Рішення

від 04.03.2014 по справі 927/63/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 698-166, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=========================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

від 04 березня 2014 року по справі №927/63/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/63/14

за позовом: комунального підприємства «Міський палац культури» Чернігівської міської ради, вул. Щорса, 23, м. Чернігів, 14017

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14032

про стягнення 1511грн.41коп.

у відсутності представників сторін, які в судове засідання не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1511грн.41коп. боргу по орендній платі за оренду приміщення, переданого в строкове платне користування на підставі договору №37 від 15.09.2009 оренди комунального майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судове засідання, яке відбулось 04.03.2014, представники сторін не з'явились.

Як вбачається з протоколу судового засідання, яке відбулось 28.01.2014, та за результатами якого відкладено розгляд справи на 04.03.2014 о 10год.00хв., в ньому приймав участь повноважний представник позивача Петрикей І.А. Про обізнаність позивача про дату, час та місце проведення наступного судового засідання свідчить також наявна в матеріалах справи розписка, надана вищевказаним представником позивача.

Як зазначено в абз.2 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки представника позивача суд не повідомлено.

Оскільки явка представника позивача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд та яким позивач не скористався.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника позивача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали від 17.01.2014 про порушення провадження у справі та копія ухвали від 28.01.2014 про відкладення розгляду справи на 04.03.2014, які направлялись на адресу відповідача зазначену в позовній заяві, та яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.02.2014 (витяг з Єдиного державного реєстру серії АД №366690 - а.с.34), а саме: АДРЕСА_1, повернулись до господарського суду неврученими адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як зазначено в абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи. Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалось. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2009 року між комунальним підприємством «Міський палац культури» Чернігівської міської ради (позивач у справі, орендодавець за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі, орендар за договором) укладено договір №37 оренди комунального майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова (далі за текстом рішення - договір оренди), за умовами якого для розміщення закладу торгівлі з продажу товарів непродовольчої групи позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування майно, яке знаходиться в оперативному управлінні позивача та складається з приміщення, площею 21,0кв.м., т.ч. площа спільного користування 4,3кв.м., розташованого на 1 поверсі будівлі по АДРЕСА_2, вартістю 11553,57грн.

Відповідно до п.2.1. договору оренди вступ орендаря у строкове платне користування майном настає у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі (додаток №1).

В розділі 3 договору оренди сторони узгодили розмір та порядок сплати орендної плати та встановили, що орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і становить за результатами конкурсу (Протокол №14 засідання конкурсної комісії від 9 вересня 2009р.) без ПДВ, за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2009р. 835грн.00коп. Орендна плата за перший вересень 2009 року місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень місяць 2009 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п.3.1. договору оренди). Орендну плату орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця (п.3.2. договору оренди). До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою (п.3.3. договору оренди). Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з моменту набрання ними законної сили (п.3.5. договору оренди).

Відповідно до п.п.10.1., 10.2. договору оренди цей договір діє з « 16» вересня 2009 року до « 15» вересня 2011 року включно. Зміни і доповнення допускаються за взаємною згодою сторін, розглядаються у двадцятиденний строк з дати їх одержання та оформлюються додатковою угодою до договору.

У зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди додатковою угодою №1 від 15.09.2011 (а.с.23) до нього внесено зміни та встановлено, що термін дії договору оренди №37 від 15.09.2009 продовжено по 31 грудня 2011 року.

Згідно із п. 4 додаткової угоди №1 від 15.09.2011 до договору оренди ця додаткова угода вступає в дію з 16 вересня 2011р.

Наданий до матеріалів справи примірник додаткової угоди №1 від 15.09.2011 підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача.

У зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди додатковою угодою №2 від 23.12.2011 (а.с.18, на зворотному боці аркуша) до нього внесено зміни та встановлено, що цей договір діє з 01.01.2012 до 31.12.2013 включно.

Відповідно до п.4 додаткової угоди №2 від 23.12.2011 до договору оренди ця додаткова угода вступає в дію з 1 січня 2012р.

Наданий до матеріалів справи примірник додаткової угоди №2 від 23.12.2011 підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача.

За своєю правовою природою договір №37 від 15.09.2009 є договором оренди (найму), а тому відносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, підпадають під регулювання норм параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України та глави 58 Цивільного кодексу України.

Крім того, враховуючи, що передане в оренду за договором №37 від 15.09.2009 майно є об'єктом комунальної власності, до спірних відносин також підлягає застосуванню спеціальний щодо даного виду правовідносин Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

В силу ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем у строкове платне користування відповідачу визначеного договором №37 від 15.09.2009 нежитлового приміщення підтверджується актом прийому-передачі від 16.09.2009 (а.с.24), підписаним сторонами та скріпленим печаткою відповідача, та не заперечувався сторонами в ході розгляду справи .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе за договором оренди зобов'язання.

Позивачем надано до матеріалів справи акт №ОУ-0001614 (а.с.12) та №ОУ-0001741 (а.с.14) здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний обома сторонами та скріплений печаткою відповідача, в яких сторонами узгоджено розмір орендної плати за спірний період.

Відповідно до акту №ОУ-0001614 здачі-прийняття робіт (надання послуг) орендна плата за травень 2012р. становить 997грн.89коп. (без ПДВ), перерахунок орендної плати за квітень 2012р. - 1грн. (без ПДВ). Загальний розмір орендної плати за вказаний період без ПДВ складає 998грн.89коп., з ПДВ - 1198грн.67коп.

Згідно із актом №ОУ-0001741 здачі-прийняття робіт (надання послуг) орендна плата за червень 2012 року складає 991грн.93коп. без ПДВ та 1190грн.32коп. з ПДВ.

Загальний розмір орендної плати за спірний період становить 2388грн.99коп.

Підписання вищевказаних актів відповідачем розцінюється судом як підтвердження факту наявності орендних правовідносин між сторонами, у період, за який складено акти, та обізнаність і погодження відповідачем розміру орендної плати, який підлягав сплаті позивачу, що в ході розгляду справи відповідачем також не оспорювалось.

Відповідач відповідно до підп.5.1.2. п.5.1. договору оренди зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату орендної плати, нарахованої за спірний період, у сумі 877грн.58коп., на підтвердження чого надано виписки з банківського рахунку (а.с.36-41). За повідомленням позивача станом на день подання позову за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендних платежів за квітень, травень, червень 2012 року у сумі 1511грн.41коп. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.3 ст.285 Господарського кодексу України внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі віднесено до основних обов'язків орендаря.

Згідно із ч. 1 ст. 19 вищевказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За приписами ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом вище, в п.3.2. договору оренди сторони встановили, що орендну плату орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Судом встановлено, що на день звернення позивача до суду з даним позовом строк сплати орендної плати за квітень, травень, червень 2012 року сплив, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятого на себе за договором оренди зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 22 Господарського процесуального кодекс України на сторони покладено обов'язок вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип змагальності полягає у виявленні у змагальній формі ініціативи та активності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при здійсненні процесуальних прав та виконанні обов'язків по визначенню кола обставин, які мають значення для вирішення справи та по збиранню, дослідженню і оцінці доказів, які підтверджують або спростовують ці обставини. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування та обов'язку збирання доказів на сторони, покладення на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень.

Як зазначено в підп.2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В ході розгляду справи в суді відповідач доказів сплати орендної плати, нарахованої за спірний період, суду не надав, клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України не заявив.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати, на момент прийняття рішення доказів сплати орендної плати, нарахованої за спірний період, відповідач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1511грн.41коп. боргу по орендній платі.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1827грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 610, 612, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-3, 22, 32, 33, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (відомості про реєстраційний номер облікової картки фізичної особи -платника податків та номери банківського рахунку відсутні) на користь комунального підприємства «Міський палац культури» Чернігівської міської ради, вул. Щорса, 23, м. Чернігів (ідентифікаційний код 22824664, п/р 260433011188 в філії - Чернігівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 353553) 1511грн.41коп. боргу по орендній платі та 1827грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Оленич