Ухвала

від 25.02.2014 по справі 801/6566/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6566/13-а

25.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/6566/13-а за апеляційною скаргою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 09.10.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцвітмет" (Чорноморське шосе, буд.19, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (вул. Д.Ульянова, буд. 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцвітмет" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторія АР Крим Державної податкової служби № 0000392203 від 23.04.2013р. та № 0000382203 від 23.04.2013р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцвітмет» 2294,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Євпаторія АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2013 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у справі є Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Згідно виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 815160 Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби 11.06.2013 реорганізована у Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів.

Відповідно до п.1 п.2 статті 104 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.1 п.2 статті 108 Цивільного Кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів є правонаступником Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 23.04.2013р відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000382203 про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 93996,00 грн., у тому числі за основним платежем - 62664 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31332 грн.; № 0000392203 про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 230000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 153333,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 76667,00 грн.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 12.04.2013 № 000040/01-05-22-04/34541892 позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцвітмет» з питань взаємовідносин з ПП «Інтерстрой-2011» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу, п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 198.1. п. 198.6., п. 4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, по операціям з придбання товарів у контрагента ПП «Інтерстрой-2011» у березні 2012р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 153333,33 грн.

З висновку акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення платником податків ч. 1, ч. 5 статті 203, статті 215, ч. 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Укрцвітмет» з ПП «Інтерстрой-2011», та п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 62664 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Укрцвітмет» та ПП «Інтерстрой-2011» укладено договір поставки № 11/03-12 від 01.03.2012р., відповідно до якого Постачальник (ПП «Інтерстрой-2011») зобов'язується передати у власність та на об'єкт Покупця (ТОВ «Укрцвітмет») цемент ШПЦ ІІІ/А по витратним накладним, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах зазначеного Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору постачання товару на об'єкт Покупця здійснюється за рахунок та силами Постачальника та включається у загальну суму рахунку-фактури.

На виконання умов вказаного договору ПП «Інтерстрой-2011» поставило товарно-матеріальні цінності на користь ТОВ «Украцвітмет», що підтверджується видатковими накладними № РН-125/03 від 19.03.2012р. на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн. (вартість без ПДВ 166666,67 грн.), № РН-99/03 від 15.03.2012р. на суму 270000,00 грн., у тому числі ПДВ 45000,00 грн. (вартість без ПДВ 225000,00 грн.), № РН-70/03 від 13.03.2012р. на суму 135000,00 грн., у тому числі ПДВ 22500,00 грн. (вартість без ПДВ 112500,00 грн.), № РН-55/03 від 12.03.2012р. на суму 180000,00 грн., у тому числі ПДВ 30000,00 грн. (вартість без ПДВ 150000,00 грн.), № РН-69/03 від 13.03.2012р. на суму 135000,00 грн., у тому числі ПДВ 22500,00 грн. (вартість без ПДВ 112500,00 грн. Загалом було отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 920000,00 грн., у тому числі ПДВ 153333,33 грн. (вартість без ПДВ 766666,67 грн.)

ТОВ «Украцвітмет» повністю сплачена вартість отриманих від ПП «Інтерстрой-2011» товарів, що підтверджується платіжними дорученнями позивача на суму 920000,00 грн., у тому числі ПДВ 153333,33 грн.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, обов'язкові реквізити якої визначені п. 201.1 ст. 200 ПКУ.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Іншаат-Групп-Інвест» було укладено договір тимчасового користування майном та обладнанням № 12 від 01.07.2010р., відповідно до якого Виконавець надає, а Замовник приймає майно у тимчасове користування. Перелік майна, яке надається Замовнику узгоджується з Виконавцем відповідно до додатків до зазначеного договору (п. 1.2 Договору № 12)

Згідно з Додатком № 1 до договору № 12 від 01.07.2010р. до майна, яке передається позивачу у тимчасове користування входить розчино-бетонний вузол, лабораторія, міксер.

Відповідно до довідки № б/н від 01.10.2013р. до розчино-бетонного вузла входять: завод з виробництва бетону МСА-12, силос для зберігання бетону та бетонний майданчик для зберігання інертних матеріалів.

Отже, ТОВ «Укрцвітмет», враховуючи специфіку господарської діяльності, мав матеріально-технічні ресурси, а саме орендований завод з виробництва бетону МСА-12, силос для зберігання бетону та міксер для здійснення господарської діяльності з придбання великого обсягу цементу та виробництва бетону для його подальшої реалізації.

Таким чином висновки податкового органу в акті перевірки щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, реалізації та зберігання товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Інтерстрой-2011» є не обґрунтованими та такими.

Цемент, придбаний у ПП «Інтерстрой-2011» був використаний позивачем у господарській діяльності у тому періоді, у якому був придбаний та склав собівартість реалізованої продукції (бетону М-300 у кількості 802 м3), у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати, понесені ним при придбані товарів у ПП «Інтерстрой-2011» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у 1 кварталі 2012р.

На підтвердження формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2012р. по операціям з придбання цементу у ПП «Інтерстрой-2011», позивачем були надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, вказані витрати по взаємовідносинам з ПП «Інтерстрой-2011» правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, понесених позивачем у 1 кварталі 2012р.

Таким чином, збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 62664 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31332 грн. є протиправним.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами через наступне.

Ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Інтерстрой-2011» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.13 у справі № 801/6566/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.13 у справі № 801/6566/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко