Рішення

від 26.02.2014 по справі 910/24527/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24527/13 26.02.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фонду державного майна України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-плюс"

про стягнення 87 807,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сіднєнко О.Л. - юрисконсульт

від відповідача: Рогака В.А. - юрисконсульт

громадянин України: Ісаєнко Н.Д.

За клопотанням позивача, з метою надання додаткових пояснень по справі, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-плюс" про стягнення пені в сумі 87 807,82 грн. відповідно до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 752 від 10.10.2003.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якій проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що законодавцем обмежено нарахування пені терміном у шість місяців із дати, коли зобов'язання мало бути виконано, але позивач нарахував пеню за більш тривалий період часу. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-плюс" вказує на пропущеного позивачем у спірних відносинах сторін строку позовної давності.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши пояснення позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.10.2013 між Фондом державного майна України, далі Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь-Плюс", далі Орендар, було укладено договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає окреме індивідуально визначене майно за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16, склад якого визначено в акті приймання - передачі.

За актом приймання-передачі від 10.10.2003 в оренду окремого індивідуально визначеного майна входять наступні інвентарні об'єкти: будівля складу-модуля, свердловина (скважина), огорожа (частина) 70 м., ворота металеві запасні.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає 5 311,34 грн. за базовий місяць (вересень 2003) без урахування ПДВ. Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п. 3.1.1 Договору).

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним, подавати Орендодавцеві копії платіжних доручень установ банку на перерахування до бюджету орендної плати.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в подвійному розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Пунктом 10.1 Договору, строк його дії встановлено з 10.10.2003 по 10.10.2009 строком на 6 років.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2012 у справі № 5011-24/526-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-плюс" до Фонду державного майна України було визнано продовженим Договір на тих же умовах до 10.10.2015. Рішення суду з господарської справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.08.2013 зі справи № 40/250 позов Фонду державного майна України задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-плюс" пеню у розмірі 1 040,81 грн. за даним Договором.

Позивач стверджує, що Орендар сплачував орендну плату за період 2009-2013 роки несвоєчасно, тому відповідно до п. 3.3 Договору намагається стягнути з відповідача пеню за період з 01.09.2009 по 31.10.2013 в сумі 87 807,82 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди державного майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги не визнав на тих підставах, що позивачем порушено строки позовної давності. Законодавством встановлено, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установив, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, то приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Пунктом 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Докази у справі та обставини на їх підтвердження свідчать про те, що позивачем необґрунтовано розраховану суму пені, яка підлягає стягненню за весь період прострочення відповідно до п. 3.3 Договору. За таких обставин суд дійшов висновку, що право відповідача не порушено. Тому у задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-плюс" про стягнення пені в сумі 87 807,82 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі - Фонд державного майна України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 549, 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230, 232, 283, 286 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-плюс" про стягнення пені в сумі 87 807,82 грн. відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 03.03.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко