Ухвала

від 05.06.2014 по справі 804/34/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 рокусправа № 804/34/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі №804/34/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СІБРІС до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СІБРІС 09 грудня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001352204 від 21.11.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 273 812 грн. за 9 міс. 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо неможливості встановити період виникнення податкового кредиту, який вплинув на формування від'ємного значення ПДВ у вересні 2013 року, викладені у акті №845/22-4-16/33858429 від 25 жовтня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0001352204 від 21.11.2013 року.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відтворює висновки акта перевірки.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 21.10.2013 року позивачем була подана до органу державної податкової служби податкова декларація з податку на додану вартість №1300028474 за вересень 2013 року з додатками 2,3,5, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, яка була прийнята податковим органом (т.1 а.с.13-20).

25.10.2013 року податковою інспекцією була проведена камеральна перевірка вказаної вище податкової декларації з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року за результатами якої складено акт №845/22-4-16/33858429 (далі - акт перевірки) в якому встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за травень 2008 року не відображена сума податкового кредиту зазначена у Додатку 2 до декларації за вересень 2013 року; податкова декларація з ПДВ за червень 2008 року визнана як така, що не є податковою звітністю; податкова декларація з ПДВ за квітень 2007 року відсутня; подані у червні 2010 року уточнюючі розрахунки не визнані податковою звітністю, а також зазначено про те, що у зв'язку з вищевикладеним не є можливим встановлення періоду виникнення податкового кредиту, який вплинув на формування від'ємного значення ПДВ у вересні 2013 року, що є порушенням абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення (р.24 декларації) за вересень 2013 року у сумі 273 812 грн., заявленого у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року (т.1 а.с.48-49).

На підставі акта перевірки відповідачем 21.11.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0001352204 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 273 812 грн. (т.1 а.с.53).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідності до вимог п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції зі змісту акта перевірки від 25.10.2013 року, відповідачем фактично було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача за травень 2008 року, червень 2008 року, квітень 2007 року та уточнюючих розрахунків до декларацій вказаних періодів, які були подані позивачем у червні 2010 року.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковим органом безпідставно проведено вказану камеральну перевірку податкової звітності позивача шляхом проведення камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ позивача за вересень 2013 року, оскільки норми Податкового кодексу України не мають зворотної дії в часі та не надають повноважень податковому органу на здійснення камеральної перевірку податкової звітності, поданої позивачем у 2007-2010 року у межах здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача за вересень 2013 року.

Враховуючи положення п.4 та п.7.5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233 (далі - Інструкція 233), які передбачають надання платнику податків після прийняття податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС другої квитанції, та наявні в матеріалах справи письмові докази (т.1 а.с.57-79, 28-43), суд першої інстанції вірно встановив обставини справи які свідчать про прийняття податковим органом 04.02.2008 року, 04.06.2008 року, 15.07.2008 року податкових декларацій позивача з ПДВ за травень 2008 року, червень 2008 року, за 4 квартал 2007 року, уточнюючих розрахунків за вказані вище періоди до вказаних податкових декларацій, які були подані позивачем у червні 2010 року та отримані податковим органом 09.06.2010 року, що підтверджується відповідними доказами.

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв у 2007-2010 роках податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Між тим вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що податковий орган не приймав будь-яких рішень щодо невизнання податкової звітності позивача за червень 2008 року, 2,4 квартали 2007 року, уточнюючих розрахунків за травень, червень 2008 року поданих позивачем у червні 2010 року, та не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нові податкові декларації.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу про те, що сума податкового кредиту зазначена у Додатку 2 до декларації за вересень 2013 року, не відображена у податковій декларації травня 2008 року.

Судом першої інстанції також вірно встановлено помилковість висновків податкового органу щодо наявності порушення у вигляді відсутності податкової декларації з ПДВ за квітень 2007 року, оскільки у вказаний період позивач був платником податку з поквартальною здачею податкової звітності у зв'язку з чим позивачем було подано декларацію з ПДВ за 2 квартал 2007 року яка містить і показники квітня 2007 року.

Крім того суд першої інстанції встановивши обставини справи щодо виникнення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 273 812 грн. на підставі виконаного між позивачем та ВАТ "ЗСМА" договору з будівництва нерухомого майна №Д-10/07-01 від 10.07.2007р. (т.1 а.с.80-97) та враховуючи положення ч. 1,2 п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.5, п.п.7.7.1 п. 7.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість а також положення п.200.3, п.200.4 ст.200, які визначають порядок формування від'ємного значення з ПДВ, та дають право позивачеві на відображення залишку від'ємного значення у наступних податкових періодах, а також обставини декларування позивачем вказаного від'ємного значення протягом всіх звітних періодів (т.1 а.с.191-252, т. 1 а.с.1-167) дійшов обґрунтованого висновку, що порядок та підстави формування вищевказаного від'ємного значення з ПДВ, яке виникло до 01.01.2011 року не може бути предметом камеральної перевірки податкової звітності позивача за вересень 2013 року з застосуванням норм Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, оскільки у відповідності до норм Конституції України його положення не мають зворотної сили.

Таким чином від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 273 812 грн., яке виникло у 2007 році та було сформовано у відповідності до норм ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" правомірно відображене у наступних податкових періодах з урахуванням норм п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі №804/34/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 червня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко