Ухвала

від 04.03.2014 по справі 826/12649/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12649/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Славутич» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Славутич» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003422230 від 12.03.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лемпрон» (код за ЄДРПОУ 37256712) за лютий 2011 року, за результатами якої 22.02.2013 року складено акт №524/22-30/4594640.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що спричинило заниження податку на додану вартість на суму 126 600,00 грн, в т.ч. за лютий 2011 року на суму

126 600,00 грн.

12.03.2013 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003422230 про збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 126 601,00 грн, в т.ч. 126 600,00 грн - основний платіж, 1,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

21.01.2011 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Лемпрон» (Виконавчець) укладено Договір комплексного рекламно-маркетингового обслуговування №21/01-11, за умовами якого Виконавець на свій ризик зобов'язується виконати роботи із виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів (тимчасових або стаціонарних конструкцій), а також із розміщення реклами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно Додатку №1 до Договору №21/01-11 ТОВ «Лемпрон» зобов'язалося надати Позивачу послуги по виготовленню та розміщенню реклами на загальну суму 759 600,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 126 600,00 грн.

ТОВ «Лемпрон» надано Позивачу послуги по виготовленню та розміщенню реклами на загальну суму 759 600,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 126 600,00 грн, за наслідками яких складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЛЕ-0000011 від 28.02.2011 року на суму 211 200,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 35 200,00 грн, №ЛЕ-0000012 від 28.02.2011 року на суму 176 400,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 29 400,00 грн, №ЛЕ-0000013 від 28.02.2011 року на суму 168 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 28 000,00 грн, №ЛЕ-0000014 від 28.02.2011 року на суму 144 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 24 000,00 грн, №ЛЕ-0000015 від 28.02.2011 року на суму 60 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 10 000,00 грн.

Крім того, ТОВ «Лемпрон» виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 759 600,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 126 600,00 грн: №61 від 28.02.2011 року на суму 211 200,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 35 200,00 грн, №62 від 28.02.2011 року на суму 176 400,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 29 400,00 грн, №63 від 28.02.2011 року на суму 168 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 28 000,00 грн, №64 від 28.02.2011 року на суму 144 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 24 000,00 грн, №65 від 28.02.2011 року на суму 60 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 10 000,00 грн.

Надані ТОВ «Лемпрон» Позивачу послуги оплачені останнім відповідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Згідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.201.8 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п.201.9 ст.201 Кодексу встановлено, що не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 вказаного Закону).

На момент укладення вищевказаного договору контрагент Позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи містяться документи, укладені на виконання умов договору від 21.01.2011 року №21/01-11: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення, картка рахунку, які містять відомості про господарську операцію та підтверджую її здійснення, а тому є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції про правомірність формування Позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період та відсутність у Відповідача підстав для донарахування Позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемпрон» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий 2011 року від 12.04.2011 року №219/23-1/37256712, оскільки чинним законодавством не передбачена відповідальність платника податку за податковими зобов»язаннями його контрагента.

Відповідно ч.ч.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно положень ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження некчемності укладеного між Позивачем та ТОВ «Лемпрон» правочину або його недійсності, що він порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, відсутнє будь-яке судове рішення про притягнення до кримінальної відповідальності їх посадових осіб за ведення фіктивного підприємництва.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність Відповідачем правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0003422230 від 12.03.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.