Рішення

від 13.05.2009 по справі 16/20-09-744

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/20-09-744

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2009 р.Справа  № 16/20-09-744

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:  не з'явився;

Від відповідача:  не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст.. 77 ГПК України  справу за позовом приватного підприємства „К-ПРІНТ” до товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй”  про стягнення  36066,61 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „К-ПРІНТ” (далі по тексту ПП „К-ПРІНТ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” (далі по тексту ТОВ „Прогрес-Строй”) 32005 грн. основного боргу по договору на виготовлення поліграфічної продукції № 02/1007 від 30.10.2007р., 1288,00 грн. інфляційних витрат, 136,00 грн. 3% річних та 694,60 грн. –пені,  а всього 33987,60 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ТОВ „Прогрес-Строй” договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ПП „К-ПРІНТ” товару.

У судовому засіданні 01.04.2009р. представником позивача було надано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачем було збільшено розмір заявленої до стягнення суми, у зв'язку з чим ПП „К-ПРІНТ” просить суд стягнути з відповідача суму основний борг у розмірі 32005,00 грн. по договору на виготовлення поліграфічної продукції № 02/1007 від 30.10.2007р., 2238,00 грн. інфляційних витрат, 271,00 грн. 3% річних та 1552,61 грн. –пені,  а всього 36066,60 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору. Наведена редакція позовних вимог є остаточною та підлягає розгляду  в межах провадження у даній справі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються повністю з посиланням на недоведеність факту направлення відповідачу рахунків-фактур, що, на його думку, свідчить про ненастання  строку виконання зобов'язань з оплати робіт  з виготовлення поліграфічної продукції за договором № 02/1007 від 30.10.2007р. та, як наслідок, невиникнення у позивача права на звернення до суду з даними позовними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ПП „К-ПРІНТ” (Підрядник) та ТОВ „Прогрес-Строй” (Замовник) було укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції № 02/1007 від 30.10.2007р., відповідно до умов п. 2.1 якого Замовник доручив, а  Підрядник зобов'язався виконати роботи з виготовлення виробів відповідно до замовлення, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з положеннями ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

У відповідності до п. 3.1. договору № 02/1007 від 30.10.2007р. Підрядником було прийнято на себе зобов'язання  виготовити продукцію відповідно до замовлення Замовника та наданого Замовником оригінал-макету або затвердженого Замовником оригінал-макету у випадку його виготовлення Підрядником, на вимогу Замовника виготовити та направити на його затвердження кольоропроби, виготовити продукцію належної якості, яка обумовлена стандартами поліграфічного виробництва та технології, а також технікою, що використовується Підрядником. Строк виготовлення продукції відповідно до умов п. 5.2 договору був обумовлений сторонами від 3 до 7 робочих днів з моменту затвердження  Замовником кольоропроби. Крім того, сторонами було передбачено обов'язок Підрядника з передачі та обов'язок Замовника з прийняття  усього виконаного за договором шляхом оформлення акту приймання-передачі продукції (пункти 3.1.6, 3.2.5 договору № 02/1007 від 30.10.2007р.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.п. 2.1, 3.1 договору № 02/1007 від 30.10.2007р., вимог ст. ст..837, 853 ЦК України позивачем було передано згідно з  актом виконаних робіт № 1/070401 від 04.07.2008р., видатковими накладними №1/111301 від 13.11.2008р., № 1/111302 від 13.11.2008р., №1/120901 від 09.12.2008р.,  1/120902 від 09.12.2008р., №1/120903 від 09.12.2008р., №1/120904 від 09.12.2008р., а уповноваженими особами Замовника на підставі довіреностей сер. НБЙ № 773218 від 05.11.2008р., та № 773226 від 09.12.2008р.  було прийнято результати робіт –виготовлену  позивачем продукцію, загальною вартістю 32005,03 грн.

Згідно з ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 3.2.4. вищезазначеного договору Замовник зобов'язався  здійснити своєчасно оплату за виконані роботи згідно з п. 4.3 цієї угоди. У відповідності до умов п. 4.3 договору № 02/1007 від 30.10.2007р. оплата за виконані роботи здійснюється  Замовником згідно з виставленими Підрядником рахунками шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, вказаний у цьому договорі, у наступному порядку: 100% від вартості робіт протягом п'яти банківських днів по факту отримання продукції на склад Замовника.  При цьому, згідно з п. 4.1 вказаного договору вартість робіт вказується у рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем  було виставлено відповідачу на оплату наступні рахунки-фактури № СФ-1/00162 від 04.06.2008р. на суму 4801,98 грн., №  СФ-1/00175 від 17.06.2008р. на суму 1640,60 грн., № СФ-1/00205 від 11.07.2008р. на суму 3132,42 грн., №СФ-1/00296 від 10.09.2008р. на суму 7660,07 грн., № СФ-1/00314 від 07.10.2008р. на суму 4534,68 грн., № СФ-1/00327 від 20.10.2008р. на суму 5310,36 грн., № СФ-1/00341 від 29.10.2008р. на суму 4924,92 грн. /маються у матеріалах справи/.

При цьому, з огляду на  доводи, які висуваються відповідачем в якості обґрунтування заперечень проти позову, суд вважає за необхідне зауважити, що на підставі даних рахунків відповідачем було оформлено довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей сер. НБЙ № 773218 від 05.11.2008р., та № 773226 від 09.12.2008р., якими Замовник уповноважив своїх працівників на  отримання виробленої позивачем продукції,  про що свідчать відповідні посилання на дані рахунки по тексту вказаних довіреностей. Наведене безперечно свідчить про отримання відповідачем рахунків –фактур, на підставі яких ним було виписано зазначені довіреності.

З огляду на викладене, судом не приймаються як недоведені та безпідставні доводи відповідача про неотримання ним відповідних рахунків позивача на оплату робіт, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача про ненастання на час розгляду даної справи строку оплати за договором № 02/1007 від 30.10.2007р.

Згідно зі ст. 193 ГК України від 16.01.2003р. N 436-IV суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але, як вбачається з матеріалів справи,  в порушення наведених умов п.п. 3.2.4, 4.3 договору № 02/1007 від 30.10.2007р.,  вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України ТОВ „Прогрес-Строй”  оплату робіт з виготовлення поліграфічної продукції здійснено не було. Сума боргу у розмірі 32005,03 грн. до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду з вимогами про стягнення  основного боргу  у розмірі 32005 грн..

На думку суду, позовні вимоги ПП „К-ПРІНТ” про стягнення з відповідача  32005 грн. основного боргу по договору № 02/1007 від 30.10.2007р., базуються на умовах вказаного договору, положеннях діючого законодавства та підтверджуються обґрунтованим розрахунком позовних вимог та документами про приймання результатів виконаної роботи, а також рахунками-фактурами, що маються у матеріалах справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем під час розгляду справи до господарського суду представлено не було. Крім того, слід зазначити, що під час розгляду даної справи відповідачем факт виготовлення та передачі Замовнику поліграфічної продукції на вищевказану суму не заперечувався.

Приймаючи до уваги невиконання Замовником договірних зобов'язань по оплаті вартості виконаних за договором № 02/1007 від 30.10.2007р. робіт  з виготовлення поліграфічної продукції, ПП „К-ПРІНТ” висуваються також позовні вимоги про стягнення з відповідача  1552,61 грн. –пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений  ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору № 02/1007 від 30.10.2007р.  відповідачем було прийнято на себе зобов'язання із сплати Підряднику  пені за прострочення платежу у розмірі 0,05% від суми заборгованості  за кожний день прострочення. При цьому, з урахуванням вищенаведених положень діючого законодавства України, слід зазначити, що такий розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, з урахуванням положень договору № 02/1007 від 30.10.2007р., а також приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе  договірних зобов'язань по оплаті вартості виконаних за договором № 02/1007 від 30.10.2007р. робіт  з виготовлення поліграфічної продукції, суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність здійсненого позивачем розрахунку пені, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, та наявності підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з ТОВ „Прогрес-Строй”  пені у розмірі 1552,61грн.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).  

            З огляду на викладене, за несвоєчасне виконання Замовником грошових зобов'язань по договору № 02/1007 від 30.10.2007р. ПП „К-ПРІНТ” додатково було нараховано до сплати ТОВ „Прогрес-Строй”  271,00 грн. 3% річних та 2238 грн. інфляційних витрат. При цьому, слід зауважити, що як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до заяви про уточнення позовних вимог нарахування 3% річних та інфляційних витрат здійснювалося позивачем, виходячи з грошових  зобов'язань, які виникли за виконану роботу, на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, за виключенням рахунку-фактури № СФ-1/00162 від 04.06.2008р.  

Однак, нарахування 3% річних проводилося позивачем за період у чотири місяці, в той час як грошові зобов'язання за різними рахунками виникли у відповідача у різний час, що позивачем при здійсненні розрахунку враховано не було. Аналогічна помилка була допущена позивачем і при розрахунку інфляційних витрат. Більш того, суду не вбачається правомірним і застосування ПП „К-ПРІНТ” при здійсненні розрахунку інфляційних витрат індексу інфляції за березень 2009р. на рівні індексу інфляції за лютий цього ж року.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду про наявність  заборгованості  відповідача перед ПП „К-ПРІНТ”, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Прогрес-Строй”  271,00 грн. 3% річних та 2238 грн. інфляційних витрат задовольнити частково, а саме: присудити до стягнення із відповідача на користь ПП „К-ПРІНТ” 258 грн. 3% річних та 1813,09 грн. інфляційних витрат.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення  заявленого ПП „К-ПРІНТ” позову частково та стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 32005 грн., пені у сумі 1552,61 грн.,  3% річних у сумі 258,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1813,09 грн.  

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 615, 625, 837, 853, 854 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй”/ 65026, м. Одеса, вул.. Приморська, 49, п/р 26005330318001 в Південному ГРУ „ПриватБанк”, МФО 328704, ЄДРПОУ 31502358/ на користь приватного підприємства „К-ПРІНТ” /65065, м. Одеса, вул.. Варненська, 12-Б, кв.81, п/р 26001047722800 в АКБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 33072674/ 32005 грн. 00 коп. /тридцять дві  тисячі п'ять грн. 00 коп./ - основного боргу; 1552 грн. 61 коп. / одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві грн.. 61 коп. / - пені, 258 грн. 00 коп. /двісті п'ятдесят вісім грн. 00 коп./ - 3% річних;  1813 грн. 09  коп. / одна тисяча вісімсот тринадцять грн. 09 коп./ інфляційних витрат; 356 грн. 29 коп. / триста п'ятдесят шість грн. 29 коп./ – держмита; 116 грн. 57 коп. / сто шістнадцять грн. 57 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.  

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

      Рішення підписано 13.05.2009р.

Суддя