Постанова

від 04.03.2014 по справі 910/15206/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа№ 910/15206/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Генеральний страховий фонд"

на рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2013р.

у справі № 910/15206/13 (суддя Полякова К.В.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства ,,БТА Банк"

до Приватного акціонерного товариства ,,Генеральний страховий фонд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватне підприємство ,,Грейн"

про стягнення завданих збитків у розмірі 1 033 803,42 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства ,,Генеральний страховий фонд"

до Публічного акціонерного товариства ,,БТА Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (відповідача за первісним позовом):

Приватне підприємство ,,Грейн"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,БТА Банк" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось в господарський суд міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства ,,Генеральний страховий фонд" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення завданих збитків загальною сумою 1 033 803,42 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2013р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватне підприємство ,,Грейн".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2013р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства ,,Генеральний страховий фонд" до Публічного акціонерного товариства ,,БТА Банк" про визнання поруки, яка виникла на підставі Договору поруки від 13.12.2005р. №20-В-П, припиненою.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.10.2013р. у справі

№ 910/15206/13 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,Генеральний страховий фонд" на користь Публічного акціонерного товариства ,,БТА Банк" суму завданих збитків у розмірі 939 730,39 грн. та 18 794,61 грн. витрат зі сплати судового збору. У іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог за первісним позовом у даній справі та наявність підстав для їх часткового задоволення.

При цьому суд першої інстанції вказав на необґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо визначення строку, протягом якого пред'являється вимога до поручителя.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.12.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через відділ документального забезпечення суду 17.12.2013р., позивач за первісним позовом зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. згідно з розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у складі колегії здійснено заміну судді Жук Г.А. на суддю Агрикову О.В. у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. розгляд справи відкладено на 28.01.2014р. у зв'язку з неявкою представника третьої особи, на підставі ст. 77 ГПК України.

28.01.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача за первісним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. розгляд справи відкладено на 18.02.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. продовжено строк розгляду скарги у справі № 910/15206/13 на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.03.2014р.

04.03.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача за первісним позовом.

У судовому засіданні 04.03.2014р. представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляд справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду скарги від представника третьої особи не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2005р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Український кредитно - торговий банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство ,,БТА Банк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство ,,БТА Банк" (далі - аваліст, позивач за первісним позовом) та Приватним підприємством ,,Грейн" (далі - третя особа) укладено договір № 20-В про надання авалю із внесеними змінами та доповненнями згідно додаткової угоди №1 від 30.01.2006р. (далі - договір, т. 1, а.с. 10 - 13).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язався надати боржнику вексельну поруку (аваль) на суму в межах 500 000,00 грн., тобто прийняти зобов'язання оплатити суму авалю повністю за зобов'язаного за векселями боржника у разі неоплати ним векселів у строк або якщо немає змоги одержати платіж за векселями у строк.

Пунктом 1.4 договору визначено, що договір діє до 30.04.2006р.

Відповідно до п. 10.2 договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язання боржника по цьому договору.

30.01.2006р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 20-В про надання авалю, відповідно до якого сторони погодили викласти п.1.1, п.4.1, п.1.5 договору в наступній редакції:

- п.1.1 Аваліст зобов'язується на умовах цього договору надати боржнику вексельну поруку (аваль) на суму в межах 1 000 000,00 грн., тобто прийняти зобов'язання оплатити суму Авалю повністю за зобов'язаного за векселями боржника у разі неоплати ним векселів у строк або якщо немає змоги одержати платіж за векселями у строк.

- п.1.3 Загальний розмір зобов'язань аваліста за цим договором складається з суми векселів і становить 1 000 000,00 грн.

- п. 1.4 Договір діє до 15.07.2006р.

- п. 1.5 Останній вексель береться до авалювання не пізніше 60 робочих днів до завершення цього договору, тобто не пізніше 15 травня 2006р.

13.12.2005р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 20-В про надання авалю від 13.12.2005р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Український кредитно - торговий банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство ,,БТА Банк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство ,,БТА Банк", Закритим акціонерним товариством ,,Генеральний страховий фонд", яке змінено на ПрАТ ,,Генеральний страховий фонд" (далі - поручитель, відповідач за первісним позовом) та Приватним підприємством ,,Грейн" (далі - третя особа, векселедавець) укладено договір поруки № 20-В-П із змінами та доповненнями внесеними додатковою угодою № 1 від 30.01.2006р. (далі - договір поруки, т. 1, а.с. 14 - 16).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки поручитель зобов'язався перед авалістом відповідати за виконання векселедавцем (ПП ,,Грейн") в повному обсязі наступних зобов'язань, що випливають із договору про надання авалю, а саме:

- зобов'язання безумовно оплатити авальовані авалістом векселі;

- сума зобов'язань за договором авалю становить в межах 300 000 грн.;

- зобов'язання сплатити комісійну винагороду за надання авалю в розмірі 1,5% від суми авалю згідно з п.п. 5.1 договору про надання авалю;

- зобов'язання відшкодувати збитки, завдані авалісту невиконанням, або неналежним виконанням зобов'язання по договору про надання авалю;

- зобов'язання сплатити авалісту неустойку (пеню, штрафи) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором про надання авалю у розмірі, передбаченому чинним законодавством України та п.п. 8.1 та п.п. 8.2 договору про надання авалю.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 30.01.2006р. до договору поруки № 20-В-П від 13.12.2005р. сторони домовились викласти ст. 2.1 договору поруки № 20-В-П від 13.12.2005р. у наступній редакції: ,,ст. 2.1 У відповідності до цього договору поручитель зобов'язується перед авалістом відповідати за виконання векселедавцем в повному обсязі наступних зобов'язань, що випливають з договорів про надання авалю:

- сума зобов'язань за договором авалю становить в межах 1 000 000,00 грн."

Пунктом 4.1. договору поруки обумовлено, що векселедавець та поручитель відповідають перед авалістом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед авалістом в тому ж обсязі, що і векселедавець, всім своїм майном.

Умовами п.п. 4.2 договору поруки сторони погодили, що передбачена статтею 4.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо векселедавець допустить пропустить прострочення виконання зобов'язань, передбачених ст.2 цього договору, за договором про надання авалю (або хоча би одним із них).

В такому випадку аваліст звертається з письмовим повідомленням до поручителя про виконання ним за векселедавця зобов'язань, що зазначені в ст.. 2 цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору поруки поручитель протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення зобов'язаний погасити заборгованість векселедавця за договорами про надання авалю (або одним з них).

Як передбачено п. 6.5 договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і припиняється у випадку належного виконання векселедавцем договорів про надання авалю, а також з інших підстав передбачених законодавством України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009р. у справі № 9/715, залишеною у силі ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010р. та Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013р. у справі № 9/715 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства ,,Український кредитно - торговий банк", третя особа Приватне підприємство ,,Грейн" про стягнення податкової заборгованості, що виникла у результаті непогашення податкових векселів стягнуто з Відкритого акціонерного товариства ,,Український кредитно - торговий банк" на користь держави кошти у загальному розмірі 939 730,39 грн.

05.03.2013р. у межах відкритого Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві виконавчого провадження ВП № 28506557, яке відкрито на підставі виконавчого листа, виданого 10.08.10р. окружним адміністративним судом м. Києва про примусове виконання постанови, ПАТ ,,БТА Банк" (змінено найменування з Відкритого акціонерного товариства ,,БТА Банк", який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства ,,Український кредитно - торговий банк"), сплатив суму векселів загальним розміром 939 730,39 грн., про що свідчать меморіальні ордери:

- № 3006 на суму 38 245,15 грн.;

- № 3570 на суму 22 914,38 грн.;

- № 3578 на суму 23 632,36 грн.;

- № 3576 на суму 23 632,36 грн.;

- № 3583 на суму 47 264,72 грн.;

- № 3584 на суму 47 264,72 грн.;

- № 3719 на суму 50 045,00 грн.;

- № 3722 на суму 47 264,72 грн.;

- № 3726 на суму 47 264,72 грн.;

- № 3729 на суму 63 950,06 грн.;

- № 3739 на суму 39 349,35 грн.;

- № 3741 на суму 39 349,35 грн.;

- № 3744 на суму 39 488,34 грн.;

- № 3745 на суму 39 488,34 грн.;

- № 3753 на суму 39 349,35 грн.;

- № 3755 на суму 48 654,86 грн.;

- № 3757 на суму 18 712,87 грн.;

- № 3769 на суму 23 136,58 грн.;

- № 3803 на суму 47 264,72 грн.;

- № 3806 на суму 47 264,72 грн.;

- № 3823 на суму 48 884,00 грн.;

- № 3828 на суму 47 264,72 грн.;

- № 3832 на суму 50 045,00 грн. від 05.03.2013р. (т.1, а.с 38 - 60).

Також, відповідно до меморіального ордеру № 4903 від 05.03.2013р. позивачем сплачено 94 073,03 грн. виконавчого збору на проведення виконавчих дій згідно ВП № 35858320 (т.1, а.с. 61).

Проведення оплати позивачем заборгованості за виконавчим листом, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій підтверджена постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2013р.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором авалю та сплатив суму векселів, стягнутих рішенням суду у розмірі 939 730,39 грн.

18.03.13р. банк направив ПП ,,Грейн" (третя особа) цінним листом з описом вкладення регресну вимогу вих. №09-03/709 від 18.03.2013р. (т.1, а.с. 66 - 67) про сплату 1 033 803,42 грн. в 5-ти денний термін з дня отримання вимоги, яка залишена останнім без задоволення.

02.07.13р. банк направив відповідачу цінним листом з описом вкладення регресну вимогу вих.№09-03/1320 від 02.07.2013р. (т.1, а.с. 70 - 71), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв'язку, в якій вимагає протягом 5-ти днів сплатити на рахунок ПАТ ,,БТА Банк" 103 3803,42 грн.

Відповідач отримав вимогу 10.07.2013р., що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення, однак, на день винесення рішення вимога не сплачена.

Позивач за первісним позовом звернувся в суд з позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги ухиленням відповідача від виконання зобов'язань, взятих на себе умовами договору поруки № 20-В-П від 13.12.2005р., та просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 1 033 803,42 грн.

Суд першої інстанції частково задовольнив вказані вимоги за первісним позовом та стягнув з відповідача на користь позивача суму завданих збитків у розмірі 939 730,39 грн., відмовив в задоволенні іншої частини вимог.

Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для встановлення поруки є договір, який створює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

На поруку поширюються загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 4 договору поруки сторонами погоджена відповідальність поручителя, зокрема, п. 4.1 договору поруки встановлено, що векселедавець та поручитель відповідають перед авалістом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед авалістом в тому ж обсязі, що і векселедавець, всім своїм майном.

Умовами п.п. 4.2 договору поруки сторони погодили, що передбачена статтею 4.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо векселедавець допустить прострочення виконання зобов'язань, передбачених ст.2 цього договору, за договором про надання авалю (або хоч би одним із них).

В такому випадку аваліст звертається з письмовим повідомленням до поручителя про виконання ним за векселедавця зобов'язань, що зазначені в ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору поруки поручитель протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення зобов'язаний погасити заборгованість векселедавця за договорами про надання авалю (або одним з них).

У відповідності до ч.2 ст. 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.

Тобто, невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором поруки № 20-В-П від 13.12.2005р. покладає на нього солідарну відповідальність перед позивачем щодо сплати боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 20-В про надання авалю від 13.12.2005р. (меморіальні ордери, наявні в матеріалах справи), відповідач же, в свою чергу зобов'язань, взятих на себе за договором поруки № 20-В-П від 13.12.2005р. в частині своєчасного виконання договору поруки та сплати заборгованості авалісту у розмірі 939 730,39 грн. не виконав, доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги по первісному позову про стягнення 939 730,39 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 94 073,03 грн. виконавчого збору та 100,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Вказані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 2.1 договору поруки № 20-В-П від 13.12.2005р. (з врахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 30.01.2006р), солідарний обов'язок поручителя обмежений грошовою сумою у розмірі 1 000 000,00 грн.

Витрати понесені позивачем за первісним позовом, у розмірі 94 073,03 грн. та 100,00 грн. є витратами, понесеними у процесі примусового виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження.

Невиконання позивачем за первісним позовом свого обов'язку як аваліста в строк оплатити векселі потягло за собою зазначені додаткові витрати, тому вказані вимоги задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з викладеного вище, позивач за первісним позовом, з яким погодився суд першої інстанції, належним чином обґрунтував та довів позовні вимоги, тому первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог по зустрічному позову про визнання поруки, яка виникла на підставі договору поруки № 20-В-П від 13.12.2005р., припиненою колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на те, що порука припинена відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк поруки та строк виконання основного зобов'язання в договорі не встановлено, виконання зобов'язання встановлено пред'явленням вимоги, тому така порука є припиненою з огляду на те, що банк не пред'явив позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до умов договору поруки № 20-В-П від 13.12.2005р. (з врахуванням додаткової угоди від 30.01.2006р. поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ПП ,,Грейн", які виникають з умов договору № 20-В про надання авалю від 13.12.2005р. та додаткової угоди до договору від 30.01.2006р. в повному обсязі цих зобов'язань.

Додатковою угодою №1 до договору поруки від 13.12.2005р. сторонами стаття 2.1 договору викладена в новій редакції, відповідно до якої поручитель погодився на те, що сума зобов'язань за договором авалю становить 1 000 000,00 грн.

Таким чином, підписанням додаткової угоди №1 до договору поруки від 13.12.2005р. поручитель погодився на зміну обсягу відповідальності перед банком.

З положень договору поруки № 20-В-П від 13.12.2005р. (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 30.01.2006р.) вбачається, що поручитель поручився перед авалістом відповідати за виконання векселедавцем в повному обсязі зобов'язань, що випливають з договорів про надання авалю, в межах 1 000 000,00 грн.

Зі змісту п.п. 6.3.1 договору № 20-В про надання авалю від 13.12.2005р. вбачається, що зобов'язанням боржника (векселедавця) за договором є: ,,У разі виплати авалістом або стягнення з нього власником векселів суми векселів погасити авалісту в порядку регресу сплачені суми на протязі 5 днів з моменту отримання письмової вимоги від аваліста".

За приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

В договорі поруки не встановлено строк, після якого порука припиняється.

Водночас, у п.п. 6.3.1 договору про надання авалю визначено обов'язок боржника (за який поручився поручитель) у разі виплати авалістом або стягнення з нього власником векселів суми векселів погасити авалісту в порядку регресу сплачені суми на протязі 5 днів після отримання письмової вимоги від аваліста, що є встановленням строку виконання основного зобов'язання. Зі змісту договору про надання авалю не вбачається, що строк основного зобов'язання встановлений виключно моментом пред'явлення вимоги, оскільки у даному випадку наявний період у часі (5 днів), зі спливом якого пов'язана дія - оплата, що відповідає поняттю строку (ч. 1 ст. 251 ЦК України) та його визначенню (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Як вже зазначено вище, банком здійснено оплату векселів за постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у межах виконавчого провадження 05.03.13р., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями меморіальних ордерів. Таким чином, початок шестимісячного строку потягом якого ПАТ ,,БТА Банк" повинен пред'явити вимогу поручителю припадає на 28.03.2013р. (18.03.2013р. (дата надіслання вимоги боржнику) + 3 дні (поштовий перебіг) + 5 днів (п. 6.3.1 договору про надання авалю від 13.12.2005р).

Банком дотримано вищезазначених норм закону, у підтвердження чого у матеріалах справи містять відповідні вимоги: до боржника - ПП ,,Грейн" від 18.03.13р. та до поручителя - ПрАТ ,,Генеральний страховий фонд" від 02.07.13р.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання припиненою поруки за договором поруки № 20-В-П від 13.12.2006р. задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Також колегія суддів зазначає, що хоча суд першої інстанції помилково визначив початок шестимісячного строку - 06.03.2013р. замість 28.03.2013р., проте, це не вплинуло на правильність висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки вимогу до поручителя банк пред'явив в межах шести місяців.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2013р. у справі № 910/15206/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, з врахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2013р. у справі № 910/15206/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Генеральний страховий фонд"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 06.03.2014р.