Постанова

від 26.02.2014 по справі 826/13029/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13029/13-а(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від № 0002122207, № 0002112207 від 15.03.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «ТВС Енергостандарт», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Компанія «Промарена», ТОВ «Гросс», ТОВ «КП «Добробут», ПП «Арболіт», ПП «Антей», ТОВ «УА Реалті», ПП «Євростиль», ПП «Екоскан Сервіс», ПНВП «Техніка», ТОВ «Маестро Торг», ТОВ«Охорона-4000», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Амадео», ТОВ «Компанія Ф-Константа» та ТОВ «Формат-2007». За результатами перевірки складено акт від 22.02.2013 року № 659/22-7/35714630443695 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме : - пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 390 434,00 грн.; абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 733 413,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002112207 від 15.03.2013 року яким позивачу збільшено розмір зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 153 457,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1 733 413,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 420 044,00 грн.

№ 0002122207 від 15.03.2013 року яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 738 043,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 390 434,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 347 609,00 грн.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, спірними податковими повідомленнями-рішеннями, слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Промарена» за право чинами, які укладено без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом не підтверджуються первинною документацією, яка вилучена старшим о\у ОВС УПМ ДПС у місті Києві відповідно до Протоколу виїмки та огляду документів 29.05.2012 року.

В підтвердження товарності правочину, укладеного з ТОВ «Компанія «Промарена» позивачем надано копії договору, податкових, прибуткових та видаткових накладних.

Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 22.08.2011 року по справі № 1-П-400/11, якою встановлено, що ТОВ «Компанія «Промарена» було створено гр. ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, колегія суддів вважає, наступне.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності, або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до приписів п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказаною нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки від 22.02.2013 року № 659/22-7/35714630443695, що проведена, зокрема, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Чернігівській області підполковника податкової міліції Чуприна В.М. від 04.12.2012 року про призначення документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в якості обґрунтування позиції відповідача приводяться показання, надані під час досудового розслідування. Тобто, на сьогоднішній день не існує вироку суду, яким встановлено вину гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, або вину інших осіб (посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці») саме в межах укладених з TOB «Промарена» договорів.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

А отже, договори між позивачем та TOB «Промарена» є дійсними, укладені з додержанням вимог чинного законодавства України, а відтак породжують (створюють) відповідні юридичні наслідки, зокрема і ті, що пов'язані з оподаткуванням суб'єктів господарських операцій за цими договорами.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій Товариства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванню оброблення даних на підставі первинних документів складаються зведені облікові документи Товариства.

З вищенаведеного вбачається, що позивач правомірно відніс до складу витрат вартість придбаних у TOB «Промарена» товарів та до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням товарів у TOB «Промарена», за відповідними договорами і не припустив порушень вимог податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що між позивачем та TOB «Промарена» існують господарські відносини. Вказані відносини підтверджуються відповідними первинними документами - укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, рахунками - фактурами, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що як встановлено частиною 6 вказаної статті, до апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 14 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України «Про судовий збір», зокрема підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2013 року складає 1147 грн. 00 коп.

На день подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір за вимогами майнового характеру у розмірі 2294 грн. (1147 * 4 м.з.п. = 4588 грн. : 2 = 2294 грн.)

Оскільки апелянтом був частково сплачений судовий збір в сумі 1147 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 297 від 21 листопада 2013 року, то йому необхідно доплатити судовий збір ще в сумі 1147 грн.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від № 0002122207, № 0002112207 від 15.03.2013 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» (код ЄДРПОУ 35714622) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1147 грн. на р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському районі міста Києва, банк отримувача ГУДКСУ у місті Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.