Постанова

від 28.02.2014 по справі 803/235/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року Справа № 803/235/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Козака А.Ю.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Транс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0008962202,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Транс» (далі - ТзОВ «Луцькавтодор-Транс», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0008962202.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення товариством вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187. пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 304215,00 грн., не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про безтоварність операцій по правочинах, укладених із контрагентом ТзОВ «Ферко», оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Також звертає увагу суду на процедурні порушення, які допустив відповідач при проведенні перевірки, що ставить під сумнів допустимість та належність доказів, зібраних під час її проведення.

З огляду на вказані обставини, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях на адміністративний позов позовні вимоги не визнала посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки. Під час проведення перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження руху товару, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, що свідчить про відсутність господарської операції. Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ТзОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» є діючими підприємствами із місцезнаходженням у м. Києві та співпрацюють між собою в тісних економічних зв'язках. При цьому, дана господарська операція проведена із залученням ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» таким чином, що останній незаконно формує податковий кредит та додаткові витрати на оплату договору комісії, укладеного із ТОВ «Вторметекспорт». Таким чином, участь ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» у вказаних операціях є формальною та не підпадає під визначення господарської діяльності як такої.

Тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0008962202 винесене відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було надіслано ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» запит від 13.08.2013 року № 2607/10/22.3 про надання письмового пояснення та його документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТзОВ «Ферко» за січень 2013 року у зв'язку із встановленням фактів, що свідчать про можливі порушення ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивачем листом від 28.08.2013 року № 13 було надіслано на адресу Луцької ОДПІ копії документів на 9 аркушах.

На підставі наказів від 23.09.2013 року № 721, від 30.09.2013 року № 779 та направлення від 23.09.2013 року № 000509 в період з 13.11.2012 року по 19.11.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Ферко» за січень 2013 року, про що складено акт від 09.10.2013 року № 1056/22.2/31011672.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті за січень 2013 року на суму 304 215,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті перевірки від 09.10.2013 року № 1056/22.2/31011672, подав 17.10.2013 року письмові заперечення, однак, листом Луцької ОДПІ від 22.10.2013 року № 5094/10/22.2 висновки акту перевірки визнано такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та за результатами розгляду заперечення залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 25.10.2013 року Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008962202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 456 322,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 304 215,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 152 107,50 грн.

Позивач не погодившись з таким рішенням податкового органу оскаржив його в адміністративному порядку, проте, рішеннями Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24.12.2013 року № 3861/10/10.2-06 та Міністерства доходів і зборів України від 22.01.2014 року № 1128/6/99-99-10-01-15 первинна та повторна скарги ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.10.2013 року № 0008962202 прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за січень 2013 року на суму 304 215,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ за січень 2013 року на цю суму базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та контрагентом ТзОВ «Ферко» є нікчемним.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про безтоварний характер угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит за січень 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2012 року між ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» як покупцем та ТзОВ «Ферко» як постачальником укладено договір поставки № 07123, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі і оплати товару, місце постачання, визначаються додатками до договору, які є невід'ємною його частиною. Згідно з додатком №1 від 07.12.2012 року предметом даного договору виступала олія соняшникова нерафінована, українського походження, врожаю 2012 року, в кількості 170 т, умови поставки - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южний. Додатковими угодами до даного договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар до 01.06.2014 року (а.с. 57-61).

Договір, додаток та додаткові угоди до нього підписано повноважними на це особами та скріплено печатками.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором позивачем надано суду виписано ТзОВ «Ферко» на поставку олії соняшникової нерафінованої податкову накладну від 28.01.2013 року № 138, видаткову накладну від 28.01.2013 року № 2365 на загальну суму 1 825 290,00 грн., в тому числі ПДВ - 304 215,00 грн., акт прийому-передачі товару від 28.01.2013 року № 1, рахунок на оплату № 77 від 28.01.2013 року (а.с.62-65).

Оплата за придбану олію соняшникову проведена товариством у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.01.2014 року № 1579, № 1580, від 20.01.2014 року № 1585, від 21.01.2014 року № 1588, від 234.01.2014 року № 1590, від 24.01.2014 року № 1592 (а.с. 66-71).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача та включено суми податкового кредиту до декларацій відповідного звітного періоду.

Загальна сума поставки олії соняшникової від ТзОВ «Ферко» протягом січня 2013 року склала 1 825 290,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 304 215,00 грн., який був віднесений позивачем до складу податкового кредиту січня 2013 року, що підтверджується актом перевірки.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Придбаний у вказаного контрагента товар позивачем був реалізований, що підтверджується договором комісії від 07.12.2012 року № К12073, укладеним між ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» як комітентом та ТОВ «Вторметекспорт» як комісіонером, додатком №1 до договору, актом приймання-передачі товару на комісію та додатковими угодами по даному договору (а.с. 82-87).

Відповідно до звіту комісіонера від 25.11.2013 року, на виконання договору комісії від 07.12.2012 року № К12073 ТОВ «Вторметекспорт» було укладено зовнішньоекономічний контракт з покупцем-нерезидентом «Вlack Sea Commodities Ltd» U.A.E. від 09.09.2013 року №324\2.

Реальність виконання договору комісії підтверджують наступні первинні документи: вантажно-митна декларація від 21.10.2013 року № 500010101/2013/006234 з відповідними відмітками митного органу, що свідчать про експорт відповідного товару, аркуш коригування митної декларації, інвойс (а.с. 93-95, 103).

Крім того, відповідно до актів проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей переданих на комісію товар (олія соняшникова нерафінована), придбаний у ТзОВ «Ферко» у січні 2013 року переданий на комісію ТОВ «Вторметекспорт».

Листом від 25.10.2013 року (а.с 88) ТОВ «Вторметекспорт». підтвердило факт наявності правовідносин із позивачем з приводу укладеного договору комісії та підтвердило наявність у нього достатніх матеріально -технічних та трудових ресурсів як власних так і орендованих для здійснення вказаної операції.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару, відтак податковий кредит за наслідками цієї операції ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» сформовано правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок подальшої реалізації товару та належне оформлення первинних документів.

За актом перевірки Луцькою ОДПІ зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах із ТзОВ «Ферко» на суму 304 215,00 грн. за січень 2013 року з посиланням на пояснення директора ТзОВ «Ферко» Позднякова Д.Ю., а також ту обставину, що будь-які інші документи (товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, документи на внутрішнє переміщення товару, сертифікати якості, тощо), окрім податкових та видаткових накладних, які підтверджують здійснення господарських операцій, позивачем до перевірки не надано.

Однак, на думку суду, такі доводи податкового органу є необгрунтованими та безпідставними, оскільки фактичний рух придбаного позивачем товару, мета його придбання, подальша реалізація тощо в ході перевірки не досліджувались.

Водночас надані відповідачем на підтвердження своєї позиції щодо безтоварності господарської операції письмові пояснення директора ТзОВ «Ферко» Позднякова Д.Ю. про те, що останній з представниками ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» не знайомий та назву даного товариства чує вперше, жодним чином не встановлюють відсутність поставок товару в адресу позивача, оскільки повністю спростовуються наданими первинними бухгалтерськими документами, які підписані зазначеною особою та засвідчені печаткою ТзОВ «Ферко».

Також листом ( а.с. 73) від 18.10.2013 року вих..18/10/13/А ТзОВ «Ферко» підтвердило факт наявності правовідносин із позивачем з приводу укладеного договору та підтвердило наявність у нього достатніх матеріально -технічних та трудових ресурсів як власних так і орендованих для здійснення вказаної операції.

Що стосується твердження відповідача про те, що акт приймання-передачі не може бути доказом передачі товару, оскільки директор ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» Ткачук М.П. не був присутній під час приймання-передачі товару, то суд їх до уваги не приймає, так як первинні бухгалтерські документи можуть бути складені після закінчення господарської операції, якщо це не можливо зробити під час її здійснення. Крім того, для перевірки товару в місці його передачі позивачем був направлений його представник Почтарук В.Б., який діяв на підставі договору доручення від 03.12.2012 року № 03 та виданої йому довіреності від 03.12.2012 року.

Також вказаним договором доручення передбачено, що Почтарук В.Б. здійснювава пошук потенційних постачальників олії соняшникової нерафінованої українського походження 2012 року та комісіонерів які можуть реалізувати придбаний товар.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що посадовими особами позивача не було надано документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтвердили внутрішнє переміщення товару, оскільки в ході перевірки податковому інспектору було надано оборотно-сальдові відомості по рахунках 631, 283, 281, які свідчать про рух активів по підприємству, що підтверджується розпискою останнього на направленні на перевірку від 23.09.2013 року № 000509 (а.с. 25, зворот).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості на придбаний товар, оскільки їх відсутність в сукупності з наданими первинними документами не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася.

Крім цього, подача саме таких документів податкових органом нічим не підтверджена, і як вбачається із укладених догорів, поставку повару позивач не здійснював, вона відбувалась продавцем за правилами ІНКОТЕРМС, а транспортні витрати враховані в ціні придбаного товару.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2013 року, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника позивача щодо процедурних порушень, допущених при проведенні перевірки, оскільки дії працівників Луцької ОДПІ позивачем в даному випадку не оскаржувались.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «Ферко».

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорюване податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 25.10.2013 року № 0008962202, винесене з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 487,20 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 03.02.2014 року № 1602.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 25.10.2013 року № 0008962202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Транс» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, 66, код ЄДРПОУ 31011672) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 05 березня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк