Постанова

від 25.02.2014 по справі 820/7978/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 820/7978/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Підприємства Олексіївська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі № 820/7978/13-а

за позовом Підприємства Олексіївська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, підприємство Олексіївська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25), звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000352210 від 10.07.2013р., складене ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі №820/7978/13-а в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі №820/7978/13-а позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі №820/7978/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача №2306/2210/08680879 від 17.06.2013, в якому зроблені висновки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 43950,2грн. за перевіряємий період.

Зазначені порушення, на думку відповідача, мали місце при здійсненні господарських операцій позивача з ТОВ "АРКАДА-Т" (податковий номер 33676769) за період жовтень, грудень 2011 року, із ТОВ "Спарта-10" (податковий номер 37365247) за період червень 2011 року, з ТОВ "Металелектромаш" (податковий номер 38104548) за період 2012 рік та з ТОВ "Альтаїр Альфа плюс" (податковий номер 37675706) за період 2012 рік.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ "Альтаїр Альфа плюс" встановлено, що між підприємствами в перевіряємому періоді виникли взаємовідносини на підставі виписаної видаткової накладної підприємством ТОВ "Альтаїр Альфа плюс" на суму ПДВ 6516,67грн.

Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до складу податкового кредиту лютого 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

Розрахунки за придбаний товар здійснювались у безготівковій формі.

Від ДПІ у Деснянському районі м.Києва відповідачем отримано акт №221/22-50/37675706 від 04.04.2013, який не підтверджує реальність здійснення операцій підприємством ТОВ "Альтаїр Альфа плюс", у зв'язку з чим підприємством не підтверджено суму взаємовідносин.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ "Металелектромаш" встановлено, що між підприємствами в перевіряємому періоді виникли взаємовідносини на підставі виписаної видаткової накладної підприємством ТОВ "Металелектромаш".

Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до складу податкового кредиту жовтня 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2012 року.

Розрахунки за придбаний товар здійснювались у безготівковій формі.

Підприємством до перевірки не було надано податкові накладні по взаємовідносинам з наведеним контрагентом. В ході проведення перевірки головному бухгалтеру було запропоновано надати податкові накладні, але в установлені терміни цього не було зроблено, чим було порушено вимоги п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Від ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано акт, згідно з яким операції ТОВ "Металелектромаш" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчать про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. У зв'язку з цим ТОВ "Металелектромаш" не могло фактично здійснювати господарські операції.

В ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ "Металелектромаш" від контрагентів-продавців у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

На підставі зазначеного податкова інспекція прийшла до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Металелектромаш" здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Металелектромаш" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ "АРКАДА-Т", податковий номер 33676769, встановлено, що між підприємствами в перевіреному періоді виникли взаємовідносини на підставі виписаних видаткових накладних підприємством ТОВ "АРКАДА-Т".

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту жовтня 2011 та грудня 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 та грудень 2011 року відповідно.

За отриманий товар сплачено платіжними дорученнями на загальну суму 139026,40грн.

Підприємством до перевірки не було надано податкові накладні по взаємовідносинам з наведеним контрагентом. В ході проведення перевірки головному бухгалтеру було запропоновано надати податкові накладні, але в установлені терміни цього не було зроблено, чим було порушено вимоги п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова отримано акт, згідно з яким з метою опрацювання сумнівного податкового кредиту була розпочата документальна позапланова перевірка ТОВ "АРКАДА-Т" з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентами. При виході на перевірку складено акт про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аркада-Т" (код ЄДРПОУ 33676769) від 23.05.2012 року №375/221/33676769 у зв'язку з відсутністю посадових осіб ТОВ "Аркада -Т" за місцем знаходження.

Перевірко ТОВ "АРКАДА-Т" встановлено:

- непідтвердження господарських операції між ТОВ "Аркада-Т" та контрагентами-постачальниками та покупцями виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, у зазначених обсягах наявні ознаки дефектності первинних документів за серпень 2011 року;

- порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьвз Україні".

- відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій;

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей вчинення задекларованих господарських операцій;

- відсутність кваліфікованого персоналу.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "АРКАДА-Т" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань щодо реального настання правових наслідків та формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання. Тобто, встановлено відсутність по ТОВ "АРКАДА-Т" факту реального вчинення господарських операцій за вересень-грудень 2011 року.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ "СПАРТА-10", податковий номер 37365247, встановлено, що підприємством позивача придбано продукцію згідно з виписаними ТОВ "СПАРТА-10" видатковими накладними на загальну суму ПДВ 13724,04грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту червня 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2011 року.

За отриманий товар сплачено платіжними дорученнями.

Підприємством позивача до перевірки не було надано податкові накладні по взаємовідносинам з наведеним контрагентом. В ході проведення перевірки головному бухгалтеру було запропоновано надати податкові накладні, але в установлені терміни цього не було зроблено, чим було порушено вимоги п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова отримано акт, відповідно до якого згідно з довідкою від 31.08.2011 №880/26-019 місцезнаходження ТОВ "СПАРТА-10" не встановлено. Станом на 12.09.2011 документів щодо перевірки не надано. Наведені обставини свідчать, що за період червня 2011р. ТОВ "СПАРТА-10", код 37365226, має ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше,: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції, інакше такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідно має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "АРКАДА-Т", ТОВ "Спарта-10", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "Альтаїр Альфа плюс".

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано копії наступних документів: видаткових накладних, податкових накладних (виписаних ТОВ "Альтаїр Альфа плюс", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "АРКАДА-Т"), внутрішніх накладних, прибуткових ордерів, звітів про витрати основних матеріалів у промисловому виробництві, платіжних доручень (а.с.42-108).

Підприємством позивача до перевірки не було надано копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "АРКАДА-Т" за грудень 2011 року та по взаємовідносинам з ТОВ "Спарта-10".

До того ж, крім вищезазначених документів до перевірки та до матеріалів справи позивачем не надано документи, які підтверджують фактичне переміщення товару (товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують навантаження та розвантаження придбаної продукції) від постачальників: ТОВ "Альтаїр Альфа плюс", ТОВ "Металелектромаш", ТОВ "Спарта-10" та ТОВ "АРКАДА-Т" на адресу Пдприємства позивача.

За визначенням п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку. Отже, враховуючи необхідність складення облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Згідно з пунктом 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні, документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом іншими актами цивільного законодавства (підпункт 2.5 пункту 2 Положення).

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів; та іншого майна.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні, документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, - встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем не підтверджено також і перерахування коштів на адресу контрагентів, у тому числі податку на додану вартість, включеного до складу податкового кредиту.

Зазначені обставини на думку суду першої інстанції, свідчать про відсутність підтвердження реального отримання позивачем товарів від ТОВ "АРКАДА-Т", ТОВ "Спарта-10", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "Альтаїр Альфа плюс", внаслідок чого Підприємством Олексіївська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25) безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 43950,2грн. по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що в обгрунтування записів акту податкової перевірки про фіктивність укладених позивачем угод по придбаванню ТМЦ, відповідач посилається виключно акти податкових перевірок контрагентів позивача, в яких були відображені службові записи, що фахівці ДПІ не знайшли адміністрацію ТОВ «Аркада-Т» при виїзді за місцем юридичної адреси; що ТОВ «Металелектромаш на думку фахівців ДПІ діє поза межами правового поля; а ТОВ «Альтаїр Альфа плюс» на думку фахівців ДПІ укладає фіктивні правочини. Однак за визначеними за законодавством поняттями, Акти податкових перевірок є службовими документами, а тому висновки актів повинні бути доведені належними доказами (рішеннями судів, іншими), і не можуть нести приюдиційне значення щодо фактів, у них висвітлених.

Стосовно висновків акту перевірки позивача про фіктивність укладеної із ТОВ «Альтаїр Альфа плюс» угоди по придбанню ТМЦ слід зазначити, що відповідачем не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати угоду фіктивним правочином. Висновки акту перевірки позивача про фіктивність укладених із ТОВ «Металелектромаш» угод по придбанню ТМЦ з підстав відсутності у останнього матеріальних та трудових ресурсів, зроблені без врахування можливих договорів оренди, безоплатного користування майном, аутсорсингу персоналу тощо.

Висновки акту перевірки позивача про фіктивність укладених із ТОВ «Аркада-Т» угод по придбанню ТМЦ з підстав відсутності останнього за юридичною адресою, зроблені без врахування можливих договорів оренди офісного приміщення, інтернетофісу, тощо. Доводи відповідача у акті перевірки позивача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у них основних засобів та трудових ресурсів для здійснення посередницької діяльності є необгрунтованими і самі по собі, оскільки посередницька діяльність суб»єктів малого бізнесу об»єктивно не пердбачае неодмінної неообхідності у складах, численному трудовому персоналі, офісних приміщень, тощо - на відміну від торгівельної, або виробничої діяльності. А чинними Цивільним та Господарським кодексами дійсність і реальність договорів, укладених із посередниками - субьєктами малого підприємництва та правомірність виписаних за ними накладних та податкових накладних не обумовлені наявністю у посередника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення його фінансово- господарської діяльності.

Позивачем, на підтвердження здійснення закупівель у ТОВ «Альтаїр Альфа плюс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Аркада-Т», надані накладні, податкові накладні, внутрішні накладні, платіжні документи, які свідчать про наявність придбаваних ТМЦ, визначають їх вартість. Як виробник, позивач є кінцевим споживачем придбаваних ТМЦ, а тому у позивача відсутній фінансово-господарський інтерес, а також об»єктивні можливості у здійсненні фіктивних господарських операцій по придбаванню ТМЦ.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною, зокрема фіктивною, є її укладання з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Відповідачем не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Не встановлено також наявність умислу у директора позивача на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою. Крім того, чинним законодавством України відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності). Чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, - недійсними. Отже відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нікчемними або недійсними - фіктивними), вийшов за межі своїх повноважень.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З долучених до матеріалів справи первісних документів позивача вбачається, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача перебували на податковому обліку і в момент виписання податкових накладних у них виникали відповідні податкові зобов'язання.

У відповідності до ч.І п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартост товарів/послуг ... та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платникок податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протятої такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числ при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпункт 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Жодний нормативний акт не передбачає залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

На суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку за нормами чинного податкового законодавства є правомірними.

Відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки в них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не доведено, що зміст укладених позивачем угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Відповідачем не доведено, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ у контрагентів та, як наслідок, настання відповідних правових наслідків. Тому позивачем правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Альтаїр Альфа плюс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Аркада-Т», а висновки Акта перевірки 17.06.2013р. № 2306/2210/08680879 щодо порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими.

Крім цього відповідач посилається на те, що позивачем підчас перевірки не були надані податкові накладні по спірним господарським операціям.

Але, по - перше, відповідачем не надано доказів витребування саме оригіналів цих накладних.

По - друге, як свідчать матеріали справи і не спростовується сторонами до перевірки був наданий реєстр податкових накладних, до якого включені і податкові накладні по спірним господарським операціям.

Слід зазначити, що до матеріалів справи приєднані документи щодо використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності, що додатково підтверджує реальність виконаних угод.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі №820/7978/13-а прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства Олексіївська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25) задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі № 820/7978/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Підприємства Олексіївська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківсьій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000352210 від 10.07.2013р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 03.03.2014 р.