Постанова

від 28.02.2014 по справі 802/267/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 лютого 2014 р. Справа № 802/267/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Гуща Я.В., Любарська К.Ю.

відповідача: Бабій Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Асток"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

про: визнанняпротиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432201 від 20.01.2014 р., -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Асток» (далі - ТОВ НВП «Асток» або позивач) з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432201 від 20 січня 2014 р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000432201 від 20 січня 2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 282060,00 грн. Позивач вважає, що вказане рішення необґрунтоване та не відповідає вимогам законодавства.

Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у запереченнях, що знаходяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши належність і допустимість доказів, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ НВП «Асток» взято на податковій облік у ДПІ у м. Вінниця 08.04.1998 р. за №5/2273, станом на 04.01.2013 року перебуває на обліку в Вінницькій ОДПІ, також являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №200012477 від 02.12.2011 р., виданого ДПІ у м. Вінниці, індивідуальний податковий номер - 133056402282.

На підставі направлень на перевірку №1072/22, №1075/22, №1074/22, №1076/22, №1077/22 від 18.11.2013 р. та №1090/22 від 19.11.2013 р., виданих Вінницькою ОДПІ, відповідачем у період з 18.11.2013 року по 13.12.2013 року, (термін проведення перевірки продовжувався з 16.12.2013 року по 27.12.2013 року на підставі наказу Вінницької ОДПІ від 13.12.2013 року №1280) була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ НВП «Асток» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №9/22/13305646 від 10.01.2014 року (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, зокрема, порушено:

1) п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 252476 грн., у тому числі:

- за IV квартал 2010 року на суму 44312 грн.;

- за І квартал 2011 року на суму 48299 грн.;

- за II квартал 2011 року на суму 47612 грн.;

- за III квартал 2011 року на суму 38235 грн.;

- за І квартал 2012 року на суму 10832 грн.;

- за II квартал 2012 року на суму 29263 грн.;

- за III квартал 2012 року на суму 25765 грн.;

- за IV квартал 2012 року на суму 8158 грн.

2) п. 176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VII, а саме порушення платником податків встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей про фізичних осіб.

На підставі висновків акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432201 від 20.01.2014 року (форма «Р»), яким TOB НВП «Асток» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 282060,00 грн., в тому рахунку за основним платежем - 252476,00грн. та за штрафними санкціями - 29584,00 грн.

Відповідно до п.п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішеня було мотивовано висновками акту перевірки про те, що TOB НВП «Асток» неправомірно сформувало валові витрати по операціям з придбанням товарів, отримання послуг та оренді приміщення та комунальних послуг за перевіряємий період.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. встановлено їх завищення всього в сумі 370443 грн. (витрати по оренді приміщення та комунальних послугах та витрати по транспортних послугах), в т.ч.

- за IV квартал 2010 року у сумі 177249 грн.,

- за І квартал 2011 року у сумі 193194 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено їх завищення всього в сумі 725717 грн. (витрати по оренді приміщення та комунальних послугах, витрати по транспортних послугах та вартість матеріалів без підтвердження їх переміщення у просторі (безтоварні операції), в т.ч.

- за II квартал 2011 року у сумі 207009 грн.,

- за III квартал 2011 року у сумі 166240 грн.,

- за І квартал 2012 року у сумі 129690 грн.,

- за II квартал 2012 року у сумі 102420 грн.,

- за Ш квартал 2012 року у сумі 81512 грн.,

- за IV квартал 2012 року у сумі 38846 грн.

По взаємовідносинах з ДП «Вінницький завод «Кристал» позивачем надано документи, що підтверджуюють отримання послуг по оренді приміщення та комунальних послуг, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1013 та №1029 від 31.10.2010р., №1112 та №1128 від 30.11.2010р., №1211 та №1226 від 31.12.2010р., №112 та №127 від 31.01.2011р., №212 та № 228 від 28.02.2011р., №312 від 31.03.2011р. та №328 від 23.03.2011р., №412 та №428 від 30.04.2011р., №512 та №528 від 31.05.2011р., №300611-02 та № ОУ-0000056 від 30.06.2011р., №310711-02 та № ОУ-0000075 від 31.07.2011р., №310811-02 та № ОУ-0000094 від 31.08.2011р., № ОУ-0000003 від 31.01.2012р., №ОУ-0000039 від 29.02.2012р., №ОУ-0000051 від 31.03.2012р., № ОУ-0000072 від 30.04.2012р., № ОУ-0000096 від 31.05.2012р., № ОУ-0000112 від 30.06.2012р., № ОУ-0000138 від 31.07.2012р., № ОУ-0000152 від 31.08.2012р., № ОУ-0000180 від 30.09.2012р., № ОУ-0000112(203) від 31.10.2012р.

По взаємовідносинах з ПП «Топаз-Транс» TOB НВП «Асток» надано документи, що підтверджують отримання транспортних послуг, а саме акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №669 від 15.10.2010р., №788 від 24.11.2010р., №54 від 15.02.2011р., №81 від 28.02.2011р., №130 від 23.03.2011р., № 211 від 26.04.2011р., № 348 від 14.06.2011р., № 440 від 25.07.2011р., №538 від 23.08.2011р., №635 від 21.09.2011р.

В результаті перевірки перевіряючі дійшли до висновку, що вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) як первинні документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік-та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями), а саме: складені з порушенням норм п.2.4. Положення №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. №88, оскільки не містять даних щодо місця складання актів, інформації про фактично понесені витрати на надання послуг, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а тому, на думку відповідача, у позивача не було підстав відносити витрати по оренді приміщення та комунальних послуг до складу валових витрат на суму 960527,00 грн. та витрати по транспортних послугах до складу валових витрат на суму 132300,00 грн.

Крім того, під час перевірки було використано акт позапланової невиїзної перевірки від 05.08.2013 року №107/22/13305646 ТОВ НВП «Асток» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Химтрейд» за березень 2012 року. Даною перевіркою встановлено, завищення суми податкового кредиту за березень 2012 року на суму 667 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 667 грн. Зокрема, позивачем не виконано зобов'язання, передбачені вимогами національного законодавства, так як в ході проведеної перевірки не представлено товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт переміщення товару (активаторів та засобів для д/просоч).

Таким чином, на думку перевіряючих ТОВ НВП «Асток» за 1 квартал 2012 року не мало підстав віднести до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по придбанню матеріалів отриманих від ТОВ «Химтрейд» всього у сумі 3333,00 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки та бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку" з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 зазначеного Закону (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), що кореспондується з п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський обпік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерський облік і бухгалтерська звітність. В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996 на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші звітності. Тобто, документи первинного обліку є основою і для податкового обліку.

Перевіряючі зробили висновок про неможливість включення до валових витрат витрати по оренді приміщення та комунальних послуг та витрат на транспортні послуги посилаючись лише на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в якості первинних документів, які вважали такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Проте, господарська операція може відображатись в кількох документах, таких як договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладні, платіжні доручення, тощо які необхідно розглядати в сукупності.

В жодному законодавчому акті не зазначено, що підтвердженням господарської операції може бути лише один первинний документ. Крім того, на законодавчому рівні не затверджена форма акта приймання передачі наданих послуг. Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, є принцип превалювання сутності над формою, а саме те, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Крім того, посилання відповідача на порушенням норм Положення №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджене Міністерством фінансів України від 24.05. 1995р. №88 є безпідставним, оскільки відповідно п. 1.1. зазначеного положення воно встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Оскільки діяльність TOB НВП «Асток» фінансується не за рахунок коштів бюджету норми даного положення не поширюються на нього.

Щодо завищення позивачем задекларованих показників до витрат по оренді приміщення та комунальних послугах, судом встановлено наступне.

Відповідач зазначив в акті перевірки, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по оренді приміщення та комунальних послугах від ДП «Вінницький завод «Кристал» не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. оскільки не містять даних щодо місця складання актів, зміст та обсяг господарської операції.

Згідно договору оренди №809-НМ від 24.07.2009 року нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП «Вінницький завод «Кристал», додаткового договору №1 та додаткового договору №2 від 07.05.2012 року регіональне ФДМ України по Вінницькій області (орендодавець) передає, а TOB НВП «Асток» (орендар) приймає в строкове платне користування нерухоме майно - окремо розташовану 1/антресоль-поверхову будівлю модуля «Кисловодськ», загальною площею 1199,9 кв.м., за адресою: 21100, м.Вінниця, вул. 600-річчя, 21, що перебуває на балансі ДП «Вінницький завод «Кристал» (балансоутримувач) і є державною власністю (вартість 1395124 грн., станом на 31.03.2012р. -1767453 грн.) для здійснення виробничої діяльності. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95р. №786 (зі змінами) і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ.

На виконання умов договору оренди № 809-НМ між позивачем та ДП «Вінницький завод «Кристал» було укладено договір б/н від 30.07.2009р. щодо відшкодування витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою та договір б/н від 30.07.2009р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Також даний факт підтверджується, окрім зазначених вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідними платіжними документами, а саме: платіжними дорученнями №1097, №1098 від 10.10.2010р., №977 від 11.10.2010р., №1110 від12.11.2010р., №1224, №1223 від 10.12.2010р., №1244 від 14.12.2010р., №11 від 11.01.2011р., №10 від 10.01.2011р., №1225 від 10.12.2010р., №25 від 13.01.2011р.; №93 від 10.02.2011р., №95 від 11.02.2011р., №26 від 13.01.2011р., №190 від 10.03.2011р., №200 від 11.03.2011р., №213 від 16.03.2011р., №120 від 17.02.2011р., №315 від 12.04.2011р.. №313 від 11.04.2011р., №156 від 02.03.2011р.№323 від 13.04.2011р., №399 від 11.05.2011р. №401 від 12.05.2011р., №324 від 13.04.2011р., №496 від 10.06.2011р., №497 від 10.06.2011р., №393 від 10.05.2011р., №509 від 17.06.2011р., №578 від 08.07.2011р., №579 від 11.07.2011р., №502 від 15.06.2011р., №590 від 13.07.2011р., №661 від 10.08.2011р., №662 від 10.08.2011р., №678 від 12.08.2011р., №551 від 05.07.2011р., №96 від 12.09.2011р., №766 від 12.09.2011р:, №780 від 15.09.2011р., №668 від 10.08.2011р.; №37 від 12.01.2012р., №150 від 16.02.2012р., №164 від 17.02.2012р., №162 від 16.02.2012р., № 248 від 15.03.2012р., №222 від 06.03.2012р., №314 від 12.04.2012р., №293 від 05.04.2012р., №404 від 15.05.2012р., №377 від 07.05.2012р., №500 від 13.06.2012р., №468 від 06.06.2012р., № 574 від 13.07.2012р., № 662 від 10.08.2012р., №617 від 01.08.2012р, №766 від 13.09.2012р., №724 від 05.09.2012р., № 872 від 10.10.2012р., № 826 від 02.10.2012р., №973 від 12.11.2012р.

Судом встановлено, що первинні документи, зокрема: договори, платіжні доручення, які були надані під час проведення перевірки оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.

Також слід зазначити, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) отриманих від ДП «Вінницький завод «Кристал» №ОУ-0000075 від 31.07.2011р., №ОУ-0000094 від 31.08.2011р., №ОУ-0000003 від 31.01.2012р., №ОУ-0000039 від 29.02.2012р., №ОУ-0000051 від 31.03.2012р., №ОУ-0000072 від 30.04.2012р., №ОУ-0000096 від 31.05.2012р., №ОУ-0000112 від 30.06.2012р:, №ОУ-0000138 від 31.07.2012р., №ОУ-0000152 від 31.08.2012р., №ОУ-0000180 від 30.09.2012р., №ОУ-0000112 від 31.10.2012р. містять реквізити, такі як місце складання: «м. Вінниця», та зміст та обсяг господарської операції: «надані такі послуги: електроенергія приміщення, вода (стоки) приміщення, обслуговування мереж зв'язку приміщення, відшкодування податку на землю, послуги охорони». За цими актами позивач обґрунтовано відніс до валових витрат витрати по комунальних послугах в сумі 425753,00 грн. всупереч встановленому в акті перевірки.

Таким чином, висновок щодо безпідставності віднесення витрат по оренді приміщення та комунальних послугах до складу валових витрат є необґрунтованим та недоведеним відповідачем.

Щодо завищення позивачем задекларованих показників до витрат по транспортних послугах, судом встановлено наступне.

Відповідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), ПП «Топаз - Транс» було надано позивачу транспортні послуги по перевезенню вантажу та було включено до складу валових витрат їх вартість на суму 132300,00 грн.

На думку перевіряючи, у TOB НВП «Асток» відсутні належно оформлені первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинними нормативними актами, а тому витрати з придбання транспортних послуг у ПП «Топаз - Транс» не могли бути віднесені до складу валових витрат.

Проте, висновок відповідача є безпідставним, адже, до перевірки окрім зазначених вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) надано:

1) Договір №4 від 15.02.2011р. укладений між ПП «ТОПАЗ - Транс» та TOB НВП «АСТОК» про надання послуг з перевезення вантажів на міжнародному автомобільному сполученні України - Росія;

2) рахунки-фактура № 669 від 00.2010р., № 788 від 24.11.2010р., №54 від 15.02.2011р., №81 від 28.02.2011р., №130 від 23.03.2011р., №211 від 26.04.2011р., №348 від 14.06.2011р., №440 від 25.07.2011р., № 538 від 23.08.2011р., № 635 від 21.09.2011р.

3) міжнародні товарно-транспортні накладні: №017022 від 01.10.2010р., №106125 від 26.11.2010р., № б/н від 16.02.2011р., №087957 від 16.03.2011р., №049792 від 20.04.2011р., №655202 від 15.06.2011р., №896087 від 28.07.2011р., №855743 від 25.08.2011р., №855778 від 22.09.2011р.;

4) платіжні доручення: №963 від 08.10.2010р., №1175 від 03.12.2010р., №147 від 25.02.2011р., №154 від 02.03.2011р., №235 від 24.03.2011р., №348 від 27.04.2011р., № 522 від 22.06.2011р., №641 від 04.08.2011р., №716 від 31.08.2011р., № 814 від 28.09.2011р.

Судом встановлено, що первинні документи, зокрема: договір, міжнародні товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які були надані під час проведення перевірки оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.

Таким чином, висновок щодо безпідставності віднесення витрат по транспортних послугах до складу валових витрат є необґрунтованим та недоведеним відповідачем, оскільки надані докази переміщення товару в просторі, тобто фактичне здійснення господарської операції.

Щодо віднесення до складу прямих матеріальних витрат вартість матеріалів без підтвердження їх переміщення у просторі (безтоварні операції) по TOB «Химтрейд», судом встановлено наступне.

В І кварталі 2012 року TOB «Химтрейд» здійснювало поставку TOB НВП «Асток» матеріалів (активатор та засіб для д/просочування) на загальну суму 4000,00 грн., в тому числі ПДВ 667,00 грн.

Отримання товару підтверджується відповідними первинними документами, а саме, Договором №34 від 09.03.2011р. укладеного між TOB «Химтрейд» та TOB НВП «Асток» про купівлю-продаж товарів, рахунком-фактурою № 420-х від 01.03.2012р., видатковою накладною №409 від 02.03.2012р., платіжним дорученням №206 від 02.03.2012р., які були надані підприємством до перевірки та перелік яких наведений в акті перевірки.

Також, згідно видаткової накладної №409 від 02.03.2012р. товар отримав за довіреністю № 81 від 02.03.2012р. працівник Гуменюк В.М. Перевезення товару підтверджує вантажна декларація №2513374 (товарно-транспортна накладна) від 02.03.2012р. згідно якої відправник TOB «Химтрейд» через Гуменюка В.М. оформив на ПП «Нічний експрес» відправлення вантажу одержувачу TOB НВП «Асток». Відповідно до прибуткової накладної № ПН-0000123 від 02.03.2012р. позивач оприбуткував матеріали (активатор та засіб для д/просочування) від TOB «Химтрейд». Відповідно до накладної № 61 від 19.03.2012р. та накладної на внутрішнє переміщення №ПМ-0000085 від 19.03.2012р. зазначений товар був виданий зі складу працівнику Пенішкевичу A.C.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи, зокрема, видаткова накладна та платіжне доручення, які були надані під час проведення перевірки щодо господарських взаємовідносин з TOB «Химтрейд» оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому, висновок відповідача щодо безпідставного віднести витрати по придбанню товару від TOB «Химтрейд» до складу валових витрат за І квартал 2012 року в сумі 3333,00 грн. не доведено.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати встановлені судом та підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.139 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Отже не має підстав, які б відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України унеможливлювали формування валових витрат за вищевказаними господарськими операціями.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000432201 від 20 січня 2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 282060,00 грн. підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 487,20 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. стягується з відповідача згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" пропорційно до задоволеної частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області №0000432201 від 20.01.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Асток" (код ЄДРПОУ 13305646) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

4. Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна