Постанова

від 06.03.2014 по справі 916/2840/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р.Справа № 916/2840/13 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників:

Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - Риженко М.Ю.,

Міністерства оборони України - не з'явився ,

297 Комендатури охорони та обслуговування - не з'явився ,

КП „ЖКС „Фонтанський" - не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" на рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014 р. по справі № 916/2840/13 за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі 297 Комендатури охорони та обслуговування до Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" про стягнення 62154,62грн.

ВСТАНОВИЛА:

23.10.2013р. у господарському суді Одеської області Одеським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі Прокурор) пред'явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі 297 Комендатури охорони та обслуговування (далі позивач) до Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 62154,62грн. (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на те, що відповідач, який є правонаступником ДЕЗ „Фонтанський" у порушення умов укладеного між в/ч А3842 , (правонаступником якого є в/ч А0800 в особі 297 Комендатури охорони та обслуговування) та ДЕЗ „Фонтанський" договору № 1 про постачання електроенергії від 30.01.2003 р. не розрахувався у встановлені строки за отриману електричну енергію і станом на жовтень 2013 р. має заборгованість в розмірі 62 154,62грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1).

У письмових поясненнях на позов відповідач позовні вимоги прокурора визнав в повному обсягу, однак заявив клопотання про надання розстрочки погашення вказаної заборгованості, надавши місцевому суду графік її погашення (а.с.73-74).

В процесі розгляду спору прокурор заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 11 614,46 грн., у зв'язку з погашенням відповідачем вказаної суми, і просив стягнути з відповідача решту заборгованості в розмірі 50540 грн.16коп.(а.с.103-104).

Рішенням господарського суду Одеської області від 2.01.2014 р. (повний текст якого складено та підписано суддею Никифорчук М.І. 27.01.2014 р.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість з розмірі 50540грн.16коп. та припинив провадження в частині стягнення11614,46грн. Суд також стягнув з відповідача до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1720,50 грн., від сплати якого прокурора звільнено при зверненні до господарського суду з цим позовом.

Обґрунтовуючи це рішення місцевий суд послався на те, що позивач довів належними та достатніми доказами факт наявності вказаної заборгованості і, що відповідач визнав її. Водночас суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання цього рішення пославшись на те, що відповідач не довів наявність обставин що ускладнюють виконання судового рішення.(а.с.110-115).

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням в частині відмови в наданні розстрочки його виконання відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить це рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги прокурора, однак надавши йому (відповідачу) розточку виконання цього рішення згідно зазначеного у скарзі графіку.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що місцевий суд відмовляючи в наданні розстрочки виконання судового рішення не врахував його скрутний фінансовий стан і дав неналежну оцінку наданих ним доказам.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2014 р. зазначену апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2014р. об 11.30, про що всі учасники процесу були належним чином повідомлені.

Представники Міністерства оборони України, 297 Комендатури охорони та обслуговування та скаржника КП „ЖКС „Фонтанський" в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Враховуючи вказані обставини та думку прокурора колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Оскільки прокурор не заявив клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась але вівся протокол судового засідання.

Прокурор в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення прокурора, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

30 січня 2003 року військовою частиною АЗ842 (правонаступником якої є військова частина А0800 в особі 297 Комендатури,тобто визначений прокурором позивач) та комунальним підприємством ДЕЗ «Фонтанський» (правонаступником якого є комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», тобто визначений прокурором відповідач) укладено договір №1 про постачання електроенергії (далі -Договір). Вказаний Договір припинив свою дію 1 березня 2013 року, з моменту укладення договору про відшкодування витрат на надання комунальних послуг (електропостачання) № 17 між квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та ЖКС «Фонтанський».

Відповідно до п. 1 Договору постачальник (в/ч А3842) здійснює послуги з постачання електроенергії житлових будинків за адресою вул. Маріїнська 1, Італійський бульвар 1;5, а споживач (КП ДЕЗ «Фонтанський») здійснює збір коштів з мешканців за здійснені послуги і здійснює своєчасну оплату постачальнику.

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість електричної енергії в порядку, передбаченому розділом 7 Договору.

Згідно з п. 7.18 Договору у разі несплати за спожиту електроенергію у відповідності до умов Договору та виникнення у споживача заборгованості, він зобов'язаний у місячний строк після закінчення терміну сплати скласти і погодити з постачальником графік погашення заборгованості за умови здійснення поточних платежів.

За твердженням прокурора в порушення вищезазначених умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на жовтень 2013 року має заборгованість за поставлену електроенергію на загальну суму 62 154грн. 62 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 297 Комендатурою для проведення оплати ЖКС «Фонтанський» надавались рахунки з відомостями фактично спожитої електроенергії та акти звіряння, при цьому, останній акт звірки розрахунків (станом на 01.03.2013) отриманий та підписаний уповноваженим представником ЖКС «Фонтанський».

Матеріали справи також свідчать, що 297 Комендатурою направлялись листи (№ 22/93 від 03.07.2013 р. та №22/115 від 11.09.2013 р.) до ЖКС «Фонтанський» з вимогами погасити заборгованість, проте, відповідачем з був оплачений лише один рахунок №8 від 06.06.12, на суму 4800,77 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості і представник відповідача визнав позовні вимоги прокурора в повному обсягу. При цьому відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції перерахував позивачу частину боргу в сумі стягнення11614,46грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правильно надавши оцінку наявним у справі доказам обґрунтовано задовольнив позовні вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості в розмірі 50540 грн. 16 коп. та припинив провадження в частині стягнення 11614,46грн.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення та доводи скаржника (відповідача) щодо необґрунтованості такої відмови колегія суддів встановила наступне.

Розстрочка - це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки.

Пунктом шостим статті 83 ГПК України передбачено право суду при ухваленні рішення за результатами розгляду спору відстрочити або розстрочити його виконання.

Проте зазначеною статтею ГПК України не визначено у яких випадках та при наявності яких обставин суд має право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас згідно приписів ч. 1 ст. 121 ГПК України , якою господарському суду також надано право після ухвалення рішення по справі (в процесі його виконання), відстрочити або розстрочити його виконання, визначено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення при наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим .

Приписи вказаної статті в частині підстав (обставин) для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, а також роз'яснення по їх застосуванню на переконання колегії суддів можливо застосовувати по аналогії закону до п.6 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №( від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи-наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому зазначені обставини, згідно приписів ст.. 33 ГПК України, повинні бути доведені належними та достатніми доказами.

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення місцевий суд послався, що він не довів виключних обставин а надані ним докази лише свідчать про звичайну роботу підприємства.

Проте з таким висновком погодись не можна з огляду на таке.

З наданих відповідачем доказів (аналізу фінансово - господарської діяльності за 10 місяців 2013р.) вбачається що його діяльність є збитковою. При цьому ця збитковість виникла не з вини відповідача, а у зв'язку з тим що діючи тарифи на послуги які надає відповідач населенню і які встановлюються державою , тобто поза волевиявленням відповідача, не покривають фактичних витрат , а держава не компенсує в повному обсягу відповідачу різницю в тарифах і ці обставини є загально відомими і не потребують згідно приписів ст.35 ГПК України доказування.

Стягнення з відповідача заборгованості одномоментно (цілком) може привести до його банкрутства, що позбавить його можливості надавати послуги населенню міста Одеса, що в свою чергу може визвати соціальну напругу.

Зазначені обставини на переконання колегії суддів є виключними та можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Слід також враховувати, що відповідач частково розрахувався по заявлений прокурором в позові заборгованості, тобто самостійно здійснює дії по погашенню заборгованості та просить розстрочити виконання рішення лише на дев'ять місяців, тобто на невеликий строк.

Водночас позивач у відповідності до приписів ст.. 33 ГПК України не довів, що вказане розстрочення судового рішення може привести до негативних наслідків для нього.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, місцевий суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення судового рішення.

З таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню , рішення місцевого суду зміні шляхом включення до його резолютивної частини абзацу про задоволення клопотання про розстрочення цього рішення з графіком його розстрочення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.33, 83 , 99, 101-105,121 ГПК України, , колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014 р. по справі № 916/2840/13 змінити, шляхом доповнення його резолютивної частини наступним абзацом.

„Клопотання Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" про розстрочення виконання рішення задовольнити.

Розстрочити Комунальному підприємству „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014р. по справі № 916/2840/13 в частині стягнення заборгованості в розмірі 50540,16грн., згідно наступного графіку погашення заборгованості:

1). лютий 2014р. - 6317,53грн.

2).березень 2014р.- 6317,53грн.

3). квітень 2014р. -6317,53грн.

4). травень 2014р.- 6317,53грн.

5). червень 2014р. -6317,53грн.

6). липень 2014р. -6317,53грн.

7). серпень 2014р. -6317,53грн.

8). вересень 2014р.- 6317,53грн."

3. В решті частині рішення залишити без змін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 06.03.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.