Постанова

від 05.03.2014 по справі 826/20448/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2014 року письмове провадження № 826/20448/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу

За позовомДочірнього підприємства «Захист» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проскасування ППР

Дочірнє підприємство «Захист» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002302203 від 12.08.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 11.02.2014 представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі наказу № 175 від 15.07.2013 та направлення № 43-45 від 15.07.2013, виданих Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, на підставі підпункту 78.1.1. статті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Захист» (код ЄДРПОУ 34422050) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.02012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки № 428/22-4/34422050 від 26.07.2013.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 встановлено їх завищення за рахунок «нікчемних» угод (зняття податкових зобов'язань по покупцям-вигодоабувачах в сумі 442611 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на суму 88487 грн., за листопад 2012 року на суму 134029 грн., за грудень 2012 року на суму 200095 грн.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та ОФ, з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %», «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» показників за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 у загальній сумі 4412201 грн. та показників рядка 17 «усього податкового кредиту» у загальній сумі 4432337 грн.(з урахуванням коригування) встановлено, що на формування цих показників мало вплив придбання субпідрядних робіт по будівництву, придбання, будівельних матеріалів, отримання послуг оренди, комунальних послуг, придбання канцтоварів, матеріалів, послуг зв'язку, інше.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та ОФ, з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %» за період з 13.07.2010 по 31.12.2012 в сумі 7438499 грн. на підставі таких документів: договори, отримані податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку 631.31.64. інші документи встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та ОФ, з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %» на загальну суму 992400 грн., а саме по періодах:

по завищенню податкових зобов'язань:

вересень 2011 р.- 22620 грн.,

квітень 2012 р.- 108350 грн.,

травень 2012 р.- 94642 грн.,

червень 2012 р. - 4450 грн..

серпень 2012 р. - 151935 грн.,

вересень 2012р. - 158022 грн.,

жовтень 2012 р.-18475 грн..

По нікчемному правочину:

жовтень 2012 р.- 87429 грн.,

лис гопад 2012 р.- 132734 грн.,

грудень 2012 р.- 213743 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований наступним: до ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві надійшли акт перевірки № 3801/22-9/37046433 від 20.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сіяте» (код за ЄДРПОУ 37046433) щодо підтвердження господарських відносин за липень 2012 року, акт перевірки від ДПІ у Печерському районі № 5366/22-9/36927463 від 11.12.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «МІССУРІ» (код ЄДРПОУ 36927463) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 по 31.10.2012, акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі № 1393/22-40/37404998 від 19.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КПД-Будтехніка» (код ЄДРПОУ 37404998) щодо підтвердження господарських відносин по взаємовідносинах з контрагентами, з якими сформовано податковий кредит за період з 05.07.2011 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 31.08.2012, акт перевірки ДПІ у Солом'янському № 577/22.8-17/37956411 від 20.03.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «ЕЛІТ-БУД» (код ЄДРПОУ 37956411) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «АВТОГРУП ЕКСПРЕС» за грудень 2012 року, акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м.Києва № 1427/3-23-40-35982811 від 28.11.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «УБК №2» (код ЄДРПОУ 35982811) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, червень та вересень 2011 року, акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі № 515/22-40/35982811 від 05.06.2012 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Українська будівельна компанія №2» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, з якими сформовано податковий кредит з 01.08.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 30.11.2011, акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі № 1006/22.5-15/37955051 від 17.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.05.2012 по 30.04.2013, акт перевірки від ДПІ у Печерському районі № 4607/22-4/37046433 від 01.11.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сіятс» (код ЄДРПОУ 37046433) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Крейстінг» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, які були взяті в основу перевірки позивача.

Тобто використані у якості доказів документи не передбачені жодним нормативним актом.

Вказана в цих документах інформація, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту здійснення взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Слас», ТОВ «Сіят», ТОВ «ТК Міссурі», ТОВ «ТПК Еліт Буд», ТОВ «БК «Асторіон», ТОВ «Українська будівельна компанія №2»; первинні документи між вказаними суб'єктами господарювання не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку; господарські відносини, що були здійснені між позивачем та вказаними контрагентами укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; а вказані правочини між позивачем та контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

Відповідач без дослідження первинних документів позивача, обмежуючись лише актами про неможливість проведення зустрічних звірок дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами-постачальниками не підтверджуються підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснений операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів дли транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реальною настання результатів відповідної господарської діяльності. При чтому ці данні отримані не з об'єктивних джерел а з висновків перевіряючих, оформлених у незаконний спосіб.

На думку податкового органу, позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Як висновок проведеної перевірки встановлено:

1) порушення п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.09.2011 по 30.09.2011, з 01.04.2012 по 30.06.2012, з 01.08.2012 по 31.10.2012 у розмірі 558 494 грн., а саме по періодам:

- Вересень 2011 року - 22 620 грн.,

- Квітень 2012 року - 108 350 грн.,

- Травень 2012 року - 94 642 грн.,

- Червень 2012 року - 4 450 грн.,

- Серпень 2012 року - 151 935 грн.,

- Вересень 2012 року - 158 022 грн.,

- Жовтень 2012 року - 18 475 грн.;

2) порушення ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу, мають ознаки нікчемності правочнни, укладені між ТОВ «Маркет-Інвест» з Дочірним підприємством «Захист» не спричиняють реального настання правових наслідків, що в свою чергу призводить до ненастання реальних правових наслідків у ДП «Захист» на суму 433 906 грн., а ДП «Захист» в свою чергу в розмірі ПДВ 442 611 грн., з контрагентамн-покупцями - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі акта перевірки № 428/22-4/34422050 від 26.07.2013, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002302203 від 12.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 558 494 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 139 623,5 грн.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем визначено суму грошового зобов'язання лише за нібито порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень норм Податкового кодексу України випливає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 N 742/11/13-11).

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт реальність здійснення операцій це договіри поставки, договори про надання послуг, договори підряду укладені підприємством позивача та контрагентами, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, локальні кошториси, акти приймання виконаних робіт. Також в матеріалах справи містяться платіжні доручення.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

Однак відповідач грубо порушивши норми податкового законодавства не дослідив та не надав оцінки господарським операціям між підприємством позивача та контрагентами.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акта перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно «нікчемності угод» підприємства позивача з контрагентами, а викладені ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку. Не названі навіть угоди, що податковий оргна вважає нікчемними, відсутній аналіз суттєвих умов цих угод, їх вартісне вираження, наслідків.

Жодних інших належних і допустимих доказів щодо спростування висновків акта перевірки відповідачем в судовому засіданні не надано.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку по неправомірність оскаржуваного рішення і наявності підстав для його скасування, оскільки воно є очевидно необґрунтованим та безпідставним.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинтства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростував доводи позивача і не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 Кодексу адміністративного судочинтсва України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 128, 159- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Захист» задовольнити.

2.Визнати визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002302203 від 12.08.2013 прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій