Рішення

від 06.03.2014 по справі 912/186/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 рокуСправа № 912/186/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/186/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Байонет", м. Київ

до відповідача: Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 120 646,03 грн.

Представники:

від позивача - Кондюріна Я.О., адвокат (договір про надання правової допомоги №02/09 від 01.11.2013; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 470 від 10.12.2009);

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Байонет" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України заборгованості з оплати вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 в сумі 115000,00 грн. та 897,95 грн. 3% річних і 3891,10 грн. пені, нарахованих за порушення грошового зобов'язання, та з покладенням на відповідача судових витрат, що складаються із суми судового збору і 5000,00 грн. розміру оплати послуг адвоката.

Заявою від 14.02.2014 позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 115000,00 грн. суми основного боргу, 1058,63 грн. 3% річних та 4587,40 грн. пені, що разом складає 120646,03 грн. (а.с. 69-70).

У відповідності до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

На підставі наведеного, господарський суд розглядає справу з урахуванням вказаної вище заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідачем позовні вимоги заперечено частково в частині стягнення пені та 3% річних, розмір основного боргу 11500,00 грн. визнано повністю (відзив від 10.02.2014 , а.с. 76-78). Заперечення щодо стягнення пені та 3% річних обґрунтовано відсутністю вини Військової частини 2269 у затримці платежів, так як кошти на рахунках військової частини є і Олександрійське УДКСУ Кіровоградської області облікувало та зареєструвало вказане зобов'язання, однак кошти не перераховано.

В судовому засіданні 06.03.2014 представником позивача позовні вимоги в сумі 120646,03 грн. підтримано повністю.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення (а.с. 100).

З огляду на граничні строки вирішення спору та належне повідомлення учасників процесу про судове засідання, господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши пояснення представників сторін, наведені в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Байонет" (Продавець) та військовою частиною 2269 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1/07, за умовами якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та своєчасно сплатити придбання парашутної системи "ЗПС" (Товар) (код номенклатури ДКПП 13.92.2) для виконання завдань за призначенням, в кількості і за ціною відповідно до Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 10-14).

Згідно пункту 4.1 договору купівлі-продажу та Специфікації № 1 до нього сторонами погоджено ціну одного комплексу Товару в сумі 23000,00 грн. з ПДВ, кількість - 32 комплекти, загальна вартість - 736000,00 грн.

Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2013 (п. 6.1. договору).

Всі умови договору купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013, у т.ч. щодо порядку постави Товару, розрахунків, відповідальності сторін, погоджено шляхом підписання тексту договору керівниками сторін та скріплення підписів печатками.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу положень ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як передбачає ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

З матеріалів справи слідує, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 військовою частиною 2269 направлено товариству з обмеженою відповідальністю "Байонет" 01.10.2013 два окремих письмових повідомлень № № 1475ф, 1476ф про готовність Покупця на закупівлю і оплату двох партій Запасних парашутних систем "ЗПС" в загальній кількості 5 комплектів на суму 115000,00 грн. (перша партія - 4 комплекти на загальну суму 92000,00 грн.; друга партія в кількості 1 комплекту на суму 23000,00 грн.) (а.с. 18, 19).

01.10.2013 між сторонами підписано додаткові угоди № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013, якими передбачено обов'язок Продавця передати у власність Покупця, а у Покупця - прийняти та своєчасно сплатити придбання названих вище партій "ЗПС" (а.с. 16, 17).

Відповідно до видаткових накладних від 10.10.2013 № № 1-1/07, 2-1/07, 3-1/07 позивачем поставлено, а відповідачем отримано 5 (п'ять) комплектів запасної парашутної системи "ЗПС" на загальну вартість 115000,00 грн. (а.с. 30-32).

Актами прийому-передачі від 10.10.2013 № №1-3 сторони засвідчили, що Продавець поставив Товар та виконав свої зобов'язання щодо умов Договору № 1/07 від 22.07.2013 (а.с. 20-22).

На оплату вартості Товару позивачем також виставлено рахунки-фактури від 10.10.2013 № № 1-1/07, 2-1/07, 3-1/07 (а.с. 23-25).

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 та що відповідає правовому характеру договору купівлі-продажу, є двостороннім та оплатним договором, за яким в однієї сторони (продавець) існує обов'язок передати майно у власність другій стороні (покупець), а в іншої сторони (покупець) - прийняти такий товар і сплатити його ціну у встановлений договором строк.

Розділом 3 договору купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 сторонами передбачено порядок розрахунків, у відповідності до якого розрахунок за поставлений товар (партію товару) здійснюється за фактом постачання протягом 10 календарних днів з дати підписання акта прийому-передачі; Покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості товару (партії товару) згідно наступних документів: рахунка-фактури, видаткової накладної, акта прийому-передачі.

Як повідомляє позивач, військова частина 2269 в порушення названих вище умов договору не сплатив вартість отриманого ним Товару в загальному розмірі 115000,00 грн.

Відповідач у наданому до суду відзиву підтвердив отримання Товару за договором купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 на загальну вартість 115000,00 грн. та визнав наявність вказаного боргу, пояснюючи відсутність оплати не здійсненням платежів Олександрійським управлінням Державної казначейської служби України Кіровоградської області.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріплені і в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (ст. ст.691-692) покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений договором строк.

На підставі викладеного, з огляду на підтвердження матеріалами справи отримання відповідачем Товару за договором купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 на загальну суму 115000,00 грн. та виникнення обов'язку з його 100% оплати і відсутність доказів на підтвердження такої оплати, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Байонет" в частині стягнення з військової частини 2269 115000,00 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону).

За умовами, визначеними у пункті 9.3. договору купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013, якщо покупець у терміни, зазначені в пункті 3.1. договору, не здійснить оплату товару Продавцю у відповідній частині на умовах даного договору, то Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, сума пені за прострочення оплати отриманого товару за період з 21.10.2013 по 10.02.2014 складає 4587,40 грн. (а.с. 69).

Наведений розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.ч. 4, 5 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 254, 549 Цивільного кодексу України та умовам укладеного між сторонами договору.

За викладених обставин, з огляду на підтвердження матеріалами справи наявності порушення зі сторони відповідача зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару, позовні вимоги ТОВ "Байонет" про стягнення пені в розмірі 4587,40 грн. є такими, що відповідають законодавству та підлягають задоволенню.

На заперечення відповідача стосовно безпідставності стягнення пені у зв'язку з відсутністю вини відповідача у затримці платежів, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі N 6-170цс12).

За положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, надсилаючи позивачеві повідомлення про готовність Покупця до виконання умов договору купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013, відповідач повідомив Продавця за договором про свою готовність на закупівлю та оплату партії Товару (а.с. 18. 19). Уклавши з позивачем договір купівлі-продажу, відповідач прийняв на себе зобов'язання оплатити вартість Товару в установлений строк, що підтвердив в додаткових угодах від 01.10.2013 до договору.

Аналізуючи викладене та надані відповідачем докази, господарський суд вважає, що останнім не доведено вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та не доведено відсутність його вини в порушенні строків виконання.

Більш того, як роз'яснено в п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

З урахуванням викладеного, господарський суд згідно наведених відповідачем обставин не встановив наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення пені. При цьому, господарський суд враховує, що клопотання про зменшення розміру пені з наданням відповідних доказів відповідачем не заявлено, тоді як сума пені порівняно із сумою основного боргу є незначною.

Заявлені до стягнення позивачем 3% річних в сумі 1058,63 грн., що нараховані за період з 21.10.2013 по 10.02.2014 на суму заборгованості 115000,00 грн. (а.с. 69) також підлягають стягненню з відповідача, оскільки за положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а отже наведені відповідачем доводи про відсутність вини не приймаються судом.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ТОВ "Байонет" про стягнення з військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України 115000,00 грн. суми основного боргу, 1058,63 грн. 3% річних та 4587,40 грн. пені, що разом складає 120646,03 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2412,92 грн. покладається на відповідача повністю.

Позивач також просить відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Фактичне надання послуг адвоката та понесення позивачем витрат на їх оплату в розмірі 5000,00 грн. підтверджено наступними документами: договором про надання правової допомоги № 02/09 від 01.11.2013, укладеного з адвокатом Кондюріною Я.О., предметом якого є надання позивачеві юридичних послуг, що виникають в результаті представлення інтересів позивача в судах всіх інстанцій з питань стягнення боргу за договором купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 (а.с. 33-35); розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, що підписаний між позивачем та адвокатом (а.с. 65); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльності ; 470 (а.с. 63); платіжним дорученням № 401 від 13.01.2014 про фактичне перерахуванням коштів в сумі 5000,00 грн. (а.с. 36, 64); представництвом інтересів позивача під час слухання справи адвокатом Кондюріною Я.О. та її фактична участь в судових засідання, що проводились у даній 18.02. і 06.03.2014.

Виходячи з наведеного та положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, ідентифікаційний номер 14322859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Байонет" (02140, м. Київ, пр. М. Бажана, 10, оф.1, ідентифікаційний код 37447481) - заборгованість в сумі 120 646,03 грн., з якої: 115000,00 грн. основного боргу, 1058,63 грн. 3% річних, 4587,40 грн. пені, а також 2412,92 грн. судового збору та 5000,00 грн. оплати послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити військовій частині 2269 за адресою: 28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. Діброви, 77/95.

Повне рішення складено 11.03.2014.

Суддя В.В.Тимошевська