Постанова

від 27.02.2014 по справі 826/887/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2014 року № 826/887/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія-Набережна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272203, №0000282203 від 13.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантія-Набережна» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 №0000272203, №0000282203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 09.12.2013 №227326-56-22-03-09/24100083 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гарантія-Набережна» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ентхілл»за період з 01.03.2012 по 31.05.2012» є необґрунтованими та спростовуються наявними документами, а відтак прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

25.02.2014 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гарантія-Набережна» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ентхілл»за період з 01.03.2012 по 31.05.2012 за результатом якої складено акт від 09.12.2013 №227326-56-22-03-09/24100083 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує на порушення позивачем вимог пп. 14.1.27, пп. 14.1.36п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 105 515 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 100490 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014:

- № 0000272203, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму 125 613 грн. (за основним платежем 100490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25 123 грн.),

- № 0000282203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 131 892,0 грн. (за основним платежем 105 515 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 379 грн.).

Судом встановлено, що перевірку позивача проведено на виконання постанови слідчого СУ ГУ МВС України у м. Києві в порядку п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, в провадженні СУ ГУ МВС України у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12013110000000314 від 02.04.2013 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння невстановленими особами бюджетними коштами в особливо великих розмірах, виділеним Дарницькою районною в місті києві державною адміністрацією.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, проте щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення за фактом вчинення вказаного вище кримінального правопорушення, а не стосовно посадових осіб позивача, суд не вбачає порушення відповідачем вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України при прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: згідно пояснень громадянина ОСОБА_1 директора та засновника ТОВ «Ентхілл» останній пояснив, що вказане товариство зареєструвати на його ім'я за грошову винагороду, ніякого відношення до діяльності ТОВ «Ентхілл» він не мав, довіреності на представлення інтересів товариства нікому не надавав, договорів не підписував, послуг не надавав.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Ентхілл».

З матеріалів справи вбачається, що між позивача та ТОВ «Ентхілл» укладено договір від 01.03.2012 №01/03ОХна технічне обслуговування охоронних систем, системи спостереження й офісних роботоспособних охоронних систем спостереження, системи переговорних пристроїв і внутрішньої розводки змонтованих в офісних приміщеннях по вул.. Набережно-Хрещатицька, 25 та радіостанцій охоронців та інших приладів охорони, які використовуються для охорони об'єктів.

Крім того, позивача та ТОВ «Ентхілл» укладено договір №01/03Буд від 01.03.2012 на комплексне технічне обслуговування будівлі (комплекс робіт з підтримки справного стану елементів будівлі та заданих параметрів, а також режимів роботи його технічних пристроїв), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25.

В ході виконання вказаних вище договорів сторонами оформлено акти виконаних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що вказані вище договори, акти виконаних робіт, податкові накладні від ТОВ «Ентхілл» містять підписи із відміткою в графі «підпис, прізвище особи, яка склала документ» директора ТОВ «Ентхілл» ОСОБА_1

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі -Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як зазначено вище, згідно поясненнями громадян України ОСОБА_1 директора та засновника ТОВ «Ентхілл» він не мав відношення до зазначених обов'язків покладених на них згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що: первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення. Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту та формування валових витрат, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, а тому такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи викладене, вищевказані первинні не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704.

Крім того, суд зауважує, що акти виконаних робіт та податкові накладні не містять зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції (наданих послуг), тобто оформлені з порушенням згадуваних норм законодавства.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, оскільки первинні документи надані ТОВ «Ентхілл» позивачу на підтвердження реального виконання спірних договорів оформлено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 суд дійшов висновку, що у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, що вказує на обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем вимог пп. 14.1.27, пп. 14.1.36п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України а тому винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на вірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на додану вартість і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія-Набаражна» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда