Ухвала

від 15.04.2014 по справі 825/422/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/422/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірма «Санта-Ода» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року адміністративний позов приватного підприємства фірма «Санта-Ода» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козелецької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 15 січня 2014 року №0000012200.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин позивачем та його контрагентом - ТОВ «Українська нафтова група» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2013 року відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП Фірма «Санта-Ода» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Українська нафтова група», за результатами якої складено акт від 24 грудня 2013 року №308/22-14230330, в якому встановлено порушення позивачем ст.203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України, а саме відсутність реального вчинення господарських операцій; порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, як наслідок вчинення нікчемних правочинів (відсутність реального вчинення господарських операцій); дані, наведені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за січень та липень 2012 року та з обсягами придбання дизельного палива на загальну суму 29292,00 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: вересень 2011 року - 29292,00 грн.

На підставі акту перевірки №308/22-14230330 від 24 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року №0000012200, згідно якого за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 36615,00 грн., у тому числі 29292,00 грн. за основним платежем та 7323,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Українська нафтова група» (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №31/12/10-20 від 31 грудня 2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактури) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст.266 ГК України та складають невід'ємну частину даного договору (п.1.2 договору). Відповідно до п.2.1 договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на поставку тої чи іншої партії товару. Форма заявки викладена в додатку №1 до чинного договору, який є його невід'ємною частиною. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надіслана письмово (факсом або електронною поштою). Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін. Постачання товару, в рамках його договору, здійснюється в рамках наступних базисів доставки: а) СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника; б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця. Базис постачання тої чи іншої партії товару, а також «приблизна» дата поставки (відвантаження товару) визначається згідно заявки на постачання товару, поданої з боку покупця, в рамках дії цього договору (п.2.2 договору).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем подано рахунки-фактури від 01 вересня 2011 року №СФ-0001218, від 08 вересня 2011 року №СФ-0001269, від 09 вересня 2011 року №СФ-0001278, від 27 вересня 2011 року №СФ-0001361; видаткові накладні від 01 вересня 2011 року №РН-0001164, від 08 вересня 2011 року №РН-0001209, від 09 вересня 2011 року №РН-0001216, від 27 вересня 2011 року №РН-0001289; податкові накладні від 01 вересня 2011 року №2, від 08 вересня 2011 року №51, від 09 вересня 2011 року №58, від 27 вересня 2011 року №132; товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля та виписки з журналу довіреностей на підтвердження отримання та доставки товару; банківські виписки та платіжні доручення на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Крім того, позивач згідно договору оренди автомобілів від 10 грудня 2010 року орендує у ВАТ «Агропромтехніка» автомобіль марки ГАЗ 5312, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Даний автомобіль згідно наказу від 21 грудня 2005 року №44 закріплений за водієм ОСОБА_2 та є технічно справним відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Придбані паливно-мастильні матеріали було використано в господарській діяльності позивача, основними видами діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля пальним, діяльність автомобільного вантажного транспорту, та поставлено на АЗС №2, що підтверджується накладними від 01 вересня 2011 року №283, від 08 вересня 2011 року №296, від 09 вересня 2011 року №297, від 27 вересня 2011 року №316. Реалізація паливно-мастильних матеріалів проводилась позивачем на АЗС №2 - контейнерній автозаправній станції (КАЗС), яка розташована по вул.Комсомольська, 108, смт.Козелець, Чернігівської області, що підтверджується повідомленням про результати ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області від 10 вересня 2013 року №8/22-02/34424388 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська нафтова група» по взаємовідносинам з ТОВ «Форт-Ойл» за вересень, жовтень 2011 року, з якого вбачається, що господарські операції між ТОВ «Українська нафтова група» та підприємствами-покупцями та з підприємствами-постачальниками за періоди: вересень, жовтень 2011 року згідно ч. 1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, ТОВ «Українська нафтова група» відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання покупцями та продавцями, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області від 10 вересня 2013 року №8/22-02/34424388 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська нафтова група», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Українська нафтова група» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладеного правочину.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Українська нафтова група» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Українська нафтова група» та позивачем.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача, що у позивача відсутні документи на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», оскільки позивачем були надані документи відповідно зазначеного переліку: товарно-транспортні накладні; посвідчення про право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; свідоцтво про повірку робочого засобу та допущення до застосування; ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозить небезпечні вантажі. Щодо недоліків в заповненні товарно-транспортних та податкових накладних, суд першої інстанції вірно зазначив, що в межах спірних правовідносин позивач не складав товарно-транспортні та податкові накладні, а отримував такі товарно-транспортні та податкові накладні від вантажовідправника, який допустив помилки в заповненні даних документів.

Крім того, помилки у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльності мали місце.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Українська нафтова група», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року №0000012200, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.