Ухвала

від 15.09.2015 по справі 826/6310/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/13763/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Маринчак Н.Є.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представників Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Вершиніна К.В.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» - Сидоренко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» (далі - Товариство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі № 826/6310/13-а за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0004222290, № 0004232290 від 28.03.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Зазначило, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про порушення Товариством вимог податкового законодавства, оскільки ним не здійснювались господарські операції відповідно до вимог законодавства України.

23 грудня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0004222290, № 0004232290 від 28.03.2013 року скасовані.

Задовольняючи позов суд зазначив, що Товариством були надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

27 лютого 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив, що надані Товариством первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки видаткові та податкові накладні не містять даних щодо особи яка підписувала зазначені документи, не зазначені посади відповідальних осіб.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 15.02.2013 року до 28.02.2013 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 8.10.2010 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 7.03.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п. 44.1 ст. 44 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року , занижений податок на прибуток, у розмірі 331 127,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 172 675,00 грн.

28 березня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0004222290 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 174 828,00 грн., № 0004232290 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 364 079,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок окружного адміністративного суду про задоволення позову обґрунтованим з таких підстав.

Суди встановили, що 1.03.2011 року між Товариством та ТОВ «Компанія «Авертус» був укладений договір поставки №АБУ 0103/1, відповідно до якого ТОВ «Компанія «Авертус» поставило Товариству будівельні матеріали (щебінь гранітний, пісок річковий, залізобетонні вироби та інші).

1 вересня 2011 року між Товариством та ТОВ «А.Нет» був укладений договір поставки №АБУ 0109/1, згідно з яким ТОВ «А.Нет» поставило Товариству будівельні матеріали (пісок річковий).

15 лютого 2011 року між Товариством та ТОВ «Автопартнерс» був укладений договір №АБУ 1502/11 щодо надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого ТОВ «Автопартнерс» надало Товариству послуги із перевезення вантажу.

1 червня 2011 року між Товариством та ТОВ «ГМФ» був укладений договір №0106/1 щодо надання експедиторських послуг, згідно з яким ТОВ «ГМФ» надало Товариству експедиторські послуги пов'язані із перевезенням вантажу

1 грудня 2010 року між Товариством та ТОВ «Торгсервіспостач» був укладений договір поставки №АБУ/011210, відповідно до якого ТОВ «Торгсервіспостач» поставило Товариству будівельні матеріали (щебінь гранітний, пісок річковий).

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало рахунки-фактури; видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні; банківські виписки та платіжні доручення; акти здачі-прийняття робіт; реєстри виконаних робіт (наданих послуг).

1 квітня 2011 року між Товариством та ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Компанія «Авертус» був укладений договір №АБУ 0104/2 щодо відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Торгсервіспостач», як первісний кредитор, передає, а новий кредитор - ТОВ «Компанія «Авертус» приймає на себе право вимоги боргу, у розмірі 55 200,00 грн., та стає кредитором відносно боржника - Товариства, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за актом звірки/Договором (сплату боргу).

Згідно з наданими Товариством податковими деклараціями з податку на додану вартість в розрізі контрагентів за грудень 2010 року, лютий-березень 2011 року, травень-червень 2011 року та вересень 2011 року всі господарсько-фінансові стосунки Товариства з ТОВ «Компанія «Авертус», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «А.Нет», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Торгсервіспостач» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу .

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вимогами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.,п. 201.8, 201 . 9 , 201.1 0 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу . Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Відповідно до п.,п. 198.1 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Окружний суд правильно зазначив, що при здійсненні господарських операцій Товариство та його контрагенти - ТОВ «Компанія «Авертус», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «А.Нет», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Торгсервіспостач» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Надані Товариством для підтвердження здійснення господарських операцій з його контрагентами первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до помилкового висновку, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств (контрагентів), первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг, оскільки зазначені факти підпадають під ознаки злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивні підприємства).

Податковим органом не були надані докази щодо встановлення судом, слідчим залучення вказаних осіб щодо фіктивності контрагентів Товариства. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначив апеляційний суд, витікають із протоколів допиту свідків.

Окружний суд обґрунтовано зазначив, що Товариством правомірно були сформовані витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами. У податкового органу були відсутні підстави для донарахування Товариству грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За таких обставин висновок Київського апеляційного адміністративного суду про правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому його постанова підлягає скасуванню. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва повинна бути залишена без змін, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст., ст., 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Маринчак Н.Є.

Юрченко В.П.