Рішення

від 03.03.2014 по справі 913/483/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

03 березня 2014 року Справа № 913/483/14

Провадження № 11/913/483/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Автобаза», м. Ровеньки Луганської області

до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 86207 грн. 21 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Морозова С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Семенович Ю.В., довіреність № ББУ/РА136/ВП/14 від 10.01.2014

від відповідача - представник не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору (з урахуванням заяви від 03.03.2014 про конкретизацію позовних вимог та виправлення технічної помилки): позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору № 212-451 від 01.11.2012, в сумі 68333 грн. 83 коп., пені у розмірі 17259 грн. 37 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 614 грн. 01 коп.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач явку свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його юридичною адресою ухвали суду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 13536659 від 21.02.2014.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв'язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

01.11.2012 між сторонами у справі укладено договір № 212-451 (далі за текстом - договір) (а.с. 26-28), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого «Виконавець» (позивач у справі) взяв на себе виконання робіт з переміщення ґрунту (вугілля) власною технікою, згідно поданого «Замовником» (відповідачем у справі) попередньо узгодженого з «Виконавцем» замовлення.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата послуг з переміщення ґрунту (вугілля) здійснюється Замовником щомісячно протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання обома сторонами акту прийому-передачі наданих послуг на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі наданих послуг з переміщення ґрунту (вугілля) від 30.11.2012 та 29.12.2012 на загальну суму 68333 грн. 83 коп. (а.с. 17-18).

У порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 68333 грн. 83 коп.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 858/11 від 04.10.2013 з вимогою про сплату заборгованості за договором № 212-451 від 01.11.2012 в сумі 68333 грн. 83 коп. (а.с. 33), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказана заборгованість заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Згідно пункту 5.2 договору у разі порушення строків оплати послуг, передбачених пунктом 3.2 договору, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцеві пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

На підставі викладеного позивачем за період з 30.11.2012 по 12.02.2014 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17259 грн. 37 коп., що підтверджено розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві (а.с. 3).

Крім того, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем за період з грудня 2012 року по січень 2014 року нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 614 грн. 01 коп., що також підтверджено розрахунком позивача (а.с. 3).

Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу за договором відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судовому засіданні свого повноважного представника.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджений факт виконання позивачем робіт, передбачених договором № 212-451 від 01.11.2012, а також наявність заборгованості відповідача за виконані роботи в сумі 68333 грн. 83 коп.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 68333 грн. 83 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування у сумі 614 грн. 01 коп. за період прострочення оплати з грудня 2012 року по січень 2014 року, що підтверджено відповідним розрахунком позивача, наявним у матеріалах справи (а.с. 3).

Разом з цим позивачем необґрунтовано визначено період нарахування пені з 30.11.2012 по 12.02.2014 .

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі наданих послуг з переміщення ґрунту (вугілля) від 30.11.2012 та 29.12.2012 на загальну суму 68333 грн. 83 коп. (а.с. 17-18).

З урахуванням умов пункту 3.2 договору, положень ст. 232 Господарського кодексу України за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2012 обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 08.12.2013 по 08.06.2013, за актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2012 обґрунтованим є період нарахування пені з 05.01.2013 по 05.07.2013.

За розрахунком суду, з урахуванням вказаних вище періодів нарахування пені до стягнення за актом від 30.11.2012 підлягає пеня у розмірі 2621 грн. 61 коп., за актом від 29.12.2012 підлягає стягненню пеня у розмірі 2451 грн. 07 коп., а всього 5072 грн. 68 коп.

В решті позовних вимог про стягнення суми пені слід відмовити за необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 68333 грн. 83 коп., пені у розмірі 2451 грн. 07 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 614 грн. 01 коп. з віднесенням на сторони згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», вул. Косіора, 10, м. Красний Луч Луганської області, код 32446546, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вул. Комуністична, 9, м. Ровеньки Луганської області, код 37713861) в особі Відокремленого підрозділу «Автобаза» (вул. Вигінна, 14, м. Ровеньки Луганської області, код 38047532) заборгованість в сумі 68333 грн. 83 коп., пеню у розмірі 5072 грн. 68 коп., інфляційні нарахування у сумі 614 грн. 01 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1568 грн. 73 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 11.03.2014.

Суддя М.О. Москаленко