Постанова

від 03.03.2014 по справі 904/8833/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 року Справа № 904/8833/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Антонік(доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Залізко В.С., представник, дов. № б/н від 01.11.13р.

від відповідача: Пристромко М.П., представник, дов. №09/12/13 від 09.12.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року у справі № 904/8833/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестреконструкція», м. Павлоград

до : Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Україна", смт. Васильківка

про : стягнення 56 107, 38 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013р. (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестреконструкція» 55 008, 71 грн. заборгованості за договором та 1 686 , 81 грн. витрат на сплату судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване доведеністю обґрунтованістю та законністю вимог позивача. Відповідач не надав доказів проведення розрахунку за виконані роботи.

Рішення суду, щодо відмови про стягнення з відповідача 1098 , 67 грн. 3% річних мотивоване не вірно здійсненим розрахунком.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 05.12.2013р. скасувати в частині стягнення з ТОВ «Стандарт України» 55008, 71 грн. основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення , яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на момент звернення позивача до суду не настав строк виконання грошового зобов'язання відповідача в частині оплати на користь Позивача 40% від загальної вартості договору. Сторонами було погоджено порядок розрахунків - не після прийняття робіт а поетапно шляхом часткової передоплати та остаточного розрахунку. Так, відповідно до п. 4.2. Договору підряду сторонами було погоджено графік фінансування робіт, згідно з яким 60% вартості договору, яка на момент укладення договору становила 164042,80 гривень, мали бути сплачені на умовах передоплати, що становить суму у розмірі 98452,68 гривень, а 40% вартості договору, що на момент укладення договору становило суму у розмірі 65617,12 гривень, мали бути сплачені за додатковим погодженням сторін, а саме: 20% - на протязі 15 календарних робочих днів та 20% після підписання актів виконаних робіт.

Отже дата оплати останніх 40 % вартості договору на користь підрядника не була визначена та мала або узгоджуватись додатково або потребувала додаткової вимоги підрядника про оплату в порядку передбаченому ч. 2 ст. 530 ЦК України з урахуванням погоджених строків договором.

Додаткового письмового погодження про умови сплати 40% вартості договору між сторонами не було, а отже, єдиною умовою визначення дати оплати 40% від вартості договору мала бути виключно письмова вимога позивача про оплату. При цьому перші 20% остаточного розрахунку ТОВ «Стандарт Україна» мало сплатити протягом 15 календарних днів, з моменту пред'явлення вимоги про їх оплату (оскільки 15-ти денний строк погоджений договором), а останні 20% вартості договору ТОВ «Стандарт Україна» мало сплатити протягом 7 календарних днів з моменту пред'явлення ТОВ «Будінвестреконструкція» письмової вимоги, яку останній мав право пред'явити лише після підписання актів виконаних робгг.

В подальшому, відповідно до додаткової угоди від 11.06.2012р. сторони збільшили загальну вартість договору визначивши її в сум1 690108,36 грн. Збільшення суми договору зменшило суму остаточного розрахунку - 40% від вартості договору, та визначило її в сумі 276 043,34 грн.

Відповідно до актів виконаних робіт Відповідачем було виконано роботи на загальну суму 590 538, 66 грн., які були оплачені ТОВ «Стандарт Україна» в сумі 535 529,95 грн., що становить 90,68 % від загальної вартості виконаних робіт, що значно перевищуе зобов'язання ТОВ «Стандарт Україна» по оплаті робіт, строк яких настав.

Виконане ТОВ «Стандарт Україна» зобов'язання по оплаті позивачу виконаних робіт в сумі 535 529,95 грн. є правомірним та відповідає умовам договору, тоді як строк виконання зобов'язання в сумі 55 008,71 грн., як на момент пред'явлення позову так і на цей час не настав, що свідчить про відсутність порушеного права позивача на момент пред'явлення позову, наявність чого є необхідною умовою звернення до суду з позовною заявою, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України. В додаткових поясненнях відповідач зазначив, що роботи, які виконувалися в серпні 2012 року, виконувалися на підставі договору підряду №8, укладеного сторонами 15.07.2012р. І заборгованість виникла саме на підставі цього договору, а не договору №5. Тому просить в позові відмовити.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та додатково зазначив, що роботи позивачем були виконані неякісно. Позивачем використовувався бетон не тої марки який був необхідний, що підтверджується висновком експерта. Тому у відповідача виникло право на притримання. Просить скасувати рішення суду і в позові відмовити.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні вказав. що роботи проводилися та оплата їх здійснювалася на підставі договору №5, про що свідчать виставлені рахунки та їх оплата. Договір № 8, укладений між сторонами не виконувався. Що стосується якості робіт, то це не є підставою для відмови в оплаті робіт. Наслідки неякісного виконання робіт передбачені законом. Тому, якщо відповідач вважає, що роботи неякісні то він має право діяти відповідно до закону. Про проведення експертизи відповідач позивача не повідомляв.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

31.05.12р. між ТОВ «Стандарт України» (замовник) та ТОВ «Будінвестреконструкція» ( підрядник) укладено договір підряду №5.

Відповідно до розділу 1-го Договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати виготовлення фундаментів монолітних залізобетонних виробничого цеху, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього.

Згідно умов вищезазначеного договору, підрядник виконує роботи по цінам, згідно до дотатків до Договору договірною ціною.

Відповідно до п.4.1. договору, загальна вартість договору - 164 042,80 грн. Замовник проводить оплату робіт по цьому договору в наступному порядку: 30% вартості договору - передплата до початку робіт; 30% - на протязі 10 календарних днів після отримання передплати; 20% - на протязі 15 календарних днів; 20% - після підписання акту виконаних робіт (п.4.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року (п.4.2. договору).

До вищезазначеного договору підряду 11.07.12р. сторони уклали додаткову угоду, якою п.4.1. договору виклали в наступній редакції : «Загальна вартість договору становить суму в розмірі 690 108, 36 грн.».

Як вбачається з матеріалів справи, у період червень - серпень 2012р. позивачем виконані роботи за договором підряду на загальну суму 590 538, 66 грн. Виконання робіт на дану суму підтверджується підписаними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2012р. на суму 149 631,73 грн., № 2 за липень 2012р. на суму 140 466,18 грн., № 1 за серпень 2012р. на 185432,04 грн., № 2 за серпень 2012р. на суму 115 008,71 грн., а також підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт. (а.с.15 - 36).

Відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 535 529, 95 грн., що підтверджується наданими копіями платіжних доручень, відомістю операцій по рахунку (зведеною), актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.13р., підписаним сторонами.

Сума боргу складає 55 008, 71 грн. та не заперечується відповідачем.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 55 008,71 грн. заборгованості, а також 1 098, 67 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем оплачені повністю роботи виконані позивачем червні, липні та за актом №1 за серпень. За актом № 2 за серпень виконані роботи оплачені в сумі 60 000 грн. 05.09.2012р. і заборгованість за ці роботи складає 55 008,71 грн.

Відповідач не заперечує наявність заборгованості, але вважає, що не настав строк оплати. Оскільки договором не встановлений строк остаточної оплати виконаних робіт, то у відповідача виникне обов'язок по їх оплаті після пред'явлення позивачем вимоги, відповідно до ст..530 ЦК України. До звернення з позовом, позивач з вимогою до відповідача не звертався.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

Дана норма стосується виконання зобов'язань, в яких строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений тобто коли умовами договору сторони не встановили термін виникнення обов'язку, або самим договором передбачено настання обов'язку виконати зобов'язання моментом прд'явлення вимоги.

Пунктом 4.2. Договору сторони встановили, що остання сума у розмірі 20% вартості робіт сплачується після підписання акту виконаних робіт.

Дана умова договору кореспондується з ч.1 ст.854. ч.4 ст.879 ЦК України, які є спеціальними нормами по відношенню до ст.. 530 ЦК України, яка є загальною нормою, і встановлюють зобов'язання підрядника оплатити обумовлену суму після прийняття (здачі) виконаних робіт.

Крім того слід зазначити, що абз.2 ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, обов'язок відповідача оплатити виконані роботи, тобто здійснити кінцевий розрахунок, виникає після підписання акту виконаних робіт.

Як вже зазначалося вище, заборгованість відповідача виникла у зв'язку з частковою оплатою виконаних робіт за актом №2 за серпень 2012р. На наявному в матеріалах справі Акті № 2 приймання виконаних робіт за серпень 2012р. відсутня дата його підписання.

Як вбачається з виписки по рахунку позивача, відповідачем 05.09.2012р. здійснена оплата 60 000 грн. з призначенням платежу - оплата за будівельні роботи згідно акту виконаних робіт від 31.08.2012р.Таким чином колегія суддів вважає, що роботи за актом № 2 за серпень 2012р. прийняті відповідачем 31.08.2012р. А тому, відповідно до договору і вимог закону, відповідач повинен був оплатити виконані роботи не пізніше 01.09.2012р.

Тому позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% за період з 01.01.2013р. по 31.08.2013р. в сумі 1098,67 грн.

Право позивача на нарахування річних базується на законі і застосування меншого періоду - з 01.01.2013р., а не з моменту прострочення також є правом позивача і не порушує прав відповідача.

Розрахунок позивачем здійснений правильно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Господарський суд невірно дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачем 3% річних у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заперечення відповідача про те, що роботи за серпень виконувалися на підставі договору № 8, не підтверджуються матеріалами справи.

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки з посиланням на договір № 5. В платіжних дорученнях відповідач зазначав, що підставою для оплати є виконання робіт за договором № 5. Крім того, в податкових накладних також зазначався договір № 5. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання робіт позивачем за договором № 8.

Що стосується якості виконаних робіт, то дані обставини не були предметом розгляду судом першої інстанції і не є предметом даної справи, і повинні вирішуватися відповідно до вимог чинного законодавства. Ці обставини не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду підлягає частковому скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року у справі № 904/8833/13 скасувати частково. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна», смт. Васильківка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестреконструкція», м. Павлоград 55 008, 71 грн. заборгованості за договором, 1 098,67 грн. 3% річних та 1 720 , 50 грн. витрат на сплату судового збору.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 07.03.2014р.

Головуючий суддя

---

С.Г.Антонік

Судді

---

Л.В.Чоха

---

Л.О.Чимбар