Ухвала

від 25.02.2014 по справі 818/8751/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 818/8751/13-а

Головуючий 1 інстанції: Соколов В.М.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2013р. по справі № 818/8751/13-а

за позовом Приватного малого виробничого підприємства «Юніта»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПМВП «Юніта», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 19.11.13 р. № 0004971502/17497 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 154100,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 77051,0 грн. та № 0004981502/17487 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 35067,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 17534,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.13 р. по справі № 818/8751/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.13 р. по справі № 818/8751/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 15461/19-18-15-02/14001196 від 31.10.13 р. документальної позапланової виїзної перевірки ПМВП «Юніта» з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за липень, жовтень, грудень 2012 р., в якому зафіксовані порушення підприємством позивача вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, які призвели до завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, яке не зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, податкової декларації по ПДВ за червень 2012 р. на суму 59333,33 грн., вересень 2012 р. на суму 64666,67 грн., листопад 2012 р. на суму 65166,67 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, які призвели до завищення заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 р. на суму 56892,0 грн., жовтень 2012 р. на суму 64666,67 грн., грудень 2012 р. на суму 32541,0 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, які призвели до заниження ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду) за червень 2012 р. на суму 2441,33 грн., листопад 2012 р. на суму 32625,67 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним формуванням податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ «ТД «Полімери України», оскільки не встановлений факт сплати ПДВ до бюджету, оскільки від ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська не отримані результати зустрічних звірок.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України та дійшов до висновку про неправомірність висновків відповідача про зменшення ПМВП «Юніта» розміру податкового кредиту з ПДВ та як наслідок донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування за вищенаведеними господарськими операціями.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом досліджений договір № 011/12 від 19.06.12 р., укладений ПМВП «Юніта» (покупець) з ТОВ «ТД «Полімери України» (постачальник), предметом якого є поставка продукції виробничо-технічного призначення (полістирол) (а.с. 55-56). При цьому судом першої інстанції встановлено, що позивач мав господарські відносини із ТОВ «ТД «Полімери України» у червні, вересні та листопаді 2012 р. На виконання поставки постачальником були виписані податкові накладні № 34 від 25.06.12 р., № 17 від 25.09.12 р. та № 10 від 08.11.12 р. сума ПДВ - 65166,67 грн. (а.с.72), видаткові накладні № ПУ-2506003 від 25.06.12 на суму 356000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 59333,33 грн. (а.с.67), № ПУ-2509005 від 25.09.12 р. на суму 388000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 64666,67 грн. (а.с.71) та № ПУ-0811001 від 08.11.12 р. на суму 391000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 65166,67 грн. (а.с.75), а продукція отримана згідно довіреностей № 35 від 25.06.12 р., № 50 від 24.09.12 р. та № 55 від 06.11.12 р. особисто ОСОБА_1 Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника, що підтверджується ТТН № ПУ-2506003 від 25.06.12 р., автомобіль ДАФ д.н. 21091 КМ, водій ОСОБА_2 (а.с.65), № ПУ-2509005 від 25.09.12 р., автомобіль ДАФ д.н. НОМЕР_2 причеп НОМЕР_1, водій ОСОБА_3 (а.с.70) та № ПУ-0811001 від 08.11.12 р., автомобіль РЕНО д.н. НОМЕР_3, водій ОСОБА_4 (а.с.74).

Згідно бухгалтерського обліку товар оприбутковано на рах. 201. Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі платіжним дорученням № 210 від 26.06.12 р. на суму 356000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 59333,33 грн. (а.с. 66), № 320 від 26.09.12 р. на суму 388000, грн., у т.ч. ПДВ - 64666,67 грн. (а.с. 66) та № 374 від 08.11.12 р. на суму 391000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 65166,67 грн. (а.с.66).

Враховуючи наведені вище обставини, судом першої інстанції зроблений висновок про те, що на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку було достовірно встановлено фактичне виконання позивачем та ТОВ «ТД «Полімери України» операції з постачання визначеного договором товару.

Колегія суддів зазначає, що порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з неможливістю проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «ТД «Полімери України». При цьому контролюючий орган наполягає на тому, що наявність у ПМВП «Юніта» документального підтвердження розміру податкового кредиту не є достатньою підставою для відшкодування сум ПДВ, оскільки для виникнення у платника податку права на податковий кредит обов'язковою умовою є наявність факту сплати відповідних сум податку у звітному періоді, тоді як факт сплати ПМВП «Юніта» від основного постачальника TOB «ТД «Полімери України», код 34983877 м. Дніпропетровськ, ПДВ до бюджету за здійснюваною операцією - не встановлено.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на неможливості ПМВП «Юніта» включати до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «ТД «Полімери України» до підтвердження сплати податкових зобов'язань по ланцюгу постачання.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Оскільки обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини, залучені до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що свідчить про те, що проведені операції були відображені у бухгалтерському обліку підприємства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.13 р. по справі № 818/8751/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.13 р. по справі № 818/8751/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.13 р. по справі № 818/8751/13-а за позовом Приватного малого виробничого підприємства «Юніта» до ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.