Рішення

від 05.03.2014 по справі 396/2668/13-ц

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/2668/13-ц

Провадження № 2/396/17/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2014 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Русіна Алла Анатоліївна

при секретарі: Фортинському Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, Кіровоградського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління держземагенства в Кіровоградській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання неправомірними дій по складенню акта про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася із позовом в якому просила суд зобов»язати Приютівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою шляхом передачі їй в натурі на місцевості земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 3524085200:02:000:5350 та визнати неправомірними дії Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області по складенню акта про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки від 11.07.2013 року площею 1, 4733 га.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовну заяву підтримала, суду пояснила, що позивачем ОСОБА_1 отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК № 091008 від 30.08.2012 року, який видано на підставі розпорядження Новоукраїнської РДА від 08.02.2012 року за № 121-р стосовно земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Приютівської сільської ради Новоукраїнського району, за межами населеного пункту. Оскільки частина земельної ділянки фактично зайнята іншими особами, то позивач не має можливості користуватись всією земельною ділянкою, що згідно державного акту є її власністю, та вимушена була погодитись на виділення їй в натурі на місцевості земельної ділянки меншої площі, яка згідно акту, складеного представником Кіровоградського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою за участі представника Приютівської сільської ради № 57 від 11.07.2013 року складає 1,4733 га.

В зв»язку з тим, що державний акт на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку серія ЯК № 091008 площею 2 га не скасовувався, земельна ділянка не вилучалась, компенсація за вилучену ділянку не сплачувалась, тому представник позивача вважає що права ОСОБА_1 порушені та просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача - голова Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Присяжнюк О.Ф. позовні вимоги не визнала та пояснила, що документи перед видачею державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту, погоджувались в Новоукраїнській районній державній адміністрації. Після виготовлення Кіровоградським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою документів на земельну ділянку ОСОБА_1, Приютівська сільська рада їх погодила, але пізніше з»ясувалось що вказана земельна ділянка накладається на земельні ділянки інших громадян, які згідно державних актів на право власності на землю є їх власниками, але оскільки земельні ділянки виділялись на прикінці 90-х років, тому вони не мають кадастрових номерів. Пояснила, що 11.07.2013 року вона погодила акт про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки № 58, площа якої фактично склала 1, 4733 га, тому що різницю фактично займають земельні ділянки вищезазначених осіб. Тому вважає, що Приютівська сільська рада не може усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивача, а також вважає безпідставною вимогу позивача про визнання неправомірною дій Приютівської сільської ради по складенню акта встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки від 11.07.2013 року площею 1, 4733 га, оскільки акт в такій редакції складався саме на вимогу позивача.

Представник відповідача Кіровоградського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою в судове засідання свого представника не направив, подав письмові заперечення в яких вказав, що згідно укладеного з ОСОБА_1 договору № 851 від 01.02.2011 року та наданого нею розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації № 1331-р від 22.12.2010 року інститутом розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачці у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Приютівської сільської ради. Розроблений проект було погоджено з Постійно діючою комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою при Новоукраїнській РДА, проект пройшов державну експертизу землевпорядної документації в Головному управлінні Держкомзему в Кіровоградській області і був оцінений позитивно, потім він був затверджений розпорядженням голови Новоукраїнської РДА № 121-р від 08.02.2012 року та земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 Після цього інститутом проведені роботи по виготовленню технічної документації щодо встановлення меж зазначеної ділянки. Жодних зауважень з боку позивачки, органів державної влади та місцевого самоврядування чи інших осіб не надходило. Після завершення виконання робіт інститутом позивачка повторно зверталась з приводу встановлення меж земельної ділянки, оскільки стало відомо, що частина земельної ділянки, на яку вона отримала держаний акт, використовується іншими громадянами, державні акти яким видані в 1996 році і не внесені до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. На прохання позивача відповідач безкоштовно 11.07.2013 року виїздом на місцевість встановив межі земельної ділянки, переданої їй у власність в частині, що не перетинається із іншими землекористувачами, плаща якої становить 1, 4733 га, про що було складено акт, який в тому числі погодила і сама позивачка. Тому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області в судове засідання не з»явився, подав письмове пояснення, в якому вказав, що у нього відсутні відомості про те, хто користується земельною ділянкою позивача чи її частиною, тому він не наділений повноваженнями вирішувати спори щодо земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи в повному об'ємі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.08.2012 року отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК № 091008, який видано на підставі розпорядження Новоукраїнської РДА від 08.02.2012 року за № 121-р стосовно земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Приютівської сільської ради Новоукраїнського району, за межами населеного пункту (а.с. 10).

Дана земельна ділянка ОСОБА_1 внесена до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису 617467), про що свідчить витяг від 10.04.2013 року (а.с. 9).

Згідно договору № 852 від 01.02.2011 року між ОСОБА_1 та Кіровоградським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою укладено договір на виконання робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки виданої у власність для ведення особистого селянського господарства на території Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.21).

За підписом позивача та представників відповідачів складено акт до договору № 852 від 01.02.2011 року про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки № 58 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га. Згідно цього акта були закріплені межові знаки та межі земельної ділянки погоджено із суміжними землевласниками та землекористувачами. Спірних питань не має (а.с. 23).

На запит Кіровоградського науково-дослідного та проектного інститута землеустрою від 26.09.2012 року Приютівська сільська рада Новоукраїнського району повідомила, що 18 жителів с. Приют згідно рішення сесії Приютівської сільської ради № 24 від 17.05.1996 року отримали у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду, які не проходили державної реєстрації (а.с. 44, 49, 50). Вказані державні акти Приютівською сільською радою видані на підставі Земельного Кодексу України, Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992 року, Інструкції про порядок складення, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, в т.ч. на умовах оренди, затвердженої Державним комітетом України по земельним ресурсам від 15.04.1993 року (а.с. 70).

Згідно копій державних актів, які зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 680, 362, 356, 348, 360, 599, 358, 359, 344 власниками земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства на території Приютівської сільської ради є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12 відповідно (а.с.61-69). Представник Приютівської сільської ради в судовому засіданні зазначив, що із вказаними земельними ділянками перетинається земельна ділянка ОСОБА_1

За зверненням ОСОБА_1 Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області 11.03.2013 року надана відповідь, в якій вказано, що перевіркою з виїздом на місцевість встановлено, що рішенням Приютівської сільської ради від 17.05.1996 року № 24 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та видані державні акти на право приватної власності на землю від 12.12.1996 року громадянам ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_7, які не внесені до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, на території Приютівської сільської ради Новоукраїнського району. При проектуванні земельної ділянки ОСОБА_1 не було враховано земельні ділянки надані для особистого підсобного господарства цих гроиадян. В результаті чого виникла накладка вказаних земельних ділянок (а.с.19).

Зі змісту ст. 125 ЗК України вбачається, що право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ч.1 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як на порушення своїх прав позивач вказує на те, що розмір земельної ділянки, який зазначено в державному акті - 2 га, не відповідає фактичному розміру земельної ділянки, яка передана їй у власність на місцевості - 1,4733 га.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою. Власник земельної ділянки, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на земельну ділянку навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою як передбачено ч.2 ст. 152 ЗК України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України визнається незаконним.

Згідно акта від 11.07.2013 року про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки № 58 ОСОБА_1 на території Приютівської сільської ради на підставі замовлення позивачки Кіровоградським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою встановлено в натурі межі земельної ділянки площею 1,4733 га. Межі земельної ділянки закріплено межовими знаками в кількості 4 шт. і погоджено з суміжними землевласниками та землекористувачами, зокрема Приютівським сільським головою Присяжнюк О.Ф, землевласником ОСОБА_1 В акті вказано, що спірних питань не має (а.с. 16).

Ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено вичерпний перелік повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Крім того вказано, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Згідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи; роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд не приймає до уваги твердження позивача, що його право порушене саме неправомірними діями відповідачів, так як розмір земельної ділянки на місцевості не відповідає розміру земельної ділянки, зазначеному в її державному акті, виданому Новоукраїнською РДА. Така невідповідність виникла внаслідок наявності державних актів на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства на території Приютівської сільської ради у інших громадян.

Статтею 58 Конституції України визначається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 постанови КМУ від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», яка на даний час втратила чинність, вказувалось, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян та юридичних осіб.

Пунктом 2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.

Ч.2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватись від дій, які могли б порушувати права інших осіб.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач не вірно обрав спосіб захисту своїх прав, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати позивача вважати фактично понесеними .

Керуючись ст.ст. 78,126,152, 153, 155, 158, 211,Земельного кодексу України ст.ст. 88, 213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, Кіровоградського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом передачі їй в натурі на місцевості земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 3524085200:02:000:5350 та визнання неправомірними дій Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області по складенню акта про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки від 11.07.2013 року площею 1, 4733 га відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: А. А. Русіна