Постанова

від 06.03.2014 по справі 825/422/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2014 року Чернігів Справа № 825/422/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря Хрущ Т.М.,

за участі представника позивача Іванюка Г.І.,

Кравченко Г.О.,

за участі представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.01.2014 звернувся до суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській областівід 15січня 2014 року №0000012200.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ПП Фірма «Санта-Ода» у перевіряємому періоді здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Українська Нафтова Група». 31.12.2010 між ПП Фірма «Санта-Ода» (Покупець) та ТОВ «Українська Нафтова Група»» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №31\12\10-29, у відповідності до умов якого Продавець зобов'язується передати покупцеві у власність компонент нафтопродукти (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та повністю оплатити цей товар. Реальність виконання вказаного договору підтверджується первинними документами: податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; рахунками-фактури; звітом про рух нафтопродуктів. Розрахунки за надані послуги здійснено в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку. Дані правовідносини було в повній мірі відображено в бухгалтерському обліку позивача. Таким чином, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визнають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Крім того, у відповідача не було правових підстав для проведення перевірки та видання наказу про проведення перевірки, оскільки позивач на запит Козелецької ОДПІ від 23.12.2013 надав вичерпну відповідь та повне документальне підтвердження.

Представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що підставою для висновку відповідача про нереальність господарських операцій Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" з ТОВ "Українська нафтова група" став акти перевірки від 10.09.2013 №8/22-02/34424388 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Українська нафтова група" по взаємовідносинах з ТОВ "Форт-Ойл" за вересень, жовтень 2011 року», яким встановлено, що ТОВ "Українська нафтова група"відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання покупцями та продавцями, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. На підтвердження факту купівлі палива позивачем подано копії податкових накладних та товарно-транспортних накладних. Однак податкові накладні оформлені з порушенням ст.201 Податкового кодексу України (зокрема відсутній код товару). Також встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару. Крім того, товарно-транспортні накладні, оформлені з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, оскільки не містять всіх обов'язкових реквізитів, які ним притаманні, а саме відсутні: ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача; серія та номер ТТН; вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код; маршрут №; номер подорожнього листа та ін. В поданих позивачем копіях платіжних доручень не свідпадає з призначенням платежу, стосовно посилання на податкові накладні за номером, виписки з банку не свідпадають з номером вказаних податкових накладних. Таким чином, оформлення поданих позивачем документів не відповідає вимогам, що є порушенням ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити.

Козелецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було видано наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Українська Нафтова Група" у вересні 2011 року» від 24.12.2013 №355, яким перевірка була призначена на 24.12.2013 (а.с.61-62), та повідомлення про її проведення від 24.12.2013 №157 (а.с.62). Наказ та повідомлення були направлені позивачу 24.12.2013, а отримало їх ПП фірма "Санта-Ода" 26.12.2013 (а.с.184).

Працівниками Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області,на підставі наказу від 24.12.2013 №355 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Українська Нафтова Група" у вересні 2011 року» (а.с.61-62), була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Українська Нафтова Група" за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №308/22-14230330 від 24.12.2013 (а.с.18-38).

Перевіркою було встановлено порушення:

ст.203, ст.215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України, а саме - відсутність реального вчинення господарських операцій;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI як наслідок вчинення нікчемних правочинів (відсутність реального вчинення господарських операцій).

Дані, наведені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за січень та липень 2012 року та з обсягами придбання дизельного палива на загальну суму 29292,00 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: вересень 2011 року - 29292,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15січня 2014 року №0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36615,00 грн., з них: +29292,00 грн. - за основним платежем та 7323,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.39).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Основними видами господарської діяльності Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; організування інших видів відпочинку та розваг; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна(а.с.170). Приватне підприємство фірма "Санта-Ода" має торговий патент на право здійснення діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових, валютних цінностей діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу (а.с.171).

31.12.2010 між Приватним підприємством фірма "Санта-Ода" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнаїнська Нафтова Група" (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №31/12/10-29 (а.с.40-44).

Відповідно до пп.1.1 договору Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договору, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пп.1.2 договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за згодою на основі заяви Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактури) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст..266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину даного договору.

Відповідно до пп.2.1 договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками Покупця на поставку тої чи іншої партії товару. Форма заявки викладена в додатку №1 до чинного договору, який є його невід'ємною частиною. Заявка вважається оформленою Покупцем належним чином, якщо вона була надіслана письмово (факсом або електронною поштою). Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін.

Відповідно до пп.2.2 договору постачання товару, в рамках його договору, здійснюється в рамках наступних базисів доставки:

а) СРТ - пункт призначення, вказаний Покупцем в заявці на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок Постачальника;

б) EXW -резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) Покупця).

Базис постачання тої чи іншої партії товару, а також «приблизна» дата поставки (відвантаження товару) визначається згідно заявки на постачання товару, поданої з боку Покупця, в рамках дії цього договору.

Виконання даного договору підтверджується:

- рахунками-фактури від 01.09.2011 №СФ-0001218 на загальну суму 45690,75 грн., в т.ч. ПДВ - 7615,12 грн.; від 08.09.2011 №СФ-0001269 на загальну суму 42306,25 грн., в т.ч. ПДВ - 7051,04 грн.; від 09.09.2011 №СФ-0001278 на загальну суму 45690,75 грн., в т.ч. ПДВ - 7615,12 грн.; від 27.09.2011 №СФ-0001361 на загальну суму 42064,50 грн., в т.ч. ПДВ - 7010,75 грн.; (а.с.47,51,55,59);

- видатковими накладними від 01.09.2011 №РН-0001164 на загальну суму 45690,75 грн., в т.ч. ПДВ - 7615,12 грн.; від 08.09.2011 №РН-0001209 на загальну суму 42306,25 грн., в т.ч. ПДВ - 7051,04 грн.; від 09.09.2011 №РН-0001216 на загальну суму 45690,75 грн., в т.ч. ПДВ - 7615,12 грн.; від 27.09.2011 №РН-0001289 на загальну суму 42064,50 грн., в т.ч. ПДВ - 7010,75 грн.; (а.с.46,50,54,58).

Позивач належним чином розрахувався за придбаний товар, що підтверджується виписками по рахунку та платіжними дорученнями від 01.09.2011, від 02.09.2011, від 05.09.2011, від 06.09.2011, від 08.09.2011, від 09.09.2011, від 12.09.2011, від 14.09.2011, від 13.09.2011, від 15.09.2011, від 16.09.2011, від 19.09.2011, від 29.09.2011, від 28.09.2011, від 30.09.2011, від 03.10.2011, від 04.10.2011, від 05.10.2011 та товарно-грошовим звітом (а.с.66-101,158).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнаїнська Нафтова Група" було виписано податкові накладні від 01.09.2011 №2 на загальну суму 45690,75 грн., в т.ч. ПДВ - 7615,12 грн.; від 08.09.2011 №51 на загальну суму 42306,25 грн., в т.ч. ПДВ - 7051,04 грн.; від 09.09.2011 №58 на загальну суму 45690,75 грн., в т.ч. ПДВ - 7615,12 грн.; від 27.09.2011 №132 на загальну суму 42064,50 грн., в т.ч. ПДВ - 7010,75 грн.; (а.с.45,49,53,57).

Доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.09.2011,від 08.09.2011, від 09.09.2011, від 27.09.2011, подорожніми листами вантажного автомобіля від 01.09.2011, від 08.09.2011, від 09.09.2011, від 27.09.2011 та випискою з журналу довіреностей(а.с.48,52,56,60,139-140,153-156).

В Приватному підприємстві фірма "Санта-Ода" відповідно до виписки з наказу про прийняття на роботу від 29.04.1998 №6а, працюєводій ОСОБА_5, який має відповіднупідготовкудля перевезення небезпечних вантажів, що підтверджується водійським посвідченнями та ДОПНВ-свідоцтвом про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозіть небезпечні вантажі (а.с.167,137).

Позивач згідно договору оренди автомобілів від 10.12.2010 орендує у ВАТ «Агропромтехніка» автомобіль марки ГАЗ 5312, 1988 року випуску, номер знака НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (а.с.141-142,168).

Даний автомобіль згідно наказу від 21.12.2005 №44 закріплений за водієм ОСОБА_5 та є технічно справним відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (а.с.138,159).

Дані операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується калькуляцією на ПММ за вересень 2011 року, меморіальними ордерами, розрахунковим рахунком 311, розрахунком 631 (а.с.147-152,157).

Придбані паливно-мастильні матеріали було використано в господарській діяльності позивача та поставлено АЗС№ 2, що підтверджується накладними від 01.09.2011 №283, від 08.09.2011 №296, від 09.09.2007 №297, від 27.09.2011 №316 (а.с.143-146).

Реалізація паливно-мастильних матеріалів проводилась на АЗС №2 -контейнерній автозаправній станції (КАЗС), яка розташована по вул. Комсомольська, 108, смт.Козелець, Чернігівської області, що підтверджується повідомленням про результати ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки(а.с.160-164).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ"Українська нафтова група" було належним чином зареєстроване в якості суб'єкта господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(а.с122-123) та було платником ПДВ.

Таким чином, суд вважає, що господарська операція позивача з ТОВ "Українська нафтова група" мала реальний характер, оскільки придбання паливно-мастильних матеріалів, зазначених у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Приватного підприємства фірма "Санта-Ода", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають основні реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З акту перевірки та доводів представника відповідача вбачається, що підставою для висновку відповідача про нереальність господарських операцій Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" з ТОВ "Українська нафтова група" став актперевірки від 10.09.2013 №8/22-02/34424388 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Українська нафтова група" по взаємовідносинах з ТОВ "Форт-Ойл" за вересень, жовтень 2011 року», яким встановлено що господарські операції між ТОВ "Українська нафтова група" та підприємствами-покупцями та з підприємствами-постачальниками за періоди: вересень, жовтень 2011 року згідно ч. 1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте, суд зазначає, що викладені в актах обставини не спростовують реальності господарських операцій, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарської операції, зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів ТОВ "Українська нафтова група".

Відносно посилань відповідача, що у позивача відсутні документи на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», суд зазначає, що позивачем були надані документи відповідно зазначеного переліку: товарно-транспортні накладні; посвідчення про право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; свідоцтво про повірку робочого засобу та допущення до застосування;ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозить небезпечні вантажі.

Щодо недоліків в заповненні товарно-транспортних та податкових накладних, суд зазначає, що в межах спірних правовідносин позивач не складав товарно-транспортні та податкові накладні, а отримував такі товарно-транспортні та податкові накладні від вантажовідправника, який допустив помилки в заповненні даних документів.

Відносно не відповідності в платіжних дорученнях призначення платежу з накладними за номером та виписок з банку з номерами накладних, суд зазначає, що це є технічною опискою, яка виникла в платіжних дорученнях і потягла за собою описку в виписках по рахунку, бо всі інші реквізити відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, помилки у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльності мали місце.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. В законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захист права власності.

Відносно процедури проведення перевірки 24.12.2013 суд зазначає, що наказ від 24.12.2013 №355 на проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Українська Нафтова Група" за вересень 2011 року (перевірка призначена на 24.12.2013) (а.с.181) та повідомлення від 24.12.2013 №157 про її проведення 24.12.2013 (а.с.182) були направлені позивачу 24.12.2013, а отримало їх ПП фірма "Санта-Ода" 26.12.2013 (а.с.184).

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

З наданого представником відповідача поштового повідомлення вбачається, що наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.12.2013 вручені вже після її проведення - 26.12.2013, тобто відповідачем порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбачену нормами Податкового кодексу України, що є додатковою підставою протиправності рішення відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року №0000012200.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу паливно-мастильних матеріалів, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15 січня 2014 року №0000012200, з підстав наведених позивачем у позовній заяві, належать задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15 січня 2014 року №0000012200.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові\м.Чернігів 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Приватного підприємства фірма "Санта-Ода" (код ЄДРПОУ 14230330) судові витрати в сумі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна