Ухвала

від 05.03.2014 по справі 801/9281/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9281/13-а

05.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Омельченка В. А.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 801/9281/13-а за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 25.10.2013

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Леніна, буд.22А, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

На зазначене судове рішення від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

05.03.2014 до початку слухання справи від позивача надійшла заява про відкладення справи слуханням у зв'язку із неможливістю явки через сімейні обставини, яка судовою колегією в порядку статті 49, частини шостої, сьомої статті 160, статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України залишена без задоволення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 05.09.2013 №0001952202 в частині застосування фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 14644,00 грн. за порушення порядку відображення позивачем господарських операцій, а саме: не ведення у обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в акті перевірки не зазначено, у яких саме документах обліку товарів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій та взагалі які документи перевірялись.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення - рішення відповідача від 05.09.2013 №0001952202 відповідача прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 05.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001952202, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 15069,00 грн., з яких 14644,00 грн. - за порушення пункту12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (застосування штрафних санкцій в сумі 425,00 грн. за порушення пунктів 9, 11 статті 3 зазначеного Закону позивач не оскаржував).

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт №000239 від 21.08.2013 фактичної перевірки за місцем провадження господарської діяльності позивача за дотриманням позивачем норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке виразилось в порушенні порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їхньої реалізації, а саме: відсутні будь-які первинні документи, що підтверджують оприбуткування товару на загальну суму 7322,00 грн. згідно опису, що додається.

Як вбачається з додатку до акту фактичної перевірки, встановлено не ведення позивачем у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та\або за місцем їх реалізації, а саме: не обліковані алкогольні напої згідно відомості на загальну суму 7322,00 грн., на які відсутні будь які документи, що підтверджують облік товарних запасів, у зв'язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі подвійної вартості цих товарів на суму 14644,00 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що в обґрунтування позовних вимог щодо належного оприбуткування товару, позивачем були надані накладні на отримання алкогольних напоїв на загальну суму 16324,18 грн., які на момент проведення інспекторами фактичної перевірки, за місцем реалізації цих напоїв, були відсутні.

До того ж, заявником апеляційної скарги не враховано, що з інформації, наведеної у наданих позивачем накладних, неможливо встановити, що частина отриманого за ними товару на загальну суму 16324,18 грн. є саме тими товарними запасами на суму 7322,00 грн, щодо якого відповідачем було виявлено відсутність обліку на момент проведення перевірки.

Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що на час проведення відповідачем перевірки, у позивача були відсутні відповідні первинні документи, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та позивачем не надано доказів, що станом на 21.08.2013 ним здійснювалась реалізація товару, якій був облікований в порядку, встановленому чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не обліковував у встановленому законом порядку товари за місцем їхньої реалізації, вартість залишків яких на момент проведення перевірки склала 7322,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 №0001952202 щодо застосування до позивача фінансових санкцій в подвійному розмірі було прийнято відповідачем правомірно, тому підстави для його скасування відсутні.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема, не надано будь-яких даних з рахунків бухгалтерського обліку позивача з відображенням інформації, що міститься у первинних документах позивача для її дослідження в судовому засіданні та можливого спростування встановленого відповідачем порушення з боку позивача обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а надані відповідачем пояснення щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 №0001952202 є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 у справі № 801/9281/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко