Постанова

від 05.03.2014 по справі 12б/5014/571/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.03.2014 справа №12б/5014/571/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Сабада Г.О. за участю представників сторін: від боржника:не з'явився від скаржника: від кредитора:не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі№ 12б/5014/571/2012 /суддя Палей О.С./ за заявою кредитораприватного підприємства «Віраж» м. Луганськ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю „Верібат" м.Луганськ пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 06.03.2012р. господарський суд Луганської області прийняв заяву ПП «Віраж» про порушення справи про банкрутство ТОВ „Верібат" до провадження та порушив провадження у справі про банкрутство на підставі ст.ст. 1, 8, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013р. (далі - Закон).

За результатами підготовчого засідання ухвалою від 05.04.2012р. суд визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора; ввів процедуру розпорядження майном та призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Бохан О.С.

За результатами попереднього засідання ухвалою від 07.06.2012р. господарський затвердив реєстр кредиторів, до складу якого входять вимоги ініціюючого кредитора.

Постановою від 14.08.2012р. господарський суд Луганської області визнав боржника банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Бохана О.С. Ухвалою від 26.09.2012р. Донецький апеляційний господарський суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на постанову господарського суду від 14.08.2012р. Ця ухвала апеляційного суду була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012р.

Ухвалою від 27.01.2014р. господарський суд Луганської області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

Ухвала суду мотивована тим, що в газеті "Голос України" від 01.09.2012р. № 163 (5413) здійснена публікація оголошення про визнання ТОВ "Верібат" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, після публікації до ліквідатора не надходило поточних кредиторських вимог до ТОВ "Верібат". Про передачу бухгалтерської та іншої документації, печаток та штампів ТОВ "Верібат" були складені відповідні акти. Для формування ліквідаційної маси ліквідатором були надіслані запити з метою виявлення активів, що належать підприємству, ліквідатором направлені запити та отримані довідки про відсутність активів, а саме: листом від 15.11.2012р. №14020/10 ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська повідомила про відсутність розрахункових рахунків у банкрута; за довідкою ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Луганськ, Слов'яносербського та Лутугінського районів (підпорядкованого УДАІ) ГУМВС України в Луганській області за ТОВ "Верібат" автотранспортних засобів не зареєстровано; за довідкою Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 16.08.2013р. № 11-25/3305 за банкрутом сільськогосподарської та тракторної техніки не зареєстровано; листом від 28.03.2013р. №1559-4/9.22/45-13 Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті зазначила про відсутність у банкрута морського та річкового транспорту; за довідкою Державної авіаційної служби України від 15.07.2013р. № 20.01.19-8046 за ТОВ "Верібат" не зареєстровано повітряних суден. За інформацією Держгірпромнагляду у Луганській області (лист від 28.11.2013 № 04-28/4742) у банкрута відсутні великовантажні автомобілі, технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі загального користування. Довідкою Луганської митниці Міндоходів від 25.12.2013р. № 6.1/3-1/5579 було повідомлено про відсутність в зоні діяльності зазначеної установи майнових активів (товарів, продукції) та інших активів, які належать ТОВ "Верібат".

Також судом встановлено, що при проведенні інвентаризації не виявлено майна банкрута, за рахунок якого було б можливе погашення кредиторських вимог. Крім того, за період проведення ліквідаційної процедури погашення кредиторських вимог не відбувалося.

За наявності доказів у справі, суд дійшов висновку, що майнові активи ТОВ "Верібат", у тому числі автотранспортна техніка, сільськогосподарська техніка, нерухоме майно, земельні ділянки, дебіторська заборгованість, відсутні. Тому суд вважає можливим затвердити ліквідаційний баланс.

Оскільки у звіті ліквідатора про оплату послуг та відшкодування витрат від 10.01.2014р. № 01-10/4 ліквідатор Бохан О.С. відмовився від оплати своїх послуг та відшкодування витрат ліквідатора по справі про банкрутство ТОВ "Верібат", то суд затвердив звіт ліквідатора, бо на його думку, ліквідатор здійснив усі заходи по виявленню можливих майнових активів банкрута та належним чином провів ліквідаційну процедуру. З урахуванням цього господарський суд Луганської області ухвалив про ліквідацію ТОВ "Верібат" та припинення провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулась до Донецького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі № 12б/5014/571/2012, в якій просить ухвалу скасувати та припинити провадження у справі.

В доводах апеляційної скарги ДПІ посилається на необґрунтованість прийняття ухвали від 27.01.2014р. господарським судом Луганської області та неповне з'ясування всіх обставин справи. Крім того, податкова інспекція вказує на те, що оскільки ухвала про ліквідацію банкрута є судовим рішенням, яким завершується процедура банкрутства у справі, тому суд не тільки перевіряє з'ясування наявності у банкрута майна для задоволення кредиторських вимог, але й підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі.

Так, апелянт вважає, що ініціюючим кредитором не доведено безспірність його вимог до боржника. В якості доказів з цього питання ініціюючий кредитор надав до суду рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2011р. у справі № 4/186/2011, яким стягнуто з солідарних боржників: ТОВ "Верібат" та ТОВ «Торговий дім «Гелікоптер» заборгованість у сумі 342 000грн. та судом видано наказ. Постановою Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з солідарних боржників заборгованості, але у справі відсутні будь-які докази, які підтверджують стан виконавчого провадження щодо боржника на момент ініціювання справи про банкрутство. Окрім іншого, кредитором не надано постанови про закриття виконавчого провадження.

Таким чином, апелянт посилається, що господарський суд не врахував факт стягнення за судовим рішенням саме з солідарних боржників та відсутність в матеріалах справи доказів щодо неможливості виконання ТОВ «Торговий дім «Гелікоптер» рішення суду від 20.10.2011р. у справі № 4/186/2011. До того ж, скаржник наголошує на тому, що з листа ВДВС не можливо встановити, щодо якого з боржників проводились виконавчі дії.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська в апеляційній скарзі вказує, що за аналізом податкових декларацій не встановлено факту взаємовідносин між ініціюючим кредитором та боржником за господарськими операціями.

Ухвалою від 24.02.2014р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до апеляційного провадження, оскільки на думку колегії суддів оскаржувана ухвала про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі про банкрутство безпосередньо впливає на права та обов'язки апелянта як контролюючого органу стосовно боржника як платника податків, тому як саме оскаржувана ухвала є підставою для припинення державної реєстрації банкрута в якості юридичної особи, яка проводила підприємницьку діяльність та зобов'язана була сплачувати податки. Ліквідація банкрута фактично унеможливлює виконання в подальшому податковим органом покладених державою функцій контролю за повнотою та своєчасністю сплати податків до бюджету.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На думку колегії суддів апеляційного суду, переглядаючи ухвалу про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, як підсумкового процесуального документа у цій справі про банкрутство, слід перевірити серед інших обставин підстави законності порушення справи про банкрутство №12б/5014/571/2012. На безпідставне порушення даної справи про банкрутство також вказує апелянт у доводах апеляційної скарги. Із матеріалів справи вбачається, що ухвала за результатами підготовчого засідання, де суд першої інстанції дає оцінку наявності законних підстав порушення справи про банкрутство, ніким не оскаржувалася та в апеляційному порядку не перевірялася.

Дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідність висновків суду фактичним обставинам справи і наявним в ній доказам, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, ПП "Віраж" посилалось на те, що рішенням господарського суду Луганської області від 20.10.2011р. у справі № 4/186/2011 на його користь з боржника стягнуто заборгованість в сумі 342 000грн. за простим векселем та судові витрати по сплаті державного мита у сумі 3420грн. На виконання цього рішення судом було видано наказ від 31.10.2011р. № 4/186/2011, який кредитором був пред'явлений до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ та постановою від 30.11.2011р. було відкрито виконавче провадження за цим наказом.

При дослідженні рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2011р. та наказу від 31.10.2011р. у справі № 4/186/2011 колегією суддів встановлено стягнення в солідарному порядку з ТОВ «Верібат» м. Луганськ; ТОВ «Торговий дім «Гелікоптер» м.Луганськ на користь ПП "Віраж" м.Луганськ суму 342 000грн. за простим векселем серії АА 2194983 від 12.07.2011р., витрати зі сплати державного мита у сумі 3420грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 236грн. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського міськуправління юстиції відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу № 4/186 від 31.10.2011р. про стягнення солідарно з ТОВ "Верібат", ТОВ «Торговий дім «Голікоптер» на користь ПП "Віраж" 345 656грн. (342 000грн.+3 420грн.+236грн). Але у постанові про відкриття виконавчого провадження в якості боржника зазначено тільки одну особу - ТОВ «Верібат», даних про відкриття виконавчого провадження стосовно іншого солідарного боржника - ТОВ «Торговий дім «Голікоптер», вказана постанова не містить .

Донецьким апеляційним господарським судом не приймається до уваги копія листа ПП «Віраж» від 23.03.2012р. про витребування від Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ інформації про стан виконання виконавчого провадження стосовно ТОВ «Верібат», оскільки цей запит було направлено до виконавчої служби вже після звернення до господарського суду Луганської області з заявою про порушення справи про банкрутство 05.03.2012р., бо усі докази у справі про банкрутство мають подаватись лише до її порушення для повної та об'єктивної оцінки судом щодо наявності безспірності вимог та неплатоспроможності боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором. Сам факт порушення справи про банкрутство тягне за собою певні правові наслідки як для боржника, так і для його кредиторів.

Крім того, виконавче провадження здійснювалось стосовно ТОВ «Верібат», проте в матеріалах справи взагалі відсутні докази щодо неможливості добровільного або примусового виконання вказаного наказу суду іншим солідарним боржником - ТОВ «Торговий дім «Гелікоптер» .

Відповідно до ст. 534 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Колегія суддів вважає, що сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником зобов'язання кредитор має право вимагати виконання зобов'язання у тому числі одночасно від усіх боржників. Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право кредитора на звернення в установленому діючим законодавством порядку з грошовими вимогами до іншого солідарного боржника у випадку, якщо один із боржників, стосовно якого порушено справу про банкрутство, не сплатив борг. Також вказаним законом не зупиняється та не припиняється грошове зобов'язання іншого солідарного боржника перед кредитором, який подав заяву про банкрутство щодо первісного боржника. Процедура банкрутства щодо первісного боржника в даному випадку не впливає на здатність іншої особи, яка має солідарне зобов'язання перед кредитором, виконати таке зобов'язання в добровільному або примусовому порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 543 ЦК України, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, господарський суд ще під час проведення підготовчого засідання повинен був перевірити чи не було фактично виконано грошове зобов'язання перед ініціюючим кредитором іншим солідарним боржником, оскільки виконання такого зобов'язання є підставою для припинення справи про банкрутство.

За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Приймаючи ухвалу за результатами підготовчого засідання, а також постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №12б/5014/571/2012, господарський суд не пересвідчився у невиконанні зобов'язання саме іншим солідарним боржником за рішенням суду від 20.10.2011р. у справі № 4/186/2011 та не витребував цих доказів у ініціюючого кредитора, оскільки останній їх не надав при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Верібат».

Апеляційна скарга була розглянута за наявними у справі матеріалами, оскільки до Донецького апеляційного господарського суду будь-які додаткові докази з вказаного питання не надходили. Витребування додаткових доказів у ініціюючого кредитора з вказаного питання за ініціативою апеляційного суду колегія суддів вважає недоцільним, оскільки вищевказані обставини були безпосередньо зазначені апелянтом як доводи апеляційної скарги, тому були відомі сторонам даної справи, які мали можливість надати заперечення разом із належними доказами у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, вказані докази повинні надаватися до суду першої інстанції разом із заявою про порушення справи про банкрутство, та повинні оцінюватися судом у підготовчому засіданні, де згідно ст. 11 ч. 4 Закону суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 70 постанови від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора, їх безспірність .

На відміну від позовного провадження у справі про банкрутство усі докази додаються до заяви про порушення справи, тому у разі відсутності необхідних документів, що підтверджують неплатоспроможність боржника, яка повинна доводитись в першому судовому засіданні, провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню як безпідставне порушене господарським судом.

Згідно ч.2 ст. 209 ГК України нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Але в даному конкретному випадку у боржника була ще можливість відновити свою платоспроможність без введення ліквідаційної процедури стосовно нього шляхом виконання грошового зобов'язання перед ініціюючим кредитором іншим солідарним боржником, що фактично не було з'ясовано судом першої інстанції під час розгляду даної справи.

Вищевикладене свідчить про те, що й постанова суду першої інстанції була прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з неналежним застосуванням норм законодавства, а тому суд дійшов передчасного висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 16.07.2013р. у справі № 21б/5014/2819/2012.

Оскільки постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури була винесена 14.08.2012р., тобто ліквідаційна процедури здійснювалась відповідно до норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що ліквідатор неодноразово звертався до господарського суду Луганської області з клопотаннями про продовження строку ліквідаційної процедури (а.с.8, 18, 45, 49, 62, 73, 82, 90 т.2 ), але у цих клопотанням взагалі відсутні правові підстави та обґрунтованість для продовження ліквідаційної процедури.

Крім того, надані поточні звіти ліквідатора не підтверджені належними доказами щодо проведення ним зазначених заходів, що свідчить про неналежне виконання ліквідатором обов'язків, бо господарський суд не був об'єктивно проінформований про реально вжиті заходи при проведенні ліквідаційної процедури з метою виявлення майнових активів банкрута.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором було надано звіт з додатками (а.с.103-134 т.2).

При його дослідження колегією суддів було встановлено, що ліквідатором не належним чином проведена ліквідаційна процедура у справі № 12б/5014/571/2012, а наявний у справі протокол від 12.09.2012р. засідання інвентаризаційної комісії по розгляду результатів інвентаризації станом на 01.09.2012р. не може вважатись належним доказом проведення інвентаризації, оскільки ліквідатором не надано належних доказів проведення інвентаризації майна банкрута у відповідності до Інструкції "По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69.

Отже, ліквідатором не дотримані вимоги ст. 25, ч. 2 ст. 32 Закону в частині проведення інвентаризації майна.

Донецький апеляційний господарський суд зауважує на тому, що в матеріалах справи наявна Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.03.2012р., де вказано, що банкрут - ТОВ «Верібат» був зареєстрований 16.10.2008р. в Київській області м. Ірпінь, смт. Гостомель, та перебував до 12.07.2011р. А вже з цієї дати був зареєстрований за місцезнаходженням: м. Луганськ, вул. Градусова, буд. 4 (а.с.17-18 т.1). Також від цієї дати був складений простий вексель, за яким відбулось стягнення за рішенням суду від 20.11.2011р. у справі № 4/186/2011. Проте, у справі взагалі відсутні докази про з'ясування майнових активів у банкрута за попереднім місцезнаходженням у Київській області.

Підсумовуючи вищенаведене, Донецький апеляційний господарський суд встановив, що з моменту проведення підготовчого засідання і до винесення ухвали про ліквідацію ТОВ «Верібат» уся процедура банкрутства здійснювалась з суттєвими порушенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, які господарський суд визнав встановленими, ухвала господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі № 12б/5014/571/2012 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню, провадження у справі № 12б/5014/571/2012 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі № 12б/5014/571/2012 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі №12б/5014/571/2012 про банкрутство скасувати.

Провадження у справі № 12б/5014/571/2012 про банкрутство ТОВ «Верібат» припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Верібат" м. Луганськ для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Луганської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття Донецьким апеляційним господарським судом іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство з інших підстав.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 9 прим.:

1.боржнику, 1.кредитору

1.скаржнику, 1.ліквідатору

1.ДАГС, 1.до справи

1.ГСЛО, 1.держ.реєстратору