Постанова

від 25.02.2014 по справі 821/3724/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. 16 год.08 хв.Справа № 821/3724/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Коваленка М.В.,

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Техно-транзит" до Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Техно-транзит" (далі - позивач, ПП "Техно-транзит") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29 квітня 2013 року №0000372200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 206574,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що визначення ДПІ грошового зобов'язання по податку на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій ПП "Техно-транзит" з його контрагентом ТОВ "Ревекон" по придбанню товару (запчастин) ґрунтуються виключно на актах перевірок вказаного контрагента. Крім цього, позивач зазначив, що товарність вказаних господарських операцій підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. При цьому, позивач вказує, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на придбання товару оформленні у відповідності до вимог податкового законодавства, що не заперечується відповідачем, а тому слід вважати, що підприємством виконано усі вимоги чинного законодавства під час формування валових витрат.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки в ході перевірки позивача встановлено безтоварність господарських операцій між ПП "Техно-транзит з його контрагентом - постачальником ТОВ "Ревекон", згідно актів перевірок вищевказаного контрагента, а тому податковим органом правомірно зменшено валові витрати на 898148,00 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 206574,00 грн. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає правомірним прийняте податкове повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Техно-транзит" зареєстроване 29.05.2009 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та перебуває на обліку платників податків в Великоолександрівському відділенні Бериславської МДПІ.

Згідно інформації, зазначеної в акті перевірки, основним видом діяльності ПП "Техно-транзит" є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України фахівцями податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Техно-транзит" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з платником податків ТОВ "Ревекон" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 13.03.2013 року №49/22/36271457 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення, а саме:

1) ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Ревекон" при придбанні та продажу товарів. В результаті чого не підтверджено факту передачі товару по вказаному правочину на адресу ПП "Техно-транзит" в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2) п. 138.2 ст. 138, пп. 14.1.27 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року на суму 898148,00 грн., у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток у сумі 206574 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року - 155146,00 грн., за 3-й квартал 2011 року - 51428,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.04.2013 року №0000372200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 206574,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі - Податковий кодекс України).

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Для визначення підстав для формування складу валових витрат по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:

- здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України);

- наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України);

- придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних норм Податкового кодексу України вбачається, що право платника податку на включення сум до складу валових витрат за вчиненими господарськими операціями обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження первинними документами, виписаними постачальником - платником податку, суми сплаченої вартості придбаних товарів. Ці обставини відповідно до частини 1 статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань внаслідок вчинення нереальних господарських операцій.

Судом встановлено, що правова позиція податкового органу, покладена в основу донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток, полягає у тому, що позивач незаконно включив до валових витрат вартість придбаного від ТОВ "Ревекон" продукції, оскільки вказана господарська операція є безтоварною.

Як зазначається в акті перевірки (стор. 9-10), та підтверджується матеріалами справи, 10 грудня 2010 року між ПП "Техно-транзит" (за договором - покупець) та ТОВ "Ревекон" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №101210, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно рахунку - фактури та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, постачання товару здійснюється за заявками покупця, транспортом покупця, платежі за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно наданим рахункам-фактурам.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Ревкон" було поставлено на адресу ПП "Техно-транзит" запчастини у травні 2011 року на загальну суму 809456,00 грн., у т.ч. ПДВ 134909,34 грн., у серпні 2011 року на загальну суму 268321,00 грн., у т.ч. ПДВ 44720,16 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, описаними в акті перевірки та копії яких надані до матеріалів справи.

Як зазначається в акті перевірки, транспортування товару та вантажні роботи проводилися за рахунок ПП "Техно-транзит", розрахунки проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, описаними на стор. 10 акту перевірки, заборгованість по розрахунках з ТОВ "Ревкон" відсутня.

Отже, судом встановлено, що виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами щодо отримання товару та його оплати, що не заперечується податковим органом.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року, яка набрала законної сили 30.01.2014 року згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року, по справі №821/1805/13-а, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 25.07.2012 року №0000012301 та від 31.10.2012 року №0000052301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 179629,50 грн. та за штрафними санкціями у сумі 11181,00 грн., у зв'язку з підтвердженням товарності господарських операцій між ПП "Техно-транзит" та ТОВ "Ревекон", які є предметом розгляду у даній справі.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на встановлених під час розгляду справи №821/1805/13-а обставинах щодо фактичного виконання умов договору поставки №101210 від 10.12.2010 р., укладеного між ПП "Техно-транзит" та ТОВ "Ревекон", в частині поставки на адресу ПП "Техно-транзит" запчастини у травні 2011 року на загальну суму 809456,00 грн., у т.ч. ПДВ 134909,34 грн., у серпні 2011 року на загальну суму 268321,00 грн., у т.ч. ПДВ 44720,16 грн. При цьому, було встановлено, що діяльність ПП "Техно-транзит" здійснювалась в орендованому приміщенні за місцезнаходженням в м. Кривий Ріг; на час укладання та виконання господарських зобов'язань ТОВ "Ревекон" був належним чином зареєстрованим та відносився до платників податку на додану вартість; допитаний в якості свідка директор ПП "Техно-Транзит" надав пояснення, що ПП "Техно-Транзит" займалось поставками запчастин, які, в свою чергу, отримало від ТОВ "Ревекон", для перевезення запчастин від ТОВ "Ревекон" з м. Києва наймали транспорт, за запчастинами разом з водієм їздив комерційний директор ПП "Техно-Транзит"; транспортування товару здійснювалось перевізником згідно укладених договорів, при цьому, допитаний в судовому засіданні в якості свідка водій підтвердив, що дійсно возив товар з м.Києва до м. Кривого Рогу; придбаний у ТОВ "Ревекон" товар було реалізовано ТОВ "Н.Стоун", ТОВ "Регіон", ПП "Техкомплект", ТОВ "Азовінтекс".

З огляду на викладене та враховуючи, що товарність господарських операцій між ПП "Техно-транзит" та ТОВ "Ревекон" у травні, серпні 2011 року, була підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили 30.01.2014 року по адміністративній справі №821/1805/13-а, а правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартість отриманого та сплаченого ТОВ "Ревекон" товару підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, тому суд приходить до висновку про неправомірне нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 206574,00 грн.

Додатково суд відмічає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, посилання ДПІ на акт перевірок контрагента ТОВ "Ревекон" №1190/23-7/37316301 від 26.08.2011 року та №395/23-7/37316301 від 31.01.2012 року, яким встановлено відсутність матеріальних, трудових та технічних можливостей для здійснення ТОВ "Ревекон" будь-якої фінансово-господарської діяльності, не може вважатися безперечним доказом того, що оформлені таким контрагентом первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві без фактичного здійснення господарських операцій.

Суд відмічає, що акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу тощо також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Суд відмічає, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Згідно з ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 29.04.2012 року №0000372200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Техно-транзит".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29 квітня 2013 року №0000372200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 206574,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техно-транзит" (ідентифікаційний код 36271457) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2065,74 грн. (дві тисячі шістдесят п'ять гривень 74 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 березня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.1