Постанова

від 06.05.2014 по справі 912/186/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 року Справа № 912/186/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Джихур О.В., Лисенко О.М.

секретар: Ситникова М.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Олександрія Кіровоградської області

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2014 року

у справі № 912/186/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Байонет", м. Київ

до відповідача Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 120 646,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Байонет", м. Київ звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення 119 789,05 грн., серед яких сума основного боргу у розмірі 115 000,00 грн. , 3 % річних у розмірі 1 058,63 грн., пеня у розмірі 4 587,40 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2014 року у справі № 912/186/14 (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 115 000,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 058,63 грн., пені у розмірі 4 587,40 грн., судовий збір у розмірі 2 412,92 грн. та оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2014 року у справі № 912/186/14 у зв'язку із сплатою в добровільному порядку основної суми боргу, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати судового збору у розмірі 1 206,47 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи;

- нарахована пеня в розмірі 3 891,10 грн. та 3 % річних в розмірі 897,95 грн. виникли на загальнодержавному рівні, без вини відповідача, який є державною установою;

- до прийняття рішення у справі відповідач оплатив повну суму боргу за поставлений позивачем товар на загальну суму 115 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.04.2014 року.

10.04.2014 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити відповідачу-скаржнику в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити без змін рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2014 року у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.05.2014 року.

28.04.2014 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники сторін в судове засідання 06.05.2014 року не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги та враховуючи подане позивачем клопотання, колегія суддів дійшла висновку про перегляд справи по суті за відсутністю представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

22.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Байонет", м. Київ звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення 119 789,05 грн. (а. с. 3-55).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі (а. с. 1).

14.02.2014 року до господарського суду Кіровоградської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а. с. 66-70).

18.02.2014 року від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 75-78).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2014 року розгляд справи відкладено на 06.03.2014 року. Зобов'язано позивача у разі сплати відповідачем до дня судового засідання суми боргу (повністю або частково) повідомити суд, з наданням відповідних доказів. Зобов'язано відповідача подати відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог; докази направлення відзиву позивачу; у разі сплати до дня судового засідання суми боргу (повністю або частково) повідомити суд, з наданням відповідних доказів. Зобов'язано Управління державної казначейської служби України в Олександрійському районі Кіровоградської області надати суду в строк до 03.03.2014 року відомості про причини не здійснення платежів за платіжними дорученнями Військової частини 2269 внутрішніх військ МВС України № 2106 від 14.10.2013 року на суму 46 000,00 грн., № 2107 від 14.10.2013 року на суму 46 000,00 грн., № 2108 від 14.10.2013 року на суму 23 000,00 грн. Зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області надати суду в строк до 03.03.2014 року відомості про причини не здійснення платежів за платіжними дорученнями Військової частини 2269 внутрішніх військ МВС України № 2106 від 14.10.2013 року на суму 46 000,00 грн., № 2107 від 14.10.2013 року на суму 46 000,00 грн., № 2108 від 14.10.2013 року на суму 23 000,00 грн. (а. с. 96).

03.03.2014 року до господарського суду Кіровоградської області від Олександрійського управління державної казначейської служби України Кіровоградської області надійшов лист № 02-08-16/477 від 26.02.2014 року (а. с. 101). У вказаному листі, зокрема, зазначено, що недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, відволікання коштів єдиного казначейського рахунку зменшує рівень його ліквідності, звужує можливості Казначейства України щодо забезпечення розрахунково-касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 115 000,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 058,63 грн., пені у розмірі 4 587,40 грн., судовий збір у розмірі 2 412,92 грн. та оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн. (а. с. 106-108).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 06.03.2014 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Байонет", м. Київ (Продавець) та Військовою частиною 2269 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/07 (надалі - Договір) (а. с. 10-13).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити придбання парашутної системи "ЗПС" (код номенклатури ДКПП 13.92.2) для виконання завдань за призначенням, в кількості і за ціною відповідно Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар (партію товару) здійснюються за фактом постачання протягом 10 календарних днів з дати підписання акта прийому-передачі.

Згідно з пунктом 4.1 Договору загальна вартість Договору складає 736 000,00 грн., в тому числі ПДВ 122 666,67 грн. і включає вартість товару і витрати залежно від умов постачання. Ціна одного комплекту товару складає 23 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 5.5 Договору строк постачання товару - протягом 30 днів після відправлення Покупцем Продавцю повідомлення про готовність до виконання умов Договору, Покупець може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію.

Строк дії Договору - з моменту підписання до 31.12.2013 року (пункт 6.1).

Листами № 1475ф та № 1476ф від 01.10.2013 року відповідач повідомив позивача про готовність до виконання умов Договору щодо надання послуг на загальну суму 115 00,00 грн. (а. с. 18-19).

Із матеріалів справи вбачається, що 01.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Байонет" та Військовою частиною 2269 укладено додаткові угоди № № 1, 2 до Договору купівлі-продажу № 1/07 від 22.07.2013 року (а. с. 16, 17), відповідно до яких Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити придбання першої та другої партії запасної парашутної системи "ЗПС" на загальну суму 115 000,00 грн.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено товар партіями, що підтверджується актами прийому-передачі товару, а також видатковими накладними (а. с. 20-22, 30-32).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою погашення заборгованості по Договору звертався до відповідача з претензією від 14.11.2013 року № 292 на загальну суму 115 000,00 грн. (а. с. 26).

Листом № 1747 від 19.11.2013 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію № 292 від 14.11.2013 року, в якій зазначено, що видаткові накладні та платіжні доручення від 14.10.2013 року № № 2108, 2107, 2106 були направлені до Олександрійського Управління державної казначейської служби України Кіровоградської області для сплати (а. с. 27-29).

Таким чином, враховуючи викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 115 000,00 грн.

Наведені обставини в їх сукупності стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, основна сума заборгованості в розмірі 115 000,00 грн. була погашена 05.03.2014 року, тобто після порушення провадження у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № № 72, 73, 74 від 16.01.2014 року (а. с. 127-128).

В пункті 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що між сторонами на час прийняття рішення судом першої інстанції був відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 115 000,00 грн., а тому провадження в цій частині підлягає припиненню згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Слід звернути увагу, що відсутність у суду першої інстанції на час прийняття рішення інформації про погашення відповідачем суми основного боргу, тоді як цей борг було сплачено, не може бути підставою для залишення без змін рішення про стягнення суми боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення 1 058,63 грн. 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо правомірного нарахування позивачем 3 % річних за період прострочення з 21.10.2013 року по 10.02.2014 року в сумі 1 058,63 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимог позивача про стягнення 4 587,40 грн. пені, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені в розмірі 4 587,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення.

При цьому, суд виходив з встановленого ним факту прострочення оплати відповідачем товару за Договором.

Викладений висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині є правомірним і відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

В частині 3 статті 551 ЦК України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вживав заходи до погашення боргу, виставивши платіжні доручення до органу Державного казначейства України ще 16.01.2014 року, але ці платіжні документи не були оплачені через недостатнє наповнення Єдиного казначейського рахунку. На час прийняття рішення судом першої інстанції сума основного боргу була погашена. Крім цього, заслуговує на увагу факт виконання відповідачем специфічних функцій, пов'язаних із захистом обороноздатності держави.

Таким чином, беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені з 4 587,40 грн. до 200,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Підпунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

01.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Байонет" та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги № 02/09 (а. с. 33-35).

Згідно платіжного доручення № 401 від 13.01.2014 року позивачем сплачено за надання правової допомоги адвокатові 5000 грн. (а. с. 36).

Понесені позивачем витрати по оплаті послуг адвоката, що пов'язані із розглядом справи відповідно до статті 49 ГПК України мають бути покладені на відповідача.

В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (підпункт 4.1). У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (підпункт 4.3).

Частиною 2 статті 49 ГПК України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір доведено до розгляду в суді з вини відповідача, то незалежно від оплати суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2014 року. В зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції має бути викладено в іншій редакції. В частині стягнення з відповідача 115 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України. З відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1 058,63 грн. 3 % річних, 200,00 грн. пені та 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Олександрія Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2014 року у справі № 912/186/14 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду від 06.03.2014 року викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 115 000,00 грн. основного боргу припинити відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути з Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, ідентифікаційний код 14322859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Байонет" (02140, м. Київ, пр. М. Бажана, 10, оф. 1, ідентифікаційний код 37447481) 1 058,63 грн. 3 % річних, 200,00 грн. пені, 2 412,92 грн. судового збору та 5 000,00 грн. оплати послуг адвоката".

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.05.2014 року

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.В. Заболотна

07.05.2014