Постанова

від 27.02.2014 по справі 918/1474/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 918/1474/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Свириденко О.Й. (довіреність №б/н від 24.01.2014 року); Дяк Ю.П. (директор);

відповідача 1: Нагорнюк О.В. (директор);

відповідача 2: Смоленська А.В. (довіреність №136 від 29.11.2013 року);

відповідача 3: не з'явився;

третьої особи: Колесник В.О. (посвідчення №00221)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» на рішення господарського суду Рівненської області від 02.12.2013 року у справі №918/1474/13 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спас» (відповідач 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (відповідач 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інагро Груп» (відповідач 3)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області

про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року у справі №918/1474/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд-Агро" (04212, м.Київ, вул.Маршала Малиновського, 15/3, офіс 111, ЄДРПОУ 36630884) (надалі - позивач) до Сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" (35408, Рівненська область, Гощанський район, село Симонів, вул.Вишнева, будинок, 11, ЄДРПОУ 32404312) (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, Київська область, Бориспільський район, с.Проліски, вул.Броварська, 2, ЄДРПОУ 21665011) (надалі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" (35408, Гощанський район, с.Симонів, вул.Осередок, 23, ЄДРПОУ 37870667) (надалі - відповідач 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту задоволено /а.с.165-172/. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд-Агро" на майно: врожай картоплі в кількості 104 сітки, загальною вагою 2 тони 350 кілограмів, що перебуває на відповідальному зберіганні у СПП "Спас"; врожаю картоплі 2013 року в кількості 122 рядки перебуває на відповідальному зберіганні ТОВ "Амако Україна"; врожаю картоплі 2013 року в кількості 274 рядки перебуває на відповідальному зберіганні ТОВ "Амако Україна"; врожаю картоплі 2013 року в кількості 103 рядки перебуває на відповідальному зберіганні ТОВ "Амако Україна". Знято арешт з майна - врожай картоплі в кількості 104 сітки, загальною вагою 2 тони 350 кілограмів, що перебуває на відповідальному зберіганні у Сільськогосподарського приватного підприємства "Спас", накладений старшим державним виконавцем Відділу ДВС Гощанського РУЮ Рівненської області Михалевичем Олександром Юрійовичем 06.09.2013 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з СПП "Спас" на користь юридичних осіб. Знято арешт з майна врожаю картоплі 2013 року в кількості 122 рядки, врожаю картоплі 2013 року в кількості 274 рядки, врожаю картоплі 2013 року в кількості 103 рядки: перебуває на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" державним виконавцем відділу ДВС Гощанського РУЮ Рівненської області 06.09.2013 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з СПП "Спас" на користь юридичних осіб. Стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства «Спас» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд-Агро" 955 грн. 83 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд-Агро" 955 грн. 83 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд-Агро" 955 грн. 83 коп. судового збору. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд-Агро" до державного бюджету України 0,50 грн. судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що неукладення договору суборенди землі, зазначення у статистичній довідці інформації про належність картоплі та інші доводи відповідачів не спростовують належність спірної продукції товариству "Рекорд Агро".

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області по справі №918/1474/13 від 02.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 185-188/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд Рівненської області визнав встановленими, та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що Договором №7 від 28.03.2013 року, укладеного між ТОВ "Рекорд-Агро" та СПП "СПАС" та Додатковою угодою №1 від 21.05.2013 року до Договору не передбачено якого сорту картопля має використовуватися як насіннєвий матеріал; документи, що підтверджують право власності ТОВ "Рекорд-Агро" на картоплю, передану СПП "СПАС", згідно видаткової накладної №3 від 08.05.2013 року в матеріалах справи відсутні; СПП "СПАС" отримав від ТОВ "Рекорд-Агро" п'ять сортів картоплі, однак судом не з'ясовані обставини, які саме сорти картоплі були використані СПП "СПАС" на виконання Договору №7 від 28.03.2013 року та Додаткової угоди №1 від 21.05.2013 року, та не доведено факту, що арештована виконавчою службою картопля відноситься саме до сортів Лабадія та Еліта. Документи, що підтверджують право власності позивача на інші сорти картоплі відсутні в матеріалах справи; судом не надано оцінку тому факту, що на момент розгляду справи та винесення рішення фактично вся картопля вже була зібрана та не знаходилася на полі (в рядках) на 13 масиві в с.Симонів; документи, які б підтверджували вирощування картоплі СПП "СПАС" для позивача на площі 11,6 га. в матеріалах справи відсутні, а отже висновки, викладені в рішенні господарського суду Рівненської області, щодо виконання позивачем та відповідачем 1 умов Договору та Додаткової угоди до нього не відповідають обставинам справи; висновок господарського суду Рівненської області про те, що право власності позивача на спірне майно підтверджується матеріалами справи є необґрунтованим та безпідставним, оскільки саме матеріалами справи однозначно не підтверджено факти, заявлені позивачем в позовній заяві та вони носять суперечливу інформацію; господарським судом Рівненської області не надано правову оцінку правомірності використання земельної ділянки Відповідачем 1 та передання її в суборенду Позивачу, відсутні докази щодо правомірності використання земельної ділянки безпосередньо Відповідачем 1 - СПП "СПАС" та наявності згоди власників земельних ділянок на укладення СПП "СПАС" договору суборенди землі №7 від 10.01.2013 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2013 року, колегією суддів у складі головуючий суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М., апеляційну скаргу ТОВ "АМАКО Україна" прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 28 січня 2014 року.

Від відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній визнає апеляційну скаргу в повному обсязі, просить суд апеляційну скаргу ТОВ "АМАКО Україна" задовольнити, скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року у справі №918/1474/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові ТОВ "Рекорд-Агро" в повному обсязі /а.с. 204-207/. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що матеріали справи не містять жодного документа, що підтверджував згоду власників земельних паїв на передачу належних їм на праві приватної власності земельних ділянок у суборенду; матеріали справи не містять Договору оренди землі СПП "СПАС", в якому було б чітко передбачене його право передачі землі у суборенду; в Договорі №7 не було визначено земельну ділянку, яка передається в оренду, за її кадастровим номером; до Договору не було надано схеми масивів, що погоджена в земельному кадастрі та у відповідній сільській раді; субліцензійний договір № СЛОН - 013/03 на використання сортів картоплі Лабадія, Рамос між ТОВ "КВС-Україна" та ТОВ "Рекорд-Агро", був підписаний 09 квітня 2013 року, вже після того, як був підписаний договір №7 про надання послуг по вирощуванню картоплі між СПП "СПАС" та ТОВ "Рекорд-Агро"; сторонами не було долучено до справи довідки з Гощанського районного відділу статистики, а саме щодо посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2013 року, реалізації сільськогосподарської продукції (місячна), підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, які були подані протягом 2013 року до Гощанського районного відділу статистики сільськогосподарським приватним підприємством "СПАС"

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекорд-Агро" було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає рішення господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року у справі №918/1474/13 законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті повного та всебічного вивчення судом всіх обставин справи та наданих сторонами доказів, у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права /а.с. 208-211/. Щодо доводів апелянта, наведених ТОВ "АМАКО Україна" в апеляційній скарзі, то позивач вважає їх такими, що не відносяться до предмету спору і не мають значення для справи.

Відповідач 1 - Сільськогосподарське приватне підприємство "СПАС" також надало відзив на апеляційну скаргу у якому зазначає, що рішення господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року у справі №918/1474/13 є законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права /а.с. 212-213/. Відповідач 1 вважає безпідставними твердження апелянта про відсутність у позивача права власності на вирощений врожай картоплі, оскільки аналіз зазначених апелянтом норм ст.25 Закону України «Про оренду землі» та ст.775 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що вказані норми регулюють відносини між власником землі (орендодавцем) та її орендарем саме щодо умов використання орендованої земельної ділянки, прав та обов'язків сторін на плоди, продукцію, одержані від користування річчю, переданою в найм. Натомість, відносини між позивачем та відповідачем 1 щодо вирощування картоплі та прав на неї, є відносинами щодо виконання певного роду робіт (надання послуг), і врегульовані іншими відповідними розділами Цивільного кодексу України.

27 лютого 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду представником ТОВ «АМАКО Україна» було подано клопотання про витребування доказів, а саме: копії форм державних статистичних спостережень №29-СГ (підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 200_ року» (річна) та №50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» за 2013 рік, які мали бути подані до Гощанського районного віддліу статистики сільськогосподарським приватним підприємством «СПАС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекорд Агро»; копію форми державного статистичного спостереження №50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» за 2013 рік, яка мала бути подана до управління статистики у Оболонському районі м.Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекорд Агро».

Щодо поданого клопотання ТОВ «АМАКО Україна» про витребування доказів, то апеляційний господарський суд зазначає наступне: відповідно до Преамбули до Закону України "Про державну статистику" цей Закон регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.

З огляду на вищевказане, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до вказаного Закону, на необхідності застосування якого наполягає апелянт у справі, саме по собі подання статистичної звітності не тягне за собою жодних правових наслідків окрім тих, що вказані у даному Законі. Таким чином, неподання ТОВ «Рекорд-Агро» відомостей про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур у 2013 році, не свідчать про наявність чи відсутність права власності на предмет спору, а є лише доказом здійснення позивачем та відповідачем 1 покладеного на них Законом України "Про державну статистику" обов'язку щодо подання статистичної інформації, яка, відповідно до Закону, являє собою частину документованої інформації, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість вказаного клопотання ТОВ «АМАКО Україна», а тому в його задоволенні відмовив.

27 лютого 2014 року ТОВ «АМАКО Україна» було також подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі положень пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Вказане клопотання обґрунтовано наступним: предметом спору, згідно із позовною заявою, є зняття арешту та визнання права власності на врожай картоплі в кількості 104 сітки загальною вагою 2 тонни 350 кілограм, що знаходиться на відповідальному зберіганні у СПП «СПАС» та врожай картоплі 2013 року в рядках всього 499 рядків, що перебувають на зберіганні у ТОВ «АМАКО Україна», проте, на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, вся картопля вже була зібрана і у ТОВ «АМАКО Україна» не перебувало на зберіганні жодного рядка чи кілограма картоплі.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Колегія суддів зазначає, що порушення прав позивача відбулося під час складання Акту опису та арешту майна, предметом спору є визнання права власності на картоплю та виключення майна з акту опису та арешту, відтак предметом доказування є наявність чи відсутність права власності у позивача; крім того, на момент розгляду спору в суді першої інстанції, предмет спору не припинив своє існування, а відтак в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі слід відмовити.

В судовому засіданні 28 січня 2014 року розгляд апеляційної скарги відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", у зв'язку із неможливістю забезпечити фіксацію судового процесу технічними засобами, було відкладено на 18 лютого 2014 року /а.с.220/.

На підставі Розпорядження в.о. Керівника апарату суду №14 від 18 лютого 2014 року «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 918/1474/13 - Коломис В.В., призначено колегію суддів по справі № 918/1474/13 у такому складі: головуючий суддя - Мамченко Ю.А., судді - Тимошенко О.М., Огороднік К.М. /а.с. 228/.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А. /а.с. 231/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року апеляційну скаргу відповідача 2 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів /а.с. 229-230/.

В судовому засіданні 18 лютого 2014 року оголошувалася перерва до 27 лютого 2014 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 27 лютого 2014 року представники позивача, відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою-заявою від 18 лютого 2014 року /а.с. 233/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, старшим державним виконавцем Відділу ДВС Гощанського РУЮ Рівненської області 06.09.2013 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з СПП "Спас" на користь юридичних осіб, складено Акт опису та арешту майна - врожаю картоплі в кількості 104 сітки, загальною вагою 2 тони 350 кілограмів. Місце складання Акту - с.Симонів, вул.Осередок, 23. Дане майно передане на відповідальне зберігання СПП "Спас".

Державним виконавцем відділу ДВС Гощанського РУЮ Рівненської області 06.09.2013 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з СПП "Спас" на користь юридичних осіб, складено Акт опису та арешту майна: врожаю картоплі 2013 року в кількості 122 рядки; врожаю картоплі 2013 року в кількості 274 рядки; врожаю картоплі 2013 року в кількості 103 рядки. Місце складання Акту - с.Симонів, 13 масив. Майно передане на відповідальне зберігання директору ТОВ "Амако Україна".

Відповідно до Актів опису та арешту майна - описане та арештоване майно потребує експертної оцінки.

Згідно Договору №7 на надання послуг по вирощуванню картоплі від 28.03.2013 року та додаткової угоди №1 від 21.05.2013 року до договору №7 /а.с. 27-32/, укладених між ТОВ "Рекорд Агро" та СПП "Спас", останній зобов'язувався надати позивачу послуги по вирощуванню урожаю насіннєвої картоплі першої репродукції класу Еліт з насіннєвого матеріалу позивача на орендованій відповідачем-1 земельній ділянці площею 3,82 гектара та урожай харчової картоплі з насіннєвого матеріалу позивача на орендованій відповідачем-1 земельній ділянці площею 11,6 гектара. У відповідності до п.1.3 зазначеного договору та п.1.3 додаткової угоди №1, відповідач зобов'язався передати позивачу весь зібраний в результаті вирощування врожай насіннєвої картоплі класу Еліт першої репродукції та харчової картоплі, котра була вирощена з насіннєвого матеріалу позивача.

Пунктом 1.4. зазначеного договору та п.1.4 додаткової угоди №1 сторони погодили, що виконавець вирощує товар на плановій площі, якою він користується на підставі відповідних договорів оренди земельних паїв.

Пунктом 1.5 зазначеного договору та п.1.5 додаткової угоди №1 передбачено, що позивачу належить виключне право власності на вирощений врожай насіннєвої картоплі класу Еліт першої репродукції та харчової картоплі.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно Субліцензійного договору №СЛДН - 013/03 на використання сортів картоплі Лабадія, Рамос, що був укладений 09.04.2013 року між ТОВ "КВС-Україна" та ТОВ "Рекорд Агро" /а.с. 21-24/ останньому надано на час дії договору право на використання елітних сортів картоплі Лабадія та Рамос на території України з правом на відтворення насіннєвого матеріалу картоплі та його продажу. На виконання умов даного договору та у відповідності до умов договору поставки № 61/15/2012 від 25.12.2012 року та додатку № 6 від 08.04.2013 року до договору поставки (укладені між тими ж сторонами /а.с. 25/), позивачу було передано насінневий матеріал картоплі сорту Лабадія Еліта у кількості 3,0 тони, сорту Рамос Еліта у кількості 9,0 тонн.

Факт отримання ТОВ "Рекорд Агро" насіння картоплі від ТОВ "КВС-Україна" та передачі її СПП "Спас" підтверджується наступними документами, копії яких долучено до матеріалів справи /а.с.108-118/: Договір №2609-13 про надання транспортно - експедиційних послуг від 25.04.2013 року, Акт № 504-04.13 АТЕ прийому виконаних робіт від 25.04.2013 року; видаткова накладна №80405477 від 25.04.2013 року; Довіреність №07 від 23.04.20132 року; видаткова накладна №10 від 25.04.2013 року; видаткова накладна №11 від 30.04.2013 року; видаткова накладна №3 від 08.05.2013 року; видаткова накладна №9 від 24.05.2013 року; видаткова накладна № 15 від 10.07.2013 року; видаткова накладна №367 від 31.07.2013 року; довідка №01-11/85 від 25.10.2013 року з Рівненського обласного державного центру експертиз сортів рослин.

Вирощування картоплі СПП «Спас» для ТОВ «Рекорд Агро» підтверджується доданими до матеріалів справи актами виконаних робіт згідно Договору №7 про надання послуг по вирощуванню картоплі, списанню насіння картоплі, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та паливно-мастильних матеріалів /а.с. 91-102/.

Стосовно доводів апелянта щодо неповноти встановлення та недоведеності в судовому рішенні обставин, а саме: відсутність в акті опису та арешту, складеного ДВС, найменування сорту картоплі, яка описана; відсутність в договорі на вирощування картоплі та в додатку до нього найменування сорту картоплі, яка має використовуватись як насіннєвий матеріал; відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують право власності позивача на картоплю, передану СПП "СПАС" згідно видаткової накладної №3 від 08.05.2013 року; недоведеність того факту, що описана ДВС картопля відноситься до сортів Лабадія та Еліта, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Договором №7 на надання послуг по вирощуванню картоплі від 28.03.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекорд Агро" та Сільськогосподарським приватним підприємством "Спас" та додатковою угодою №1 від 21.05.2013 року до нього, визначено, що власником всього зібраного в результаті вирощування урожаю картоплі є ТОВ "Рекорд-Агро".

Згідно пояснень представника відповідача 1 - СПП "Спас", в господарському сезоні 2013 року вирощував картоплю виключно із посівного матеріалу, отриманого від ТОВ "Рекорд-Агро" на підставі Договору №7 на надання послуг по вирощуванню картоплі від 28.03.2013 року та додаткової угоди №1 від 21.05.2013 року до договору №7, що стверджується довідкою, виданою відповідачем 1.

Відповідно до Довідки Управління агропромислового розвитку від 15.08.2013 року №01-02/2586/362, наданої на запит В.о. начальника ВДВС Гощанського РУЮ, СПП «Спас» під урожай 2013 року висаджено 9 га. картоплі. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що площі висадженої СПП «Спас» картоплі знаходяться в межах площ, погоджених сторонами Договором №7 на надання послуг по вирощуванню картоплі від 28.03.2013 року та додаткової угоди №1 від 21.05.2013 року до договору №7. Відтак з вищевказаного вбачається, що на момент складання спірних Актів опису та арешту майна від 06.09.2013 року, СПП «Спас» не мало інших засаджених картоплею ділянок.

У апеляційній скарзі відповідач 2 зазначає, що господарським судом Рівненської області не надано правову оцінку правомірності використання земельної ділянки Відповідачем 1 та передання її в суборенду Позивачу, відсутні докази щодо правомірності використання земельної ділянки безпосередньо Відповідачем 1 - СПП "СПАС" та наявності згоди власників земельних ділянок на укладення СПП "СПАС" договору суборенди землі №7 від 10.01.2013 року. Однак колегія суддів не може погодитися з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

СПП "Спас" здійснено вирощування картоплі на орендованих земельних ділянках, що тверджується наданими відповідачем-1 договорами оренди земельних ділянок /а.с. 237-259/.

В силу частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. В силу статей 18, 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.

В матеріалах справи наявний укладений між СПП «Спас» та ТОВ «Рекорд-Агро» Договір суборенди землі №7 від 10.01.2013 року. Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін, проте не може бути належним та допустимим доказом суборенди позивачем земельної ділянки, оскільки не зареєстрований в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Порядок укладання договорів суборенди врегульований статтею 8 Закону України "Про оренду землі", яка у частині п'ятій передбачає, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Стаття 210 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що згідно з положеннями ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Відповідно до п.б) ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур на вироблену продукцію.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 цієї є статті передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття не встановлена судом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що право власності на врожай картоплі, вирощений СПП «Спас» на орендованих земельних ділянках, згідно Договору №7 на надання послуг по вирощуванню картоплі від 28.03.2013 року та додаткової угоди №1 від 21.05.2013 року до договору №7, належить позивачу ТОВ «Рекорд-Агро».

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що посилання відповідачів на неукладення договору суборенди землі не спростовують належність спірної продукції товариству "Рекорд-Агро".

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до положень частин 1 та 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Колегія суддів зазначає, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана правова позиція знайшла своє втілення і у пункті 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Таким чином, вимоги осіб, щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (стаття 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Слід зазначити, що частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України, так само як частина 2 статті 20 Господарського кодексу України, містить положення про захист прав і законних інтересів, окрім способів захисту визначених у вказаних нормах матеріального права, іншим способом, що встановлений договором або законом.

У випадку накладення арешту на майно особи, що не є боржником, таким способом є, відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арешту з майна.

Згідно пункту 5 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 року зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Згідно з частини 3 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Відповідно до пункту 5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Пунктом 5.1.4. даної Інструкції передбачено, що стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 2 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ТОВ "Рекорд-Агро" про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 02.12.13 р. у справі №918/1474/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1474/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.