Постанова

від 04.03.2014 по справі 802/315/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2014 р. Справа № 802/315/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: Тишківського С.Л.;

представників відповідача: Нестерук М.І., Нікітіної Н.Є.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ПАТ " Вінницького асфальтобетонного заводу"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ПАТ "Вінницького асфальтобетонного заводу" (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що за наслідками проведеної перевірки, результат якої оформлений актом № 28/22-03/02131479 від 14.01.2014р., податковим органом встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2013 року в розмірі 116 667 грн. На підставі чого, 24.01.2014р. Вінницькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення рішення № 0000512203, яким нараховане грошове зобов'язання в загальній сумі 175 001 грн., з них основного платежу 116 667 грн. та 58 334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскільки, вказаного висновку податковий орган дійшов за відсутності дійсних підстав та належних доказів, тому позивач звернувся до суду з позовом щодо скасування вищезазначеного податкового повідомлення рішення.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що містяться в письмових запереченнях на наданих до суду додаткових доказів (а.с.118-122, 133-176 ).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

З наданих до суду доказів слідує, що публічне акціонерне товариство "Вінницький асфальтобетонний завод" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 15.11.1995р. за ідентифікаційним номером 02131479. Згідно до довідки головного управління статистики у Вінницькій області серії АА № 648635, видом діяльності за КВЕД-2010 є 23.99 виробництво неметалевих мінеральних виробів, 23.63 - виробництво бетонних розчинів, готових до використання, 42.10 - будівництво доріг автострад, 42.99 - будівництво інших споруд, 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічним обладнанням, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (а.с.104).

У період з 10.01.2014р. по 11.01.2014р., на підставі наказу від 10.01.2014р. №7 та повідомлення від 10.01.2014р. №3/2203, Вінницькою ОДПІ з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Пробуд" за липень 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, результат якої оформлено актом № 28/22-03/02131479 від 14.01.2014р. (надалі - акт від 14.01.2014р.). Висновки вказаної перевірки свідчать про те, що в результаті заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2013р. в розмірі 116 667 грн., ПАТ "Вінницький асфальтобетонний завод" порушено п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. (а.с.11-27).

На погодившись з даним фактом, позивачем до податкового органу подано заперечення від 20.01.2014р., які листом Вінницької ОДПІ від 23.01.2014р. за вих. № 1501/10/22-03 залишені без задоволення, а акт перевірки від 14.01.2014р. без змін (а.с. 28-36, 172-176).

З урахуванням виявлених порушень, 24.01.2014р. Вінницькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення рішення форми "Р" № 0000512203, яким нараховане грошове зобов'язання в загальній сумі 175 001 грн., з них основного платежу 116 667 грн. та 58 334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.10).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України передбачає, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на виконання встановленого обов'язку позивачем до Вінницької ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9050318888 від 15.08.2013р. за липень 2013р., уточнюючим розрахунком додатком № 5 ПАТ "Вінницький асфальтобетонний завод" визначено, що за наслідками придбання будівельних матеріалів (цементу) від ПП "Пробуд" на суму 700 000 грн. 97 коп., податок на додану вартість складає 116 666 грн. 83 коп.

Положення п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, передбачають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, що передбачає п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що за наслідками отриманих документів на повідомлення про проведення перевірки від 10.01.2014р. № 3/2203 та копії наказу Вінницької ОДПІ від 10.01.2014р. №7, податковим органом стосовно позивача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Пробуд" за липень 2013 року.

В ході проведення якої встановлено порушення позивачем п.п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2013р. на суму 116 667 грн.

Даного висновку, податковий орган дійшов за наслідками дослідження довідки Вінницької ОДПІ від 31.10.2013р. № 989/22-03/35823576 "Про результати зустрічної звірки ПП "Пробуд" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ "УКР- Цемент" та з ТОВ "Віннцемент" за липень 2013р. та за результатами співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням, суд виходив з того, що у відповідності до договору поставки №85 від 10.06.2013р., ПП "Пробуд" як постачальник зобов'язується поставити ПАТ "Вінницький асфальтобетонний завод", як покупцю будівельні матеріали згідно до накладних, в свою чергу покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених умовах. Даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня поточного року. Покупець зобов'язаний провести 100 % передплату за товар згідно рахунку-фактури, якщо інше не вказано в рахунок-фактурі. Розрахунок проводиться шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівкову порядку в гривнях на банківський рахунок постачальника (а.с.37-39).

Згідно до додаткової угоди №1 від 27.06.2013р., у вказаний договір внесено зміни, зокрема, визначено, що розрахунок за поставлений товар покупцем проводиться протягом двох місяців від дати поставки товару продавцем. Доставка товару здійснюється на склад покупця, який безоплатно зберігається покупцем до його оприбуткування за видатковою накладною після здійснення всіх операцій по його транспортуванню, але не більше одного місяця (а.с.40).

Зі змісту ст. 719 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На виконання умов зазначеного вище договору, до перевірки та до матеріалів справи долучено видаткові накладні від 25.07.2013р. № РН-0001411, від 29.07.2013р. № РН-0001413, від 31.07.2013р. № РН-0001422, №РН-0001423, № РН-0001426, № РН-0001419, № РН-0001425, податкові накладні від 31.07.2013р. № № 396, 399, 400, 402, 403, від 29.07.2013р. № 353, від 25.07.2013р. № 306, платіжні доручення про перерахування на рахунок ПП "Пробуд" коштів від 04.09.2013р. № 1, від 05.09.2013р. № 3-4, від 09.09.2013р. № 7, від 30.09.2013р. № 44, та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних.

В ході судового розгляду справи також встановлено, що перевезення вантажу (цементу) від постачальника ПП "Пробуд" до покупця ПАТ "Вінницький асфальтобетонний завод" здійснює ТОВ "Віндор", вантажним автомобільним транспортом орендованого у ПП ОСОБА_4, у відповідності до договору автомобільної техніки № 1 від 02.01.2013р. (а.с.95-98).

Фактичне перевезення товару підтверджується товаро-транспортними накладними від 02.07.2013р. № 902, від 03.07.2013р. № 910, від 04.07.2013р. № 916, від 05.07.2013р. №922, від 08.07.2013р. № 929, від 10.07.2013р. № 942, від 11.07.2013р. № 890, від 12.07.2013р. № 950, від 15.07.2013р. № 955, від 16.07.2013р. № 924, від 17.07.2013р. № 958, від 18.07.2013р. № 964, від 19.07.2013р. № 968, від 22.07.2013р. № 972, від 23.07.2013р. № 976, від 24.07.2013р. № 980, від 25.07.2013р. № 986, від 26.07.2013р. № 922, від 29.07.2013р. № 978, подорожніми листами від 02.07.2013р. № 902, від 03.07.2013р. № 910, від 04.07.2013р. № 916, від 05.07.2013р. №922, від 08.07.2013р. № 929, від 10.07.2013р. № 942, від 11.07.2013р. № 890, від 12.07.2013р. № 950, від 15.07.2013р. № 955, від 16.07.2013р. № 924, від 17.07.2013р. № 958, від 18.07.2013р. № 964, від 19.07.2013р. № 968, від 22.07.2013р. № 972, від 23.07.2013р. № 976, від 24.07.2013р. № 980, від 25.0.2013р. № 986, від 26.07.2013р. № 922, від 29.07.2013р. № 978 , (а.с. 41-94,101-103).

Як свідчать матеріали акту перевірки від 14.01.2014р., факт виготовлення асфальту та бетону і його реалізація підтверджується вищезазначеними документами, однак до перевірки позивачем не було надано сертифікати якості будівельних матеріалів, крім того, за наслідками дослідження товаро-транспортних накладних водії перевізника ТОВ "Віндор" не мали фактичної можливості здійснити перевезення цементу від постачальника до покупця, що на думку податкового органу свідчить про заниження сум сплати податку на додану вартість.

Визначаючись щодо вказаних посилань, суд виходив з того, що згідно з ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, даною нормою встановлено обов'язок продавця передати покупцю всі належні документи стосовно якості товару.

Однак, суд зауважує, що відсутність сертифікатів якості товару, не спростовує факту проведення самої господарської операції, на підставі чого, посилання податкового органу не беруться до уваги.

Крім того, не знаходять свого підтвердження посилання податкового органу щодо не можливості здійснення водіями ТОВ "Віндор" перевезень вантажу від постачальника до покупця, адже за наслідками дослідження товаро-транспортних накладних та подорожніх листів підтверджується факт поставки водіями автопідприємства ТОВ "Віндор" цементу вантажовідправника ПП "Пробуд" вантажоодержувачу ПАТ "Вінницький асфальтний завод".

Згідно з п.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри, що передбачає п.11.4 та п.11.5 вказаних правил.

Тобто, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, однак остання не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В розрізі зазначеного, суд критично відноситься до виявлених порушень з огляду на те, що належних доказів на підтвердження даного факту в ході судового розгляду справи не надано, що свідчить про не доведеність представниками відповідача даної обставини в розрізі ст. 71 КАС України.

Судом в порядку дослідження доказів досліджено довідку Вінницької ОДПІ від 31.10.2013р. № 989/22-03/35823576 "Про результати зустрічної звірки ПП "Пробуд" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ "УКР-Цемент та з ТОВ "Віннцемент" за липень 2013р., якою встановлено, що господарські операції даних контрагентів не містять факту реального здійснення операцій.

Згідно з довідкою відповідача від 15.10.2013р. № 704/22-03/37695502, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Віннцемент" з ПП "Пробуд" за липень 2013р. Окрім того, у відповідності до довідки Вінницької ОДПІ від 25.10.2013р. № 811/22-03/38328714, звіркою ТОВ "УКР-Цемент" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП "Пробуд" за липень 2013р.

Надаючи правову оцінку даним доказам, суд виходив з того, що у відповідності до постанови Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі № 21-42а-10, не виконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки сам для цієї особи.

Варто відмітити, що податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності нарахування сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Водночас, надані до перевірки та до суду податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товаро-транспортні накладні, підтверджують правомірність формування податку на додану вартість та спростовують правову позицію податкового органу.

У відповідності до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Поняття "первинного документу" визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.1 ст. 9 даного Закону передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, в контексті зазначено судом встановлено, що податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товаро-транспортні накладні на виконання господарських операцій згідно з договором поставки № 85 від 10.06.2013р., є первинними документами.

Зі змісту п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України слідує, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; б) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, що передбачає п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно до п.п.200.1, 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, згідно з п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Правовий аналіз наведеного нормативного положення свідчить про те, що право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.

Вирішуючи питання щодо правомірності заявлених позовних вимог, судом також враховано той факт, що надані до суду докази підтверджують не тільки придбання товару, а й подальше використання його у своїй господарській діяльності та реалізацію, що підтверджується зазначеними вище первинними документами та звітами на вироблену продукцію та витрат сировини за липень - вересень 2013р. та реалізацією готової продукції за липень - вересень 2013р. (а.с.107-113 ).

При прийнятті рішення, суд бере до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р., в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення операції.

Окрім того, постановою Верховного суду України від 19.11.2010р. у справі 21-21а10 визначено, що не сплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, тим самим визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000512203 від 24.01.2014р.

Суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ПАТ " Вінницького асфальтобетонного заводу" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000512203 від 24.01.2014р. про визначення ПАТ "Вінницький асфальтобетонний завод" грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 175 001 грн., з яких 116 667 грн. основного платежу та 58 334 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницького асфальтобетонного заводу" (код ЄДРПОУ 02131479) судовий збір в сумі 350 (триста п'ятдесят гривень) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 3 150 грн. (три тисячі сто п'ятдесят гривень) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна