Постанова

від 03.02.2014 по справі 804/1442/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 р. Справа № 804/1442/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Юрченко О.О.

представник відповідача Резніков Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства Науково-виробничого підприємства «Павлоградський хімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 року Державне підприємство Науково-виробниче підприємство «Павлоградський хімічний завод» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000302330 та №0000312330 від 24.09.2013 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Викуп» (ЄДРПОУ 35917680) у серпні-листопаді 2011 р., ТОВ «Ліга» (ЄДРПОУ 24483948) у березні 2012 р., ТОВ «Єврозв'язок» (ЄДРПОУ 33119083) у листопаді 2012 р.

По результатам проведення вказаної перевірки податковим органом було складено Акт від 10.09.2013 р. № 178/23.3-14310112 (надалі - Акт), яким встановлено нереальність проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Викуп», ТОВ «Ліга», ТОВ «Єврозв'язок» та юридичну дефектність первинних документів.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 65333,00 грн., в тому числі по періодах: III квартал 2011 р. - 19668,00 грн., IV квартал 2011 р. - 18770,00 грн., I квартал 2012 р. - 409,00 грн., IV квартал 2012 р. - 26486,00 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за рахунок завищення податкового кредиту на суму 40595,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2011 р. - 1300,00 грн., вересень 2011 р. - 6474,00 грн., жовтень 2011 р. - 2368,00 грн., листопад 2011 р. - 5051 грн., березень 2012 р. - 177,00 грн., листопад 2012 р. - 25255,00 грн.

На підставі Акту, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 р. № 0000302330 на суму 60892,50 грн. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; від 24.09.2013 р. № 0000312330 на суму 49519,25 грн. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач звертався до відповідача з зауваженнями та скаргами на оскаржувані податкові повідомлення рішення, які залишені без змін відповідними рішеннями контролюючого органу.

Копії даних скарг та рішень до суду не надані.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки податковим органом використано наступні документи:

1. Копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Викуп»:

- договір від 18.08.2011 р. №180803;

- видаткова накладна від 29.08.2011 р. №РН-8-29004;

- податкова накладна від 29.08.2011 р. №634;

- виписка банку за 26.08.2011 р.;

- багажна відомість від 31.08.2011 р.;

- наказ на відрядження від 30.08.2011 р. №51 - ком;

- акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2011 по 28.02.2013;

- реєстр отриманих податкових накладних.

- договір від 21.09.2011 р. №210901;

- рахунки-фактури від 21.09.2011 р. №СФ-9-21001, від 05.10.2011 р. №СФ-10-05002, від 15.11.2011 р. №СФ-11-1506;

- видаткові накладні від 22.09.2011 р. №РН-9-22002, від 12.10.2011 р. №РН-10-1203, від 07.11.2011 р. №РН-11-0/06;

- податкові накладні від 22.09.2011 р. №432, від 12.10.2011 р. №234, від 07.11.2011 р. №126;

- платіжні доручення від 26.09.2011 р. №1557, від 06.10.2011 р. №1594. від 24.11.2011 р. №1847;

- карточка клієнта ТОВ «Викуп» з 01.01.2011 р. по 28.02.2013 р.;

- наказ на відрядження від 30.08.2011 р. №51 - ком;

- акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2011 по 28.02.2013;

- реєстр отриманих податкових накладних.

2. Копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга»:

- податкова накладна від 13.03.2012 р. №86;

- виписка банку за 13.03.2012 р.;

- рахунок-фактура від 13.03.2012р. №СФ-13/03-1;

- видаткова накладна від 26.03.2012р. №26031 ;

- прибутковий ордер від 19.04.2012 №28/520;

- вантажна декларація «Нічний експрес» №6593230;

- оборотна відомість по рахунку 6311;

- витяг з реєстру отриманих податкових накладних.

3. Копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Єврозв'язок»:

- договори від 06.11.2012 р. №5138612, від 06.11.2012 р. №5138712;

- податкові накладні від 20.11.2012 р. №86, від 20.11.2012 р. №87, від 28.11.2012 р. №127 від 28.11.2012р. №128;

- виписки банку за 16.11.2012 р. і за 05.12.2012 р.;

- акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 28.11.2012 р. №АВР-183 і №АВР-184;

- реєстр отриманих податкових накладних.

4. Податкові декларації з податку на прибуток і податку на додану вартість.

5. Акт ДНІ у Печерському районі м. Києва від 13.05.2013 №1623/22.8/35917680 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» (35917680) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р.

6. Акт Індустріальної ДПІ м. Харкова від 15.08.2012 №568/22-207/24483948 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга» (24483948) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень - травень 2012 р.

7. Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.04.2013 р. №373/2203/33119083 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Єврозв'язок»(33119083) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Тібус» (36222404) за листопад 2012 р. їх реальності та повноти відображення в обліку.

8. Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи та АРМи: АІС «Картка платника», АІС «Зустрічні перевірки», АІС «Облік податків та платежів», АІС «Податковий блок», АРМ «Бест Звіт», АРМ «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в Розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Судом встановлено, що у період, який перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ «Викуп», ТОВ «Ліга», ТОВ «Єврозв'язок».

Перевіркою встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

1. З ТОВ «Викуп» згідно договорів постачання від 18.08.2011 р. №180803 та від 21.09.2011 р. №210901, відповідно до яких продавець (ТОВ «Викуп») зобов'язується передати товар (коронки) і належні документи відповідно до замовлень і потреб, а покупець (позивач) повинен отримати даний товар та оплатити його повну вартість.

Під час перевірки підприємством не надано ТТН та подорожні листи.

Відповідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення сум ПДВ за вересень і жовтень 2011 р. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Викуп» та податковим кредитом позивача в сумі 8842,00 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби з метою вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження №20303/10/22.8-10 від 13.05.2013р. здійснено вихід на податкову та фактичну адресу ТОВ «Викуп» - 01014. м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 28/2 за результатами чого встановлено, що за вищезазначеною адресою ТОВ «Викуп» та його посадові особи не знаходиться, відповідно до даних, що містяться в АІС «Податковий блок» стан ТОВ «Викуп» - «11» припинено, але не знято з обліку, у зв'язку з чим складено Акт від 13.05.2013 № 1623/22.8/35917680 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р.».

Даним Актом встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Викуп» здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

2. З ТОВ «Ліга» позивач мав взаємовідносини відповідно до рахунку-фактури на постачання муфт та проводу на загальну суму 1062,00 грн., в т.ч. ПДВ 177,00 грн. без укладання угод.

Відповідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення сум ПДВ за березень 2012 р. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Ліга» та податковим кредитом позивача в сумі 177,00 грн.

Згідно отриманого Акту Індустріальної ДПІ м. Харкова від 15.08.2012 р. №568/22-207/24483948 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ліга» (24483948) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень-травень 2012 р.» встановлено, що підприємство за адресою реєстрації не знаходиться, стан ТОВ «Ліга» на 10.09.2013 р. -30 «в стані переходу до іншої ДПІ».

Від відділу податкової міліції Індустріальної МДПІ м. Харкова отримано висновок щодо наявності фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ліга». Згідно податкової звітності станом на січень 2012 р. зареєстрований 1 працівник, підприємство не має складських приміщень, автотранспорту, офісного приміщення.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Ліга» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, (внаслідок чого у ТОВ «Ліга» перевіркою неможливо встановити об'єкти оподаткування по операціях з придбанням та продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям та постачальників за період за березень - травень 2012 р. в розумінні ст. ст. 185, 187,188,194,196,197,198.199,200 Податкового Кодексу України.

Таким чином, по ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24483948) відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків за період за березень - травень 2012 р.

3. З ТОВ «Єврозв'язок» згідно: 1. договору підряду від 06.11.2012 р. №5138612, за яким замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Єврозв'язок») зобов'язується у відповідності до умов даного договору виконати роботи по капітальному ремонту джерел безперебійного живлення типу ONLINE UPS HP, перелік яких наведено у Додатку №1 до даного договору, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх; 2. договору підряду від 06.11.2012 р. №5138712, за яким замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Єврозв'язок») зобов'язується у відповідності до умов даного договору виконати разові роботи по сервісно-профілактичному обслуговуванню телефонної станції Media Server S8500 виробництва AVAYA з розширенням на 24 цифрових номери, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення сум ПДВ за листопад 2012 р. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Єврозв'язок» та податковим кредитом позивача в сумі 25225,20 грн.

За наслідками перевірки ТОВ «Єврозв'язок» згідно Акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.04.2013 р. №373/2203/33119083 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Єврозв'язок» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Тібус» (36222404) за листопад 2012 р., їх реальності та повноти відображення в обліку» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404), ТОВ «ВІН-ПЕЛЕТА» код ЄДРПОУ 36632038; ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», код ЄДРПОУ 35537363, ТОВ «Екомост». код ЄДРПОУ 35764060, ПСП «Родіна», код ЄДРПОУ 30749514, ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» код ЄДРПОУ 24662711, ТОВ «ПСЬОЛ ЛТД» код ЄДРПОУ 31913519, ТОВ «Компанія «Імпорт-офіс». код ЄДРПОУ 37773022, ТОВ «Новітні телекомукаційні рішення», код ЄДРПОУ 34760573, ПАТ «Бориспільський завод», код ЄДРПОУ 31936646, ТОВ «Теплічний», код ЄДРПОУ 30837778, ТОВ Фірма «Сана ЛТД», код СДРПОУ 20223191, ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод», код ЄДРПОУ 14310112, ТОВ «Агрофірма «Агротіс», код ЄДРПОУ 30228170, ТОВ «ЄВРОБУД». код ЄДРПОУ 32430630, ФОП ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3.

Беручи до уваги наведені факти, які свідчать про відсутність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки від постачальників ТОВ «Викуп», ТОВ «Ліга», ТОВ «Єврозв'язок» до позивача, на думку контролюючого органу виключають правомірність визначення платником податків податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та сплати продавцю вартості товару.

В зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх виду, обсягів, якості та розрахунків, а саме, встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій - по ланцюгу постачання ТОВ «Викуп», ТОВ «Ліга», ТОВ «Єврозв'язок» з покупцем (позивачем), податковим органом зроблений висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Викуп» у серпні-листопаді 2011 року, ТОВ «Ліга» у березні 2012 року, ТОВ «Єврозв'язок» у листопаді 2012 року, та відсутності об'єкта оподаткування, який підпадає під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при придбанні ТМЦ (послуг) у ТОВ «Викуп» в серпні-листопаді 2011 р. на суму ПДВ - 15193 грн., у ТОВ «Ліга» в березні 2012 року на суму ПДВ - 177 грн., у ТОВ «Єврозв'язок» в листопаді 2012 р. на суму ПДВ - 25225 грн.

Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів (податкових та видаткових накладних, інше), що були досліджені податковим органом, та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Під час судового розгляду справи позивачем надано всю первинну документацію підприємства, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Викуп», ТОВ «Ліга», ТОВ «Єврозв'язок», а саме по взаємовідносинам з ТОВ «Викуп»: договір постачання від 18.08.2011 р. №180803 (а.с.64); видаткова накладна від 29.08.2011 р. №РН-8-29004 (а.с.65); податкова накладна від 29.08.2011 р. №634 (а.с.66); виписка банку за 26.08.2011 р. (а.с.67); багажна відомість від 31.08.2011 р. (а.с.68); наказ на відрядження від 30.08.2011 р. №51 - ком (а.с.69); акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2011 по 28.02.2013 (а.с.70); договір постачання від 21.09.2011 р. №210901 (а.с.78); рахунки-фактури від 21.09.2011 р. №СФ-9-21001, від 05.10.2011 р. №СФ-10-05002, від 15.11.2011 р. №СФ-11-1506 (а.с.79-81); видаткові накладні від 22.09.2011 р. №РН-9-22002, від 12.10.2011 р. №РН-10-1203, від 07.11.2011 р. №РН-11-0/06 (а.с.82-84); податкові накладні від 22.09.2011 р. №432, від 12.10.2011 р. №234, від 07.11.2011 р. №126 (а.с.85-87); платіжні доручення від 26.09.2011 р. №1557, від 06.10.2011 р. №1594. від 24.11.2011 р. №1847 (а.с.88-90); карточка клієнта ТОВ «Викуп» з 01.01.2011 р. по 28.02.2013 р. (а.с.91); по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга»: податкова накладна від 13.03.2012 р. №86 (а.с.99); рахунок-фактура від 13.03.2012р. №СФ-13/03-1 (а.с.92); платіжне доручення №6482 від 12.03.2012 р. (а.с.93); видаткова накладна від 26.03.2012р. №26031 (а.с.94); прибутковий ордер від 19.04.2012 №28/520 (а.с.96); вантажна декларація «Нічний експрес» №6593230 (а.с.95); оборотна відомість по рахунку 6311 (а.с.98); по взаємовідносинам з ТОВ «Єврозв'язок»: договори підряду від 06.11.2012 р. №5138612, від 06.11.2012 р. №5138712 (а.с.107-116); податкові накладні від 20.11.2012 р. №86, від 20.11.2012 р. №87, від 28.11.2012 р. №127 від 28.11.2012р. №128 (а.с.117-120); акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 28.11.2012 р. №АВР-183 та №АВР-184 (а.с.100-101, 104-105); рахунки-фактури №ЕС-0002121, №ЕС-0002122 від 09.11.2012 р. (а.с.102,105); вантажна декларація від 28.11.2012 р. (а.с.103);

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та його контрагентами свідчить, що вони оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору поставки, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під час судового засідання відповідач підтвердив, що до перевірки позивачем було надано усі необхідні первинні документи підприємства, щодо змісту та оформлення яких жодних зауважень висловлено не було.

А отже, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Щодо висновку відповідача про нереальність укладених правочинів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих/отриманих товарів/послуг.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки та залишились не спростованими в ході судового розгляду.

Стосовно посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів податкових органів, суд зазначає наступне.

Основним засобом встановлення порушень платника податків та причетності ланцюгу постачання до платника податку як кінцевого вигодо набувача були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз в розрізі контрагентів.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджена практикою (Постанови ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11). Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Слід врахувати, що під час судового засідання відповідач підтвердив, що висновки, викладені в Акті перевірки зроблені виключно на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236, визначено виключний перелік випадків, за яких складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Так, відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання довідки про результати проведення зустрічної звірки (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно з вимогами до форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання обов'язково зазначаються причини неможливості проведення зустрічної звірки. При цьому, при зазначенні причин неможливості проведення зустрічної звірки мають бути вказані реквізити документів, що підтверджують цей факт (копії таких документів додаються до акта).

Суд звертає увагу, що згідно Актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів податковим органом, без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, зроблено висновки про відсутність факту реального здійснення господарських операцій і контрагентів і позивача.

Таким чином, суд не може приймати доводи відповідача, викладені в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок як належний та достатній доказ правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, суд критично оцінює використання відповідачем Акту зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Єврозв'язок», як підставу для висновку перевірки позивача, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Крім того, відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 за наслідками проведення зустрічної звірки відповідним податковим органом складається довідка про зустрічну звірку, а не Акт.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004р. по справі 8/140, від 29.10.2010р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини другої ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до - надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит / бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов Державного підприємства Науково-виробничого підприємства «Павлоградський хімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Науково-виробничого підприємства «Павлоградський хімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним (недійсним) і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.09.2013 р. №0000302330.

Визнати протиправним (недійсним) і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.09.2013 р. №0000312330.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Науково-виробничого підприємства «Павлоградський хімічний завод» судовий збір в сумі 2209,00 грн. (дві тисячі двісті дев'ять грн., 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 07.02.14 Суддя З оригіналом згідно В.С. Парненко В.С. Парненко Помічник судді Ю.Ю. Ковтун