Ухвала

від 20.05.2014 по справі 826/887/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/887/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія-Набережна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія-Набережна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272203, № 0000282203 від 13.01.2014, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову вказав на те, що позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з контрагентами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на виконання постанови слідчого СУ ГУ МВС України у м. Києві, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гарантія-Набережна» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ентхілл»за період з 01.03.2012 по 31.05.2012. Результати перевірки оформлені актом від 09.12.2013 №227326-56-22-03-09/24100083.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги підпункту пп. 14.1.27, пп. 14.1.36п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 105 515 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 100490 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014: - № 0000272203, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму 125 613 грн. (за основним платежем 100490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25 123 грн.), - № 0000282203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 131 892,0 грн. (за основним платежем 105 515 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 379 грн.).

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ «Гарантія-Набережна» звернулося до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на відсутність підтвердження господарської операції.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Ентхілл» укладено договір від 01.03.2012 №01/03ОХ на технічне обслуговування охоронних систем, системи спостереження й офісних роботоспособних охоронних систем спостереження, системи переговорних пристроїв і внутрішньої розводки змонтованих в офісних приміщеннях по вул. Набережно-Хрещатицька, 25 та радіостанцій охоронців та інших приладів охорони, які використовуються для охорони об'єктів.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Ентхілл» укладено договір №01/03Буд від 01.03.2012 на комплексне технічне обслуговування будівлі (комплекс робіт з підтримки справного стану елементів будівлі та заданих параметрів, а також режимів роботи його технічних пристроїв), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25.

В ході виконання вказаних вище договорів сторонами оформлено акти виконаних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, позивачем не надано жодного документа, який прийнято складати в сучасному діловому обороті в момент здійснення тієї чи іншої господарської операції та згідно яких можливо встановити зміст та обсяг таких операцій. Такими доказами мали бути зокрема - локальні кошториси (прайс листи на послуги), звіти щодо наданих послуг з конкретним переліком робіт.

Крім того деякі податкові накладні, складено не по першій події, тобто з порушенням і тому на їх підставі формувати показники податкової звітності не можливо.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до перевірки надано первинні документи по взаємовідносинам з TOB «Ентхілл», які є юридично дефектними та такими, що не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» оскільки підписи на первинних документах виконані від імені особи, яка заперечує проти своєї участі у діяльності підприємства, а відтак, дані відображені в них вже не можуть приймати участі у податковому обліку, і як наслідок надавати право на формування витрат та податкового кредиту.

Також, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників на додану вартість за зверненням не встановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05.03.2012р.

Тому наявність формально складених первинних документів не підтверджує реальне здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що акти виконаних робіт та податкові накладні не містять зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції (наданих послуг), тобто оформлені з порушенням згадуваних норм законодавства.

Таким чином, оскільки відповідачем доведено правомірність та законність підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за вищевказані правопорушення, то висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на додану вартість і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку є вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено факт здійснення господарських операцій з контрагентами.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія-Набережна" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.