Постанова

від 28.05.2009 по справі 21/16-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/16-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2009 р.                                                           Справа № 21/16-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. ,  Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Цигура І.В., Цигура О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА", м. Харків (вх. № 1101 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.09 р. по справі № 21/16-09

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" м. Київ

до ТОВ "ІВА" м. Харків

про стягнення 13605,50 грн.

встановила:

У січні 2009 року позивач, Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»(далі, СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД») звернувся  до  господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути  з   відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА" (далі, ТОВ «ІВА») 10490,47грн. основного боргу,  пеню в сумі 282,61грн., штраф в сумі  734,33грн., проценти   за користування  чужими грошовими коштами  в сумі  2098,09грн., та судові витрати, посилаючись  на те, що  позивач  на  підставі  договору  №9341 від 02.12.2005р. передав відповідачеві товар по видатковим накладним в період з 22.10.2008р.  по  11.11.2008р. , а відповідач свої зобов”язання  щодо  оплати  товару, здійснив  частково.

В процесі розгляду справи позивач надав  заяву  про зменшення  позовних вимог зв”язку з частковим погашенням  відповідачем  основного боргу та просив суд стягнути  з  останнього 5106,04грн. основного боргу, пеню в сумі  282,61грн., штраф за прострочення  зобов”язання понад  тридцять  днів, проценти  за користування  чужими грошовими коштами  в сумі  2098,09грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.09р. по справі № 21/16-09 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5106,04грн. основного боргу, пені в сумі  282,61грн., 7% штрафу в сумі 734,33грн., проценти  за користування чужими грошовими коштами  в розмірі  2098,09грн., 132,51 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. По позовним вимогам  на суму  5384,43грн.  провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

ТОВ «ІВА»з  рішенням місцевого господарського суду не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що при застосуванні господарських санкцій за порушення зобов'язання судом не було враховано факту крадіжки товарно-матеріальних цінностей на суму 33 329,43 грн. та не звернуто уваги на приписи ст. 617 ЦК України, на його думку, одночасне стягнення пені і штрафу є неправомірним. Просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2009р. по справі № 21/16-09 в частині стягнення пені в розмірі 282,61 грн., 7% штрафу у сумі 743,33 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 2 098,09 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»письмових заперечень по апеляційній скарзі не надало, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалось, про час та місце розгляду справи було належним чином повідомлено.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників відповідача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем  та відповідачем  укладено  договір   № 9341 від 02.12.2005р. , відповідно до умов якого, продавець (позивач по справі) зобов'язується  передати, а покупець (відповідач по справі) зобов'язується  прийняти  товар  медичного  та косметичного  призначення, визначені та  обумовлені цим  договором, та сплатити  за нього  грошову  суму   відповідно  до умов  цього  договору .

Позивач  згідно  з вимогами цього  договору передав відповідачеві товар по видатковим накладним в період з 22.10.2008р.  по  11.11.2008р., які  знаходяться  в  матеріалах  справи .

Відповідач товар отримав, але свої зобов'язання з його оплати здійснив частково та станом на момент звернення позивача з позовом до суду його заборгованість склала 10 490,47 грн.

Після порушення судом провадження у справі відповідач частково сплатив позивачу заборгованість в сумі 5 384,43грн., тому по позовним вимогам  на суму 5384,43грн. провадження у справі господарським судом обґрунтовано припинено  на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідачем неоплаченим  залишився  товар  на суму  5 106,04грн.

Враховуючи, що вказана сума  боргу,  відповідачем визнана, доказів її погашення він не надав, а  також керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, згідно яких зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, позовні вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача 5 106,04грн.  основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом  6.2.  договору сторонами передбачено,  що за порушення  покупцем  строків  виконання  зобов”язань за цим  договором   щодо  оплати  за товар  продавцю, покупець  окрім  виконання  своїх  зобов”язань   у повній  мірі, повинен сплатити  продавцеві  пеню у розмірі 0,1%  загальної вартості   видаткової накладної на  товар, з якого  допущено  прострочення виконання, за кожний  день   прострочення, а за прострочення  понад  тридцять  днів  додатково  сплатити  штраф  у розмірі  семи  відсотків  зазначеної  у цьому  пункті вартості.

Слід зазначити, що самим відповідачем факт прострочення поставки продукції відповідно до умов Договору визнається.

Позивачем у відповідності до п. 6.2 Договору нараховані 7% штрафу в сумі  734,33грн., та  пені  в сумі  282,61грн., оскільки відповідач  не виконав   свої зобовязання  щодо  оплати  товару в  термін  передбачений у видаткових накладних.

З урахуванням умов спірного Договору та вимог чинного законодавства, господарський суд визнав вимоги позивача в частині стягнення з відповідача зазначеної суми пені та штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано взагалі ніякої оцінки обставинам, на які посилається відповідач та які, за його твердженнями, зумовили виникнення боргу у відповідача, а саме: факту крадіжки товарно-матеріальних цінностей в аптеці ТОВ «ІВА», а також не врахував при розгляді справи ступінь виконання зобов'язання боржником та його майновий стан.

Відповідач, визнаючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, однак заперечує проти нарахування пені та штрафу, при цьому посилається на те, що його заборгованість по оплаті поставлених позивачем медикаментів обумовлена наступними причинами:

-          у вересні 2006 року в аптеці «ІВА» була крадіжка товарно-матеріальних цінностей на суму 33 329,43 грн., з них медикаментів, отриманих від позивача на суму 12 875,73 грн., що підтверджується копією довідки Комінтернівського РВ ГУ УМВСУ в Харківській області;

-          відповідно до постанови КМУ № 955 від 17.10.2008р. «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення були скорочені націнки на медикаменти, змінилися умови поставки товару від оптових фармацевтичних компаній, припиненні поставки багатьох медикаментів, зменшився товарообіг, що негативно відобразилося на діяльності фірми:

-          з жовтня 2008 року позивач без попередження змінив умови оплати за поставлений товар з 25 днів до 0, що також призвело до фінансової загрузки на підприємстві.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач не надав суду доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару за спірним договором.

Враховуючи, що факт крадіжки товарно-матеріальних цінностей на значну суму 33 329,43 грн. має негативний вплив на майновий стан ТОВ «ІВА», а зменшення товарообігу обумовлено обставинами, які виникли  внаслідок кризових явищ в економіці країни (скорочення націнок на медикаменти, зміна умов поставки товару від оптових фірм, припинення поставки багатьох медикаментів), а також беручи до уваги, що відповідач продовжує погашати заборгованість перед позивачем з власних оборотних коштів, суд вважає нарахування 7% штрафу у сумі 743,33 грн.. надмірно великими і не відповідаючими ступеню вини відповідача.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір належних до сплати штрафу та пені до 200,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача за порушення  останнім строків  виконання  зобов”язань за спірним договором щодо  своєчасної оплати  за товар.

Заявник апеляційної скарги вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції одночасно застосував пеню та штраф щодо порушення строків поставки, та не взяв до уваги, що пеня як і штраф є різновидом штрафних санкцій, а відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зауважити, що з урахуванням вимог Господарського та Цивільного кодексів України штраф та пеня не відносяться до одного виду юридичної відповідальності, оскільки в силу статті 549 Цивільного кодексу України неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня.

Частиною 1 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки встановлюється Договором.

Крім того, вказана скаржником стаття 61 Конституції України відноситься до II розділу "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" та передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності особи. Слід зазначити, що вказане Положення Конституції України щодо людини, її прав і свобод спрямоване на виявлення та врахування обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, свідчать про гуманістичну направленість Основного Закону України та кримінального і кримінально-процесуального законодавства України, про поширення загальних засад призначення покарання на всі вчинені злочини. Проте, в даному випадку, позовні вимоги виставлені до особи юридичної і ґрунтуються на нормах ст. 549 Цивільного кодексу України, котрий не забороняє встановлювати одночасно відповідальність у вигляді штрафу і пені, які за своєю правовою природою є засобами захисту цивільних прав і є видами забезпечення виконання зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 734,33грн та 282,61грн. пені підлягає зміні, зменшив розмір належних до сплати штрафу та пені до 200,00 грн.

Звертаючись до господарського суду, позивач також просив стягнути з відповідача проценти  за користування  чужими грошовими коштами  в сумі  2098,09грн.

Пунктом  9.4. договору  сторонами передбачено, що   за умови   прострочення  виконання  покупцем   строків  оплати  за  товар  за цим  договором, він повинен  сплатити  продавцю  проценти за користування  чужими  коштами  у розмірі  двадцяти  відсотків  загальної вартості  товару, з якого  допущено  прострочення  виконання .

Згідно  з вимогами  частини 3 статті 692 Цивільного  кодексу України  у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими  грошовими коштами.

Враховуючи, що відповідач  не виконав  свої зобов'язання  щодо  оплати  товару  в термін  передбачений  в  накладних , нараховані позивачем  проценти,   за користування  чужими коштами  в сумі  2098,09грн. правомірно визнані судом  обґрунтованими  та такими, що підлягають  задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоцільність застосування сплати процентів за користування чужими коштами в зв'язку із наявністю факту крадіжки товарно-матеріальних цінностей, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити у виняткових випадках розмір лише неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, а не процентів за користування чужими коштами.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача процентів  за користування  чужими коштами  в сумі  2098,09 грн., а факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального в цій частині оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 526, 549, 551, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, п.1 ст. 193, ст..233 Господарського кодексу України, ст..ст. 32-34, 43, п. 3 ст. 83, 99, 101, п.4 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА",  м. Харків  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2009 р. по справі  № 21/16-09 в частині стягнення з відповідача штрафу та пені змінити, зменшив їх стягнення до 200,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Плужник О.В.