Рішення

від 04.03.2014 по справі 927/75/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 04 березня 2014 року по справі №927/75/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/75/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцьке хлібоприймальне

підприємство», провул. Залізничий, 19, м. Прилуки, Чернігівська

область, 17500

до відповідача: фермерського господарства «Яблуневе ММ», вул. Яблунева, 49,

с.Яблунівка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17591

про зобов'язання поставити товар та стягнення 247359грн.97 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Мусієнко А.М.- юрисконсульт, довір.пост. №3 від 15.01.14, Янина Г.Д. - заст. дир., довір.№3 від 04.03.14, Федько О.І. - директор

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про зобов'язання відповідача на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю від 21.02.13 №21/03/13-КЄ поставити зерно кукурудзи 3 кл. на кормові потреби у кількості 443,55тон, а також про стягнення 36800грн. договірної санкції, 200000грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 15 днів, 1512грн.33коп. і 6644грн.44коп. пені та 2403грн.20коп. інфляційних нарахувань.

Відповідач письмовий відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомлено. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача на початок судового засідання не находило.

Представник позивача в судовому засіданні заявив, що неявка представника відповідача свідчить про затягування ним вирішення спору.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарському засіданні є правом сторони, яким відповідач не скористався. Приймаючи до уваги, що судом явка уповноваженого представника відповідача обов'язковою не визнавалася, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача та на підставі ст.75 Господарського кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Подане позивачем письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими доказами, суд ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 року між фермерським господарством «Яблуневе ММ» (відповідач у справі, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Прилуцьке хлібоприймальне підприємство» (позивач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 21/03/13-КЄ кукурудза 3кл. кормові потреби.

Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник (відповідач у справі) зобов'язувався поставити покупцю в порядку та на умовах договору зерно кукурудзи 3 класу на кормові потреби, загальною кількістю 400,0 тонн +/-5%, а покупець (позивач у справі) зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п.1.2. договору термін поставки зерна встановлений сторонами до 01 листопада 2013 року.

У п.1.2.2. договору сторонами визначено, що поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі товару на умовах поставки, передбачених цим договором.

Пункт 1.3 визначає умови поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів («Інкотермс» в редакції 2000 року), а саме EXW - склад «ТОВ «Прилуцьке ХПП».

В розділі 3 договору поставки сторонами визначено ціну одиниці виміру товару -1000грн. за одиницю товару без ПДВ, та суму попередньої оплати за товар - 400000грн.

В розділі 4 договору містяться умови щодо порядку проведення розрахунків, зокрема покупець зобов'язувався протягом 20 банківських днів з дня набрання чинності договору перерахувати кошти (попередня оплата товару) на поточний рахунок постачальника (п.4.1.). Остаточний розрахунок за поставлений товар (у кількості, яка визначена п.1.1. договору), здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх передбачених п.2.3. документів, із розрахунку ціни одиниці виміру товару з ПДВ, що визначена на підставі п.3.2. договору.

Крім того, в договорі містяться інші умови, а саме: щодо якісних показників товару, переліку документів, які мають бути додані до кожної партії товару, відповідальності сторін, порядку вирішення спорів.

Як зазначено у п.8.2. договору він набуває чинності з моменту його укладення.

22 жовтня 2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору поставки зерна майбутнього врожаю від 21.03.2013 №21/03/13, відповідно до якої сторонами продовжено термін поставки товару до 15 листопада 2013 року.

Аналіз змісту договору поставки №21/03/13-КЄ від 21.03.2013р. та додаткової угоди до нього від 22.10.2013 свідчить, що у зв'язку з їх укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В договорі поставки №21/03/13-КЄ від 21.03.2013р. відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк , встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, умовами договору сторонами передбачено, що позивач, як покупець за договором, зобов'язаний здійснити попередню оплату товару в сумі 400000грн.протягом 20 банківських днів з моменту набрання чинності договором, на поточний рахунок відповідача ( на підставі рахунку-фактури).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач платіжним дорученням №2212 від 29.03.2013р. перерахував відповідачу 250000грн., із зазначенням в призначенні платежу «оплата за кукурудзу, згідно договору № 21/03/13-КЄ від 21.03.13» та платіжним дорученням №23 від 02.04.2013р. перерахував 150000грн., із зазначенням в призначенні платежу «попередня оплата за зерно кукурудзи, згідно договору № 21/03/13-КЄ від 21.03.2013р.». Всього позивачем сплачено 400000грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем зобов'язання за договором в частині здійснення попередньої оплати за зерно виконано належним чином.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України передача товару має здійснюватися у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом вище, в додатковій угоді №1 від 11.10.2013 до договору поставки зерна від 21.03.2013 остаточний термін поставки зерна продавцем встановлений сторонами - до 15 листопада 2013. Виходячи із змісту ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України останнім днем поставки в даному випадку вважається 14 листопада 2013.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За твердженням позивача, відповідач у термін до 15 листопада 2013 року поставку товару не здійснив.

Відповідачем доказів, які спростовують таке твердження позивача, не надано, а також не надано будь-яких доказів, зокрема, передбачених п.1.2.2. договору актів приймання-передачі товару, які могли б свідчити про факт передачі позивачу зерна кукурудзи в обсягах, визначених договором.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, умовою застосування даної норми є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Позивачем 28.11.2013 року було направлено на адресу відповідача претензію від 25.11.2013 року №671/3, в якій міститься, в тому числі вимога, про поставку товару в кількості 443,55 тонн кукурудзи 3кл в термін до 01.12.2013року. Факт надсилання претензії підтверджується копією фіскального чеку №7674 від 28.11.13р. та копією списку згрупованих поштових відправлень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів до відповідача своє волевиявлення на поставку 443,55 тон кукурудзи 3 кл. на кормові потреби.

При цьому, суд приймає до уваги, що в п.1.1. договору поставки від 21.03.2013, сторонами визначена кількість товару, яку відповідач зобов'язувався поставити позивачу - 400,0 тонн +/-5%. Разом з тим, в пункті 3.2. цього ж договору сторонами передбачено, що ціна одиниці виміру товару з ПДВ (відповідної партії товару), за якою здійснюються остаточні розрахунки, визначається як середньозважена ціна рівноваги (фіксінгу) на одиницю виміру товару по даній умові поставки, що склалась протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі на найближчий робочий день, що передує дню, у якій поставка партії товару вважається здійсненою, за вирахуванням знижки за передплату у розмірі 200,00грн. за кожну одиницю виміру товару, яка надається постачальником покупцю. Ціна на партію товару відображається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Джерелом інформації про ціну рівноваги сторони вважають довідку аграрної біржі та дані сайту Аграрного фонду.

Як вбачається із довідки про середньозважені ціни рівноваги, яка розміщена на офіційному сайті Аграрного фонду України www.af.gov.ua, копію якої надано позивачем, ціна одиниці виміру товару становила 1101грн.82коп. З урахуванням передбаченої сторонами в п.3.2. знижки за передплату у розмірі 200грн. за кожну одиницю виміру товару, кількість зерна, яка оплачена позивачем, становить 443,55 тонн.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може прийти до беззаперечного висновку по передачу відповідачем позивачу у передбачений договором термін товару в кількості визначеної договором з урахуванням умов щодо ціни товару при остаточному розрахунку. Відсутні докази поставки товару й станом на момент розгляду даної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по поставці товару.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача передати товар в кількості 443,55тонн є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Позивач з посиланням на п.6.3. договору просить стягнути з відповідача 36800грн. договірної санкції, нарахованої за період з 16.11.2013 по 31.12.2013 включно, та 200000грн. штрафу за невиконання зобов'язань по поставці товару.

Пунктом 6.3. договору передбачається, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, останній зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми попередньої оплати за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки понад 15 днів постачальник окрім договірної санкції сплачує штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.

В силу ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Вище судом встановлено, що відповідач не передав позивачу визначену договором кількість зерна кукурудзи, а тому суд приходить до висновку, що відповідач порушив зобов'язання, правовим наслідком чого є застосування до нього передбачених договором санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст..230, п.4 ст.231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Отже, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, сторони не позбавлені права передбачати у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання по передачі товару у строк, встановлений договором, тобто відповідач прострочив виконання зобов'язання.

Таким чином, позивач правомірно на підставі п.6.3. договору нарахував 36800грн. договірної санкції за період з 16.11.2013 по 31.12.2013 включно.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поставці товару, тому вимоги позивача в частині стягнення 36800грн. є обґрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 200000грн., оскільки відповідачем товар не поставлений ані в термін до 15 листопада 2013 року, ані пізніше. Відповідачем не надано доказів передачі товару позивачу й на момент вирішення даного спору, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем виконання зобов'язання по поставці товару прострочено більш ніж на 15 днів. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що одночасне застосування договірної санкції та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 200000грн. за прострочення виконання зобов'язання на строк більше 15 днів.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1512грн.33коп. і 6644грн.44коп. пені та 2403грн.20коп. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач посилається на ст..625 Цивільного кодексу України. При цьому, як вбачається із наведеного у позовній заяві розрахунку, сума 6644грн.44коп. обчислена за період з 16.11.2013 по 31.12.2013 з урахування подвійної облікової ставки НБУ, тобто фактично є пенею за невиконання зобов'язання, а сума 1512грн.33коп. обчислена за цей же період, із застосуванням встановленого ст.625 Цивільного кодексу України розміру процентів річних - 3%.

Разом з тим, відповідно до приписів вищеназваної статті, відповідальність у вигляді сплати процентів річних та інфляційних нарахувань встановлюється за порушення грошового зобов'язання. За загальним правилом грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Аналіз умов та змісту договору поставки зерна майбутнього врожаю від 21.03.2013 свідчить, що зобов'язання відповідача, як постачальника за договором, полягають у поставці (передачі) позивачеві конкретного товару - зерна кукурудзи 3кл. на кормові потреби. Отже, у відповідача не виникло грошових зобов'язань перед позивачем, а тому застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України у вигляді процентів річних та інфляційних нарахувань є безпідставним, та таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Виходячи із наведеного у ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України визначення поняття «пеня», як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а також враховуючи, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання договором поставки від 21.03.2013 не передбачений, тому є безпідставними вимоги позивача про стягнення 6644грн.44коп. пені, яка обчисленна із застосуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача підлягає стягненню 36800грн. договірної санкції та 200000грн. штрафу, а також відповідач зобов'язаний поставити позивачу 443,55тонн зерна кукурудзи 3кл. Вимоги позивача про стягнення 6644грн.44коп. і 1512грн.33коп. пені та 2403грн.20коп. інфляційних нарахувань є безпідставними, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.193,216,230,231,216 Господарського кодексу України, ст.ст.252,549,610,611,612,625,662,663,692,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,32, 49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Фермерському господарству «Яблуневе ММ», Чернігівська область, Прилуцький район, с.Яблунівка, вул..Яблунева, 49 (ідентифікаційний код 38305875, р/р 26006439483600 ПАТ «УкрСиббанк» м.Прилуки, МФО 351005) поставити товариству з обмеженою відповідальністю «Прилуцьке хлібоприймальне підприємство», Чернігівська область, м.Прилуки, провул.Залізничий, 19 (ідентифікаційний код 37139103, р/р 26002060785556 в Чернігівській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586) 443,55 тонн зерна кукурудзи 3 класу на кормові потреби.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства «Яблуневе ММ», Чернігівська область, Прилуцький район, с.Яблунівка, вул..Яблунева, 49 (ідентифікаційний код 38305875, р/р 26006439483600 ПАТ «УкрСиббанк» м.Прилуки, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцьке хлібоприймальне підприємство», Чернігівська область, м.Прилуки, провул.Залізничий, 19 (ідентифікаційний код 37139103, р/р 26002060785556 в Чернігівській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586) 36800грн. договірної санкції, 200000грн. штрафу та 12736грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 11 березня 2014 року.

Суддя Т.Г.Оленич