Рішення

від 07.03.2014 по справі 911/52/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2014 р. Справа № 911/52/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролтехсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий»

про стягнення 1 464 151,61грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Кохановський Д.О. (дов. б/н від 18.12.2013р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петролтехсервіс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий» (далі - відповідач) про стягнення 1 464 151,61грн. заборгованості, з яких: 1 306 607,02грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000008 від 05.06.2012р. згідно договору поставки № 1 від 12.01.2012р. товар, 98 264,01грн. пені та 59 280,58грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1 від 12.01.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2014р. порушено провадження у справі № 911/52/14, розгляд справи призначено на 24.01.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 24.01.2014р. розгляд справи відкладено на 03.02.2014р.

У судовому засіданні 03.02.2014р. оголошено перерву до 03.03.2014р.

03.03.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 03.03.2014р. (вх. № 3691/14 від 03.03.2014р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, нобгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2014р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 07.03.2014р.

Відповідач в судове засідання 07.03.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролтехсервіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий» (Покупець) укладено договір поставки № 1, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві (далі - товар) в асортименті, в кількості та по ціні згідно з Специфікаціями, що є невід'ємними частинами договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором.

Поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця. Узгоджені сторонами заявки оформлюються у вигляді специфікацій до договору. Поставка здійснюється на умовах DDP відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС» 2011. Пунктом поставки товару за договором є склад постачальника, що знаходиться за адресою: Україна, м. Донецьк, КП «Міжнародний аеропорт Донецьк». Датою поставки товару є дата його приймання покупцем у пункті поставки. Дата поставки зазначається в накладних на товар при його прийманні (п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору сума товару, який поставляється до договору, узгоджена сторонами в сумі 6 500 000грн., в тому числі ПДВ 1 083 333,33грн. та визначена у відповідній специфікації до договору. Ціни зазначені в специфікаціях включають вартість тари, та пакування, а також транспортні витрати до місця поставки. Ціна товару, яка вказана в п. 3.1. договору, встановлена в національній валюті України - гривні, та являється еквівалентом суми 628 310,71 Євро 71 євроцентів у відповідності з офіційним курсом Національного Банку України на дату підписання договору (1EURO/10,3452 UAH).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2., 6.3. договору товар поставляється протягом 13 тижнів з моменту отримання передоплати в розмірі не менше ніж 50 % від вартості товару, вказаної у відповідній специфікації до договору. Остаточний розрахунок покупець здійснює постачальнику протягом 10 банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність передачі товару згідно відповідної специфікації покупцю у місці поставки. Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового банківського переказу. Обов'язок покупця щодо оплати вважається виконаним з дня перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.01.2013р. (п. 10.1. договору).

12.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролтехсервіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий» (Покупець) укладено специфікацію № 1 договору поставки № 1 від 12.01.2012р., згідно якої сторони погодили асортимент та вартість товару.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 1 від 12.01.2012р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6 500 000грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 05.06.2012р. на суму 6 500 000грн. (а.с. 25), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 194 від 05.06.2012р. (а.с. 26).

Відповідач свій обов'язок, передбачений договором поставки № 1 від 12.01.2012р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачеві 5 193 392,98грн., решту боргу у сумі 1 306 607,02грн. позивачеві не сплатив, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 1 306 607,02грн. (6 500 000грн. - 5 193 392,98грн.), що підтверджується банківськими виписками та довідкою ТОВ «Петролтехсервіс» № 6/14 від 28.02.2014р., підписаною керівником та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою позивача, наявними в матеріалах справи.

09.01.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 7/2013 від 09.01.2013р. (а.с. 52), згідно якої просив останнього сплатити наявний борг за договором поставки № 1 від 12.01.2012р. у розмірі 1 306 607,02грн. та 98 032,79грн. пені.

Відповіддю на претензію № 03-13 від 17.01.2013р. (а.с. 53) відповідач визнав наявну заборгованість перед позивачем та повідомив ТОВ «Петролтехсервіс» про погашення існуючої заборгованості до кінця першого кварталу 2013 року.

Предметом позову є вимоги про стягнення 1 306 607,02грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000008 від 05.06.2012р. згідно договору поставки № 1 від 12.01.2012р. товар, 98 264,01грн. пені та 59 280,58грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору поставки № 1 від 12.01.2012р. поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6 500 000грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 05.06.2012р. на суму 6 500 000грн. (а.с. 25), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 194 від 05.06.2012р. (а.с. 26); відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачеві 5 193 392,98грн., решту боргу у сумі 1 306 607,02грн. позивачеві не сплатив, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 1 306 607,02грн. (6 500 000грн. - 5 193 392,98грн.), що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 306 607,02грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000008 від 05.06.2012р. згідно договору поставки № 1 від 12.01.2012р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Суд відхиляє твердження представника відповідача на те, що затримка в оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача, пов'язана з неналежним виконанням позивачем п. 2.7. договору, відповідно до якого, разом з товаром постачальник повинен надати покупцю: накладну на товар, податкову накладну, сертифікат відповідності, технічний паспорт на обладнання, що місить керівництво по експлуатації обладнання, комплект креслень на обладнання та інші документи, які підтверджують якість товару, враховуючи п. 2.5. договору, згідно якого з моменту отримання покупцем товару у відповідності з п. 2.4. договору, до останнього переходить право власності на товар, а відтак в силу положень ст. 692 ЦК України і обов'язок з оплати отриманого товару. Крім того, суд звертає увагу відповідача на часткову оплату ним отриманого від позивача спірного товару, відсутність претензій щодо неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань, на відповідь на претензію № 03-13 від 17.01.2013р. (а.с. 53), згідно якої відповідач визнав наявну заборгованість перед позивачем та повідомив про погашення існуючої заборгованості до кінця першого кварталу 2013 року, що підтверджує факт отримання відповідачем від позивача, належного по кількості та якості, товару на підставі видаткової накладної № РН-0000008 від 05.06.2012р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 1 від 12.01.2012р., позивачем за період з 20.06.2012р. по 18.12.2012р. нарахована пеня в сумі 98 264,01грн. на суму боргу 1 306 607,02грн.

За порушення строків оплати виконаних робіт покупець несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України (п. 7.2. договору).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною другою ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) або встановлено спеціальним законодавчим актом.

Суд встановив, що договором поставки № 1 від 12.01.2012р. не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а щодо правовідносин поставки товару відсутній спеціальний законодавчий акт, який встановлює відповідальність у зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 98 264,01грн. пені.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 1 від 12.01.2012р., позивачем за період з 20.06.2012р. по 23.12.2013р. на суму боргу 1 306 607,02грн. нараховано 59 280,58грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування 3 % річних за договором (а.с. 17), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 20.06.2012р. по 23.12.2013р. становить загалом 59 280,58грн. 3 % річних, Відтак, вимога про стягнення 59 280,58грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1 306 607,02грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000008 від 05.06.2012р. згідно договору поставки № 1 від 12.01.2012р. товар та 59 280,58грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий» (07541, Київська обл., м. Березань, провулок 1-го Травня, буд. 6; ідентифікаційний код 31513108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролтехсервіс» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14; ідентифікаційний код 36999056) 1 306 607 (один мільйон триста шість тисяч шістсот сім гривень) 02 коп. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000008 від 05.06.2012р. згідно договору поставки № 1 від 12.01.2012р. товар, 59 280 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят гривень) 58 коп. 3 % річних та 27 317 (двадцять сім тисяч триста сімнадцять гривень) 75 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 11.03.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко