 110,80 грн. (видаткова накладна ЕС-0000170), 26.09.2011 року на суму 33 399,44 грн. (видаткова накладна ЕС-0000173), 03.10.2011 року на суму 115 836,00 грн. (видаткова накладна ЕС-0000182), 01.11.2011 року на суму 52 008,00 грн. (видаткова накладна ЕС-0000220).

Судом встановлено, що розрахунок по основному боргу є вірним, нарахування вимог по сплаті 3% річних та індексу інфляції, є вірним.

Дослідивши поданий розрахунок заявленої пені судом встановлено, що п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 25 травня 2012 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника .

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Виходячи з поданих розрахунків пені ініціюючим кредитором нарахована пеня за невиконання зобов'язання за наданими послугами 26.09.2011 року на суму 53 110,80 грн. (видаткова накладна ЕС-0000170), 26.09.2011 року на суму 33 399,44 грн. (видаткова накладна ЕС-0000173), 03.10.2011 року на суму 115 836,00 грн. (видаткова накладна ЕС-0000182), 01.11.2011 року на суму 52 008,00 грн. (видаткова накладна ЕС-0000220), проте пеня нарахована не станом на дату порушення справи про банкрутство - введення мораторію , а за більший період часу за наданими послугами 26.09.2011 року на суму 53 110,80 грн. (видаткова накладна ЕС-0000170) нараховано пені 119 днів за період з 26.11.2011 року 119 днів та за період з 23.03.2012 року ще 63 дні замість 43 днів, тобто до 13.06.2012 року . Аналогічним чином нараховано за більшу кількість днів за платежем, здійсненим 26.09.2011 року на суму 53 110,80 грн. (видаткова накладна ЕС-0000170).

Провівши власний розрахунок пені судом встановлено, що підлягає задоволенню пеня, нарахована до дня порушення провадження у справі про банкрутство , до дати запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 35 048,62 грн.; в іншій частині вимоги нараховані всупереч мораторію на задоволення вимог кредиторів та відхиляються судом.

Таким чином додаткові вимоги ініціюючого кредитора підлягають частковому задоволенню, зокрема, підлягають задоволенню вимоги по сплаті основного боргу у сумі 495 824,24 грн., 4 790,42 грн. інфляційних втрат, 8019,77 грн. - 3% річних, - які у відповідності до ст. 31 Закону про банкрутство підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та 35 048,62 грн. пені, яка підлягає задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, ініціюючим кредитором було сплачено судовий збір за подачу заяви про порушення справи про банкрутство у сумі 5 365,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1562 від 18.05.2012 року та сплачено судовий збір за подачу заяви з вимогами до Боржника у сумі 1 073, 00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1979 від 27.08.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що справа порушена з причин несплати Боржником вимог ініціюючого кредитора, господарські витрати - судовий збір, сплачений ініціюючим кредитором у сумі 5 365,00 грн. та судовий збір, сплачений ініціюючим кредитором 1 073,00 грн. покласти на Боржника, які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

Крім викладеного судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року було визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого Кредитора в сумі 480 080,74 грн., з яких 472 684,99 грн. заборгованості, 387,09 грн. інфляційних витрат, 1926,36 грн. 3% річних, 4 846,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також вказаною ухвалою визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 9 631,51 грн., що складаються з пені. З вказаних вимог вимоги по основному боргу, інфляційним втратам, 3% річних, сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів; вимоги у сумі 9 631,51 грн. пені підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

До господарського суду Київської області від Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС України надійшла заява про визнання кредитором у даній справі № 2450/10/10-039 від 29.08.2012 року (Заявник 3) (вх. № 13658 від 30.08.2012 року), в якій Заявник 3 просить суд: визнати його кредитором у справі про банкрутство № Б8/056-12 з майновими вимогами на загальну суму 1 735,77 грн.

Вказані вимоги вмотивовані посиланням на те, що станом на 27.08.2012 року податковий борг Боржника складає 1 753,77 грн., який виник на підставі декларацій та повідомлень-рішень про донарахування податків та застосування фінансових санкцій по наступних податках: по ПДВ - 1 753,77 грн., в тому числі пені - 62,87 грн. Вказана заборгованість нарахована на підставі наступного: на підставі акту перевірки 26.08.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення на суму 81 890,00 грн., в зв'язку з чим в наступному було здійснено нарахування пені в автоматичному режимі з ПДВ на суму 15 221,76 грн., однак дані суми, а саме 81 890,00 грн. з ПДВ та 15221,76 грн. пені в подальшому 09.04.2012 року були вилучені з картки особового рахунку платника, в зв'язку з судовим оскарженням. 20.09.2011 року електронною поштою боржником самостійно подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 2 989,00 грн. 12.10.2011 року Заявником 3 Боржнику донараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 298,90 грн. 20.10.2011 року електронною поштою боржником самостійно подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 2 005,00 грн. та 15.11.2011 року Заявником 3 Боржнику донараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 401,00 грн. На підставі акту перевірки 13.03.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення на суму 1 515 625,00 грн., в зв'язку з чим в наступному було здійснено нарахування пені в автоматичному режимі з ПДВ на суму 240 169,13 грн., однак дані суми, а саме 1 515 625,00 грн. з ПДВ та 240 169,13 грн. пені в подальшому 30.03.2012 року були вилучені з картки особового рахунку платника, в зв'язку з судовим оскарженням. 15.06.2012 року електронною поштою боржником самостійно подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 128,00 грн. 19.07.2012 року електронною поштою боржником самостійно подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 1 435,00 грн. За період з 22.09.2011 року по 20.08.2012 року Боржником самостійно сплачено 5 565,00 грн. на що нараховано пені у сумі 62,87 грн. На підтвердження відомостей на які посилається Заявник 3 останнім долучено низку документальних доказів у справі.

Відповідно до поданого уточненого реєстру вимог кредиторів Боржника, вимоги Заявника 3 до реєстру вимог кредиторів Боржника розпорядником майна не внесені. Відповідно до протоколу спільного розгляду розпорядником майна та боржником вимог конкурсних кредиторів від 18.09.2012 року, за результатом розгляду вимог Заявника 3 визначено, що заборгованість з податку на додатну вартість в сумі 1 753,77 грн. не визнається боржником, оскільки частково є поточною та є такою, що в повному обсязі погашена боржником, на підтвердження чого розпорядник майна разом з боржником посилаються на платіжні доручення №51 від 30.08.2012 року на суму 1752,90 та № 53 від 12.09.2012 року на суму 250,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Абзацом 5 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство . До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника , які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство визначено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом , що виникли під час проведення процедур банкрутства , можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури .

У п.п. 3.1.1. Рекомендацій № 0-5/1193 від 04 червня 2004 року господарським судам «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказано, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство . Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. При розгляді справи про банкрутство судам слід враховувати встановлені Законом особливості правового статусу тієї чи іншої категорії кредиторів.

Відповідно до п.п. 8.4. Рекомендацій № 0-5/1193 від 04 червня 2004 року господарським судам «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство заяви з вимогами до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , згідно з частиною 15 статті 1 та частиною 1 статті 14 Закону, мають право подавати всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань. Законом надано право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, кредиторам за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян. Однак слід враховувати, що за відсутності таких заяв розпорядник майна зобов'язаний внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно з даними обліку боржника.

Пунктом 8.6. Рекомендацій № 0-5/1193 від 04 червня 2004 року господарським судам «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено: Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

Поряд з цим, судом встановлено наступне. Пунктом 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 25 травня 2012 року у цій справі про порушення провадження у справі про банкрутство було запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника .

Частиною 1 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство , в якій вказується про … введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частинами 4, 5, 7 ст. 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року, дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону , і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі документи .

Відповідно до п.п. 1.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства , створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів , забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника . Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Відповідно до п.п. 49.18., 49.18.1. Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 15.06.2012 року електронною поштою за вх. № 9033895587 Боржником подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 128,00 грн. На підтвердження чого Заявником 3 долучено копію такої податкової декларації вх. № 9033895587 за травень 2012 року - дата подання - 15.06.2012 року; 19.07.2012 року електронною поштою за вх. № 9041781386 Боржником подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 1435,00 грн. На підтвердження чого Заявником 3 долучено копію такої податкової декларації вх. № 9041781386 за червень 2012 року, дата подання - 19.07.2012 року. Як встановлено судом, провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2012 року, виходячи з чого вимоги по сплаті заборгованості за травень та червень 2012 року належать до поточних вимог та на підставі п. 8.6. Рекомендацій № 0-5/1193 від 04 червня 2004 року, ч. 1 ст. 14 закону про банкрутство, вимоги у цій частині відхиляються судом, однак така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку .

В свою чергу судом встановлено, що 20.09.2011 року електронною поштою боржником самостійно подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року, яка датована 19.09.2011 року (вх. № Заявника 9007893037), якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 2 989,00 грн. 12.10.2011 року Заявником 3 Боржнику донараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 298,90 грн. 20.10.2011 року електронною поштою боржником самостійно подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року (вх. № Заявника 3 9009361519), якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 2 005,00 грн. та 15.11.2011 року заявником 3 Боржнику донараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 401,00 грн. На підставі акту перевірки 13.03.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення на суму 1 515 625,00 грн., в зв'язку з чим в наступному було здійснено нарахування пені в автоматичному режимі з ПДВ на суму 240 169,13 грн., однак дані суми, а саме 1 515 625,00 грн. з ПДВ та 240 169,13 грн. пені в подальшому 30.03.2012 року згідно заяви заявника були вилучені з картки особового рахунку платника, в зв'язку з судовим оскарженням. Згідно відомостей Заявника 3 Боржником було сплачено в рахунок погашення заборгованості 5 565,00 грн. Провівши розрахунок конкурсних вимог Заявника 3 судом встановлено, що серед заявлених вимог вимоги Заявника у сумі 128,00 грн. є конкурсними та які підлягають визнанню судом.

В свою чергу, вказані вимоги не визнано розпорядником майна Боржника та Боржником з посиланням на їхнє погашення Боржником, на підтвердження чого Боржником долучено до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №51 від 30.08.2012 року на суму 1752,90 та № 53 від 12.09.2012 року на суму 250,00 грн.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вже було зазначено, разом з порушенням провадження у справі, ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2012 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника .

Згідно п.п. 1.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, … господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

Таким чином, посилання розпорядника майна та Боржника на сплату Заявнику 3 після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, - 30.08.2012 року та 12.09.2012 року грошових коштів на погашення заборгованості суперечить чинному законодавству та мораторію на задоволення вимог кредиторів, є порушенням Боржником правил мораторію на задоволення вимог кредиторів запровадженого п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 25.05.2012 року у цій справі.

В свою чергу також судом встановлено, що розпорядником майна долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень №51 від 30.08.2012 року на суму 1752,90 та № 53 від 12.09.2012 року на суму 250,00 грн., дослідивши які встановлено що копії платіжних доручень є не засвідченими копіями. Докази погашення заборгованості були долучені розпорядником майна Боржника разом з супровідним листом № 17/12 від 23.09.2012 року, до якого долучено низку документальних доказів, які разом були зшиті розпорядником майна та на зворотному боці наявний напис «Зшито та пронумеровано 45 аркушів.», підпис, прізвище та ініціали розпорядника майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього .

Відповідно до п.п. 2.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18від 26.12.2011 р., письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Відповідно до п.п. 5.27. Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 р., відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Докази оплати коштів надані у не засвідчених копіях та у розумінні ст. 36 ГПК України, не є належними доказами. В свою чергу суд бере надані розпорядником майна докази до уваги.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 3 у сумі 128,00 грн. є поточними вимогами, які визнаються судом, в іншій частині вимоги Заявника 3 не є поточними вимогами за правовою природою та відхиляються судом.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що визнані судом в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається: судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Розмір судового збору за подання заяви з вимогами до боржника станом на дату подачі Заявником 3 заяви з вимогами до боржника до суду становив 1073,00 грн. В зв'язку з частковим задоволенням вимог Заявника 3 за наслідком розгляду його заяви, керуючись ч. 3 ст. 49 ГПК України покласти на Боржника 07,30 грн. судового збору, який відноситься до першої черги задоволення вимог кредиторів, кредитором за яким є Фастівська ОДПІ Київської області ДПС України, як орган стягнення до Державного бюджету України.

Таким чином, заслухавши представників заявників, ініціюючого кредитора, розпорядника майна Боржника, Боржника, суд дійшов висновку, що наявних в справі документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 7, 11, 12, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред. що набрала чинності 04.11.2012 року ), ст. ст. 32, 33, 35, 36, 44, 49, 51, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" № 09/08-12 від 09.08.2012 року (вх. № 12706 від 13.08.2012 року) з вимогами до ПП «Ефф-систем», задовольнити частково, - у відповідності до п. 6 резолютивної частини цієї ухвали; у задоволенні іншої частини вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", викладених у заяві № 09/08-12 від 09.08.2012 року, відмовити.

36,16 грн. (тридцять шість грн. 16 коп.) витрат на оплату за внесення до єдиної бази даної інформації щодо кредитора та його грошових вимог, сплачених Заявником 2 платіжним дорученням №C0703U0GGG від 03.07.2012 року покласти на боржника, - приватне підприємство "ЕФФ - СИСТЕМ", ідентифікаційний код юридичної особи: 31969268, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Горького, буд. 1, кв. 20, які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів; 970,00 грн. судового збору, сплаченого Заявником 2 платіжним дорученням №C0703U0UAJ від 03.07.2012 року за подання заяви з вимогами до Боржника покласти на Боржника, які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

2. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНФОРМ" №29/08-12 від 29.08.2012 року (вх. № 13813 від 03.09.2012 року) з грошовими вимогами до боржника, задовольнити .

Покласти на Боржника судовий збір, сплачений платіжним дорученням № 284 від 22.08.2012 року у сумі 1 073,00 грн. товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНФОРМ" за подання заяви про порушення справи про банкрутство.

3. Заяву № 42 товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФСИН" від 30.08.2012 року (вх. № 13814 від 03.09.2012 року), задовольнити частково, - у відповідності до п. 6 резолютивної частини цієї ухвали; у задоволенні іншої частини заявлених вимог у Заяві № 42 від 30.08.2012 року , відмовити.

Судовий збір, сплачений ініціюючим кредитором у сумі 5 365,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн.) та 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) покласти на Боржника, які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

4. Заяву Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС України № 2450/10/10-039 від 29.08.2012 року (вх. № 13658 від 30.08.2012 року), задовольнити частково, - у відповідності до п. 6 резолютивної частини цієї ухвали; у задоволенні іншої частини вимог Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС України, викладених у заяві № 2450/10/10-039 від 29.08.2012 року, відмовити.

Відповідно до п.п. 8.6. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

Всім учасникам провадження, в тому числі розпоряднику майна Боржника, ліквідатору, санатору в подальшому провадженні у справі, зокрема при здійсненні задоволення вимог кредиторів Боржника врахувати перераховані (сплачені) Боржником Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області ДПС України грошові кошти на погашення податкової заборгованості з порушенням правил мораторію на задоволення вимог кредиторів, - п. 6 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 25 травня 2012 року по справі № Б8/056-12, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в подальшому провадженні у справі з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника.

Покласти на Боржника, - приватне підприємство "ЕФФ - СИСТЕМ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31969268) 07,30 грн. (сім грн. 30 коп.) судового збору, який відноситься до першої черги задоволення вимог кредиторів, кредитором за яким є Фастівська ОДПІ Київської області ДПС України (ідентифікаційний код: 20619977, місцезнаходження: 08500, м. Фастів, вул. Кірова, буд. 28), як орган стягнення до Державного бюджету України.

5. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС ГРУП» № 23 від 29.08.2012 року (вх. №13811 від 03.09.2012 року), відмовити.

6. Визнати вимоги кредиторів Боржника - приватного підприємства "ЕФФ - СИСТЕМ", ідентифікаційний код юридичної особи: 31969268, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Горького, буд. 1, кв. 20, в наступному складі та обсязі:

- ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК ", ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50:

- за кредитним договором № KIF0SM016 від 19.07.2007 року: вимоги по кредиту в сумі 65 007,90 дол. США, що еквівалентно 519 608,14 грн. (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот вісім грн. 14 коп.), що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів; заборгованість по відсоткам в розмірі 64 518,27 дол. США, що еквівалентно 515 694,53 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири грн. 53 коп.), що підлягають задоволенню у четверту чергуи задоволення вимог кредиторів; вимоги по пені у сумі 307 184,29 грн. (триста сім тисяч сто вісімдесят чотири грн. 29 коп.), що підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів;

- за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 р. вимоги у сумі 2 980 205, 90 грн. (два мільйони дев'ятсот вісімдесят тисяч двісті п'ять грн. 90 коп.), з яких 2 296 759, 00 грн. підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів та 683 446, 90 грн., - в шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

До реєстру вимог кредиторів приватного підприємства "ЕФФ - СИСТЕМ" підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом застави: одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EMC Monitor, 1989 р.; одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EM, 1984 р.; напівавтоматична машина для гарячого ламінування FM650A, 2003 р; 5-тикрасочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOFР H, 1991 р.; 2-красочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOZ H 1991 р.; фальцювальна касетно-ножова машина 66 4KTL 1986 р.; автоматична машина HEIDELBERG ORIGINAL 1967 р; напівавтоматична машина ML 720; напівавтоматична машина VEGASTAR 2003 р.

- товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНФОРМ ", ідентифікаційний код: 23734199, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, к. 22: у сумі 752 610,00 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі шістсот десять грн. 00 коп.), які підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та вимоги в сумі 752 610,00 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі шістсот десять грн. 00 коп.), які підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

- товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФСИН", ідентифікаційний код юридичної особи: 32694834, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 40: по сплаті основного боргу у сумі 495 824,24 грн. (чотириста дев'яносто п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 24 коп.), 4 790,42 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто грн. 42 коп.) інфляційних втрат, 8019,77 грн. (вісім тисяч дев'ятнадцять грн. 77 коп.) - 3% річних, які підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та 35 048,62 грн. (тридцять п'ять тисяч сорок вісім грн. 62 коп.) пені, яка підлягає задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

- Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС України в сумі 128,00 (сто двадцять вісім грн. 00 коп.), які підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів; 07,30 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

7. Включити до реєстру кредиторів боржника та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника - приватного підприємства "ЕФФ - СИСТЕМ", ідентифікаційний код юридичної особи: 31969268, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Горького, буд. 1, кв. 20, в наступному складі та обсязі:

- ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК ", ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50:

- за кредитним договором № KIF0SM016 від 19.07.2007 року: 65 007,90 дол. США, що еквівалентно 519 608,14 грн. (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот вісім грн. 14 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 64 518,27 дол. США, що еквівалентно 515 694,53 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири грн. 53 коп.),- четверта черга задоволення вимог кредиторів; 307 184,29 грн. (триста сім тисяч сто вісімдесят чотири грн. 29 коп.), - шоста черга задоволення вимог кредиторів;

- за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 р.: 2 296 759, 00 грн. (два мільйони двісті дев'яносто шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 683 446, 90 грн. (шістсот вісімдесят три тисячі чотириста сорок шість грн. 90 коп.), - шоста черга задоволення вимог кредиторів;

- 36,16 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 970,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.

- товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНФОРМ ", ідентифікаційний код: 23734199, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, к. 22: 752 610,00 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі шістсот десять грн. 00 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 752 610,00 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі шістсот десять грн. 00 коп.), - шоста черга задоволення вимог кредиторів; 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) - перша черга задоволення вимог кредиторів;

- товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФСИН", ідентифікаційний код юридичної особи: 32694834, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 40: 988 715,17 грн. (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч грн. сімсот п'ятнадцять грн. 17 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 44 680,13 грн. (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят грн. 13 коп.), - шоста черга задоволення вимог кредиторів; 6 438,00 грн. (шість тисяч чотириста тридцять вісім грн. 00 коп.), - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Фастівську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області ДПС України : 128,00 (сто двадцять вісім грн. 00 коп.), - третя черга задоволення вимог кредиторів; 07,30 грн. (сім грн. 30 коп.), - перша черга задоволення вимог кредиторів;

Відомості про майно банкрута, яке є предметом застави : одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EMC Monitor, 1989 р.; одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EM, 1984 р.; напівавтоматична машина для гарячого ламінування FM650A, 2003 р; 5-тикрасочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOFР H, 1991 р.; 2-красочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOZ H 1991 р.; фальцювальна касетно-ножова машина 66 4KTL 1986 р.; автоматична машина HEIDELBERG ORIGINAL 1967 р; напівавтоматична машина ML 720; напівавтоматична машина VEGASTAR 2003 р.

8 . Встановити, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 30 серпня 2012 року або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов'язань.

9. Провести перші збори кредиторів в строки, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в ред., що набрала чинності 04.11.2012 року.

10. Призначити підсумкове судове засідання в процедурі розпорядження майном боржника на 12 травня 2014 року на 14 год. 45 хв. , яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 16).

11. Копію ухвали надіслати учасникам у справі, Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, каб. 2).

Суддя Скутельник П.Ф.

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення17.02.2014
Оприлюднено06.03.2014
Номер документу37495143
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —б8/056-12

Ухвала від 09.10.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 01.10.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Постанова від 21.08.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Грек Б.М.

Ухвала від 02.08.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Грек Б.М.

Ухвала від 05.06.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 05.06.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 24.04.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 20.02.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 28.11.2018

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 24.10.2018

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні