Ухвала

від 25.02.2014 по справі 820/7771/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 820/7771/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 820/7771/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.09.2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001362220 від 17.05.2013 року, яким донараховано податкові зобов'язання податку на прибуток підприємств на загальну суму 196093,50 грн., в тому числі 130729,00 грн. основного платежу та 65364,50 грн. штрафних санкцій;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001352220 від 17.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 118147,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.13 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІДПІ в Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0001352220 від 17.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 118147,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0002342220 від 31.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 163114,50 грн., з яких 130729,00 грн. - за основним платежем та 32385,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23.04.2013 року по 24.04.2013 року на підставі направлення на перевірку від 23.04.2013 року за № 718 та наказу № 660 від 23.04.2013 року фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВТОВ "Украгрозапчастина". За результатами проведеної перевірки складено акт №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (податковий номер 25188223) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Украгро-М" (податковий номер 36969440) за період з 01.11.2010 року по 31.12.2012 року з ТОВ "АРП" (податковий номер 30654978) за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року" (далі за текстом - акт №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року).

На підставі висновків акту перевірки №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0001362220 від 17.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 196093,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001352220 від 17.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 118147,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002342220 від 31.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 163114,50 грн., з яких 130729 грн. - за основним платежем та 32385,50 грн. - за штрафними санкціями.

Згідно змінених позовних вимог податкове повідомлення-рішення №0001362220 від 17.05.2013 року позивачем не оскаржується.

Зазначені повідомлення-рішення винесенні у зв'язку порушенням позивачем положень Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), а саме:

1) п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 130729,00 грн., в тому числі:

- 4 кв. 2010 року на суму - 8370,00 грн.;

- 1 кв. 2011 року на суму - 18402,00 грн.;

- 2 кв. 2011 року на суму - 13486,00 грн.;

- 3.кв. 2011 року на суму - 20448,00 грн.;

- 4 кв. 2011 року на суму - 9439,00 грн.;

- 1 кв. 2012 року на суму - 12974,00 грн. (12524,00 + 450,00 );

- 2 кв. 2012 року на суму - 20220,00 грн. (16711,00 + 3509,00);

- 3 кв. 2012 року. на суму - 14799,00 грн.;

- 4 кв. 2012 року на суму - 12591,00 грн.;

2) п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит попо податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Украгро-М" за період з 01.11.2010 року по 31.12.2012 року, з ТОВ "АРП" за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року на загальну суму 118146,80 грн., в тому числі за: 11.2010 року на суму - 5505,69 гри., 12.2010 року на суму -1190,00 грн., 01.2011 року на суму -9616,68 грн., 02.2011 року на суму - 4545.01 грн., 03.2011 року - 5466,92 грн., 04.2011 року на суму - 5279,92 грн., 05.2010 року на суму 1967,24 грн., 06.2011 року на суму - 4480,20 грн., 07.2011 року на суму - 4905,13 грн., 08.2011 року на суму -7277,27 грн., 09.2011 року на суму - 5598,48 грн., 10.2011 року на суму - 1515,50 грн., 11.2011 року на суму - 1680,84 грн., 12.2011 року на суму - 5011,52 грн., 02.2012 року на суму - 1515,00 грн., 03.2012 року на суму - 8568,4 грн. (8140,0 грн.+428,4 грн.), 04.2012 року на суму - 4037,18 грн. (2787,18 грн. + 1250,00 грн.), 05.2012 року на суму - 7981,5 грн. (6609,50 грн.+1372,00 грн.), 06.2012 року на суму - 6518,50 грн., 07.2012 року на суму - 3363,32 грн.., 08.2012 року на суму - 5176,00 грн., 09.2012 року на суму - 5555,00 грн., 10.2012 року на суму - 5622,32 грн., 11.2012 року на суму - 2841,66 грн., 12.2012 року на суму - 2927,49 грн. та зменшено стр. 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду…"

Як вбачається з акту перевірки № 1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року, підставою для такого висновку відповідача стали акти перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, а саме:

- акт Мелітопольської ОДПІ Запорізької області від 31.01.2013 року за № 52/22/36969440 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-М" (код ЄДРПОУ 36969440) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Євротурбіна" (код ЄДРПОУ 35070857); ТОВ "Імпульс плюс 2010" (код ЄДРПОУ 37363648); ТОВ "ВКФ" Плутон Трейд" (код ЄДРПОУ 34758027); ТОВ ПКЦ "Моторс Сим" (код ЄДРПОУ 32565162); ТОВ "Аккорд Агро" (код ЄДРПОУ 37191362); ТОВ "Снаб-трейд" (код ЄДРПОУ 36458749); ТОВ "НВП"Пульсар Плюс" (код ЄДРПОУ 36615599); ТОВ "Аркада і К"(код ЄДРПОУ 37189154); ТОВ "Реалтранс Груп" (код ЄДРПОУ 37903438) за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року;

- акт Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 09.01.2013 року за №40/22-207/30654978 про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "АРП" (код ЄДРПОУ) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Компанія " Форест 2010" (код ЄДРПОУ 36989451) за період лютий - квітень 2012 року, ТОВ "Остек Сістем Груп" (код ЄДРПОУ 37761689) за період квітень - червень 2012 року, ТОВ "Діалог плюс" (код ЄДРПОУ 32951733) за період травень-червень 2012 року, ТОВ "Діалог транс" (код ЄДРПОУ 37998179) за період травень - червень 2012 року, ТОВ "Фірма Аква" (код ЄДРПОУ 22709118) за період квітень-червень 2012 року.

На підставі висновків вищезазначених актів перевірок контрагентів - постачальників відповідачем були зроблені висновки про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивачем.

Інших обставин здійснення господарської діяльності та підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, відповідачем в акті перевірки №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року не вказано.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0001362220 від 17.05.2013 року та №0001352220 від 17.05.2013 року позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргами № 286 та № 287 від 30.05.2013 року (вх. ДПС у Харківській області від 30.05.2013 року за № 2500/10 та № 2501/10 відповідно). За результатами розгляду скарг Головним управлінням Міндоходів у Харківській області прийнято рішення №817/10/20-40-10-04-17 від 24.07.2013 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 17.05.2013 року за № 0001362220 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) на суму 32979,00 грн., в іншій частині зазначене рішення та податкове повідомлення-рішення № 0001352220 від 17.05.2013 року - залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідач 31.07.2013 року, з урахуванням рішення Головного управлінням Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 року за №0001362220 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) на суму 32979,00 грн., прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0002342220 від 31.07.2013року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 163114,50 грн., з яких 130729,00 грн. - за основним платежем та 32385,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час проведення перевірки не досліджувались первинні документи, а твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами спростовані у судовому порядку, а тому висновки викладені в акті перевірки №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року є необґрунтованими та безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасуванню податкове повідомлення-рішення ДПІДПІ в Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001352220 від 17.05.2013 року та № 0002342220 від 31.07.2013 року

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Крім того, відповідно до положень п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивачем надано наступні пояснення та докази.

Між позивачем та ТОВ "Украгро-М" був укладений договір купівлі-продажу №2 від 02.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Украгро-М" (як продавець) зобов'язувався поставити запасні частини сільськогосподарської техніки, а позивач (як покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію. Положеннями п.3.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах самостійного вивозу покупцем продукції зі складу продавця. Згідно п.10.1 Договору, строк дії договору визначений до 31.12.2010 року, з можливою пролонгацією за згодою сторін.

Між ТОВ "Украгрозапчастина" та ТОВ "АРП" були укладені в усній формі договори поставки, на підтвердження чого надані рахунки-фактури №СФ-110408 від 11.04.2012 року та №СФ-140308 від 14.03.2012 року.

З метою виконання укладених договорів на користь позивача здійснено продаж, обумовлених умовами договорів товарів, що підтверджується видатковими накладними.

На виконання вимог ст.201 Податкового кодексу України продавцями були видані податкові накладні, які позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Перевезення отриманих товарів від контрагента здійснювалося у відповідності до умов договорів, що підтверджується подорожніми листами "типова форма №2" та довіреностями "типова форма №М-2".

Прийняття позивачем товару підтверджується складськими ордерами.

Виконання умов зазначеного договору у частині розрахунків за поставлений товар здійснювалося у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями позивача, актом перевірки.

Колегія суддів зазначає, що документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., тобто містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Таким чином колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що висновки Акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту є необґрунтованими, позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства та правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів за фінансово-господарськими операціями.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З приводу усної форми договорів поставки укладених між позивачем та ТОВ "АРП", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до положень ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.

Колегія суддів зазначає, що Цивільним кодексом України не заборонено вчиняти правочини між юридичними особами в усній формі, якщо правочин повністю виконується у момент його вчинення, окрім правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ст.657 ЦК України, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи, що предметом договорів не було нерухоме майно, обов'язку щодо дотримання письмової форми правочину у позивача не виникло.

Також колегія суддів зазначає, що між позивачем та ТОВ "АРП" укладався не один договір поставки, який виконувався в декілька етапів, а кожного разу при закупці товару вчинявся правочин, який повністю виконувався у момент його здійснення, що підтверджується різними рахунками-фактурами.

Позивачем та його контрагентом вчинені усі необхідні дії для настання реальних наслідків за кожним правочином, що підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. "и" п.201.1 ст.201 ПК України, у податковій накладній в окремому рядку зазначається вид цивільно-правового договору.

Положеннями п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерством фінансів України №1379 від 01.11.2011р. (далі за текстом - Порядок) передбачено, у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Так, підрозділом 1 розділу ІІІ книги V Цивільного кодексу передбачені окремі види договорів, одним з яких є договір поставки.

Тобто Податковий кодекс України і Порядок вимагають зазначення лише виду договору незалежно від його форми, типу та не передбачає зазначення документу на підставі якого здійснено операцію у разі укладання усного договору. незалежно

З досліджених судом податкових накладних, виданих ТОВ "АРП", вбачається, що в усіх накладних у графі вид цивільно-правового договору стоїть "договір поставки" та зазначено дату і номер рахунку-фактури.

Щодо порушень п.п.138.1.1, п.138.1 ст.138 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, яка була розглянута вище.

В акті перевірки №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року відповідач посилається на висновки інших актів перевірок: Мелітопольської ОДПІ Запорізької області від 31.01.2013 року №52/22/36969440 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-М" та Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 09.01.2013 року №40/22-207/30654978 про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "АРП". Інших обставин здійснення господарської діяльності та мотивів на підставі яких відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом у акті перевірки позивача не зазначено.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року вище перелічені обставини встановлені не були, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Більше того, як слідує з акту перевірки №1677/2220/25188223 від 25.04.2013 року, первинні документи позивача та його контрагента щодо здійснення господарських операцій відповідачем не досліджувались. В акті перевірки не наведено конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період з 01.11.2010р. по 31.12.2012р.

Щодо посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 31.01.2013 року за № 52/22/36969440, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Тобто, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 року № 236 встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. Іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

У відповідності до рішення Верховного суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Згідно положень ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковимязковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.13 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 2 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 820/7771/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.