Постанова

від 03.03.2014 по справі 910/19124/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р. Справа№ 910/19124/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Гаркуші В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Фуд»

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.12.2013 року

у справі №910/19124/13 (суддя - Пригунова А.Б.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат», Чернігівська обл., м.Ічня,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Фуд»,

м. Київ,

про стягнення 327 420,23 грн.,

за участю представників:

від позивача: Савенко М.М. - представник (довіреність б/н від 30.10.2013р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (надалі - ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Фуд» (надалі - ТОВ «Укр Євро Фуд») про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором № 27/13-Д від 13.02.2013 року у розмірі 259 122,40 грн., а також 16 473,35 грн. - 30 % річних та 51 824,48 грн. - 20 % штрафу, обгрунтовуючи вимоги неналежним виконанням зобов'язань за вищевказаним договором.

До початку розгляду судом справи по суті позивачем 30.10.2013 року та 02.12.2013 року в порядку статті 22 ГПК України подавались заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, зміну підстав позову, у зв'язку з чим в остаточній редакції Господарським судом міста Києва прийнято вимоги ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» до ТОВ «Укр Євро Фуд» про стягнення заборгованості у розмірі 254 122,40 грн., 51 824,48 грн. - штрафу, 16 357,54 грн. - 30 % річних, обґрунтовані з посиланням на статті 11, 202, 205, 712 Цивільного кодексу України та статті 173, 181 Господарського кодексу України щодо укладення договору у спрощений спосіб.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/19124/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Укр Євро Фуд» на користь ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» заборгованість у розмірі 254 122,40 грн., 1 492,13 грн. - 3 % річних та 5 112,29 грн. судового збору.

ТОВ «Укр Євро Фуд» із рішенням суду не погодилось та звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права та постановити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 10.02.2014 року.

10.02.2014 року через неявку в судове засідання представника скаржника розгляд справи в порядку статті 77 ГПК України було відкладено до 03.03.2014 року.

03.03.2014 року скаржник в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

Скаржник уповноваженого представника в судове засідання не направив, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання ухвали суду уповноваженою особою відповідача.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення. Водночас представник позивача висловив думку щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність відповідача.

Вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що відповідач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності скаржника.

Так, згідно ч.1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п.3.9.1 названої вище постанови зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи наявна належним чином посвідчена виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що ТОВ «Укр Євро Фуд» знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 3, кв. 112 (а.с.97).

Копія ухвали про порушення апеляційного провадження від 17.01.2014 року та ухвала про відкладення розгляду справи апеляційної інстанції від 10.02.2014 року направлялись відповідачеві саме за зазначеною вище адресою, однак були повернуті адресу у зв'язку з неможливістю вручення кореспонденції адресату «за закінченням терміну зберігання» (а.с.199).

Оскільки ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.01.2014 року була направлена за місцезнаходженням ТОВ «Укр Євро Фуд», відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і час розгляду апеляційної скарги.

03.03.2014 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з дійсним позовом, публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат» зазначило у позовній заяві, що останнім у період з 13.03.2013 року по 01.07.2013 року товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Фуд» згідно видаткових накладних, наявних у справі було поставлено молоко питне фермерське ультрапастеризоване на загальну суму 487 622,40 грн. Оскільки оплата за видатковими накладними була проведена частково, в сумі 228 500,00 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за отриману продукцію, яка станом на 24.09.2013 року становить 259 122,40 грн., а також застосувати до відповідача відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Хоча у видаткових накладних та платіжних дорученнях зазначається, що підставою поставки та, відповідно, оплати товару, є договір № 27/13-Д від 13.02.2013 року, суд першої інстанції у своєму рішенні вірно зазначив, що названий договір сторонами у простій письмовій формі не укладався, оскільки зі змісту листа позивача від 19.09.2013 року вих.№19/13 (а.с.50) вбачається, що відповідач даний договір за пропозицією позивача в порядку, передбаченому частиною 1 статті 181 ГК України не підписав, а тому дійшов обгрунтованого висновку про виникнення між сторонами зобов'язальних відносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За приписами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 173 Господарського кодексу України, згідно якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 202 та частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Дані норми, в свою чергу, кореспондуються з положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України, якими унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Отже, місцевий суд, надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами з приводу поставки молока, правильно зазначив, що такі мають ознаки договору поставки, за яким, у відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, яка дає аналогічне визначення договору поставки, до такого договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 691, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначається, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Отже, в силу статті 692 Цивільного кодексу України, з моменту отримання відповідачем товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Як вказує позивач, ТОВ «Укр Євро Фуд» не провело належної оплати поставленого молока згідно видаткової накладної №МК-0000986 від 31.05.2013 року, по якій залишився несплаченим борг в сумі 48 345,56 грн., видаткової накладної №МК-0001002 від 03.06.2013 року на суму 50 301,24 грн., видаткової накладної №МК-0001170 від 17.06.2013 року на суму 74 717,52 грн., видаткової накладної №МК-0001302 від 27.06.2013 року на суму 31 405,92 грн., видаткової накладної №МК-0001303 від 27.06.2013 року на суму 13 459,68 грн., видаткової накладної №МК-0001330 від 28.06.2013 року на суму 4 486,56 грн., видаткової накладної №МК-0001304 від 01.07.2013 року на суму 26 919,36 грн., видаткової накладної №МК-0001285 від 01.07.2013 року на суму 4 486,56 грн., у зв'язку з чим борг відповідача становить 254 122,40 грн.

В означеній сумі відповідач борг визнав, подавши суду заяву від 05.12.2013 року у відповідності до частини 1 статті 78 ГРК України (а.с.175).

Оскільки дана заява не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позову в цій частині та його задоволення.

Крім основної суми боргу позивач просив стягнути з відповідача 51 824,48 грн. - 20 % штрафу та 16 357,54 грн. - 30 % річних у зв'язку з порушенням виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина 2 статті 547 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги, місцевий суд мотивовано вказав, що сторонами не було дотримано письмової форми правочину, в якому мали б бути погоджені його істотні умови, у тому числі відповідальність за неналежне виконання зобов'язань, у зв'язку з чим колегія находить вірною позицію суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 20% штрафу в розмірі 51 824,48 грн.

В силу положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності договору, яким би визначався розмір відсотків річних від суми простроченого грошового зобов'язання, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення такої вимоги частково, за ставкою у розмірі 3% річних, тобто ставкою, визначеною статтею 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши порядок нарахування судом першої інстанції 3% річних від простроченої суми за період з 01.06.2013 року (дата виникнення заборгованості за видатковою накладною №МК-0000986 від 31.05.2013 року) до 24.09.2013 року (дата, яка визначена позивачем самостійно), апеляційний господарський суд находить розрахунок правильним, а тому сума 3% річних, яка підлягає до задоволення та стягнення з відповідача складає - 1 492,03 грн.

З огляду на вищевикладене, посилання скаржника на помилкове визначення місцевим судом дати виникнення грошового зобов'язання з 01.06.2013 року, є необґрунтованими.

Твердження апелянта про складання більшості видаткових накладних пізніше, аніж 01.06.2013 року судова колегія відхиляє як надумані та такі, що суперечать наявним у справі письмовим доказам.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі № 910/19124/13 відповідає фактичним обставинам справи, відтак, передбачених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і відповідно, задоволення апеляційної скарги, не має.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Фуд» на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/19124/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/19124/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19124/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук