Ухвала

від 05.03.2014 по справі 2а/1270/7939/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року справа №2а/1270/7939/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Томах О.О.

за участю: представників відповідача: Дездеревича С.О. (довіреність від 04.03.2014 р.),

Шеховцева О.О. (довіреність від 26.06.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 01 жовтня 2012 року № 0000152320, № 0000162320, № 0000142320.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нова форма податкової накладної, де обов'язково зазначається «форма цивільно-правового договору» була затверджена Наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. № 969, тобто після періоду відносин позивача з контрагентами, за який здійснювалася перевірка відповідачем. Крім цього, у частині податкових накладних формою цивільно-правового договору (умови продажу) було зазначено конкретний договір, укладений між позивачем та ПП «КК «Лугпромоптторг», тому ці податкові накладні є належним доказом правомірності формування податкового кредиту позивачем за господарськими відносинами з ПП «КК «Лугпромоптторг-К». Апелянт також наголошує на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що висновок відповідача про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на нікчемності (на думку відповідача) правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Укрторг-ТНВК» та з ПП «КК «Лугпромоптторг-К», в той час, як визнання таких обставин покладено на суди, а тому податковий орган перевищив свої повноваження. Крім того, зауважує на тому, що відповідач не надав доказів набрання законної сили вироками по кримінальним справам щодо керівників вищезазначених підприємств-контрагентів позивача, що є підтвердженням того, що з боку позивача відсутні порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник позивача вдруге до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ТПК «Аутрайт», код ЄДРПОУ 30339320, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.04.1999 за №1 382 107 0010 002327, взято на податковий облік 06.04.1999 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська за № 03500.

На підставі направлення від 12 вересня 2012 року №461 та наказу ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року №890, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року на рахунок платника у банку ТОВ «ТПК «Аутрайт», результати якої викладені в акті від 19 вересня 2012 року №1423/15-417/30339320, при цьому, за висновками акта перевірки встановлені порушення позивачем: п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 895 109,00 грн.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму податкових зобов'язань на суму ПДВ 698 733,00 грн.; п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1155 грн. по декларації за червень 2010 року, яку податковим органом враховано згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів; п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ 197 531,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська були винесені податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року: №0000142320 про заниження бюджетного відшкодування на суму 1155,00 грн., №0000152320 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму - 194 415,00 грн. та №0000162320 про завищення бюджетного відшкодування на суму 197 531,00 грн. та штрафні санкції на суму - 18 481,43 грн., які є предметом даного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій податкового органу, при цьому, виходив з наступного.

Так, між позивачем (покупець) та ПП «КК «Лугпромоптторг» (постачальник) 05.05.2010 та 07.06.2010 укладено ідентичні договори поставки №505/10-1 та №706/10 - ВГ, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти 30 та 80 тон трансформаторного масла відповідно - далі товар, згідно умов цих договорів.

Відповідно до п.3.1 Договорів умови поставки - самостійне вивезення автотранспортом за рахунок Покупця (ТОВ ТПК «Аутрайт»).

На виконання умов зазначених договорів позивачем надано: рахунки, накладні, податкові накладні, при цьому, в податкових накладних, виписаних ПП «КК «Лугпромоптторг» на адресу позивача, замість форм цивільно-правового договору (умов продажу) зазначено рахунок, який не є формою цивільно-правового договору, тому ці накладні, на погляд суду першої інстанції, не є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими відносинами з ПП «КК «Лугпромоптторг», оскільки неможливо встановити, на виконання якого договору вони виписані.

Крім того, рахунок фактура №271 від 21.06.2010, накладна № 26 від 21.06.2010 та податкова накладна №24 від 21.06.2010 свідчать про відпуск позивачеві не трансформаторної олії, як вказано в договорах, а кареток трансформаторних, які не є предметом укладених договорів.

Також на підтвердження виконання вказаних договорів щодосамо вивозу товару не були надані товаро-транспортні накладні та путьові листі, які є основними документами на перевезення вантажів, відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363.

Крім того, жодний з наданих документів не містить у собі марку олії трансформаторної, яка, в свою чергу, має різні назви, залежно від області застосування устаткування з урахуванням напруги: селективного очищення, що також дає підстави дійти висновку про формальність правочину.

Також колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо незмістовності посилань позивача на те, що перевезення трансформаторної олії відбувалось третьою особою - ВАТ «Укртранснафта» за договором №3052-10/110-00 від 23.04.2010, оскільки саме за п.1.1 вказаного договору, ВАТ «Укртранснафта» бере на себе обов'язок щодо надання послуг автокраном марки «Demag-АС-80-1», держ №035 34 АО, г.п.80 т. та автомобілем марки КРАЗ-65101 (бортовий) для проведення робіт на об'єктах замовника (ТОВ «ТПК «Аутрайт») по Луганській області, а саме в м.Красний Луч, м. Артемівськ Перевальського району, м. Краснодон, м. Первомайськ с. Тошківка, м. Брянка с. Південна Ломоватка, м. Сєвєродонецьк.

При цьому, згідно технічної характеристики, вантажопід'ємність КРАЗ-65101 складає 16 тон, в той час, як згідно накладних одночасно відвантажувалось трансформаторної олії більш ніж 16 тон, що, в свою чергу, унеможливлює одночасне перевезення вантажу однією машиною.

Також, 06.04.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрторг ТВНК» (Постачальник) укладено договір поставки №604/10 - У, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додатку №1 до договору №604/10-У від 06.04.2010, позивач купує у ТОВ «Укрторф ТВНК» вугілля марки АШ 0-6 мм., у кількості 5000 тон, зола 19,8 %, вологість 7,5 %, вартість без залізничного тарифу 497,50 грн.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.5 ст.180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Тобто, ціна є істотною умовою договору.

Водночас, ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з додатку №1 до Договору №604/10-У від 06.04.2010 ціна договору містить у собі вартість вугілля 2487500,00 грн. (з ПДВ), вартість залізничного тарифу за перевезення та послуги експедитора 1,2% від суми залізничного тарифу.

Таким чином, до ціни договору включені послуги експедитора без зазначення таких послуг у самому договорі.

Також в додатку №1 зазначено вантажоотримувачем ТОВ «Краматорськтеплоенерго». Однак розділ 3 Договору не містить у собі посилання на особливий порядок поставки товару - до місця, зазначеного покупцем.

Також в п.6.1 Договору зазначено, що приймання товару по якості здійснюється на підставі сертифікатів якості на товар, виданих лабораторією підприємства вантажовідправника після перевірки якості товару на відповідність лабораторії вантажоотримувача.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акти прийому продукції по кількості, квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, рахунки, накладні.

Разом з тим, квитанція про приймання вантажу видається вантажовідправнику, який за даними квитанцій є інша юридична особа ніж позивач ТОВ ТПК «Аутрайт», при цьому, на квитанціях про приймання вантажу як юридичну адресу ТОВ «Укрторф ТВНК» зазначено адресу, яка не відповідає даним ЄДРПОУ.

Також, 28.05.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрторг ТВНК» (Постачальник) укладено договір поставки №2805/10-УМ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додатку №1 від 03.06.2010 до договору поставки №2805/10 - УМ від 28.05.2010, постачається вугілля марки АКО 25-100 мм, кількістю 1000 т. , строк постачання - червень 2010 року, станція навантаження - Браунівка Донецька залізниця, вантажоотримувач - ТОВ «АЗОВ-ЧАРТ ХОЛДИНГ».

Згідно додатку №2 від 01.07.2010 до договору поставки №2805/10 - УМ від 28.05.2010 постачається вугілля марки АКО 25-100 мм, кількістю 1000 т., АМ 13-25 мм, кількістю 1000 т., АС 6-13 мм., кількістю 1000 т. , строк постачання - липень 2010 року, станція навантаження - Браунівка Донецька залізниця, вантажоотримувач - ТОВ «АЗОВ-ЧАРТ ХОЛДИНГ».

Також у додатках до договору включено вартість послуг експедитора без укладання відповідної угоди.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: рахунки, накладні, акти прийому продукції по кількості, квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, листи ТОВ «Укрторг ТВНК» на підтвердження відвантаження вугілля марки АКО 25-100 та марки АС 6-13 зі станції Брауновка.

Разом з тим, зазначені документи не прийняті судом першої інстанції в якості належних доказів, оскільки вони не містять повної достовірної інформації щодо предмета доказування.

Також, 20.08.2010 між позивачем - покупець та ТОВ «Укрторг ТВНК» - постачальник укладено договір поставки №2008/10-У, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору. 23.04.2010 між позивачем - постачальник та ТОВ «Укрторг ТВНК» - покупець укладено договір поставки №2304/10-УРФ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець оплатити та прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Разом з тим, документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за даним договором, не прийняті судом в якості належних доказів через те, що вони містять у собі різні дані щодо відправника товару із зазначенням іншої юридичної адреси, ніж за довідкою ЄДРПОУ, не надані сертифікати якості товару, неможливо встановити повноваження осіб, які підписали акти приймання продукції за кількістю.

Наведене узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеної в постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, де зазначено, що у разі, коли товарність операцій з поставки контрагентом позивачу не оспорюється, а надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, то ці обставини свідчать про правильне застосування п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, як зазначав Вищий адміністративний суд України в Інформаційносу листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 № «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», зокрема, відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку; про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у податкового органу було достатньо обґрунтованих підстав для висновків, викладених в акті перевірки, що він, як суб»єкт владних повноважень, і довів суду, як передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а/1270/7939/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 10 березня 2014 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко