Рішення

від 25.05.2009 по справі 7/66-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/66-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 травня 2009 р.                                                                                                     Справа 7/66-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"", м. Київ.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Куманівецьке", с. Куманівці, Хмільницький район, Вінницька область.  

про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за договором в сумі 21 917,24 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    Грищенко О.М. - довіреність б/н від 10.04.2009 року.

          відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Куманівецьке" на користь ТОВ "Торговий дім "ВАССМА"" 21917,24 грн. у тому рахунку 11415,60 грн. боргу, 127,60 грн. 3% річних, 936,08 грн. інфляційних, 1024,66 грн. пені, 1712,34 грн. штрафу та 6700,96 грн. дооцінки товару в зв'язку з зростанням курсу іноземних валют.

Ухвалою від 25.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/66-09 та призначено до розгляду на 28.04.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоч належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання. До вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що ухвалу від 25.03.2009 року відповідач отримав 07.04.2009 року, що вбачається поштового повідомлення № 140753 яке наявне в матеріалах справи.

28.04.2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з відповідача 17802,87 грн. у тому рахунку 11415,60 грн. боргу, 162,62 грн. 3% річних, 1073,09 грн. інфляційних, 1297,32 грн. пені, 1712,34 грн. штрафу та 2141,90 грн. дооцінки товару в зв'язку з зростанням курсу іноземних валют.

Розглянувши вказану заяву, яка в частині 3 % річних, інфляційних втрат, пені є фактично заявою про збільшення розміру позовних вимог, а в частині вимог про стягнення втрат пов'язаних із збільшенням курсу долара США стосовно гривні - заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ч.4 ст.22 ГПК України.

У зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 25.05.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 25.03.2009 року та від 28.04.2009 року.

Слід зауважити, що ухвалу від 28.04.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (с.Куманівці, Хмільницького району Вінницької області, 22053). Разом з тим згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 21-10/2519-3 від 15.04.2009 року місцезнаходженням ТОВ "Куманівецьке" є наступна адреса: с. Куманівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22053, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 25.03.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 28.04.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи,  її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.    

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.09.2008 року між ТОВ "Торговий дім "ВАССМА"" (Продавець) та ТОВ "Куманівецьке" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (поставки) № 51/1-30, предметом якого згідно п.п.1.1 є купівля-продаж на території України засобів захисту рослин, насіння, порядок загальних умов продажу товару, порядок взаємовідносин продавця та порядок їх взаємовідносин з третіми особами.

Відповідно до п.2.1 Продавець зобов'язувався постачати, а Покупець приймати та оплачувати Товар на умовах згідно цього Договору.

У п.2.2 Договору сторони погодили, що асортимент, кількість, ціна та вартість Товару вказуються в Додатках до цього договору, а кожен укладений Додаток є невід'ємною частиною цього Договору.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, до Договору купівлі-продажу від 10.09.2008 року № 51/1-30 сторони уклали доповнення № 1 в якому визначили назву Товару, його кількість, ціну та загальну вартість.

На виконання Договору купівлі-продажу від 10.09.2008 року № 51/1-30 та доповнення № 1 до нього позивач 10.09.2008 року поставив ТОВ "Куманівецьке" товар на загальну суму 11415,60 грн..

На підтвердження вказаного суду надано видаткову накладну від 10.09.2008 року         № 51/150 та  довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (серія ЯОФ                 № 168290), оригінали яких оглядались в судовому засіданні 28.04.2009 року.

Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що у видатковій накладній та довіреності не міститься посилання на договір купівлі-продажу (поставки) від 10.09.2008 року № 51/1-30, однак суд вважає, що поставка проводилась саме за умовами цього Договору виходячи з наступного.

Із співставлення найменування Товару, його кількості та ціни яка зазначена в доповненні № 1 до Договору купівлі-продажу (поставки) від 10.09.2008 року № 51/1-30 із аналогічними характеристиками, що відображені у видатковій накладній вбачається їх повна тотожність, що дає підстави стверджувати про поставку Товару за умовами зазначеного вище Договору.

За одержаний товар відповідач розрахунку не провів, що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

З врахуванням викладеного сума боргу відповідача перед позивачем складає 11415,60 грн..

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 11415,60 грн. основного боргу з відповідача враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.5.2 Договору сторони передбачили оплату за Товар поетапно: 100% перераховуються до 01.11.2008 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 11415,60 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі  11415,60 грн. доведеною позивачем.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1297,32 грн. пені за період із 01.11.2008 року по 22.04.2009 року та 1712,34 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 8.3 Договору № 51/1-30 від 10.09.2008 року сторони встановили, що за порушення термінів сплати визначених в п.5.3 цього договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 15 % від розміру несвоєчасно сплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від несвоєчасно сплаченої суми.

Таким чином вимога позивача про стягнення пені та штрафу є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного Договору.

Крім того суд враховує, що нарахування пені та заявлення до стягнення штрафу проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків стосовно пені та штрафу судом виявлено математичну помилку в обрахунку пені, яка полягає в наступному.

За період з 01.11.2008 року по 31.12.2008 року позивачем вказано в розрахунку пені 456,63 грн.. Разом з тим, проведений судом перерахунок розміру пені за вказаний період із вихідними даними які зазначені у ньому (сума заборгованості, кількість днів прострочення) привів до отримання 456,62 грн., що пов'язано із врахуванням судом правил математичного округлення при отриманні кінцевої суми.

В наданому позивачем розрахунку штрафу судом помилок не виявлено.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за наслідками чого суд дійшов таких висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, як такі, що відповідають чинному законодавству.

Судом здійснено перевірку розрахунку 162,62 грн. 3 % річних за період з 01.11.2008 року по 22.04.2009 року та збитків від інфляції, які нараховувались за період з листопада 2008 року по березень 2009 року.

В результаті проведеної перевірки 3 % річних судом виявлено помилку допущену позивачем, яка полягає в тому, що останній не враховував різниці в кількості днів в 2008 році та 2009 році (366 та 365 днів відповідно). Вказане спричинило похибку внаслідок якої судом отримано 3 % річних в розмірі 162,17 грн., тобто на 0,45 грн. менше ніж заявлено позивачем.

Також судом зроблено перерахунок інфляційних втрат  відповідно до методики визначеної в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції  при розгляді справ" відповідно до якої індекс інфляції береться за наступний місяць разі внесення суми після 15 числа звітного місяця.  

Проводячи перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат суд визначив середнє значення індексу інфляції за період прострочення (листопад 2008 року - березень 2009 року - 1,098) в зв'язку з чим судом було отримано більшу суму інфляційних втрат (1073,06 грн.), ніж та яку заявляв позивач (1073,09 грн.).

Крім того судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 2141,90 грн. втрат пов'язаних із збільшенням курсу долара США стосовно гривні (курсова різниця) в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В п.5.1 Договору сторони перебачили, що оплата вартості Товару здійснюється відповідачем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок відповідача в національній валюті. Ціни на товар встановлені в національній валюті, виходячи з курсу долара США. У випадку якщо на дату оплати курс долара США до гривні збільшився, то ціни на товар в гривні переглядаються відповідно до курсу НБУ.

При цьому, в доповненні № 1 до Договору сторони погодили, що якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується наступна формула: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент оплати, В - ціна на момент підписання, А2 - курс долара США (НБУ) до гривні на момент підписання договору, А1 - курс долара США (НБУ) до гривні на день перерахування коштів.

Судом встановлено, що неоплаченим залишився товар на суму 11415,60 грн..

Згідно довідок від 02.04.2009 року № 31527 та від 02.04.2009 року № 31528 АБ "ІНГ Банк Україна" офіційний курс гривні до долара США встановлений НБУ станом на 10.09.2008 року становив 4,85 грн. за один долар, а станом на 01.11.2008 року 5,76 грн. за один долар.

Разом з тим, проводячи перевірку правильності обрахунку позивача щодо визначення суми боргу з врахуванням курсової різниці судом не виявлено помилок, оскільки в результаті проведених дій за формулою, яка викладена в Доповненні № 1 до Договору отримано 21415,90 грн. ((5,76/4,85) * 11415,60)-13557,50).

Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено помилку позивача в обрахунку пені, інфляційних збитків та 3 % річних, що привело до збільшення розміру позовних вимог у порівнянні із сумами, які отримав суд в результаті проведеного перерахунку, а тому в стягненні 0,01 грн. пені, 0,03 грн. інфляційних та 0,45 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 25.03.2009 року та від 28.04.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 15 % річних, штрафу, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови  в стягненні 0,01 грн. пені, 0,03 грн. інфляційних та 0,45 грн. 3% річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Крім того суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року                   № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.  В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За письмовим клопотанням позивача 25.05.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, ч.2 ст.524, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.2 ст.533, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550,  ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49,  ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куманівецьке", с. Куманівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22053  - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33243364, р/р - 2600501300514 в ТОВ "Укрпромбанк", МФО - 302515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА"", вул.шосе Мінське, 4, м.Київ, 04201 - (інформація про реквізити - р/р - 26009380799051 в Київській ОФ АКБ "Укрсоцбанк", м.Київ, МФО-321013, ідентифікаційний код - 33937992) - 11415 грн. 60 коп. боргу, 1712 грн. 34 коп. штрафу, 1297 грн. 31 коп. пені, 162 грн. 17 коп. 3 % річних, 1073 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 2141 грн. 90 коп. - втрат пов'язаних із збільшенням курсу долара США стосовно гривні, 178 грн. 02 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 99 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні  00 грн. 01 коп. пені, 00 грн. 03 коп інфляційних втрат та 00 грн. 45 коп. 3% річних  відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                             Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  01 червня 2009 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Вассма", пр. Мінський, 4, м. Київ, 04201.

3 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Вассма", пр. Лісовий, 39, м. Київ, 02166.

4 - відповідачу - ТОВ "Куманівецьке", с. Куманівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22053.