Постанова

від 27.02.2014 по справі 826/6310/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6310/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004222290 та № 0004232290 від 28 березня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 08 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт про результати планової виїзної перевірки № 667/22-90/37354345 від 07 березня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушено вимоги: пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 331 127,00 грн., у тому числі 2010 рік - на суму 3 539,00 грн., 1 квартал 2011 року - на суму 36 532,00 грн., 2 квартал 2011 року - на суму 164 108,00 грн., 2-3 квартали 2011 року - на суму 164 108,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - на суму 250 661,00 грн., 1 квартал 2012 року - на суму 40 395,00 грн., півріччя 2012 року - на суму 40 395,00 грн., 9 місяців 2012 року - на суму 40 395,00 грн.; 2012 рік - на суму 40 395,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 172 675,00 грн., в т.ч. за грудень 2010 року - на суму 1 863,00 грн., за лютий 2011 року - на суму 13 875,00 грн., за березень 2011 року - на суму 18 397,00 грн., за травень 2011 року - на суму 64 320,00 грн., за червень 2011 року - на суму 71 205,00 грн., за вересень 2011 року - на суму 3 015,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004232290 від 28 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 364 079,00 грн., з яких 331 127,00 грн. - за основним платежем, 32 952,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0004222290 від 28 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174 828,00 грн., з яких 172 675,00 грн. - за основним платежем, 2 153,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 06 жовтня 2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 726707.

Згідно зі Свідоцтвом № 100306097 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» зареєстровано в якості платника ПДВ 18 жовтня 2010 року.

01 березня 2011 року між ТОВ «Альянс Будівельників України» (покупець) та ТОВ «Компанія «Авертус» (постачальник) укладено договір поставки № АБУ 0103/1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупцю, а покупець - прийняти та оплатити будівельні матеріали - щебінь гранітний, пісок річковий, залізобетонні вироби та інші, вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у договорі. Покупець оплачує товар за ціною, вказаною у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Сума договору необмежена та визначається шляхом додавання всіх належним чином оформлених видаткових накладних, виписаних на підставі рахунків-фактур.

Факт виконання укладеного договору підтверджується: рахунками-фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

01 вересня 2011 року між ТОВ «Альянс Будівельників України» (покупець) та ТОВ «А.Нет» (постачальник) укладено договір поставки № АБУ 0109/1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупця, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали - пісок річковий, вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у договорі. Ціна на товар, погоджується сторонами в рахунку-фактурі, та включає вартість продукції та транспортні виграти постачальника. Покупець оплачує товар за ціною, вказаною у рахунку-фактурі та видатковій накладній. Сума договору необмежена та визначається шляхом додавання всіх належним чином оформлених видаткових накладних, виписаних на підставі рахунків-фактур.

Факт виконання укладеного договору підтверджується: рахунками-фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Крім того, між ТОВ «Альянс Будівельників України» (замовник) та ТОВ «Автопартнерс» (перевізник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № АБУ 1502/11 від 15 лютого 2011 року, за умовами якого перевізник зобов'язується надавати послуги з перевезення вантажу замовника, а замовник - надавати своєчасно для перевезення вантаж перевізнику тa сплачувати грошові кошти перевізнику за надані послуги. Вартість транспортних послуг фіксується в рахунках-фактурах (актах виконаних робіт), що є невід'ємною частиною даного договору.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунком-фактури, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), реєстром виконаних робіт (наданих послуг), податковою накладною, банківськими виписками.

Також, між ТОВ «Альянс Будівельників України» (клієнт) та ТОВ «ГМФ» (експедитор) укладено договір про надання експедиторських послуг № 0106/1 від 01 червня 2011 року, за умовами якого експедитор бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу клієнта, а саме: оформлення накладних на вантаж, що відправляється; оформлення одержання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю та якістю; додаткові послуги: перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження вантажу, сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних процедур. За надання передбачених цим договором послуг клієнт сплачує експедиторові суму, яка вказана в рахунку-фактурі, шляхом переказу цієї грошової суми на поточний рахунок експедитора протягом 10 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунком-фактури, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), реєстром виконаних робіт (наданих послуг), податковою накладною, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

01 грудня 2010 року між ТОВ «Альянс Будівельників України» (покупець) та ТОВ «Торгсервіспостач» (постачальник) укладено договір поставки № АБУ/011210, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупця, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали - щебінь гранітний, пісок річковий, вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначені сторонами у договорі. Покупець оплачує товар за ціною, вказаною у рахунку-фактурі та видатковій накладній. Ціна на товар погоджується сторонами в рахунку-фактурі, та включає вартість продукції та транспортні виграти постачальника. Сума договору необмежена та визначається шляхом додавання всіх належним чином оформлених видаткових накладних, виписаних на підставі рахунків-фактур.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунками-фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Крім того, між позивачем (боржник), ТОВ «Торгсервіспостач» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Авертус» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № АБУ 0104/2 від 01 квітня 2011 року, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу в розмірі 55 200,00 грн., та стає кредитором відносно боржника, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за актом звірки/договором (сплата боргу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається в акті перевірки на акт № 1723/23-04/37270359 від 27 липня 2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Авертус» (код за ЄДРПОУ 37270359) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період січень, лютий, березень, квітень, травень 2011 року», акт № 221/23-08/32621457 від 27 лютого 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Нет» (ЄДРПОУ 32621457) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року», акт № 2268/23-04/34486030 від 27 жовтня 2011 року перевірки ТОВ «ГМФ» (код ЄДРПОУ 34486030), акт № 235/23-10/37001827 від 17 березня 2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач» (код ЄДРПОУ 37001827) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 січня 2011 року», акт № 519/23-10/37001806 від 16 травня 2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопартнерс» (код ЄДРПОУ 37001806) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2011 року».

Зокрема, в акті № 221/23-08/32621457 від 27 лютого 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Нет» (ЄДРПОУ 32621457) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року» зазначено, що директором ТОВ «А-Нет» є ОСОБА_6, якого опитано 30 січня 2012 року, та який пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду у розмірі 800,00 грн., статутні внески до підприємства не здійснював, директором став на прохання незнайомих йому осіб. Фактично не здійснював будь-яку господарську діяльність, а лише підписував статутні документи. Печатку підприємства не замовляв та не використовував. Звітні документи не підписував, податкові накладні, угоди та інші бухгалтерські документи підприємства не підписував.

Крім того, як вбачається з акту № 519/23-10/37001806 від 16 травня 2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопартнерс» (код ЄДРПОУ 37001806) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2011 року», відповідно до пояснення директора ТОВ «Автопартнерс» - ОСОБА_7, він не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, жодних договорів не підписував, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не підписував. Підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, займатись веденням фінансово-господарської діяльності на меті не мав.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів під час розгляду справи керується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, в якій зазначено, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права. та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, які надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентами, колегія суддів не вважає належними доказами у справі, зважаючи на той факт, що особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача у періоді, що перевірявся, заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, що знайшло своє підтвердження допустимими доказами у справі.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що окремі з наданих позивачем первинних документів не відповідають вищевказаним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: видаткові накладні та податкові накладні не містять даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, що підписувала зазначені документи, не зазначені посади відповідальних осіб.

Крім того, позивачем не надано до суду та необґрунтовано неможливість подання копій довіреностей на отримання товарів за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не знайшли у повній мірі свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 04 березня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.