Постанова

від 10.02.2014 по справі 804/387/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р. Справа № 804/387/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Сірик О.О.

представник відповідача 1 та 2 Вовчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Державного інспектора сільського господарства в Дніпропетровській області Туря Олександра Івановича про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування припису, визнання неправомірними висновки, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Державного інспектора сільського господарства в Дніпропетровській області Туря Олександра Івановича (надалі - відповідач 2, разом відповідачі), з наступними позовними вимогами:

1. Визнати противоправними дії Головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, державного інспектора сільського господарства в Дніпропетровській області Тюрі О.І. щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Відродження», складання Акту перевірки дотримання вимог суб'єктами господарювання вимог законодавства від 12.11.2013 року № 614/8 та щодо складання припису № 475/8 від 26.11.2013 року.

2. Визнати противоправним та скасувати припис Головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, державного інспектора сільського господарства в Дніпропетровській області Тюрі О.І. № 475/8 від 26.11.2013 року.

3. Визнати неправомірними висновки Державної інспекції сільського господарства Дніпропетровської області, викладені в Акті перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства від 12.11.2013 року № 614/8, складеного Головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області Тюрею О.І. під час проведення позапланової перевірки дотримання ТОВ «Відродження» вимог земельного законодавства щодо: недодержання ТОВ «Відродження» вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, а саме договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року, укладеного між Васильківської районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та ТОВ «Відродження»; невиконання ТОВ «Відродження» заходів, передбачених у проектах землеустрою; відсутності у ТОВ «Відродження» невід'ємної частини Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року, а саме проекту відведення земельної ділянки; порушення земельного законодавства ТОВ «Відродження» в частині зміни складу угідь.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає дії відповідачів щодо проведення перевірки його господарської діяльності з питань дотримання вимог земельного законодавства такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже припис, винесений за наслідками такої перевірки підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 затверджене Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Держсільгоспінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

В силу п. 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, серед іншого, складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації усіх форм власності, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України; отримувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держсільгоспінспекцію України завдань; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства.

Положеннями статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

За правилами ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у вказаній сфері та розглядати відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що відповідачем 2 було проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Відродження» вимог земельного законодавства на підставі наказу від 29.10.2013 р. №1391 та направлення на перевірку від 29.10.2013 р. №1391.

Відповідно до змісту направлення від 29.10.2013 р. №1391 підставою для проведення перевірки є вимога прокуратури Васильківського району Дніпропетровської області від 22.10.2013 р. №41-1410 вих.13, предмет перевірки: дотримання позивачем вимог земельного законодавства щодо наявності правовстановлюючих документів та цільового використання земельних ділянок, розташованих на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Позивач отримав дане направлення 06.11.2013 р., про що свідчить відповідна відмітка на документі (а.с.51).

За результатами перевірки було складено Акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства від 12.11.2013 р. №614/8 (надалі - Акт перевірки) (а.с.31-45), якими встановлені наступні порушення: 1) наданий посадовими особами ТОВ «Відродження» договір оренди земельної ділянки не містить його невід'ємної частини, а саме проекту відведення земельної ділянки, як це передбачено ст. 15 «Про оренду землі». З огляду на викладене, встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують не є можливим, що тягне за собою наслідки, передбачені п.4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Натомість право оренди TOB «Відродження» земельних ділянок зареєстровано Реєстраційною службою Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області. Згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права номер запису 2464161 на площу 91,0291 га з яких 1,822 га землі під господарськими будівлями і дворами, № 2466147 на площу 51,0237 га, № 2462236 на площу 29,9896 га. 2) Шляхом проведення обмірів мірною стрічкою та використовуючи внутрішньогосподарські карти ТОВ «Відродження», розбиті по кварталах та клітках було встановлено, що під багаторічними насадженнями використовуються земельні ділянки загальною площею 75,1605 га, решта 95,0609 га знаходиться в обробленому стані (проведена оранка, відсутні багаторічні насадження) з яких 4,48 га знаходиться під стернею після збирання врожаю соняшнику. Зміна складу угідь земельної ділянки може відбуватись лише за відповідною документацією із землеустрою (стаття 20 Закону України «Про землеустрій») та реєстрацією нових угідь у державному земельному кадастрі, як це визначено статтею 203 Земельного Кодексу України і статтями 15,33 Закону України «Про державний земельний кадастр». Для земельних ділянок сільськогосподарського призначення такою документацією є проект еколого - економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (стаття 52 Закону України « Про землеустрій»). Власник земельної ділянки не має права самостійно змінювати склад угідь земельної ділянки. Такі дії тягнуть за собою відповідальність, яка передбачена п.1 ст. 211 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі Акта перевірки складено припис від 26.11.2013 р. №475/8 (а.с.46), яким встановлено, що на момент проведення перевірки ТОВ «Відродження» керівник Шапран М.О. використовує земельні ділянки загальною площею 172,0424 га надані в оренду під багаторічними насадженнями на території Васильківської селищної ради. Право оренди зареєстровано Реєстраційною службою Васильківського РУЮ згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису 2464161 на площу 91.0291 га з яких 1,821 га землі під господарськими будівлями і дворами, № 2466147 на площу 51.0237 га, № 2462236 на площу 29.9896 га. Шляхом проведення обмірів мірною стрічкою було встановлено, що під багаторічними насадженнями використовуються земельні ділянки загальною площею 75,1605 га, решта 95,0609 га знаходиться в обробленому стані (проведена оранка, відсутні багаторічні насадження) з яких 4.48 га знаходиться під стернею після збирання врожаю соняшнику. Дані дії свідчать про зміну складу угідь земельної ділянки без розроблення відповідної документації із землеустрою, як це передбачено статтями 20.51,52 Закону України «Про землеустрій», та порушення вимог щодо реєстрації нових угідь у державному земельному кадастрі, визначені статтею 203 Земельного Кодексу України і статтями 15,33 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Підприємству встановлено 30-денний термін вжити заходи щодо усунення даних порушень земельного законодавства та укласти договір з відповідною організацією на виготовлення проекту еколого - економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Позивач даний припис отримав 28.11.2013 р., про що свідчить відповідна відмітка на документі.

05.12.2013 р. складено постанову про накладення адміністративного стягнення №325 (а.с.47-49).

Позивач копію даної постанови отримав 28.11.2013 р., про що свідчить відповідна відмітка на документі.

Позивач вважає протиправними дії відповідача 2 щодо проведення перевірки з огляду на таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду контролю). їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Частиною 2 ст. 2 даного закону визначені відносини, що виникають під час здійснення заходів, на які не поширюється дія цього Закону, серед яких відсутні відносини, що виникають під час здійснення заходів земельного контролю.

Проте підстави для проведення позапланової перевірки діяльності суб'єктів господарювання закріплені в ст. 6 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Аналогічні підстави закріплені також у Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, який безпосередньо регулює порядок проведення перевірок Державною інспекцією сільського господарства, затверджений 25.02.2013 року Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132.

Тобто, відповідно до наведеного вище, позивач вважає, що вимога прокуратури Васильківського району Дніпропетровської області не є підставою для проведення позапланової перевірки господарської діяльності ТОВ «Відродження», а отже перевірка проведення без наявної на те правової підстави.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», встановлено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Проте в направлення на перевірку зазначено строк проведення даної перевірки з 30.10.2013 р. по 12.11.2013 р. - тобто більше ніж 10 передбачених законом днів.

Також, позивач вказує, що припис було складено з пропущенням 5-денного строку, встановленого ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 6 Положення встановлено, що Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Положення про Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року № 770 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2012 року за № 34/20347.

Згідно із пп. 4.1 п. 4 вказаного Положення державні інспекції сільського господарства в областях наділені повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок (ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Правові засади проведення органами Державної інспекції сільського господарства України перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, перелік питань та уніфіковану форму акта перевірки затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.08.2013 року № 503 «Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю)», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1459/23991.

Згідно вказаного наказу, його прийнято відповідно до Земельного кодексу України, Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про дорожній рух», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про насіння і садивний матеріал», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2010 року № 1850-р «Про забезпечення здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У силу вимог розділу 2 Переліку питань для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства до переліку питань перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства відносяться: 1. Наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку; 2. Дотримання меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка; 3. Додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання в користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; 4. Виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; 5. Наявність самовільно зайнятих земель; 6. Виконання власниками земельних ділянок та землекористувачами заходів, передбачених у проектах землеустрою; 7. Наявність спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки (у випадках, передбачених законодавством); 8. Виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву (у разі здійснення таких робіт); 9. Своєчасність проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; 10. Дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень; 11. Збереження межових знаків; 12. Дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; 13. Виконання заходів, передбачених проектами землеустрою, щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, осолонцювання, пересушення, ущільнення, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям; 14. Розміщення, проектування, будівництво та введення у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; 15. Додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (за їх наявності); 16. Чи заподіяна шкода земельним ресурсам унаслідок: самовільного зайняття земельної ділянки; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу; непроведення рекультивації порушених земель.; 16. Зміна показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення; 17. Своєчасність проведення заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, передбачених проектом землеустрою; 18. Дотримання стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; 19. Дотримання вимог проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; 20. Дотримання вимог щодо виконання приписів, виданих за результатами раніше здійснених контрольних заходів.

У ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Порядок здійснення державного контролю конкретизовано у статтях 4 -7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Дійсно, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, до якого не входить проведення позапланових заходів на листи (вимоги) органів прокуратури.

Проте, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих та підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

Статтею 8 цього закону встановлено, що вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Щодо строків слід додати, що чинним законодавством визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Конкретним же терміном завершення строку є 24 година останнього дня строку.

Окрім зазначеного, у своєму запереченні відповідач 1 пояснив, що фактично перевірка була розпочата 06.11.2013 р. та тривала 6 робочих днів, про що свідчить підпис представника позивача на документі про отримання даного направлення.

Щодо порушення строку складання припису слід зазначити, що порядок оформлення та вручення приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства врегульовано Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства» який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 2013 р. за № 373/22905.

Так, п.1.2. Порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога державного інспектора сільського господарства, яка оформляється, вручається (надсилається) керівникам юридичних осіб та фізичним особам ( у тому числі керівникам суб'єктів господарювання та фізичним особам - підприємцям) щодо усунення порушень земельного законодавства.

Пунктом 2.1. вказаного порядку зазначено, що з метою припинення порушення земельного законодавства та усунення його наслідків державний інспектор вручає (надсилає) особі, яка його здійснила, чи особі, яка є відповідальною за дотримання вимог земельного законодавства, припис за формою. Строк усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30 днів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) сфері господарської діяльності» у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Проте, факт того, що вказаний припис було винесено за сплином 5 днів, не спростовує наявність встановленого державним інспектором порушення та не може вважатися підставою для визнання припису неправомірним.

Отже, перевірка ТОВ «Відродження» проведена за наявності належної підстави, яка визначена ч. 2 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статтями 8, 20 Закону України «Про прокуратуру», якими не передбачено необхідності отримання згоди центрального органу виконавчої влади на проведення перевірки.

Дане твердження викладене у листі-роз'ясненні Держсільгоспінсиекції України від 25.01.2013 р. № 76/6-1/2-13 (а.с.199).

Враховуючи, що правові засади проведення перевірок органами Державної інспекції сільського господарства України визначено на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд констатує обов'язковість виконання вимог вказаного закону при проведенні відповідачем перевірки дотримання вимог земельного законодавства суб'єктами господарювання.

За таких обставин, у суду не має підстав вважати протиправними дії відповідача 2 щодо проведення позапланової перевірки позивача.

Судом встановлено, що підставою для винесення оспорюваного припису є зміна складу угідь земельної ділянки без розроблення відповідної документації із землеустрою (проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь).

Позивач заперечує проти даних висновків та наводить такі доводи.

05.06.2007 р. було укладено Договір оренди землі між Васильківської районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та ТОВ «Відродження», предметом якого є оренда земельної ділянки площею 172,0424 га що розташована на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області (а.с.53-54).

Згідно Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 9298751, № 9306111, № 9291291 від 12.09.2013 року на підставі даного Договору за ТОВ «Відродження» було зареєстровано право оренди трьох окремих земельних ділянок (а.с.55-57).

Крім того, ТОВ «Відродження» придбало з прилюдних торгів фруктовий сад, який знаходиться на земельних ділянках, переданих ТОВ «Відродження» в оренду, що підтверджується свідоцтвом серії АЕА № 694180 виданим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. від 22.05.2001 року, відповідно до якого ТОВ «Відродження» належить на праві приватної власності майно, яке складається з фруктового саду, розташованого на земельній ділянці місцевої ради, розміром 118,29 га, який знаходиться в смт. Васильківка, Васильківського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1849 (а.с.99); свідоцтвом серії АЕА № 348392 виданим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. від 22.05.2001 року, відповідно до якого ТОВ «Відродження» належить на праві приватної власності майно, яке складається з фруктового саду, розташованого на земельній ділянці місцевої ради, розміром 51,29 га, який знаходиться в смт. Васильківка, Васильківського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1850 (а.с.98); свідоцтвом серії АЕА № 348394 виданим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. від 22.05.2001 року, відповідно до якого ТОВ «Відродження» належить на праві приватної власності комплекс будівель адмінбудівлі, фруктосховище, гараж та інші) який знаходиться в смт. Васильківка, Васильківського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1848 (а.с.100).

Факт набуття ТОВ «Відродження» права власності на фруктовий сад також підтверджується Актами про проведення прилюдних торгів з реалізації нежилого приміщення від 18.05.2001 р. (а.с.101-103) та Протоколами №№ 1,2,3 проведення прилюдних торгів від 15.05.2001 р. (а.с.104-106).

Позивач зазначив, що частина дерев придбаного фруктового саду була старою, пошкоджена хворобами та шкідниками, деякі дерева знищені пожежею. Тому підприємством було проведено заходи щодо збереження родючості ґрунту та його характеристик, зокрема, розкорчування старих дерев та сидерації земель.

На підтвердження даних заходів надано Договір №02/04/2012 від 02.04.2012 року та Договір 02/08/2012 від 02.08.2012 року на розкорчування старого фруктового саду, укладені між ТОВ «Відродження» та ТОВ «Капіталбуд сервіс» (а.с.73-78) та Договір №06/2013 від 03.06.2013 року між ТОВ «Відродження» та ФОП ОСОБА_7 про надання послуг з обслуговування, підготовки та проведення сидерації земель (163-168).

А тому, на думку позивача, посилання державного інспектора в Акті на наявність 4,48 га, які знаходиться під стернею після збирання урожаю соняшнику, саме і пітверджує проведення сидераційних робіт. Позивач вказує, що підприємство не отримувало жодного доходу від висадженого в цьому році соняшника, та навпаки, відповідно до договору про надання послуг, несе витрати про проведенню даних заходів.

Тобто, відповідно до вищезазначеного, всі заходи, які проводить ТОВ «Відродження» на земельних ділянках, наданих в оренду, здійснюються виключно в процесі вирощування фруктового саду, та за технологіями, які передбачають найбільш ефективне та безпечне використання землі.

Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Стаття 22 Земельного кодексу України, встановлює, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги га інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до 35 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Тобто, на думку позивача, підприємство жодним чином не порушує земельне законодавство під час користування земельними ділянками, наданими в оренду за договором від 25.06.2007 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст.22 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Пунктом 18 перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що на період до 1 січня 2015 року вимоги частини четвертої ст. 22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.

Позивач зазначив, що в його користуванні знаходиться три земельні ділянки: земельна ділянка кадастровий номер №1220755100:01:002:0010, (загальною площею - 91,0291 га, у тому числі під садами - 89.2081 га, під господарськими будівлями та спорудами - 1,8210 га.); земельна ділянка кадастровий номер №1220755100:01:006:0059 (загальною площею - 51,0237 га); земельна ділянка кадастровий номер №1220755100:006:0004 (загальною площею: 29,9896 га).

Тобто, загальна площа жодної із земельних ділянок, які передні в оренду ТОВ «Відродження» не перевищує 100 га. А тому, на думку позивача, вимога про обов'язкову наявність проекту землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь для ТОВ «Відродження» буде обов'язковою лише з 01.01.2015 року.

Позивач вважає, що зазначені вище проекти еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь мають складатися окремо для кожної ділянки, оскільки земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).

Крім того, відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Тому ТОВ «Відродження» вважає, що за договором оренди земельної ділянки від 25.06.2007 р. позивачу було надано право володіння та користування трьома окремими земельними ділянками (площами 91,0291 га. 51,0237 га та 29,9896 га), а не однієї земельною ділянкою площею 172,0424, що по-перше не суперечить чинному законодавству, по-друге підтверджується трьома наведеними вище витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, права та обов'язки як орендаря (землекористувача) у позивача виникли окремо для кожної з трьох земельних ділянок.

Суд не погоджується з таким висновком позивача огляду на наступне.

01.08.2010 р. набув чинності Закон України від 04.06.2009 р. № 1443-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості грунтів», яким було змінено правила використання земель сільськогосподарського призначення.

Вищезгаданим Законом були знесені зміни до Земельного кодексу України, згідно яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, щільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов'язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

У відповідності до ст. 52 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858 IV - Проекти землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають: а) розміщення виробничих будівель і споруд; б) організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури; в) визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; г) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні; ґ) проектування полів сівозміни; д) розробку плану переходу до прийнятної сівозміни; е) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

Механізм розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь визначено Порядком розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 р. № 1134.

На період до 1 січня 2015 року зазначені вимоги поширено на власників землі та землекористувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш ніж 100 гектарів.

Крім того, з 01 січня 2013 року набула чинності нова редакція ст.55 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою встановлюється відповідальність за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, а також використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Відповідно до пп. 1.1. та 4.1 договору оренди землі від 25.06.2007 р. ТОВ «Відродження» передано у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 172,0424 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, згідно наданих позивачем документів також вбачається розмір земельної ділянки розміром 172,0424 га відповідно до Висновку Васильківського районного відділу земельних ресурсів про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №3183 від 01.08.2007 р. (а.с.71).

Таким чином, враховуючи беззаперечність факту користування позивачем земельною ділянкою площею більше 100 га, суд приходить до висновку про обґрунтованість оспорюваного припису.

Щодо вимоги позивача визнати неправомірними висновки Державної інспекції сільського господарства Дніпропетровської області, викладені в Акті перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства від 12.11.2013 року № 614/8 суд зазначає наступне .

У контексті даної позовної вимоги позивач не згоден з висновками Акту перевірки щодо недодержання ТОВ «Відродження» вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, а саме договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 р., укладеного між Васильківської районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та ТОВ «Відродження»; невиконання ТОВ «Відродження» заходів, передбачених у проектах землеустрою; відсутності у ТОВ «Відродження» невід'ємної частини Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 р., а саме проекту відведення земельної ділянки; порушення земельного законодавства ТОВ «Відродження» в частині зміни складу угідь.

На підтвердження обґрунтованості даної вимоги позивач посилається на наступні обставини.

А акті перевірки в графі «додержання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок» - зазначено «ні».

Проте ТОВ «Відродження» вважає, що жодних порушень в процесі укладення договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року допущено не було.

Відповідно до розпорядження Голови Васильківської районної державної адміністрації від 05.06.2007 р. було затверджено розроблений ТОВ «Геосервіс» проект відведення земельної ділянки, що передається в оренду, передано ТОВ «Відродження» в оренду із земель запасу на території Васильківської селищної ради земельну ділянку загальною площею 172,0424 га. Земельну ділянку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 50 років.

На виконання даного розпорядження 08.06.2007 р. було складено Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі, що надається в оренду ТОВ «Відродження», підписаний начальником відділу земельних ресурсів, головою Васильківської селищної ради, землевпорядником Васильківської селищної ради, та суміжними землекористувачами.

25.06.2007 р. було укладено безпосередньо і сам договір оренди земельної ділянки.

В подальшому ТОВ «Відродження», звернулося до Реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції з заявою про реєстрацію права оренди на земельні ділянки, передані в оренду за договором від 25.06.2007 року.

Договір оренди землі і вся землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки, на думку позивача, пройшла процедуру реєстрації права оренди, що підтверджує повну їх відповідність законодавству України та відсутність будь-яких порушень при укладенні даного договору.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що договір оренди земельної ділянки неодноразово проходив процедуру перевірки на відповідність його всім нормам земельного законодавства.

Зокрема, відповідно до висновку Васильківського районного відділу земельних ресурсів № 183 від 01.08.2007 р., про який було вказано раніше, було встановлено, що при складанні договору вимоги законодавства України не порушені, а сам договір відповідає чинному законодавству України.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Відродження» не було надано невід'ємної частини договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року, а саме проекту відведення земельної ділянки.

Позивач звертає увагу, що відповідач не витребував під час перевірки проекту відведення земельної ділянки, усі документи надавались позивачем на усну вимогу прокуратури Васильківського району Дніпропетровської області, що підтверджується супровідними листами ТОВ «Відродження» з відміткою про отримання прокуратурою від 08.11.2013 р. та від 11.11.2013 р., серед додатків в яких зазначений проект відведення земельної ділянки (а.с.171-173).

Проте, дане посилання позивача не підтверджує надання проекту відведення земельної ділянки до перевірки відповідачу.

Крім зазначеного, позивач вказує, що у Акті перевірки обов'язково повинна бути наведена план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів) відповідно до Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо.

Проте, позивачем не враховано, що даний документ долучається до Акту перевірки у разі необхідності, відповідно до згаданого Порядку та п.6.1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З огляду на викладене суд вважає за необхідність зазначити наступне.

За змістом ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведених процесуальних норм закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень (у разі бездіяльності - відповідні дії повинні, або не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції), та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Дана позовна вимога не відповідає наведеним критеріям. Адже такі дії та є лише службовою діяльністю працівників Державної інспекції сільського господарства на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки (так само як і її непроведення) не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та обов'язків.

Зміст та висновки Актів перевірок не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб, які проводять перевірки, а відтак такі висновки не можуть заподіяти шкоду позивачу.

Дані висновки ґрунтуються на рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема по справах №№ К/9991/48796/12, 21-237а13, К-35962/10.

За наведених обставин у сукупності, враховуючи що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Державного інспектора сільського господарства в Дніпропетровській області Туря Олександра Івановича про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування припису, визнання неправомірними висновки, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 14.02.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіВ.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун