Постанова

від 10.02.2014 по справі 804/34/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р. Справа № 804/34/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБезрученко К.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Журавльов О.С. Ваховська Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБРІС» до Державної податкової інспекції у Бабушінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001352204 від 21.11.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СІБРІС» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001352204 від 21.11.2013р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 273812,00 грн. за 9 міс. 2013р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказане податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки воно винесене на підставі незаконних висновків акту перевірки про те, що у податковій декларації за травень 2008р. не відображена сума податкового кредиту зазначена у Додатку 2 до декларації за вересень 2013р.; податкова декларація з ПДВ за червень 2008р. визнана як така, що не є податковою звітністю; податкова декларація з ПДВ за квітень 2007р. відсутня; подані у червні 2010р. уточнюючі розрахунки не визнані податковою звітністю. Однак, позивач вказує на те, що не отримував від ДПІ будь-яких рішень щодо невизнання податковою звітністю декларацій за травень 2008р., червень 2008р., 2 квартал 2007р., 4 квартал 2007р., зазначені декларації були прийняті засобами електронного телекомунікаційного зв'язку, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття, при цьому, зазначає, що податкової декларації за квітень 2007р. дійсно не існує, так як позивач був платником податку з поквартальною здачею звітності, в т.ч. і за 2 квартал 2007р., яка була прийнята ДПІ 02.08.2007р. Також позивач посилається і на те, що від'ємне значення у розмірі 273812 грн. виникло у позивача у 2007р. за рахунок того, що у липні 2007р. між позивачем та ВАТ «ЗСМА» було укладено договір №Д-10/07-01 від 10.07.2007р. за умовами якого останній виконав будівництво нерухомого майна для позивача, а позивач здійснив за нього оплату та відобразив вказану суму в уточнюючих розрахунках за 4 квартал 2007р., травень 2008р. та червень 2008р. у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до 01.01.2011р. та порядок формування цього від'ємного значення не може регулюватися нормами Податкового кодексу України, так як його норми не мають зворотної дії в часі, а тому, на думку позивача, зазначена сума від'ємного значення правомірно в подальшому відображалася у податкових деклараціях наступного податковому періоду з урахуванням норм п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях на позов проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю посилаючись на те, що за результатами камеральної перевірки не є можливим встановити період виникнення податкового кредиту, який вплинув на формування відємного значення ПДВ у вересні 2013р., а тому представник відповідача вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.02.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІБРІС» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.10.2005р. як юридична особа за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна В.І.Леніна, б.29/А, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами(а.с.46-47 том 1).

21.10.2013р. позивачем була подана до органу державної податкової служби податкова декларація з податку на додану вартість №1300028474 за вересень 2013р. з додатками 2,3,5, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, яка була прийнята податковим органом(а.с.13-20 том 1).

25.10.2013р. податковою інспекцією була проведена камеральна перевірка вказаної вище податкової декларації з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013р. за результатами якої складено акт №845/22-4-16/33858429 за висновками якого встановлено, що позивачем в порушення абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення за вересень 2013р. у сумі 273812 грн. (а.с.46-49 том 1).

На підставі вказаного вище акту перевірки від 25.10.2013р. податковою інспекцією 21.11.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0001352204 згідно з п. 54.3 ст. 54 та п.58.1 глави 4 розділу ІІ ПК України за яким позивачеві за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2013р. у розмірі 273812 грн.(а.с.53 том 1).

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки від 25.10.2013р., підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були ті обставини, що у податковій декларації з ПДВ за травень 2008р. не відображена сума податкового кредиту зазначена у Додатку 2 до декларації за вересень 2013р.; податкова декларація з ПДВ за червень 2008р. визнана як така, що не є податковою звітністю; податкова декларація з ПДВ за квітень 2007р. відсутня; подані у червні 2010р. уточнюючі розрахунки не визнані податковою звітністю, а також зазначено про те, що у зв'язку з вищевикладеним не є можливим встановити період виникнення податкового кредиту, який вплинув на формування від'ємного значення ПДВ у вересні 2013р., що, на думку податкового інспектора, є порушенням абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України,яке призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення (р.24 декларації) за вересень 2013р. у сумі 273812,00 грн., заявленого у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013р.(а.с.48-49 том 1).

Однак такі висновки органу державної податкової служби є помилковими, не ґрунтуються на нормах Конституції та чинному податковому законодавству України з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В той же час, як видно зі змісту акту камеральної перевірки від 25.10.2013р., податковим органом фактично було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача за травень 2008р., червень 2008р. квітень 2007р. та уточнюючих розрахунків до декларацій вказаних періодів, які були подані позивачем у червні 2010р.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представником відповідача, у 2007-2008р.р. та у червні 2010р. будь-яких камеральних перевірок вказаних податкових декларацій податковою інспекцією не проводилося та за результатами таких перевірок податкові повідомлення-рішення органом державної податкової служби не приймалося.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що податковим органом безпідставно проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача за травень, червень 2008р. квітень 2007р. та уточнюючих розрахунків до вказаних декларацій поданих позивачем у червні 2010р. шляхом проведення камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ позивача за вересень 2013р., так як норми Податкового кодексу України не мають зворотної дії в часі та не надають повноважень податковій інспекції здійснювати камеральну перевірку податкової звітності, поданої позивачем у 2007-2010р. у межах здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача за вересень 2013р.

При цьому, у відповідності до вимог п.4 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку» затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233( далі - Інструкція 233), податкові документи в електронному вигляді є обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Згідно п.4 розділу Ш Інструкції № 233 у разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.

Пунктом 7.5 Інструкції №233 передбачено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції.

Так, як свідчать матеріали справи, податковою інспекцією 04.02.2008р., 04.06.2008р., 15.07.2008р.були прийняті податкові декларації позивача з ПДВ за травень 2008р., червень 2008р., за 4 квартал 2007р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями декларацій та квитанцій про їх отримання (а.с.57-79 том 1).

Також, податковою інспекцією були прийняті і уточнюючі розрахунки за вказані вище періоду до вказаних податкових декларацій, які були подані позивачем у червні 2010р. та отримані податковою інспекцією -09.06.2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних уточнюючих розрахунків, копією опису поштового вкладення від 07.06.2010р., фіскальним чеком від 07.06.2010р. та поштовим повідомленням про їх отримання адресатом від 11.06.2010р.(а.с.28-43 том 1).

У відповідності до вимог п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв у 2007-2010р.р. податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками ( із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

В судовому засіданні встановлено, що податковий орган не приймав будь-яких рішень щодо невизнання податкової звітності позивача за червень 2008р., 2,4 квартали 2007р., не визнання податковою звітністю уточнюючих розрахунків за травень, червень 2008р. поданих позивачем у червні 2010р., а також податковий орган не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нові податкові декларації.

Зазначений факт не спростовано представником відповідача в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Отже, за викладених обставин, посилання податкового органу в акті перевірки від 25.10.2013р. про невизнання вищевказаних податкових декларацій і уточнюючих розрахунків за вказаний вище період податковою звітністю суперечить нормам п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене та наявність в матеріалах справи доказів прийняття податковим органом податкової декларації з ПДВ за травень 2008р. і уточнюючого розрахунку до вказаної декларації, поданого позивачем у червні 2010р., висновки податкового органу про те, що сума податкового кредиту зазначена у Додатку 2 до декларації за вересень 2013р., не відображена у податковій декларації травня 2008р. є неспроможними.

Що стосується відсутності податкової декларації з ПДВ за квітень 2007р., то слід зазначити, що судом встановлено та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, така податкова декларація дійсно відсутня у зв'язку з тим, що у вказаний період позивач був платником податку з поквартальною здачею податкової звітності та позивачем засобами електронного зв'язку була подана 02.08.2007р. податкова звітність за 2 квартал 2007р., яка була прийнята ДПІ 02.08.2007р., що підтверджується копією відповідної декларації та квитанцією про її прийняття (а.с.57-61 том 1).

Отже, доводи податкового інспектора щодо відсутності податкової декларації з ПДВ за квітень 2007р. є помилковими та безпідставними, оскільки позивачем було подано декларацію з ПДВ за 2 квартал 2007р., куди увійшли і показники квітня 2007р.

Щодо доводів відповідача про те, що неможливо встановити період виникнення податкового кредиту, який вплинув на формування від'ємного значення ПДВ, відображеного у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013р., то зазначені посилання податкової інспекції суперечать нормам чинного податкового законодавства та не може бути підставою для позбавлення права платника податку на формування відповідного від'ємного значення з цих підстав, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, від'ємне значення у розмірі 273812,00 грн. виникло у позивача на підставі укладеного між позивачем та ВАТ «ЗСМА» договору №Д-10/07-01 від 10.07.2007р. за умовами якого вказане підприємство виконало для позивача будівельні роботи з будівництва об'єкту нерухомого майна, а позивач оплатив вказані роботи на підставі виданих податкових накладних, що підтверджується копією відповідного договору, а також первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про виконання вказаних робіт та здійснення позивачем оплати за них (а.с.80-97 том 1).

Відповідно до ч.1,2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (конкретної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж н 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріалів активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, що такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.7.5 ст.7 вказаного вище Закону було визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість ( чинного станом на 2007р.) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари ( послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону) а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

В той же час, відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2001р., при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зі змісту наведених норм видно, що вони не містять жодних обмежень щодо врахування від'ємного значення ПДВ попереднього податкового періоду при визначенні об'єкта оподаткування поточного податкового періоду.

Отже, норми статті 200 Податкового кодексу України дають право позивачеві на відображення залишку від'ємного значення у наступних податкових періодах та позивачем вказане від'ємне значення декларувалося протягом всіх звітних періодів, за виключенням періоду з 2 кварталу 2010р. по лютий 2012р. у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ та сума від'ємного значення не зменшувалася на суму позитивного значення і складала 286820 грн., лише з березня 2012р. у наступних податкових періодах від'ємне значення у вказаній сумі зменшувалося на суму позитивного значення та на момент подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р. вказана сума становила 273812,00 грн.(а.с.191-252 том 1, а.с.1-167 том 2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що порядок та підстави формування вищевказаного від'ємного значення з ПДВ, яке виникло до 01.01.2011р. не може бути предметом камеральної перевірки податкової звітності позивача за вересень 2013р. з застосуванням норм Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. та у відповідності до норм Конституції України його положення не мають зворотної сили.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних відносин, суд приходить до висновку, що від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 273812,00 грн., яке виникло у 2007р. та було сформовано у відповідності до норм ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому правомірно відображене у наступних податкових періодах з урахуванням норм п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у податковій декларації з ПДВ з вересень 2013р.

За приписами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних судах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового засідання не надано жодних доказів та підстав, які б свідчили про обґрунтованість прийнятого відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2013р. у сумі 273812,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, та з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтями 7,8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на наведене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 1293 від 05.12.2013р.(а.с.3 ).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБРІС» до Державної податкової інспекції у Бабушінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001352204 від 21.11.2013р. - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001352204 від 21.11.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБРІС» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І.Леніна, б.29/А, код ЄДРПОУ 33858429) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 грн. 80 коп. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17.02.2014р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 17.02.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіС.О. Конєва С.О.Конєва Ю.В.Горобець