Постанова

від 05.03.2014 по справі 918/837/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 918/837/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Мельник М.В. (довіреність №б/н від 10.01.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ПП-фірма "Інтерекопласт" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2013 року у справі №918/837/13 (головуючий суддя Пашкевич І.О., суддя Політика Н.А., суддя Романюк Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт"

до Приватного підприємства-фірма "Інтерекопласт"

про стягнення заборгованості в сумі 81900 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26 листопада 2013 року у справі №918/837/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" (45602, вулиця Надстирна, будинок 95, село Підгайці, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 32930404) (надалі - позивач) до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (33003, вулиця Гагаріна, будинок 39, місто Рівне, код ЄДРПОУ 30461096) (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 81 900 грн. задоволено повністю /а.с.126-128/. Стягнуто з Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" заборгованість в сумі 81900 (вісімдесят одну тисячу дев'ятсот) грн. 00 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Додатковим рішенням господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2013 року у справі №918/837/13 стягнуто з Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" 2142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 00 коп. - оплати за проведення судово-почеркознавчої експертизи /а.с.139/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що наявний в матеріалах справи оригінал накладної №7/1418 від 27.07.2012 року, наданий відповідачем в якості доказу, що підтверджує виконання господарської операції з передачі товару (сировини полівініл хлориду) не є допустимим доказом здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, з огляду на те, що висновком судової почеркознавчої експертизи №2917 від 04.10.2013 року встановлено, що підпис Сивого О.М., розташований в графі «Принял» в накладній №7/1418 від 27.02.2012 року, виконаний не Сивим Олегом Миколайовичем, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжній підпис Сивого О.М.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Приватне підприємство - фірма «Інтерекопласт» звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 14-146/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що системний аналіз положень чинного законодавства свідчить про те, що довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, який може підтверджувати факт передачі товару від однієї особи до іншої. Довіреність №74 від 27 липня 2012 року, на підставі якої здійснювалася передача товару позивачеві містить всі обов'язкові реквізити первинного документа: назву товариства від імені якого складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, підписи керівника підприємства та головного бухгалтера, а також печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-пласт». Враховуючи викладене, є всі нормативно обґрунтовані підстави, які підтверджують операцію з передачі товару (сировини полівініл хлориду) від відповідача до позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 12 лютого 2014 року /а.с. 143/.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-пласт» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2014 року, відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А. /а.с. 161/.

В судовому засіданні 12 лютого 2014 року розгляд апеляційної скарги відповідача ПП-фірма "Інтерекопласт", у зв'язку з поданим клопотанням про відкладення розгляду справи, було відкладено на 05 березня 2014 року.

04 березня 2014 року від ТОВ "Асторія-пласт" надійшла заява, у якій останній просить подальший розгляд апеляційної скарги відповідача проводити за відсутності позивача. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" просить врахувати письмові заперечення на апеляційну скаргу, а також усні пояснення представника позивача, дані ним в судовому засіданні апеляційної інстанції 12 лютого 2014 року.

Безпосередньо в судових засіданнях представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 липня 2012 року Приватним підприємством-фірмою «Інтерекопласт» Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-пласт» факсимільним зв'язком було направлено рахунок №7/5097 на оплату товару (ПВХ Ongrovil S-5070, в кількості 7800 кг, на загальну суму 81900 грн. 00 коп.) /а.с. 9/.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №203 ТОВ "Асторія-пласт" 27.07.2012 року згідно рахунку №7/5097 від 27.07.2012 року перерахувало ПП фірмі "Інтерекопласт" 81900 грн. 00 коп. /а.с. 10/.

З наданих представником позивача пояснень у суді першої інстанції вбачається, що відповідач відмовив йому в отриманні оплаченого ним товару без будь-яких пояснень, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія-пласт» 12.11.2012 року направило на адресу відповідача претензію, в якій позивач запропонував відповідачу відвантажити 7800 кг сировини ПВХ Ongrovil S-5070 або повернути 81900 грн. 00 коп. /а.с. 11/. Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 ГК України). Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу дії статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом наведених правових норм та взаємних дій ТОВ "Асторія-пласт" та ПП фірма "Інтерекопласт", виникли взаємні цивільні права та обов'язки. Зокрема, дії відповідача з пропозицією оплатити товар (сировина полівініл хлориду на суму 81 900 грн. 00 коп.) шляхом направлення рахунку №7\5097 та дії позивача по оплаті вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання по передачі попередньо оплаченого товару.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями купівлі-продажу.

В силу статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На підтвердження виконання господарської операції з передачі товару (сировини полівініл хлориду) відповідач посилається на накладну №7/1418 від 27.07.2012 року /а.с.21/ та довіреність №74 від 27.07.2012 року /а.с. 22/.

Проте, суди обох інстанцій, оцінюючи в межах предмету доказування у цій справі, надану відповідачем на підтвердження своїх заперечень накладну та довіреність в контексті допустимості доказів, вважають за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До документів, якими підтверджується сам факт здійснення господарської операції по передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Так, пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після закінчення.

Частиною 1 статті 1 названого Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З системного аналізу положень викладених нормативно-правових актів колегією суддів вбачається, що факт господарської операції, а саме, передачі товару відповідачем повинна підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Однак, наявний в матеріалах справи оригінал накладної №7/1418 від 27.07.2012 року /а.с. 64/, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, не є допустимим доказом здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, який може бути взятий до уваги судом, відтак не може підтвердити отримання позивачем товару (сировини полівініл хлориду), з огляду на те, що висновком судової почеркознавчої експертизи №2917 від 04.10.2013 року /а.с. 80-81/, який в силу статті 42 ГПК України є доказом у господарському процесі, встановлено, що підпис від імені Сивого О.М., розташований в графі "Принял" в накладній №7/1418 від 27.07.2012 року, виконаний не Сивим Олегом Миколайовичем, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжній підпис Сивого О.М. Висновок експертизи на момент розгляду справи є чинним, не спростований жодним іншим доказом.

Будь-яких інших доказів, що підтверджували б здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем з купівлі-продажу товару (сировини полівініл хлориду) на загальну суму 81900 грн. 00 коп. відповідачем суду не надані.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо того, що довіреність №74 від 27 липня 2012 року є належним доказом підтвердження господарської операції з передачі товару (сировини полівініл хлориду) від відповідача до позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

У пункті 2.4, 2.5 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, у разі відпуску товарно-матеріальних цінностей на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ).

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд, зокрема у постанові від 15.11.2012 року у справі №9/111/2011/5003.

Відповідно до роз'яснення, даного в Листі Міністерства фінансів України №31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 року довіреність є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Відтак, довіреність не підтверджує факт передачі товару, а лише фіксує рішення керівника підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства матеріальні цінності.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.13 р. у справі №918/837/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/837/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.