Ухвала

від 18.09.2014 по справі 804/1442/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 рокусправа № 804/1442/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Чабаненко С.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року у справі №804/1442/14 за позовом Державного підприємства "Науково-виробничого об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень №0000302330 та №0000312330 від 24.09.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо укладання позивачем угод з контрагентами які не спричинили реального настання юридичних наслідків та не мають реального товарного характеру, оскільки мають всі первинні документи, а висновки відповідача є припущеннями та ґрунтуються на інформації інших податкових органів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014р. позов було задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення. Зокрема зазначають, що судом першої інстанції не надано належної оцінки інформації інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Викуп» (ЄДРПОУ 35917680) у серпні-листопаді 2011 р., ТОВ «Ліга» (ЄДРПОУ 24483948) у березні 2012 р., ТОВ «Єврозв'язок» (ЄДРПОУ 33119083) у листопаді 2012р. за результатами якої складено Акт від 10.09.2013 р. № 178/23.3-14310112.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 65333,00 грн., в тому числі по періодах: III квартал 2011 р. - 19668,00 грн., IV квартал 2011 р. - 18770,00 грн., I квартал 2012 р. - 409,00 грн., IV квартал 2012 р. - 26486,00 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за рахунок завищення податкового кредиту на суму 40595,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2011 р. - 1300,00 грн., вересень 2011 р. - 6474,00 грн., жовтень 2011 р. - 2368,00 грн., листопад 2011 р. - 5051 грн., березень 2012 р. - 177,00 грн., листопад 2012 р. - 25255,00 грн.

До таких висновків перевіряючи прийшли з посиланням на інформацію інших податкових органів щодо контрагентів позивача та встановлено нереальність проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Викуп», ТОВ «Ліга», ТОВ «Єврозв'язок» та юридичну дефектність первинних документів.

За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 р. № 0000302330 на суму 60892,50 грн. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; від 24.09.2013 р. № 0000312330 на суму 49519,25 грн. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Судом встановлено, що позивач за перевіряю мий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Викуп», ТОВ «Ліга», ТОВ «Єврозв'язок».

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до справи надано по взаємовідносинам з ТОВ «Викуп»: договір постачання від 18.08.2011 р. №180803 (а.с.64); видаткова накладна від 29.08.2011 р. №РН-8-29004 (а.с.65); податкова накладна від 29.08.2011 р. №634 (а.с.66); виписка банку за 26.08.2011 р. (а.с.67); багажна відомість від 31.08.2011 р. (а.с.68); наказ на відрядження від 30.08.2011 р. №51 - ком (а.с.69); акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2011 по 28.02.2013 (а.с.70); договір постачання від 21.09.2011 р. №210901 (а.с.78); рахунки-фактури від 21.09.2011 р. №СФ-9-21001, від 05.10.2011 р. №СФ-10-05002, від 15.11.2011 р. №СФ-11-1506 (а.с.79-81); видаткові накладні від 22.09.2011 р. №РН-9-22002, від 12.10.2011 р. №РН-10-1203, від 07.11.2011 р. №РН-11-0/06 (а.с.82-84); податкові накладні від 22.09.2011 р. №432, від 12.10.2011 р. №234, від 07.11.2011 р. №126 (а.с.85-87); платіжні доручення від 26.09.2011 р. №1557, від 06.10.2011 р. №1594. від 24.11.2011 р. №1847 (а.с.88-90); карточка клієнта ТОВ «Викуп» з 01.01.2011 р. по 28.02.2013 р. (а.с.91); по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга»: податкова накладна від 13.03.2012 р. №86 (а.с.99); рахунок-фактура від 13.03.2012р. №СФ-13/03-1 (а.с.92); платіжне доручення №6482 від 12.03.2012 р. (а.с.93); видаткова накладна від 26.03.2012р. №26031 (а.с.94); прибутковий ордер від 19.04.2012 №28/520 (а.с.96); вантажна декларація «Нічний експрес» №6593230 (а.с.95); оборотна відомість по рахунку 6311 (а.с.98); по взаємовідносинам з ТОВ «Єврозв'язок»: договори підряду від 06.11.2012 р. №5138612, від 06.11.2012 р. №5138712 (а.с.107-116); податкові накладні від 20.11.2012 р. №86, від 20.11.2012 р. №87, від 28.11.2012 р. №127 від 28.11.2012р. №128 (а.с.117-120); акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 28.11.2012 р. №АВР-183 та №АВР-184 (а.с.100-101, 104-105); рахунки-фактури №ЕС-0002121, №ЕС-0002122 від 09.11.2012 р. (а.с.102,105); вантажна декларація від 28.11.2012 р. (а.с.103).

Надання таких первинних документів перевіряючим відповідачем не спростовується.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Таким чином колегія суду вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що за вищезазначеним договорам позивачем було придбано послуги (товар) та використано у господарській діяльності та в наявності первинна документація.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум довитрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентами зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Слід також зазначити, що відповідачем як на підставу незгоди з судовим рішенням зазначено неврахування судом першої інстанції інформації інших податкових органі та Актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, проте доказів порушення кримінальних справ відносно посадових осіб контрагентів позивача та наявність рішень за результатами їх розгляду (в рамках слідства яких надавалися б відповідні пояснення), а також доводи у актах звірки зводяться до ланцюгу постачання та припущення відсутністю реального виконання договорів не є належним доказом для визначення порушення позивачем норм податкового законодавства.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Також, слід зазначити, що Податковим кодексом України, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань, як багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які здійснюють діяльність без додержання норм податкового законодавства.

Крім того, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження виконання господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року у справі №804/1442/14 за позовом Державного підприємства "Науково-виробничого об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.А. Щербак